Постанова

від 18.07.2013 по справі 815/4631/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4631/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

17 липня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.

секретаря Шкроби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «АДМ Іллічівськ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Приватне акціонерне товариство «АДМ Іллічівськ» (далі ПрАТ «АДМ Іллічівськ») з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000112201 від 25.02.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4139грн. та штрафних санкцій у сумі 2069 гривен.

Позивач зазначив, що рішення, яке оспорюється винесене на підставі акту №233/22-0304/32790234 від 11.02.2013 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «АДМ Іллічівськ» код ЄДРПОУ 32790234 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25» (код ЄДРПОУ 30399950), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року». Але висновки Акту перевірки про порушення ним п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 4139грн. при здійсненні господарської діяльності не відповідають дійсним обставинам, оскільки відповідно до вимог Податкового Кодексу України позивачем до податкового кредиту включена суми, яка підтверджена податковою накладною, виданою ТОВ «Соло-25».

Про дійсність господарської операції свідчить наявність всіх документів - податкова та видаткова накладна на товар, його оплата, придбання ТМЦ для господарської діяльності підприємства, оскільки в подальшому придбані блоки отражательні із жаростійкого бетону, які були отримані від ТОВ « Соло-25», встановлені службою Головного енергетика в котельній у червні 2012 року, про що свідчать відповідні акти.

Також позивач вважає необґрунтованими посилання перевіряючих в обґрунтування висновків щодо порушення ним податкового законодавства на відсутність за місцем знаходження його контрагента. Ці обставини не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності ПрАТ «АДМ Іллічівськ», оскільки саме у нього наявні всі первинні документи щодо здійснення господарської операції та формування податкового кредиту. ПрАТ «АДМ Іллічівськ» не може нести будь-яку відповідальність за порушення податкового законодавства допущеного іншими суб'єктами господарювання. Відповідачем без дослідження бухгалтерської документації безпідставно зазначено, що підприємством витрати по придбанню ТМЦ у ТОВ «Соло-25» не віднесені до валових витрат, що є неправомірним, оскільки ці витрати віднесені до валових та враховані при наданні податкової декларації.

Позивач зазначив, що посилання на недійсність правочину є хибним, оскільки його недійсність повинна бути встановлена законом або визнана судом. Органи податкової служби на мають повноважень щодо визнання правочину недійсним.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки, оскільки в жодному документі - наказі на перевірку, повідомленні не зазначені підстави її проведення, передбачені у п.78.1 ст.78 ПК України.

Ухвалою суду від 17.07.2013 року відповідно до ст.55 КАС України здійснена заміна відповідача Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та зазначив, що прийняте податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, прийняте у відповідності до вимог законодавства.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідка ОСОБА_2, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено, що ПрАТ «АДМ Іллічівськ» зареєстровано Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 27.02.2004 року (а.с.68-71). Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 04.03.2004 року.

05.02.2013 року ДПІ проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт перевірки №233/22-0304/32790234 від 11.02.2013 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «АДМ Іллічівськ» код ЄДРПОУ 32790234 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Соло-25» (код ЄДРПОУ 30399950), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року» (а.с.12-20).

Позивач надав заперечення на акт перевірки, які ДПІ не прийняти до уваги, про що позивач повідомлений листом від 20.02.2013 року (а.с.21-29).

На підставі Акту перевірки №233/22-0304/32790234 від 11.02.2013 року ДПІ 25.02.2013 року прийняло податкове повідомлення-рішення (форми Р) №0000112201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6208 гривень ( 4139грн. за основним платежем, 2069грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.30).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку в ДПС в Одеській області та ДПС України, рішеннями яких від 04.04.2013 року та від 13.05.2013 року скарги залишені без задоволення (а.с.31-52).

В Акті №233/22-0304/32790234 від 11.02.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 4139грн. (ряд.25 Декларації за травень 2012 року).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника податку. Пункти 198.1 та 198.2 визначають у разі здійснення яких операцій у платника податку виникає право віднесення сум податку на податковий кредит, а також дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме дата тієї події, яка відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог закону.

При цьому в акті перевірки не заперечується наявність у позивача податкової накладної по взаємовідносинам з ТОВ «Соло-25», складеної відповідно до вимог законодавства, на підставі якої сформований податковий кредит відповідного періоду. Зазначена податкова накладна врахована при подачі податкової декларації за відповідний період, занесена в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додаток 5 до податкової декларації. Таким чином, в акті перевірки не спростовується виконання позивачем вимог законодавства щодо формування податкового кредиту.

При цьому суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення господарської операції контрагент позивача зареєстрований в ЄДР як діюче підприємство, а також зареєстрований платником ПДВ.

Відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не надав в судовому засіданні жодного доказу про недостовірність цих обставин, а також жодного доказу про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

В акті перевірки зазначено, що під час її проведення досліджені податкова накладна, видаткова накладна, виписані ТОВ «Соло-25» позивачу у травні 2012 року, прибутковий ордер, витяги з банківського рахунку, акти на списання ТМЦ, реєстри виданих та отриманих податкових накладних. Акт перевірки не містить посилань на дослідження даних бухгалтерського обліку позивача, що на думку суду не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984), згідно п. 6 розділу І якого факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку №984 у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки №233/22-0304/32790234 від 11.02.2013 року відносно позивача вказані вимоги Порядку№984 відповідачем не дотримано.

У зв'язку з чим суд вважає не спроможними твердження відповідача в Акті перевірки про те, що витрати понесені ПрАТ «АДМ Іллічівськ» при здійсненні взаєморозрахунків с ТОВ «Соло-25» у травні 2012 року, позивач не відніс до складу валових витрат у податковому обліку та звітності, оскільки таки висновки в Акті не підтверджені даними бухгалтерського обліку. Твердження позивача про віднесення вказаних витрат до валових відповідного періоду та відображення у декларації за перше півріччя 2012 року ДПІ в судовому засіданні не спростувало.

Згідно Акту перевірки висновки перевіряючих базуються на інформації ДПС Закарпатській області щодо наявності кримінального провадження відносно ОСОБА_3 та невстановлених осіб за вчинення ними фіктивного підприємства ТОВ «Техно», контрагентом якого було у тому числі і ТОВ «Соло-25». Перевірючи зазначають в акті, що враховуючи дані, зазначені у кримінальному провадженні встановлено неможливість фактичного відвантаження ТОВ «Соло-25» ТМЦ для ПрАТ «АДМ Іллічівськ» у періоді, що перевірявся. Також перевіряючими зазначено, що враховуючи недійсність правочинів, проведених між ПрАТ «АДМ Іллічівськ» та ТОВ «Соло-25» у травні 2012 року на суму ПДВ 4139,28грн., та виходячи з вимог п.198.1,198.2,198.3, 198.6 ПК України, ТОВ «Соло-25» не мало права виписувати у травні 2012 року податкову накладну на адресу ПрАТ «АДМ Іллічівськ» у зазначеній сумі, а ПрАТ «АДМ Іллічівськ» формувати податковий кредит на підставі зазначеної податкової накладної (а.с.18-19).

Проте суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності таких висновків в Акті перевірки відносно позивача (на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення, що оскаржується), оскільки податкові органи не мають повноважень на встановленні недійсності правочинів, така недійсність правочинів може бути встановлена лише у судовому порядку.

Згідно п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 20 «Права органів державної податкової служби» ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними, недійсними.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, висновки про недійсність правочинів проведених між ПрАТ «АДМ Іллічівськ» та ТОВ «Соло-25» у травні 2012 року на суму ПДВ 4139,28 гривен відноситься до компетенції судів, а не податкових органів. Проте відповідач не надав жодного належного доказу щодо визнання судом правочину між ПрАТ «АДМ Іллічівськ» та ТОВ «Соло-25», здійсненого у травні 2012 року, недійсним, нікчемним. Та обставина, що ТОВ «Соло-25» було контрагентом ТОВ «Техно», за фактом фіктивного підприємства якого відкрите кримінальне провадження, не може бути підставою для висновку щодо нездійснення господарської операції саме між ТОВ «Соло-25» та позивачем.

Також представник відповідача у судовому засіданні не спростував пояснення свідка - головного енергетика підприємства ОСОБА_2, якій безпосередньо займався переговорами щодо придбання для котельної блоків отражальних, та пояснив обставини їх придбання у ТОВ «Соло-25» та їх використання в господарській діяльності підприємства.

Таким чином, факт придбання позивачем ТМЦ у ТОВ «Соло-25» для використання у власній господарській діяльності підтверджується відповідними дослідженими судом бухгалтерськими документами. Товар був оплачений позивачем, в ціні товару був сплачений ПДВ, отримана податкова накладна, на підставі якої сформований податковий кредит. Придбаний товар позивач використав для своєї господарської діяльності.

Жодного обґрунтованого доводу на спростування вказаних фактів відповідач не навів. Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, зокрема ст.198 ПК України, по господарській операції з ТОВ «Соло-25» щодо формування податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність будь-яких порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів суб'єкта господарювання не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Дослідивши наказ на перевірку та повідомлення (а.с.53.54) суд вважає обґрунтованими також доводи позивача щодо оформлення наказу та повідомлення на перевірку з порушенням законодавства, оскільки в них не зазначені підстави для проведення перевірки, перечень яких визначений в п.78.1 ст.78 ПК України, та які повинні бути зазначені відповідно до вимог ст.78,79,81 ПК України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином судові витрати позивача у сумі 114,70 гривень підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «АДМ Іллічівськ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0000112201 від 25.02.2013 року про збільшення Приватному акціонерному товариству «АДМ Іллічівськ» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 6208 (шість тисяч двісті вісім) гривень ( 4139грн.- за основним платежем, 2069грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «АДМ Іллічівськ» судові витрати у сумі 114,70 гривни (сто чотирнадцять грн.. 70 коп.).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Катаєва Е.В.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0000112201 від 25.02.2013 року про збільшення Приватному акціонерному товариству «АДМ Іллічівськ» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 6208 (шість тисяч двісті вісім) гривень (4139грн.- за основним платежем, 2069грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).

18 липня 2013 року.

.