Ухвала

від 26.11.2013 по справі 815/4631/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 815/4631/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Федусика А.Г., судді -Вербицької Н.В. при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «АДМ Іллічівськ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року приватне акціонерне товариство «АДМ Іллічівськ» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000112201 від 25.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6208,00 грн., з яких за основним платежем 4139,00 грн., за штрафними санкціями 2069,00 грн..

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 11.02.2013 року №233/22-0304/32790234 про результати позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «АДМ Іллічівськ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Соло-25», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року» (надалі - акт перевірки).

За висновками цього акту перевірки позивач занизив суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 4139,00 грн. по операціям із ТОВ «Соло-25», оскільки ДПІ вважає ці операції нікчемними, і такими, що не відбувались реально.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про нікчемність господарських операцій з його контрагентом є безпідставними та не узгоджуються з приписами законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту по операціям із ТОВ «Соло-25» як порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, позивач помилково сформував податковий кредит по контрагенту у травні 2012 року, в результаті чого занижено ПДВ на 4139,28 грн..

За змістом акту перевірки підставами для збільшення спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям із ТОВ «Соло-25», оскільки, як вважає ДПІ, операції позивача з цим постачальником є безтоварними.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позивач будь-яких порушень податкового законодавства, зокрема ст.198 ПК України, по господарській операції з ТОВ «Соло-25» щодо формування податкового кредиту не допустив, а наказ ДПІ та повідомлення на перевірку оформлені з порушенням законодавства, оскільки в них не зазначені підстави для проведення перевірки, перечень яких визначений в п.78.1 ст.78 ПК України, та які повинні бути зазначені відповідно до вимог ст.ст.78, 79, 81 ПК України.

Колегія суддів погодитись з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В періодах проведення позивачем операцій з ТОВ «Соло-25» порядок формування позивачем податкового кредиту по ПДВ визначався ст.198 ПК України.

За змістом цієї норми податкового законодавства не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З акту перевірки вбачається, що під час її проведення були досліджені податкова накладна, видаткова накладна, виписані ТОВ «Соло-25» позивачу у травні 2012 року, прибутковий ордер, витяги з банківського рахунку, акти на списання ТМЦ, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Зауважень до первинних документів позивача по операціям з ТОВ «Соло-25», зокрема, до видаткових та податкових накладних, акт перевірки не містить.

Але, акт перевірки не містить також посилань на дослідження даних бухгалтерського обліку позивача, що порушує вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (надалі Порядок №984).

Згідно п.6 розділу І Порядок №984, факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.5.2 п.5 Порядку №984 у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

У зв'язку з тим, що відповідачем під час проведення перевірки не було дотримано вимог Порядку №984, а саме не було зроблено аналіз даних бухгалтерського обліку позивача, колегія суддів вважає, що твердження відповідача в Акті перевірки про те, що витрати понесені ПрАТ «АДМ Іллічівськ» при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Соло-25» у травні 2012 року, позивач не відніс до складу валових витрат у податковому обліку та звітності, є безпідставними, оскільки таки висновки в Акті не підтверджені даними бухгалтерського обліку.

Також висновки податкового органу в Акті перевірки ґрунтуються на інформації ДПС Закарпатській області щодо наявності кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та невстановлених осіб за вчинення ними фіктивного підприємства ТОВ «Техно», контрагентом якого було у тому числі і ТОВ «Соло-25», а тому ТОВ «Соло-25» не могло здійснити відвантаження ТМЦ для ПрАТ «АДМ Іллічівськ» у періоді, що перевірявся.

Факт того, що ТОВ «Соло-25» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування та від'ємне значення, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Стосовно висновків відповідача про відсутність реальних операцій між позивачем та ТОВ «Соло-25», колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «Соло-25» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагенту товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Сама по собі інформацію з акту перевірки іншої податкової інспекції стосовно ТОВ «Соло-25», на яку посилається ДПІ в акті перевірки, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Соло-25» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька