Постанова

від 17.07.2013 по справі 910/6393/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа№ 910/6393/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Землемер» на рішення господарського суду м. Києва від 22.05.2013 року № 910/6393/13 (суддя Підченко Ю.О)

за позовом Національного об'єднання по племінній справі у

тваринництві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Землемер»

про стягнення 33 650,49 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва № 910/6393/13 від 22.05.2013р. задоволений позов Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві до ТОВ «Землемер» про стягнення 33 650,49 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в цілому, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні, представник позивача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає їх необґрунтованими, а рішення є таким що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання 26.06.2013року, ухвали апеляційного суду про призначення справи до слухання, відсутність будь яких клопотань, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 14.02.2012 року між Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Землемер", укладений договір оренди нежилого приміщення № 14.02.12/28, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування приміщення за адресою: м. Київ. вул. Панаса Мирного 28, загальною площею 47,20 кв.м.

14.02.2012 року було складено акт приймання-передачі приміщення за яким орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване приміщення.

Крім того, 14.02.2012 року сторонами укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 14.02.12/29, згідно якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Панаса Мирного 28, загальною площею 1 830,8 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі в розмірі 0,055% за кожний квадратний метр. Строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується одночасно із закінченням договору оренди приміщення .

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення суми, мотивуючи вимоги тим, що зобов'язання за відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року утворилася заборгованість за несплату орендної плати в сумі 26 093,37 грн., Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором № 14.02.12/28, відповідно до п.7.2 цього договору позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 1 330,30 грн. та відповідно до п. 7.3 договору штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості в сумі 5 218,67 грн.

Крім того, відповідач має заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року в сумі 1 008, 15 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є доведеними, отже підлягають задоволенню

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що суд не врахував відсутності акту звірки взаєморозрахунків, який би підтверджував правомірність нарахування пені та штрафу. Порушення процесуальних прав виявляється у тому, що клопотання про відкладення не взято судом до уваги, чим позбавив відповідача можливості взяти участь в розгляді справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі; строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. ч. 1, 3 ст. 286 ГК України).

Пунктом 4.1 договору оренди розмір місячної орендної плати складає 130 грн. за 1 кв.м., загальна сума орендної плати складає - 6 136 грн. за 1 місяць. Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 03 числа кожного поточного місяця. Згідно п. 7.2, 7.3 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо заборгованість становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що загальна заборгованість з орендних платежів складає 26 093,37грн.

Щодо заперечень відповідача про відсутність акту звірки, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на те, що відповідачем не надано жодного доказу в спростування суми боргу і відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення як то банківської довідки про рух коштів, платіжні документи, квитанції тощо. Таким чином, господарський суд правомірно взяв до уваги лист відповідача у якому останній зобов'язався протягом 3-6 місяців погасити заборгованість в розмірі 26 860,27грн.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, вимоги про стягнення пені та штрафу є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розгляду справи у відсутність представника відповідача, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Оскільки сторони про дату розгляду справи були повідомлені заздалегідь, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу або надати письмові заперечення з відповідними доказами в спростування позову.

Крім того, залізничні квитки, що надані відповідачем не є належними доказами відрядження працівника, оскільки відрядження оформлюється наказом по товариству.

Враховуючи наведене, а також приписи частини 3 статті 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів відхиляє посилання відповідача щодо позбавлення його права на захист.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Землемер» залишити без задоволення, рішення господарського суду м.Києва № 910/6393/13 від 22.05.2013 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тищенко А.І.