Рішення

від 11.07.2013 по справі 206/1047/13-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/1047/13-ц

Провадження 2/206/349/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м.Дніпропетовська в особі Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська до Територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 21.01.1994 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після нього залишилось спадкове майно, яке складається із: 1/3 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1, домоволодіння АДРЕСА_3, земельної ділянки, площею 0,0759 га по АДРЕСА_3, земельної ділянкиАДРЕСА_4 площею 0,0549 га, яка розташована на території садового товариства «Колос» м.Підгороднє Дніпропетровського району, будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, яке було використано в процесі будівництва садового будинку площею 144,2 кв.м, готовністю 90%, приватного виробничого підприємства «Меркурій», простих іменних акцій ВАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» у кількості 341 шт.; грошових коштів у ВАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 17828,78 грн.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_1, син - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_3. У шестимісячний строк позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Син та донька померлого не прийняли спадщину, так як не проживали разом із спадкодавцем на час смерті. ОСОБА_3 постійно проживає у США, ОСОБА_2 - за адресою АДРЕСА_2. Постаною державного нотаріуса позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в неї відсутні оригінали документів на вказане майно.

Позивач згідно уточнених позовних вимог просить встановити, що будівельні матеріали, конструктивні елементи та обладнання, які були використані в процесі будівництва садового будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_4 в садовому товаристві «Колос» Підгородненської міської ради належали ОСОБА_4; визнати за нею право власності на частку майнових прав у розмірі 50% від статутного капіталу ПВП «Меркурій» як спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 на: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, на домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_3, на земельну ділянку АДРЕСА_4, будівельні матеріали, конструктивні елементи та обладнання, які були використані в процесі будівництва садового будинку, розташованого на земельній ділянці в садовому товаристві «Колос», на прості іменні акції ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод» у кількості 116 шт., прості іменні акції ВАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» у кількості 341 шт., на грошові кошти, у розмірах 7484,20 грн., 1859,80 грн., 8479,80 грн., 1,08 грн., 4,03 грн., 0,12 грн. у ПАТ «Державний ощадний банк України»; визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на частку майнових прав у розмірі 50% від статутного капіталу ПВТ «Меркурій» (а.с.167-170 т.1).

03 лютого 2012 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення, яким було встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало по 1/3 частині спірної квартири. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/9 частку на вказану квартиру. За ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано за кожним право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_3; на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0759 га по АДРЕСА_3; на 1/3 частку земельної ділянки АДРЕСА_4 площею 0,549 га в СТ «Колос»; на 1/3 частку будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання на земельній ділянці АДРЕСА_4 площею 0,549 га в СТ «Колос» (а.с.32-37).

18 червня 2012 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Самарського районного суду в частині задоволення позовних про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на 1/9 частку квартири №2, на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_3, на 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_4 площею 0,549 га в СТ «Колос»; на 1/3 частину частку будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання на земельній ділянці АДРЕСА_4 площею 0,549 га в СТ «Колос» скасовано та у задоволенні цих позовних вимог було відмовлено (а.с.38-39).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2012 року у незмінній апеляційним частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2012 року було залишено без змін (а.с.41-42).

Ухвалою від 16 квітня 2013 року в даній цивільній справі частково задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 Провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м.Дніпропетовська в особі Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом в частині вимог про встановлення, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1, закрито.

Позивач та її представник адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач, ОСОБА_2 надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач не приймала особистої участі у будівництві АДРЕСА_4, оскільки будинок був побудований в 1987-1989 рр., а стой час дружиною померлого батька була рідна матір відповідача ОСОБА_6 Щодо участі мачухи відповідача, останній зазначає, що насправді він брав участь у будівництві даного будинку та придбанні будівельних матеріалів.

У судовому засіданні стверджував, що саме позивач ОСОБА_1 спричинила смерть батькові, який був цілком здоровий ще 23 грудня 2005 року. Вона жодним чином не має прав на спадкове майно, оскільки не брала участі у його створенні. Тим більше не може претендувати на ПВП «Меркурій», державну реєстрацію якого було проведено у 1993 році, до реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 став і у теперішній час є керівником ПВП «Меркурій», працював у ньому разом з батьком - ОСОБА_4, з часу його створення.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, підтримав свого довірителя, також заперечував проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, але надіслала до суду листа, в якому пояснила, що не може бути присутньою на судових засіданнях по даній справі у зв'язку із захворюванням сина, у виникненні якого вважає винною позивачку ОСОБА_1, заперечувала проти позовних вимог і просила в позові відмовити (а.с.124-125 т.1).

Представник відповідача, Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради, також заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки жодним чином не перешкоджали сторонам реалізувати свої права на спадкове майно та не претендують на нього.

Представник третьої особи державний нотаріус Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 у письмових та усних поясненнях суду зазначила, що підставами для відмови у видичі свідоцтв про право на спадщину були головним чином відсутність належно оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно - відсутня державна реєстрація права власності спідкодавця ОСОБА_4, а також за наявності спору, який розглядається судом, органи нотаріату не можуть видати такі свідоцтва. (а.с.180 т.1). Просили надалі розглядати справу без їх участі.

Вислухавши доводи та пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю земельна ділянка площею 0,0759 га що по АДРЕСА_3 належить ОСОБА_9 (а.с.5 т.1).

03 липня 2001 року Восьмою ДДНК було видане свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого ОСОБА_4 прийняв спадщину після померлого ОСОБА_9. Спадкове майно складається з домоволодіння що по АДРЕСА_3 та земельної ділянки площею 759 кв. м за тією ж адресою (а.с.7 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 18 січня 2006 року Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ, актовий запис за №59 (а.с.6 т.1).

З виписки з реєстру власників іменних цінних паперів вбачається, що ОСОБА_4 належить 116 цінних паперів ВАТ «Дніпродзержинського коксохімічного заводу» (а.с.8).

З виписки з реєстру власників іменних паперів №16408 про стан особового рахунку від 27 жовтня 2005 року ОСОБА_4 належить 341 цінних паперів (акцій) ВАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» (а.с.9 т.1).

Постановою 8ДДНК від 08 лютого 2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_4, так в неї були відсутні правовстановлюючи документи на нерухоме майно спадкодавця, а також є інші спадкоємці - діти померлого (а.с.11 т.1).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ПВП «Меркурій» (ідентифікаційний код юридичної особи 20287647) знаходиться в АДРЕСА_4. Його засновником є ОСОБА_4, статутний внесок - 50 грн. Вид діяльності - будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, державну реєстрацію проведено 03.02.1997 року. Слід зазначити, що третю сторінку копії витягу позивачем надано не було (а.с.12-13 т.1).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності від 22 липня 1997 року ПВП «Меркурій», що знаходиться по АДРЕСА_1 зареєстровано за №361 (а.с.204 т.1).

Згідно довідки №111 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.03.2006 року приватне виробниче підприємство «Меркурій» (ідентифікаційний код юридичної особи 20287647) вперше було зареєстровано 12.05.1993 року за № 241/3 (а.с. 182 т.1).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_10 одружилися 21 січня 1994 року, що зазначено в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 Самарського відділу ЗАГС м.Дніпропетровська (а.с.14 т.1).

Згідно свідоцтва по право власності на житло від 03 вересня 1999 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.15 т.1).

В довідці №583 від 04.02.2013 року вказано, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та померлий ОСОБА_4 був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.50 т.1).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_11(а.с.52).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.56 т.1).

Згідно договору про надання земельної ділянки безстрокове користування на будівництво житлового будинку від 14 грудня 1992 року ОСОБА_4 було надано площею 1000 кв.м в АДРЕСА_5 (а.с.57-58 т.1).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю за реєстровим №4438 ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,549 га в СТ «Колос» АДРЕСА_4 Підгородненської міської ради (а.с.60 т.1).

08 лютого 2013 року ОСОБА_2 звертався до 8ДДНК с заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 (а.с.61 т.1).

Постановою 8ДДНК ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 так як між співвласниками нерухомого майна спадкодавця не було укладено договору щодо визначення частки кожного з них, а також що ОСОБА_1 подала заяву з проханням не видавати свідоцтв іншим спадкоємцям у зв'язку зі зверненням до суду (а.с. 63-64 т.1).

З технічного паспорту, виготовленому станом на 16.04.2010 року на садовий будинок АДРЕСА_4 в СТ «Колос» м. Підгороднє, вбачається що будинок, розташований на ньому, має загальну площу 144,2 кв.м, власником зазначений ОСОБА_4 (а.с.84-87 т.1).

Згідно висновку №272-11 судової будівельно-технічної експертизи від 21.04.2011 року вартість будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання садового будинку готовністю 90% на земельній ділянці АДРЕСА_4 площею 0,549 га в СТ «Колос» складає 128636,40 грн. (а.с.90-104 т.1).

З довідки СТ «Колос» та квитанцій № 148,151 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2005 року і по сьогоднішній день здійснюють оплату членських внесків за користування земельною ділянкою № АДРЕСА_4 (а.с.110-111 т.1).

ОСОБА_1 є членом садового товариства «Колос» в м. Підгороднє, що пдтверджується довідкою від 23 вересня 2006 року. Слід зазначити, що ця довідка заповнена від руки, не містить відбитків печатки чи штампу СТ «Колос» (а.с.114 т.1).

З копій квитанцій по оплаті комунальних платежів, наданих відповідачем ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проводили оплату зазначених послуг (а.с.133-138 т.1).

Відповідно до копій квитанцій, наданих відповідачем ОСОБА_2, здійснювалися оплати комунальних послуг за газ та електроенергію по домоволодінню АДРЕСА_3 (а.с.139-145 т.1).

ОСОБА_1 вносила членські внески в 2000, 2001, 2003, 2004, 2006 роках за охорону будинку АДРЕСА_4 (а.с.147 т.1).

ОСОБА_3 надсилала батькові - ОСОБА_4, у жовтні 2000 року та в січні 2005 року особисті листи (а.с.148, 150 т.1).

Допитана як свідок позивач ОСОБА_1 дала покази, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час смерті не мешкали з ОСОБА_4, оскільки перший фактично мешкав на АДРЕСА_2, друга - у США. Позивач працювала на трьох роботах, брала участь у будівництві булинка, вели господарство і доглядали батька ОСОБА_4 на АДРЕСА_3. ОСОБА_4 купував будівельні матеріали для двох будинків. У тому числі у СТ «Колос». ПП «Меркурій» було зареєстровано у 1997 році.

Допитані в судовому засіданні свідки, заявлені позивачем - ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 дали покази, що постійно бачили ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_3, де вони добудовували будинок, обробляли город, доглядали батька ОСОБА_4 Разом з тим вони проживали в квартирі на АДРЕСА_1. Відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 ніхто зі свідків за багато років не бачив.

Допитані в судовому засіданні свідки, заявлені відповідачем ОСОБА_2 -ОСОБА_15, ОСОБА_16 дали покази, що дачний будинок у СТ «Колос» будували ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та матір відповідача - ОСОБА_6 Цеглу клав ОСОБА_2, а батько підносив матеріали. Будівельні матеріали розвантажували ОСОБА_2 з батьком, хто саме придбавав матеріали - свідкам невідомо. Після смерті матері будівництво припинили. ОСОБА_1 також там бачили декілька разів, вона доглядала город на дачі. Свідки відповідача ОСОБА_17 і ОСОБА_18 пояснили, що вже багато років працюють на підприємстві «Меркурій», займаються будівельними роботами. Спочатку керівником був ОСОБА_4, декілька років тому керівником, ще за життя ОСОБА_4 став його син - ОСОБА_2, який також працював на підприємстві з самого початку його діяльності, як і батько. Деякі інструменти та засоби виробництва знаходяться на АДРЕСА_3, але позивач змінила замки і не віддає.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає, що право власності на новостворене нерухоме майно, житлові будинки, будівлі, споруди виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

З системного аналізу норм ЦК України (ч. 1 ст. 210, ч. 2 ст. 331, ст. 334, ч. 3 ст. 640, ч. 2 ст. 1299 ЦК України) вбачається, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації цього права незалежно від підстав його виникнення.

Відповідно до ст.ст. 1216 , 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ч. 1 ст. 376 ЦК України жилий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, або з суттєвими порушеннями будівельних норм і правил.

У відповідності з ч. 2, 3 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво не набуває права власності на нього. Право власності на самовільно побудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була йому відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже побудоване нерухоме майно.

Згідно п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК ), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності або право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Судом роз'яснювались сторонам положення ст.ст. 3, 10 , 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, в силу ст. 60 ЦПК України умовою задоволення позовних вимог є доведення позивачами наявності у спадкодавця права власності на будівельні матеріали, які були використані в процесі самочинного будівництва їх кількість, якість та інше. Але належні та допустимі докази, на підставі яких можливо було встановити право власності у спадкодавця на всі будівельні матеріали, що використовувалися у процесі будівництва споруд, матеріали справи не містять.

Однак, спадкодавець за життя не зареєстрував своє право власності ні на спірне домоволодіння та самовільні споруди. Як вбачається з технічного паспорту на садовий будинок, власником зазначено ОСОБА_4, проте технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно.

Суду не було надано належного доказу щодо придбання будівельних матеріалів саме ОСОБА_4, тому в задоволенні позовних вимог про встановлення права власності на будівельні матеріали, з яких складається на 90% готовності садовий будинок на земельній ділянці № АДРЕСА_4 у СТ «Колос» та визнанні права власності на будівельні матеріали слід відмовити.

Враховуючи, що підприємство «Меркурій» було зареєстроване до шлюбу позивачки ОСОБА_19 та ОСОБА_4, воно не є може розглядатися як спільна сумісна власність подружжя, і у визнанні за ОСОБА_1 права власності на 50% сттутного капіталу належить відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. Ст. 113 ЦК України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Хоча приватне виробниче підприємство «Меркурій» має лише одного засновника - померлого ОСОБА_4, проте враховуючи його організаційно-правову форму (не є приватним підприємством, а приватним виробничим підприємством), суд вважає, що його статутний капітал не входить до складу спадщини.

Стосовно іншого майна - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, домоволодіння та земельної ділянки загальною площею 0,0759 га по АДРЕСА_3, земельної ділянки АДРЕСА_4 загальною площею 0,0549 га, розташованої у садовому товаристві «Колос» Підгородненської міської ради Дніпропетровської області, прості іменні акції ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод», прості іменні акції ВАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна», грошові кошти у ПАТ «Державний ощадний банк України», право власності за ОСОБА_4 підтверджено документально, це майно слід розглядати як спадкове.

Статтею 1268 ЦК України способом прийняття спадщини визначено постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 212 ЦПК України , передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 зареєстровані за тією ж адресою, рішенням суду, яке набрало законної сили, відмовлено у визнанні їх такими, що не проживали постійно з ОСОБА_4 на час його смерті, вони є спадкоємцями першої черги за законом, як і позивач ОСОБА_1 Визнавати право власності позивача в порядку спадкування за законом слід з урахуванням прав та інтересів двох інших спадкоємців.

Керуючись ст.ст. 1216-1223, 1225, 1228, 1261, 1267, 1268, 1269, 1278 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-61, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1, на 1/3 частку домоволодіння та 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,0759 га по АДРЕСА_3, на 1/3 частку земельної ділянки АДРЕСА_4 загальною площею 0,0549 га, розташованої у садовому товаристві «Колос» Підгородненської міської ради Дніпропетровської області, 38 простих іменних акцій ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод», номер особового рахунка 2027, 114 простих іменних акцій ВАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна», грошові кошти у ПАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 5942,93 грн. в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити

У задоволенні позовних вимог до Територіальної громади м.Дніпропетовська в особі Дніпропетровської міської ради відмовити в повному обсязі.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1147,00 грн., по 573,50 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков