Постанова

від 18.06.2013 по справі 801/3879/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2013 р. Справа №801/3879/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю. С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача Говоруха А.В., представника відповідача Шевцов В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта"

до Державної податкової інспекції в м.Алушта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Алушта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272200, №0000262200, №0000252200 від 26.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аквавіта» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з його контрагентами БВП "Строитель-Плюс" та фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік, якою встановлено завищення валових витрат та податкового кредиту внаслідок нікчемності укладених з цими підприємствами угод. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбулись реально, отримання та оплата робіт та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Надав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб): БВП «Строитель-Плюс» та фірми «Капітель Плюс», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України було встановлено, що використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, їх посадові особи документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліках з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що усі документи, видані від імені БВП «Строитель-Плюс» та фірми «Капітель Плюс» не підтверджують реальності здійснення господарських відносин з отримання та оплати робіт та послуг та не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Аквавіта».

Також зазначив, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на підтвердження факту отримання від його контрагентів товарів та послуг.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Аквавіта» зареєстроване у якості юридичної особи 11.10.2002 року виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с15).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; виробництво інших виробів із пластмас; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; вантажний автомобільний транспорт (а.с.17).

Відповідно до Довідки, ТОВ «Аквавіта» було взято на облік платників податків у ДПІ м.Алушта АР Крим ДПС 24.10.2002 року (а.с.18).

Відповідно до Свідоцтва №00243935, ТОВ «Аквавіта» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість з 10.01.2003 року (а.с.19).

На підставі направлення №000006/01-02-22/32063318 від 04.03.2013 року та наказу №163 від 01.03.2013 року, посадовими особами ДПІ у м.Алушта АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аквавіта» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з наступними СГ: БВП «Строитель-плюс» та фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік, за результатами якої було складено Акт №396/22/32063318 від 18.03.2013 року (а.с.20-29).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік ТОВ «Аквавіта» сформувало за рахунок взаємовідносини з БВП «Строитель-плюс» та фірмою «Капітель Плюс» валові витрати за 1кв. 2010 року у сумі 8267 грн., за 2кв. 2010 року у сумі 5223 грн., за 2кв. 2011 року у сумі 8267 грн., а також податковий кредит з ПДВ на суму 53829 грн., в тому числі по періодам (а.с.27):

- серпень 2009 року на суму 8283 грн.,

- вересень 2009 року на суму 1485 грн.,

- лютий 2010 року на суму 1653 грн.,

- квітень 2010 року на суму 400 грн.,

- травень 2010 року на суму 645 грн.,

- червень 2010 року на суму 38500 грн.,

- жовтень 2010 року на суму 1210 грн.,

- травень 2011 року на суму 1653 грн.

Разом з тим, при проведенні перевірки позивача, були використані матеріали перевірок ДПІ у м.Сімферополі, а саме:

-БВП «Строитель-Плюс», Акт від 11.04.2012 року №37/22/31263808;

-фірма «Капітель Плюс», Акт від 11.04.2012 року №38/22/31095815.

Як свідчать матеріали перевірок ДПІ у м.Сімферополі, вищевказані підприємства за юридичними та фактичними адресами не знаходяться, відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності вказаними підприємствами, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

ДПІ у м.Сімферополі в ході перевірок не підтверджено наявність поставок товарів, робіт, послуг від БВП «Строитель-Плюс» та фірми «Капітель Плюс», як підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ними і ТОВ «Аквавіта» здійснені без мети настання реальних наслідків і не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупців (у тому числі ТОВ «Аквавіта»). Отже, зазначені правочини, відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, і, в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у м.Алушта АР Крим ДПС дійшла висновку, що в межах договорів, укладених з вищезазначеними підприємствами, операції з виконання робіт та надання послуг в адресу ТОВ «Аквавіта» не відбувались.

У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні та фінансово-господарські документи, податкові накладні, що видані від імені БВП «Строитель-Плюс» та фірми «Капітель Плюс» не можуть бути дійсними як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення сум за цими операціями до податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м.Алушта АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Аквавіта»:

-1) ч.1 ст.203, 215, 216, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених з постачальниками БВП «Строитель-Плюс» та фірмою «Капітель Плюс» та порушення пп.7.2.1 пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року в результаті чого:

- завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (ряд.25.1) за вересень 2009 року на суму 8283 грн. (на момент перевірки підприємство скористалось сумою бюджетного відшкодування);

- занижено ПДВ (ряд.27/25) на загальну суму 45546 грн., у тому числі:

жовтень 2009 року на суму 1485 грн.

квітень 2011 року на суму 42408 грн.

травень 2011 року на суму 1653 грн.

2) п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року в результаті чого:

- занижено податок на прибуток за 2010 рік у сумі 3373 грн., у тому числі за 1 кв.2010 року на 2067 грн., за2 кв.2010 року на 1306 грн.

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2-4 кв.2011 року та за 1 кв.2012 року на суму 8267 грн.

На підставі цих висновків акту, Державною податковою інспекцією у м.Алушта АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000272200 від 26.03.2013 року, яким ТОВ «Аквавіта» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8267 грн. (а.с.30).

- №0000262200 від 26.03.2013 року, яким ТОВ «Аквавіта» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4216,25 грн., з яких 3373 - основний платіж та 843,25 - штрафні санкції (а.с.31).

- №0000252200 від 26.03.2013 року, яким ТОВ «Аквавіта» збільшено суму грошового зобов'язання з додатку на додану вартість на 44062, з яких 44061 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафні санкції (а.с.32).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 44061 грн. за період з лютого 2010 року по травень 2011 року (тобто в межах строків визначення податкових зобов'язань, передбачених ст.102 ПК України) та заниження податку на прибуток є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на час укладання договорів з ТОВ «Аквавіта», його контрагенти фірма «Капітель Плюс» та БВП «Строитель Плюс» були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість, свідоцтва яких були анульовані за ініціативою податкової інспекції лише 11.04.2012 року та 15.05.2012 року відповідно (а.с.107).

Судом встановлено, що 16.02.2010 року між фірмою «Капітель Плюс» (Підрядник) та ТОВ «Аквавіта» (Замовник) було укладено договір підряду №66, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням Замовника роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією.

Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити виконану роботу: ремонт існуючої шиферної крівлі. Відповідно до умов, ціна договору складає 10000 грн. (а.с.42).

Виконання умов по вищевказаному договору підтверджується Актом прийняття виконаних робіт за лютий 2010 року на загальну суму 9920,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1653,40 грн. (а.с.43-45).

За фактом виконання робіт по вищевказаному договору, фірма «Капітель Плюс» виставила позивачу рахунок №186 на загальну суму 9920,40 грн. (а.с.46), який був повністю оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №96 від 17.02.2010 року на загальну суму 9920,40 грн. (а.с.117).

По факту оплати робіт, фірмою «Капітель Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №202 від 17.02.2010 року на загальну суму 9920,40 грн., у тому числі ПДВ 1653,40 грн. (а.с.47).

Судом встановлено, що 10.05.2010 року між фірмою «Капітель Плюс» (Підрядник) та ТОВ «Аквавіта» (Замовник) було укладено договір підряду №66, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням Замовника роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією.

Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити виконану роботу: ремонтні роботи у м.Алушта, пос.Виноградний, 5км. Ялтинського шосе, д.№6. Відповідно до умов, ціна договору складає 4000 грн. (а.с.48).

Виконання умов по вищевказаному договору підтверджується Актом прийняття виконаних робіт за червень 2010 року на загальну суму 3867 грн., у тому числі ПДВ у сумі 644,50 грн. (а.с.49-52).

За фактом виконання робіт по вищевказаному договору, фірма «Капітель Плюс» виставила позивачу рахунок №552 на загальну суму 3867 грн. (а.с.53), який був повністю оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №352 від 14.05.2010 року на загальну суму 3867 грн. (а.с.118).

По факту оплати робіт, фірмою «Капітель Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №658 від 14.05.2010 року на загальну суму 3867 грн., у тому числі ПДВ 644,50 грн. (а.с.54).

Судом встановлено, що 10.06.2010 року між фірмою «Капітель Плюс» (Підрядник) та ТОВ «Аквавіта» (Замовник) було укладено договір підряду №334, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням Замовника роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією.

Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити виконану роботу: проектні роботи з електропостачання у с.Софіївка, монтаж та здача в експлуатацію. Проект генплану забудови та будівництва 1 черги (будівництво прохідної, двох майданчиків та складу). Відповідно до умов, ціна договору складає 1500000 грн. (а.с.55).

Виконання умов по вищевказаному договору підтверджується Актами прийняття виконаних робіт на загальну суму 238260 грн., а саме:

- Акт прийняття виконаних робіт за жовтень 2010 року на загальну суму 7260 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1210 грн. (а.с.56-60).

- Акт прийняття виконаних робіт за грудень 2010 року на загальну суму 1864,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 310,80 грн. (а.с.62-65).

- Акт прийняття виконаних робіт за грудень 2010 року на загальну суму 229135,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 38189,20 грн. (а.с.66-73).

За фактом виконання робіт по вищевказаному договору, фірма «Капітель Плюс» виставила позивачу рахунки на загальну суму 290260 грн., а саме:

- рахунок №2049 на загальну суму 7260 грн. (а.с.61);

- рахунок №1015 на загальну суму 283000 грн. (а.с.74).

які були частково оплачені, що підтверджується платіжним дорученням №418 від 11.06.2010 року на загальну суму 231000 грн. (а.с.119).

По факту оплати робіт, фірмою «Капітель Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №844 від 11.06.2010 року на загальну суму 231000 грн., у тому числі ПДВ 38500 грн. (а.с.75).

Судом встановлено, що 04.05.2011 року між фірмою «Капітель Плюс» (Підрядник) та ТОВ «Аквавіта» (Замовник) було укладено договір підряду №272, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням Замовника роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією.

Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити виконану роботу: виконання електромонтажних робіт у м.Алушта, пос.Виноградний, 5км. Ялтинського шосе. Відповідно до умов, ціна договору складає 9100 грн. (а.с.76).

Виконання умов по вищевказаному договору підтверджується Актом прийняття виконаних робіт за травень 2011 року на загальну суму 9020,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1503,40 грн. (а.с.77-82).

За фактом виконання робіт по вищевказаному договору, фірма «Капітель Плюс» виставила позивачу рахунок №649 на загальну суму 9020,40 грн. (а.с.83), який був повністю оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №333 від 06.05.2011 року на загальну суму 9020,40 грн. (а.с.121).

По факту оплати робіт, фірмою «Капітель Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №22 від 06.05.2011 року на загальну суму 9020,40 грн., у тому числі ПДВ 1503,40 грн. (а.с.84).

Судом встановлено, що 12.10.2011 року між фірмою «Капітель Плюс» (Підрядник) та ТОВ «Аквавіта» (Замовник) було укладено договір підряду №733, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням Замовника роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією.

Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити виконану роботу: виконання електромонтажних робіт у м.Алушта, пос.Виноградний, 5км. Ялтинського шосе. Відповідно до умов, ціна договору складає 7260 грн. (а.с.115).

За фактом виконання електромонтажних робіт згідно умов договору №733, позивачем на адресу фірми «Капітель Плюс» були сплачені грошові кошти у сумі 7260 грн., що підтверджується платіжним дорученням №681 від 14.10.2010 року (а.с.120).

По факту оплати робіт, фірмою «Капітель Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №2018 від 14.10.2010 року на загальну суму 7260 грн., у тому числі ПДВ 1210 грн. (а.с.116).

Відповідно до Ліцензії міністерства транспорту та зв'язку України, головної державної інспекції на автомобільному транспорті (головавтотрансінспекція), з 27.02.2007 року БВП «Строитель Плюс» має право займатися господарською діяльністю з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) (а.с.95).

Судом встановлено, що 05.04.2010 року між БВП «Строитель Плюс» (Перевізник) та ТОВ «Аквавіта» (Замовник) було укладено договір на перевезення вантажів №298, відповідно до умов якого Перевізник бере на себе зобов'язання приймати від Замовника для перевезення вантаж (відповідно до товарно-транспортної накладної), доставити цей вантаж до пункту призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов'язаний вчасно сплатити перевозку вантажу (а.с.86-87).

Надання послуг за вищевказаним договором підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.04.2010 року, в якому зазначено, що вартість авто послуг по маршруту м.Київ - м.Алушта, довжиною 1000 км., становить 2400 грн., у тому числі ПДВ у сумі 400 грн. (а.с.88).

За фактом надання послуг по вищевказаному договору, БВП «Строитель Плюс» виставила позивачу рахунок-фактуру №СФ-0001360 від 22.04.2010 року на загальну суму 2400 грн., у тому числі ПДВ у сумі 400 грн. (а.с.89), який був повністю оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №304 від 28.04.2010 року на загальну суму 2400 грн. (а.с.122).

По факту оплати наданих послуг, БВП «Строитель Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №1397 від 22.04.2010 року на загальну суму 2400 грн., у тому числі ПДВ у сумі 400 грн. (а.с.90).

Судом встановлено, що 04.04.2010 року між БВП «Строитель Плюс» (Виконавець) та ТОВ «Аквавіта» (Замовник) було укладено договір на перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг №500, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язаний організувати перевезення автотранспортом та експедиційне обслуговування вантажів Замовника своїми силами чи для виконання заявки Замовника, а Замовник зобов'язаний своєчасно сплатити надані Виконавцем послуги (а.с.91).

Надання послуг за вищевказаним договором підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.05.2011 року, в якому зазначено, що вартість авто послуг по маршруту м.Алушта - м.Сімферополь, довжиною 120 км., становить 900 грн., у тому числі ПДВ у сумі 150 грн. (а.с.92).

За фактом надання послуг по вищевказаному договору, БВП «Строитель Плюс» виставила позивачу рахунок-фактуру №СФ-0001314 від 05.05.2011 року на загальну суму 900 грн., у тому числі ПДВ у сумі 150 грн. (а.с.93), який був повністю оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №406 від 24.05.2011 року на загальну суму 900 грн. (а.с.123).

По факту оплати наданих послуг, БВП «Строитель Плюс» було виписано позивачу податкову накладну №43 від 05.05.2011 року на загальну суму 900 грн., у тому числі ПДВ у сумі 150 грн. (а.с.94).

Судом встановлено, що у період з березня 2010 року по червень 2011 року позивач подавав до ДПІ у м.Алушта податкові декларації з податку на додану вартість з Додатком №5, згідно з якими ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 44061 гривень, на підставі податкових накладних, виписаних БВП «Строитель Плюс» та фірмою «Капітель Плюс» (а.с.124-163, 173-178).

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди шляхом порушення вимог податкового законодавства та ці відносини мали безтоварний характер.

Суд не погоджується з цими висновками відповідача виходячи з наступного.

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капітель Плюс» робіт та послуг, отримання цих робіт та послуг з метою використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по оплаті цих робіт та послуг до валових.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п.7.4, 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентами та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Аквавіта», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання робіт та послуг у БВП «Строитель Плюс» та фірми «Капітель Плюс» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Проведеною Державною податковою інспекцією у м.Алушта АР Крим ДПС перевіркою дотримання вимог податкового законодавства позивачем було встановлено, що за наслідками придбання у його контрагентів робіт та послуг, позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованими на момент укладення угод платниками податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкової дисципліни та нікчемність укладених ним правочинів, ДПІ у м.Алушта посилається лише на зустрічні акти перевірок контрагентів позивача, якими зокрема встановлені чисельні порушення Податкового та Цивільного кодексів України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемним правочин і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Щодо посилань відповідача на відсутність у ТОВ «Аквавіта» товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, посилання відповідача на відсутність факту поставки позивачу товарів у зв'язку з відсутністю в нього товарно-транспортних накладних, за умови наявності всіх інших первинних бухгалтерських документів, які надають йому право на формування податкового кредиту, є необґрунтованими.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп.36.1, 36.5 ст.36; п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат та податкового кредиту, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Аквавіта» є обґрунтованими та винесені на підставі Акту перевірки №396/22/32063318 від 18.03.2013 року податкові повідомлення-рішення №0000272200, №0000262200, №0000252200 від 26.03.2013 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 565,45 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 18.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 25.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 26.03.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Алушта АР Крим ДПС №0000272200, №0000262200, №0000252200.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» судовий збір у розмірі 565,45 (п'ятсот шістдесят п'ять гривень сорок п'ять копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова