Ухвала

від 29.05.2013 по справі 2-а-1290/10/0270

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-1290/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Драчук Т.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ключковича В.Ю.

Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Славкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепость" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепость" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепость" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 10005,88 грн. та пені в розмірі 1035,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - ТОВ "Крепость" звернувся з апеляційною скаргою, просить змінити постанову суду першої інстанції, стягнувши адміністративно-господарські санкції в розмірі 5003,38 грн. та пеню в розмірі 517,50 грн.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 16.12.2009 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Крепость», за результатами якої був складений Акт № 187 від 16.12.2009 року.

Перевіркою встановлено, що підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у кількості 1-го робочого місця, а також не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі середньорічної заробітної плати працівника на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З листа Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості від 17.02.2010 року №02-232 вбачається, що ТОВ «Крепость» у 2008 році не подавав до центру зайнятості інформацію за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році відповідач зобов'язаний розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15.04.2009 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Крепость" вчасно не розраховано та не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно ч. 4 ст. 20 даного Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.2 пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що обов'язок, щодо здійснення розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів, покладений саме на роботодавця, який зобов'язаний розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15 квітня 2009 року.

Матеріали справи свідчать, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році відповідач зобов'язаний розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15.04.2009 року, однак відповідачем вчасно не розраховано та не сплачено адміністративно-господарські санкції.

Зважаючи на те, що відповідачем вчасно не розраховано та не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог, відповідно до яких відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 10005,88 грн. та пеню в розмірі 1035,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крепость" залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Твердохліб В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 04.06.2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.