Рішення

від 10.07.2013 по справі 5006/8/144/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.2013р. Справа № 5006/8/144/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бокової Ю.В., судді Сгари Е.В., судді Захарченко Г.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом : Автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

до відповідача Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Давиденка Віктора Павловича, м. Ясинувата

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Абрамова Василя Анатолійовича, с. Костянтинівка

про : відшкодування шкоди, заподіяною дорожньо-транспортною пригодою в сумі 33326,65 грн.

за участю представників :

від позивача: Федоров Ф.Ф. - за довір. від 22.05.2012 р. № 28/191

від відповідача: Захаров О.С. - за довір. від 24.10.2012 р. № 118

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Давиденко Віктор Павлович - не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Абрамов Василь Анатолійович: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні 23.05.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.05.2013 р. до 10 год. 30 хв.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2012 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процесуальний розгляд спору до 25.12.2012 р.

Позивач, Автогосподарство при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України», м. Донецьк про відшкодування шкоди, заподіяною дорожньо-транспортною пригодою в сумі 33326,65 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.10.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Абрамова Василя Анатолійовича, с. Костянтинівна.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.2012 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Давиденка Віктора Павловича, м. Яснувата.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09.06.2009 р. по справі № 1-273/09, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довідку від 28.09.2012 р. № 336, лист від 10.09.2009 р. № 434, висновок фахівця від 29.08.2012 р. № 32, листи від 15.12.2009 р. № 616, від 11.06.2010 р. № 278, від 26.06.2010 р. № 87, від 31.05.2012 р. № 28/204, від 04.07.2012 р. № 01-24/524, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

29.10.2012 р. на адресу суду від Костянтинівського міськрайонного суду надійшли матеріали кримінальної справи з обвинувачення Абрамова В.А. за ст.. 126 КК України а саме: постанова про порушення кримінальної справи від 05.02.2009 р., протокол огляду місця ДТП від 01.09.2008 р., висновок судової автотехнічної експертизи № 1008/18, вирок Костянтинівського міськрайонного суду від 09.06.2009 р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі. Надав відзив від 19.11.2012 р. № 01-24/910, в якому зазначив, що позивачем пропущений передбачений законодавством строк позовної давності, просив застосувати позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Також, 04.12.2012 р. відповідач надав доповнення до відзиву, в якому проти задоволення позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість та наявність сумнівів, щодо об'єктивності експертної установи, яка виготовила висновок спеціаліста № 32 від 29.08.2012 р. Проти задоволення клопотання позивача щодо поновлення строку позовної давності заперечив.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Абрамов Василь Анатолійович до жодного з судових засідань не з'явився. 19.11.2012 р. надійшли письмові пояснення стосовно дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.09.2008 р. В поясненнях Абрамов В.А. зазначив, що відповідно до вироку Костянтинівського міськрайонного суду від 09.06.2009 р. визнаний винним за ч. 1 ст. 286 КК України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Давиденко Віктор Павлович до жодного з судових засідань не з'явився, письмових пояснень щодо обставин справи не надав, про неявку суд не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.12.2012 р. по справі було призначено автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.12.2012 р. провадження по справі було зупинено в зв'язку з призначенням автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.05.2013 р. було поновлено.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24.05.2012 р. справу було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Бокова Ю.В., суддя Риженко Т.М., суддя Демідова П.В.

20.06.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання про поновлення строків, в якому позивач просить визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити строк позовної давності.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2008 р. приблизно о 16 год. 30 хв. на перехресті, що знаходиться на 66 км. + 300 м. дороги Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю ВАЗ 21101, державний номер 0719 АК, що належить Автогосподарству при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій обл., під керуванням водія Давиденко Віктора Павловича та ГАЗ 53, державний номерний знак 05562ЕВ, під керуванням водія Абрамова Василя Анатолійовича, що належить ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

З матеріалів справи вбачається, що Давиденко Віктор Павлович на момент дорожньо-транспортної пригоди служив в УМВС України, що підтверджується витягом з наказу від 21.03.2008 р. № 165 о/с та довідкою від 31.10.2012 р. № 28/391. Згідно з наказом від 23.07.2008 р. № 179 за Давиденко Віктором Павловичем було закріплено автомобіль ВАЗ 21101, номерний знак 05 1938.

Відповідно до довідки від 28.09.2012 р. № 28/336, виданої Автогосподарством при Головному управлінні МВС України в Донецькій області на автомобілі ВАЗ 21101, номерний знак 05 1938 при проведенні оперативно - розшуковий заходів 01.09.2008 р. у зв'язку із службовою необхідністю використовувались номерні знаки АН 0719АК.

Обставини вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, висновком судової автотехнічної експертизи № 1008/18, вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09.06.2009 р. у справі № 1-273/09.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від

09.06.2009 р. у справі № 1-273/09 особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.09.2008 р. о 16 год. 30 хв. на перехресті, що знаходиться на 66 км. + 300 м. дороги Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь, визнано водія ГАЗ 53, державний номерний знак 05562ЕВ визнано Абрамова Василя Анатолійовича, та притягнуто його до кримінальної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 286 Кримінального Кодексу України. Цим же вироком зазначено, що позов Автогосподарством при Головному управлінні МВС України в Донецькій області слід залишити без задоволення, в зв'язку з тим, що позивачі бажають їх заявити в порядку цивільного судочинства. Вирок набрав чинності 24.06.2009 р.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ГАЗ 53, державний номерний знак 05562ЕВ, що належить Дочірньому підприємству "Донецький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України", Абрамовим В.А. вимог п. 10.1., 10.4 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до наказу від 03.01.2008 р., виданого філією «Костянтинівський автодор» Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України", Абрамов В.А., який керував транспортним засобом ГАЗ 53, державний номерний знак 05562ЕВ на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, працював на вказаному підприємстві та займав посаду водія першого класу.

В момент дорожньо-транспортної пригоди Абрамов В.А. виконував свої трудові обов'язки, що підтверджується подорожнім листом від 01.09.2008 р. № 83.

Відповідно до висновку спеціаліста № 32, складеного 29.08.2012 р. експертом Пилько О.М. (свідоцтво № 4631), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21101, державний номер 05 1938, складає 42047,66 грн., водночас, згідно ремонтної калькуляції вартість матеріального збитку складає 66326,65 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від № 28/616 від 15.12.2009 р., № 28/278 від 11.06.2010 р., № 28/204 від 31.05.2012 р. про відшкодування шкоди, які отримані останнім, про що свідчить штамп відповідача та підписи про отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вимогу позивача не задовольнив.

В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач заперечував стосовно суми матеріальної шкоди, посилаючись на необ'єктивність її визначення.

Для визначення вартості матеріальної шкоди ухвалою господарського суду від 20.12.2012 р. провадження у справі № 5006/8/144/2012 було зупинено, у зв'язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, направивши для цього в його адресу ухвалу та матеріали справи № 5006/8/144/2012.

На вирішення експерту були поставлені наступні питання:

1) Який розмір матеріальної шкоди, що завдана власнику автомобіля ВАЗ 21101, державний номер 05 1938, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.09.2008 р.?

24.04.2013 р. на адресу господарського суду Донецької області від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок автотоварознавчої експертизи № 6245/27 разом із справою № 5006/8/144/2012.

Згідно висновку експерта № 6245/27: 1) розмір матеріальної шкоди, що завдана власнику автомобіля ВАЗ 21101, державний номер 05 1938, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.09.2008 р. складає 42392,78 грн.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пункт 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Умовами виникнення зобов'язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної майну фізичної або юридичної особи, є: виникнення шкоди; протиправні дії або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння шкоди; причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю та шкодою; вина.

Для покладення на особу зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність вищезазначених умов у сукупності при умові існування між сторонами деліктних правовідносин, а не договірних, наслідки невиконання яких регулюються іншими нормами матеріального права України.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідач не довів відсутність вини свого працівника в заподіянні шкоди, що спричинена внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.09.2008 р., вина працівника підтверджується вироком Костянтинівського міськрайонного суду від 09.06.2009 р. у справі № 1-273/09.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, завдана Автогосподарству при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області шкода складає 42392,78 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Доказів відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП автомобілю ВАЗ 21101, державний номер 05 1938, відповідачем суду не надано.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності, в обґрунтування своєї заяви посилався на те, що позивач міг своєчасно дізнатися про оголошення вироку від 09.06.2009 р., а отже і міг довідатися про порушення свого права, оскільки визнавався цивільним позивачем по кримінальній справі.

Так, поняття позовної давності визначено приписами глави 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є юридичні факти (п. 4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ж вимог статті 253 вказаного кодексу, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитки завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Тобто, у особи, що завдала шкоду, виник обов'язок її відшкодувати, а у особи, якій завдано шкоду, виникло право на отримання такого відшкодування.

Відповідно до статей 256 , 257 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 6 статті 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Таким чином, в даному випадку право вимоги у позивача до відповідача виникло з моменту дорожньо-транспортної пригоди, тому суд приходить до висновку, що позов пред'явлено поза межами трирічного строку позовної давності, який є загальним до вимог про відшкодування шкоди.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 ЦК України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Абзацами 3 - 5 пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року роз'яснено про те, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними, як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Абзацом 5 пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року роз'яснено про те, що Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Отже, у випадку заявлення відповідачем про застосування строку позовної давності, позивач вправі звернутися до суду з письмовою заявою або клопотанням (письмовим чи усним), в якій (якому) викласти обставини, що, на його думку, є поважними причинами пропуску строку позовної давності, з поданням належних та допустимих доказів на їх підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2013 року позивач надав суду письмові пояснення щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, в яких зазначив, що при оголошенні вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09.06.2009 р. у кримінальній справі № 1-273/09, в якій останній був визнаний цивільним позивачем, представник позивача був відсутній. Позивач отримав копію вироку 21.10.2009 р., в підтвердження чого до матеріалів справи надав лист адресований голові Костянтинівського місьрайсуду з проханням надати копію вироку суду у кримінальній справі, яким працівника відповідача визнано винним у скоєнні спірного ДТП та супровідний лист від Костянтинівського міськрайонного суду про надсилання копії вироку від 09.06.2009 р. відносно Абрамова В. А., який був отриманий останнім 21.10.2009 р., про що мається відмітка Автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, а саме вх. № 682 від 21.10.2009 р. Крім того, листом що надійшов до господарського суду Донецької області 17.12.2012 р. Костянтинівський міськрайонний суд повідомив про то, що представник Автогосподарства під час оголошення вироку присутній не був.

Враховуючи приписи процесуального законодавства про докази, їх належність та допустимість, звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди позивач пред'являє вимог не до будь-якої особи, а до особи, яка її завдала, відповідно, юридичним фактом, який дає позивачу право вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок джерела підвищеної небезпеки, є вирок суду про визнання особи винної у ДТП, оскільки факт приводу для позову включається у предмет доказування у будь-якій справі.

Зазначене вище підтверджує звернення позивача до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку позовної давності у належній формі та надання доказів на їх підтвердження.

Таким чином, суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності позивачем та вважає, що позивач вправі отримати судовий захист свого порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 66326,65 грн., а саме в сумі 42392,78 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що судові витрати в т. ч. витрати за проведення судової експертизи в сумі 1885,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2013 р. № 37, треба віднести на Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України", оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

На підставі ст.ст. 11, 22, 226, 253, 256, 257, 261, 267, 1166, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій обл. до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України", м. Донецьк про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою в сумі 66326,65 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України", м. Донецьк (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 32001618) на корить Автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій обл. (86114, м. Макіївка, вул. Геологічна, 3 код ЄДРПОУ 23314385) суму в розмірі 42392,78 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, судовий сбір в розмірі 1071,86 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України", м. Донецьк (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 32001618) на корить Автогосподарства при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій обл. (86114, м. Макіївка, вул. Геологічна, 3 код ЄДРПОУ 23314385) витрати за проведення судової експертизи в сумі 1 885,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину. рішення.

Повний текст рішення підписаний 15.07.2012 р.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя Е.В. Сгара

Суддя Г.В. Захарченко