Рішення

від 16.07.2013 по справі 910/8417/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8417/13 16.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До Житлового-будівельного кооперативу «Сантехнік-2»

Про стягнення 125 005,06 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Бахілова Л.В. - по дов. № 140 від 01.07.2013

Від відповідача Сенчило В.В. - по дов. № б/н від 26.04.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлового-будівельного кооперативу «Сантехнік-2» про стягнення 125 005,06 грн. заборгованості, яка складається з : 113 102,41 грн. основного боргу, 1 374,12 грн. пені, 5 645,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4 882,93 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05135/4-04 від 22.10.2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 порушено провадження у справі № 910/8417/13 та призначено справу до розгляду на 23.05.2013.

Відповідач у поданому 23.05.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки відповідач погоджується з кількістю (об'ємом) холодної води та стоків холодної води в повному обсязі, проводить вчасну і повну її плату позивачу. Проте, в розрахунку позовних вимог позивачем враховано суми за послуги, що не мають відношення до укладеного між сторонами договору, а саме без узгодження з відповідачем та без змін до договору позивачем відкрито окремий код № 4-51212 для додаткового нарахування води, яка використовується для виготовлення гарячої води на обладнання (бойлері), що належить ПАТ «Київенерго» та за кількість її надання позивач не несе ніяких зобов'язань. Вважає, що підстави для застосування відповідальності у вигляді нарахування пені, інфляційної складової боргу та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань у позивача відсутні.

Також відповідачем 23.05.2013 до відділу діловодства суду подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу, що існував у період станом на квітень 2010 року.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 справу № 910/8417/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8417/13 від 23.05.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) справу призначено до розгляду на 18.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8417/13 передано на розгляд судді Сівакової В.В., у зв'язку із виходом судді з відпустки.

Позивач в судовому засіданні 18.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 18.06.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 18.06.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 27.06.2013.

В судовому засіданні 27.06.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.07.2013.

В судовому засіданні 09.07.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.07.2013.

В судовому засіданні 16.07.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.10.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Сантехнік-2» (абонент) було укладено договір № 05135/4-04 на постачання питної води та приймання стічних вод через приємні мережі (далі - договір).

У відповідності до положень п 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція 2011 рік) затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол № 1/11 від 28.04.2011, визначено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1.) постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну сплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної води, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.11.2009 по 31.10.2012 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 113 102,41 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в розмірі 1 374,12 грн. інфляційні витрати в сумі 5 645,60 грн. та 3% річних в сумі 4 882,93 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 7.1. договору цей договір укладено строком на 1 рік та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Сторонами доказів в підтвердження того що однією із сторін договору письмово заявлено про не бажання його продовжувати не подано.

Згідно п. 1.4. договору постачальник зобов'язався забезпечувати якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 «Вода питна».

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4. договору).

В матеріалах справи наявні акти зняття показань з приладів обліку за кодом № 4-1212, показники з яких зняті представником РД ВАТ «Київводоканал» у період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року, які знятті за участю та деякі без участі представника абонента - ЖБК «Сантехнік-2».

В разі невиконання абонентом п. 2.1.6. договору щодо проведення звірки кількості та вартості спожитих ним послуг з кількістю та вартістю наданих постачальником послуг, облікові дані постачальника вважаються погодженими абонентом .

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1. договору).

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2. договору).

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.4. договору).

Згідно з п. 2.2.5 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. Письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмові абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Як зазначає позивач, він виконав всі умови договору належним чином, за період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 217 397,77 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, відносно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 113 102,41 грн. за надані в зазначений період послуги з водопостачання та водовідведення.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з

- боргу за постачання питної води та прийняття стоків (код 4-1212) за період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року в сумі 22 181,07 грн.

- боргу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води та прийняття стоків (код 4-51212) за період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року в сумі 90 921,34 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код за № 4-51212 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води (на підігрів), без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 05135/4-04 від 22.10.2004.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Відповідно до ст. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі відсутності на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води (стоків) плата за надані послуги здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання - з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення стоків гарячої води - з розрахунку на одну особу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював нарахування стоків гарячого водопостачання з показників лічильника встановленого на виносному бойлері, який знаходиться на балансі ПАТ «Київенерго», дана вода постачається групі споживачів, в свою чергу кількість та вартість поставленої «води, яка йде на підігрів» визначається позивачем у відсотковому відношенні до кількості споживачів.

Проте умовами договору не передбачено вказаний порядок обліку та визначення вартості послуг, а визначений інший порядок.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.13 зазначених Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Договір не регулює постачання позивачем відповідачу холодної води для потреб гарячого водопостачання та сплати її вартості, обік якої здійснюється за кодом № 4-51212. Договір укладено між сторонами на постачання питної холодної води.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

27.06.2008 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило наказ № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», яким скасувало наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 та ввело нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 3.1 вказаних Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно пункту 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (пункт 5.2. Правил).

Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем (пункт 5.21. Правил).

Таким чином зі змісту наказу № 190 вбачається, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Відповідно до статей 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Звертаючись з позовом, позивач не надав доказів, відповідно до яких на відповідача покладався обов'язок сплачувати за постачання питної води, що йде на підігрів за кодом 4-51212.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не надав суду доказів того, що договір був укладений на постачання відповідачу питної води, що йде на підігрів. Доказів укладення додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів між сторонами, суду також не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку що, позивач не має достатніх правових підстав для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води (за кодом 4-51212), оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг. (даної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.07.2013 у справі № 5011-2/18085-2012).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, що виник у період з 01.11.2009 по 31.10.2012 за постачання води, що використовується для виготовлення гарячої води (за кодом 4-51212) в розмірі 90 921,34 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд не погоджується з відповідачем про застосування позовної давності за квітень 2010 року в розмірі 3 468,97 грн., оскільки дана сума виставлена згідно вимоги-доручення № 27043567 від 27.04.2010 та за умовами договору має бути сплачена до 07.05.2010.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Позивач звернувся до суду з позовом 24.04.2013 (прийнято відділенням поштового зв'язку до відправлення), а отже позивачем строк за вимогою за квітень 2010 року не пропущено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В частині заявленої заборгованості за поставлену питну холодну воду та її стоки за договором за кодом 4-1212 у період з листопада 2009 року по березень 2010 року, суд за заявою відповідача в цій частині застосовує строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України в частині стягнення з відповідача 13 742,79 грн.

Відповідач у зведеному акті звірки взаєморозрахунків у даній справі вказує на те, що за кодом 4-1212 існує переплата перед позивачем в розмірі 27 623.27 грн., проте належних доказів в підтвердження цього відповідачем не подано.

Отже, відповідачем не доведено наявність переплати в сумі 27 623,27 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлену питну холодну воду та її стоки за договором за кодом 4-1212 у період з квітня 2010 року по жовтень 2012 року в розмірі 8 438,28 грн. (22 181,07 грн. (заявлена) - 13 742,79 грн. (пропущено строк)).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за послуги водопостачання та водовідведення, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 374,12 грн. пені, 5 645,60 грн. інфляційних втрат та 4 882,93 грн. - 3% річних.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати послуг.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом визнано необґрунтованим нарахування позивачем заборгованості в розмірі 90 921,34 грн. за період з 01.11.2009 по 31.10.2012 як за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води (за кодом 4-51212), то суд відмовляє в заявлених вимогах щодо стягнення пені, інфляційних втратах та 3% річних нарахованих на цю суму.

З поданого позивачем уточненого розрахунку пені вбачається, що позивач нараховує пеню на суми боргу за кодом 4-1212, що виникли за листопад 2011 року, січень, березень, квітень, червень та серпень 2012 року. При цьому позивачем при нарахуванні пені за листопад 2011 року, січень, березень 2012 року порушено шестимісячний період нарахування пені.

За розрахунками суду, на суми боргу визначені позивачем, з урахуванням шестимісячного терміну нарахування, пеня становить суму в розмірі 317,24 грн., яка підлягає задоволенню.

За перерахунками суду, здійсненими в межах періодів, визначених позивачем на суми боргу за кодом 4-1212 у період з квітня 2009 року по 31.10.2012 року, розмір збитків від зміни індексу інфляції складає 3 042,27 грн. та 3% річних становить 1 762,14 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на корись позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлового-будівельного кооперативу «Сантехнік-2» (м. Київ, вул. Малишка, 11, код ЄДРПОУ 23698718) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а. код ЄДРПОУ 03327664) 8 438 (вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 28 коп. основного боргу, 317 (триста сімнадцять) грн. 24 коп. пені, 3 042 (три тисячі сорок дві) грн. 27 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 14 коп. - 3% річних та 271 (двісті сімдесят одну) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.07.2013.

СуддяВ.В.Сівакова