Постанова

від 22.08.2013 по справі 910/8417/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа№ 910/8417/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників за первісним позовом:

від позивача - Залерцов М.О.

від відповідача - Сенчило В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Житлового-будівельного кооперативу «Сантехнік-2» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлового - будівельного кооперативу «Сантехнік-2»

про стягнення 125 005,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлового-будівельного кооперативу «Сантехнік-2» про стягнення 125 005,06 грн. заборгованості, яка складається з: 113 102,41 грн. основного боргу, 1 374,12 грн. пені, 5 645,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4 882,93 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05135/4-04 від 22.10.2004 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Житлового-будівельного кооперативу «Сантехнік-2» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 8 438,28 грн. основного боргу, 317,24 грн. пені, 3 042,27 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1 762,14 грн. - 3% річних та 271,19 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року в частині відмови у стягненні з ЖБК «Сантехнік-2» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованості у розмірі 111 445,13 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права, а також безпідставно застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житлово - будівельний кооператив «Сантехнік-2» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року апеляційні скарги Житлового-будівельного кооперативу «Сантехнік-2» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.08.2013 року.

У судове засідання з'явилися представники сторін та надали усні пояснення по справі.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Сантехнік-2» (абонент) виникли на підставі укладеного 22.10.2004 року договору № 05135/4-04 на постачання питної води та приймання стічних вод через приємні мережі (далі - договір).

У відповідності до положень п 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція 2011 рік) затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол № 1/11 від 28.04.2011, визначено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Предметом даного договору є те, що постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну сплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язався забезпечувати якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 «Вода питна».

В свою чергу абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору (п. 3.3.5 договору).

Так, Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1. договору).

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2. договору).

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.4. договору).

Згідно з п. 2.2.5 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. Письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмові абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 217 397,77 грн., однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, відносно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 113 102,41 грн. за надані в зазначений період послуги з водопостачання та водовідведення.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи позовні вимоги посилався на вимоги ст.ст. 526,527, 625 ЦК України, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4. договору).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з боргу за постачання питної води та прийняття стоків (код 4-1212) за період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року в сумі 22 181,07 грн., боргу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води та прийняття стоків (код 4-51212) за період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року в сумі 90 921,34 грн.

В матеріалах справи наявні акти зняття показань з приладів обліку за кодом № 4-1212, показники з яких зняті представником РД ВАТ «Київводоканал» у період з листопада 2009 року по жовтень 2012 року, які знятті за участю та деякі без участі представника абонента - ЖБК «Сантехнік-2».

Як свідчать матеріали справи, позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код за № 4-51212 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води (на підігрів), без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 05135/4-04 від 22.10.2004.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Відповідно до ст. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі відсутності на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води (стоків) плата за надані послуги здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання - з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення стоків гарячої води - з розрахунку на одну особу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював нарахування стоків гарячого водопостачання з показників лічильника встановленого на виносному бойлері, який знаходиться на балансі ПАТ «Київенерго», дана вода постачається групі споживачів, в свою чергу кількість та вартість поставленої «води, яка йде на підігрів» визначається позивачем у відсотковому відношенні до кількості споживачів.

Проте умовами договору не передбачено вказаний порядок обліку та визначення вартості послуг, а визначений інший порядок.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.13 зазначених Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

27.06.2008 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило наказ № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», яким скасувало наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 та ввело нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 3.1 вказаних Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно пункту 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (пункт 5.2. Правил).

Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем (пункт 5.21. Правил).

Таким чином зі змісту наказу № 190 вбачається, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Відповідно до статей 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені вище норми законодавства колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання за кодом № 4-51212 оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення договору на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем, сторонами не надано.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, що виник у період з 01.11.2009 року по 31.10.2012 року за постачання води, що використовується для виготовлення гарячої води (за кодом 4-51212) в розмірі 90 921,34 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд не погоджується з відповідачем про застосування позовної давності за квітень 2010 року в розмірі 3 468,97 грн., оскільки дана сума виставлена згідно вимоги-доручення № 27043567 від 27.04.2010 року та за умовами договору має бути сплачена до 07.05.2010 року.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Позивач звернувся до суду з позовом 24.04.2013 (прийнято відділенням поштового зв'язку до відправлення), а отже позивачем строк за вимогою за квітень 2010 року не пропущено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В частині заявленої заборгованості за поставлену питну холодну воду та її стоки за договором за кодом 4-1212 у період з листопада 2009 року по березень 2010 року, суд першої інстанції правомірно за заявою відповідача в цій частині застосував строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України в частині стягнення з відповідача 13 742,79 грн.

Відповідач у зведеному акті звірки взаєморозрахунків у даній справі вказує на те, що за кодом 4-1212 існує переплата перед позивачем в розмірі 27 623,27 грн., проте належних доказів в підтвердження цього відповідачем не подано.

Отже, відповідачем не доведено наявність переплати в сумі 27 623,27 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлену питну холодну воду та її стоки за договором за кодом 4-1212 у період з квітня 2010 року по жовтень 2012 року в розмірі 8 438,28 грн. (22 181,07 грн. (заявлена) - 13 742,79 грн. (пропущено строк)).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати послуг.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом визнано необґрунтованим нарахування позивачем заборгованості в розмірі 90 921,34 грн. за період з 01.11.2009 року по 31.10.2012 року як за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води (за кодом 4-51212), то суд першої інстанції правомірно відмовив в заявлених вимогах щодо стягнення пені, інфляційних втратах та 3% річних нарахованих на цю суму.

З поданого позивачем уточненого розрахунку пені вбачається, що позивач нараховує пеню на суми боргу за кодом 4-1212, що виникли за листопад 2011 року, січень, березень, квітень, червень та серпень 2012 року. При цьому позивачем при нарахуванні пені за листопад 2011 року, січень, березень 2012 року порушено шестимісячний період нарахування пені.

За розрахунками суду першої інстанції, на суми боргу визначені позивачем, з урахуванням шестимісячного терміну нарахування, пеня становить суму в розмірі 317,24 грн.

За перерахунками суду першої інстації, здійсненими в межах періодів, визначених позивачем на суми боргу за кодом 4-1212 у період з квітня 2009 року по 31.10.2012 року, розмір збитків від зміни індексу інфляції складає 3 042,27 грн. та 3% річних становить 1 762,14 грн.

Враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 317,24 грн. пені та збитки від зміни індексу інфляції у розмірі 3 042,27 грн. та 3% річних у розмірі 1 762,14 грн.

Посилання Житлового - будівельного кооперативу «Сантехнік-2» на те, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача борг по коду 4-1212 у період з квітня 2010 року по жовтень 2012 року у розмірі 8 438,28 грн., оскільки нарахування у вказаному розмірі є не що інакше як стоки гарячої води обсяги яких не підтверджені жодним актом про зняття показань з приладу обліку, адже відповідно до акту від 13.12.2007 року складеного представником позивача слідує, що лічильник не працює і потребує заміни колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що згідно п. 5.24. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів.

Також, посилання позивача на неправомірне застосування судом першої інстанції строку позовної давності оскільки відповідачем частково здійснювалися проплати колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що дані проплати були здійснені мешканцями будинків, які обслуговує відповідач, та не надано доказів, що ці проплати здійснювалися безпосередньо відповідачем.

За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційних скарг відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» при поданні апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 861 від 18.07.2013 року сплачено судовий збір у розмірі 1 250,05 грн.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до підпунктів 1,2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, що набрав чинності 01.11.2011 року, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013 року складає 1147 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач просить суд стягнути з ЖБК «Сантехнік-2» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованості у розмірі 111 445,13 грн.

З наведеного вище, вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» мало сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 114,45 грн.

Проте, Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» при поданні апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 861 від 18.07.2013 року сплачено судовий збір у розмірі 1 250,05 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір в сумі 135,60 грн. підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Житлового-будівельного кооперативу «Сантехнік-2» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року - без змін.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 135,60 грн. за платіжним дорученням № 861 від 18.07.2013 року у зв'язку з подачею апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року у справі № 910/8417/13.

Матеріали справи № 910/8417/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.