Постанова

від 15.07.2013 по справі 927/390/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 927/390/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Петренко Ю.А. - представник за довіреністю,

Від відповідача: Пашинський М.М. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання "Чернігівеліткартопля"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2013 року

у справі № 927/390/13 (суддя: Оленич Т.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хімдивізіон"

до Закритого акціонерного товариства науково-виробничого

об'єднання "Чернігівеліткартопля"

про стягнення 393 798,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Хімдивізіон" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання "Чернігівеліткартопля" про стягнення 393 798,43 грн., з яких 316 000,24 грн. - основної заборгованості, 20 397,17 грн. - пені, 3 947,84 грн. - 3 % річних та 53 453,18 грн. 20% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 97/КС від 12.04.2012 р. щодо оплати за поставлені позивачем товари.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2013 року у справі № 927/390/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання "Чернігівеліткартопля", на користь Приватного акціонерного товариства "Хімдивізіон" 316 000,24 грн. боргу, 19 609,33 грн. пені, 3 921,87грн. 3% річних, 25 652,63 грн. 20% річних та 7 303,68 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 19 609,33 грн. пені, 3 921,87 грн. 3 % річних та 25 652,63 грн. 20 % річних та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні 3 % річних повністю, а в частині стягнення пені та 20 % річних про зменшення суми пені та річних до 1 000,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що суд першої інстанції під час розрахунку пені не врахував, що 2012 рік був високосним і відповідно мав 366 днів.

Крім того, апелянт стверджує, що сторони у п. 2.3 договору вже передбачили сплату процентів за користування коштами і обмежили зазначений строк сплати цих процентів до 01.10.2012 року, а тому позивач безпідставно просить стягнути 3 % річних.

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України, врахувавши скрутне матеріальне становище відповідача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечив, та просив суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2012 року між Дніпродзержинським державним підприємством "Екоантилід" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Хімдивізіон") (постачальник) та Закритим акціонерним товариством науково-виробничим об'єднанням "Черінігвеліткартопля" (покупець) укладено договір №97/КС, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а покупець, в свою чергу, прийняти й оплатити селітру кальцієву гранульовану у кількості 60 (шістдесят) тонн. .

Встановлено, що у зв'язку з реорганізацією Дніпродзержинського державного підприємства "Екоантилід" та правонаступництвом його усіх його майнових та немайнових прав Приватним акціонерним товариством "Хімдивізіон" 16.05.2012р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №97/КС від 12.04.2012р. та внесено зміни в преамбулу та розділ 9 "Юридичні адреси й реквізити постачальника" даного договору в частині найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду та інших реквізитів постачальника та зазначено, що постачальником за даним договором є приватне акціонерне товариство "Хімдивізіон"; код ЄДРПОУ 34059188; вул. Горобця, 1, м. Дніпродзержинськ.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили що ціна за одну тону селітри кальцієвої гранульованої марки Г на момент укладення договору складає - 5 600грн. (п'ять тисяч шістсот грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до п. 2.2. договору вартість транспортних витрат не входить у вартість продукції.

Згідно п. 2.3. договору покупець зобов'язується сплатити постачальнику загальну ціну продукції до 01 жовтня 2012 року шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок постачальника, який визначений у цьому договорі. Момент передачі продукції вважається дата, проставлена на товаросупровідних документах (товаротранспортна накладна та видаткова накладна).

У п. 2.3. договору покупець зобов'язується сплатити постачальнику до 01 жовтня 2012 року також грошову суму виходячи із розрахунку 20 % річних від суми отриманого товару, за користування кредитом, від дати відвантаження товару.

Відповідно до п.7.2. договору даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами й дійсний до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу селітру кальцієву гранульовану по видатковій накладній №316 від 27.04.2012р. на суму 112 000,08 грн.; по накладній №374 від 25.05.2012р. на суму 112 000,08 грн.; по накладній №380 від 25.05.2012р. на суму 112 000,08 грн. Загальна вартість товару поставленого по вищевказаним накладним становить 336 000,24грн., отримання відповідачем якого підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаних накладних та довіреностями №134 від 27.04.2012р. та №194 від 24.05.2012р.

Як вже було встановлено вище, п. 2.3. договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується сплатити постачальнику загальну ціну продукції до 01 жовтня 2012 року шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок постачальника, який визначений у цьому договорі. Момент передачі продукції вважається дата, проставлена на товаросупровідних документах (товаротранспортна накладна та видаткова накладна).

Однак, встановлено, що відповідач в рахунок оплати отриманої продукції 27.09.2012р. перерахував на рахунок позивача 20 000,00грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку (а.с.16), у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 316 000,24 грн.

Крім цього, наявність боргу у заявленому до стягнення розмірі також підтверджується листом відповідача №64 від 22.03.2013р., в якому останній визнає борг, просить продовжити термін оплати до 01 травня 2013 року та дозволити здійснювати платежі згідно запропонованого ним у вказаному листі графіку (а.с. 46).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 316 000,24 грн. через невиконання відповідачем умов договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 20 % річних та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.5.4. договору у разі прострочення оплати за продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Встановлено, що позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 20 397,17 грн. за період прострочення платежу з 01.10.2012 року по 01.03.2013 року.

В силу ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

В розумінні норм чинного законодавства за своєю правовою природою період нарахування пені є строком.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, період прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки сторонами визначено момент оплати товару точною календарною датою, а саме 01.10.2012р., період прострочення виконання зобов'язання має обчислюватись з наступного дня після відповідної календарної дати, а саме з 02.10.2012р.

Однак, перевіривши правильність нарахування 20 397,17 грн. пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції під час розрахунку пені не врахував, що 2012 рік був високосним і відповідно мав 366 днів, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 19 555,75 грн.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України, врахувавши скрутне матеріальне становище відповідача, з огляду на наступне.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав доказів свого скрутного матеріального положення ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційній інстанції.

Крім того, ступінь виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої продукції є неспіврозмірною з його заборгованістю перед позивачем.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 947,84 грн. 3% річних за період прострочення платежу з 01.10.2012р. по 01.03.2013р.

Однак, як було встановлено вище, початок перебігу строку прострочення платежу починається з 02.10.2012р.

Перевіривши правильність нарахування 3 947,84 грн. 3% річних за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 3 921,87грн. за період прострочення платежу з 02.10.2012р. по 01.03.2013р.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 53 453,18 грн. 20% річних, відповідно до 2.3. договору, яким передбачено, що покупець зобов'язується сплатити постачальнику до 01 жовтня 2012 року також грошову суму виходячи із розрахунку 20 % річних від суми отриманого товару, за користування кредитом, від дати відвантаження товару.

Здійснивши перевірку правильності обчислення 20% річних, з огляду на конкретно визначений в договорі строк нарахування процентів за користування товарним кредитом, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем в порушення умов договору нараховано вказані проценти по 01.03.2013р., замість по 01.10.2012р., як встановлено в п.2.3. договору.

Судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково зазначено: «нараховано вказані проценти по 01.03.2013р., замість по 01.10.2012р., як встановлено в п.2.3. договору».

За таких обставин, фактичний розмір 20% річних за користування товарним кредитом за товар, переданий по видатковій накладній №316 від 27.04.2012р., нараховані за період з 27.04.2012р. по 01.10.2012р. становить 9696,45 грн.;

за товар, переданий по накладній №374 від 25.05.2012р., нараховані за період з 25.05.2012р. по 01.10.2012р. у сумі 7978,09 грн.;

за товар, переданий по накладній №380 від 25.05.2012р., нараховані за період з 25.05.2012р. по 01.10.2012р. у сумі 7978,09 грн.

Тобто, загальний розмір 20% річних за період з 27.04.2012р. по 01.10.2012р. становить 25 652,63грн. , який і підлягає стягненню з відповідача.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що сторони у п. 2.3 договору вже передбачили сплату процентів за користування коштами і обмежили зазначений строк сплати цих процентів до 01.10.2012 року, а тому позивач безпідставно просить стягнути 3 % річних, оскільки правова природа 3 % річних та 20% річних за користування кредитом є різною.

Крім того, договір в частині сплати 20 % річних за користування кредитом не визнавався недійсним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 25 652,63 грн. 20 % річних за користування кредитом є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2013 р. у даній справі - зміні.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання "Чернігівеліткартопля" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2013 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2013 року у справі № 927/390/13 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання "Чернігівеліткартопля" (вул.Я.Лизогуба, 13, смт.Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область (ідентифікаційний код 00497377, р/р 26002000037089 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Приватного акціонерного товариства "Хімдивізіон" (вул. Горобця, 1, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (ідентифікаційний код 34059188, р/р 26009000111557 від. в м. Дніпродзержинськ філії АТ "Укрексімбанк" в м.Дніпропетровську, МФО 305675) 316 000,24грн. боргу, 19 555,75 грн. пені, 3 921,87 грн. 3% річних, 25 652,63 грн. 20% річних та 6 881,23грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Хімдивізіон" (вул. Горобця, 1, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (ідентифікаційний код 34059188, р/р 26009000111557 від. в м. Дніпродзержинськ філії АТ "Укрексімбанк" в м.Дніпропетровську, МФО 305675) на користь Закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання "Чернігівеліткартопля" (вул.Я.Лизогуба, 13, смт.Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область (ідентифікаційний код 00497377, р/р 26002000037089 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 62,62 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази.

4. Матеріали справи № 927/390/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.