Постанова

від 09.07.2013 по справі 827/1219/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2013 року Справа №827/1219/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді: Куімова М.В.;

за участю секретаря: Євтушенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі до Публічного акціонерного товариства «Севплодоовоч» про стягнення суми, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі (далі - УВД ФСНВ у м. Севастополі) звернулось до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Севплодоовоч» про стягнення суми капіталізованих платежів у розмірі 67 010,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Севплодоовоч» було зареєстроване в УВД ФСНВ у м. Севастополі, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за реєстраційним номером 11050365. Відповідно до Витягу з протоколу №1 чергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Севплодоовоч» від 04 квітня 2013 року, було прийнято рішення про припинення Товариства шляхом ліквідації. Згідно листа УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя від 11 квітня 2013 року № 2874/03-21, позивачу стало відомо про внесення до Єдиного державного реєстру рішення щодо припинення юридичної особи - ПАТ «Севплодоовоч». 15 травня 1995 року з працівником ОСОБА_1, під час виконання ним трудових обов'язків в ПА «Севплодоовоч» (правонаступником якого є ПАТ «Севплодоовоч»), стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого отримано трудове каліцтво. За висновками МСЕК від 06 липня 2005 року серія 2-18 АД № 000053, потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 10%, безстроково. Згідно довідці про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну, соціальну та інші страхові виплати на момент передачі особових справ потерпілих від 26 листопада 2004 року № 42-Б, сума відшкодування втраченого заробітку, на момент передачі особової справи потерпілого, становила 90,96 грн. 17 грудня 2004 року постановою № 876/Т УВД ФСНВ у м. Севастополі, продовжено виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму. Позивачем проводився перерахунок сум щомісячних страхових виплат (постанова № 876/Т-1 від 15.03.2005 року, постанова № 2727140034 від 15.03.2006 року, постанова № 40034.0-7 від 22.03.2007 року, постанова № 2727/40034/4034/2 від 08.04.2008 року, постанова № 2727/40034/4034/16 від 31.03.2009 року, постанова № 2727/40034/4034/31 від 19.04.2010 року, постанова № 2727/40034/403447 від 17.05.2011 року, постанова № 2727/40034/4034/49 від 27.03.2012 року, постанова № 2727/40034/4034/50 від 18.04.2012 року, постанова № 2727/40034/4034/51 від 28.09.2012 року, постанова № 2727/40034/40034/52 від 29.03.2013 року), у зв'язку із збільшенням у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Згідно останньої Постанови № 2727/40034/40034/52 від 29 березня 2013 року, потерпілому призначено перерахована щомісячна грошова сума у розмірі 364,74 грн.. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», фінансування позивача здійснюється зокрема за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників. На підставі викладеного, відповідачем має бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат потерпілим на підприємстві, протягом життя потерпілих. Позивач зазначає, що на сьогоднішній день відсутній механізм капіталізації платежів для задоволення вимог, виниклих із зобов'язання підприємства, яке ліквідується на підставі рішення засновників та дані відносини подібні між собою у своїх рисах та ознаках. Для визначення періоду, за який розраховувалася капіталізація платежів, УВД ФСНВ у м. Севастополі використовувало дані середнього очікування життя осіб, надані Управлінням статистики у м. Севастополі № 05/2-18/935 від 01 квітня 2013 року та провело відповідний розрахунок за правилами, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765. Отже, позивач просить стягнути суму платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на ПАТ «Севплодоовоч» у розмірі 67 010,03 грн..

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача Уварова С.П. у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у запереченнях проти позову (а.с. 32-34,82-83).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Севплодоовоч» було зареєстроване в УВД ФСНВ у м. Севастополі, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за реєстраційним номером 11050365.

Відповідно до Витягу з протоколу № 1 чергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Севплодоовоч» від 04 квітня 2013 року, було прийнято рішення про припинення Товариства шляхом ліквідації. (а.с. 7-9).

Згідно листа УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя від 11 квітня 2013 року № 2874/03-21, позивачу стало відомо про внесення до Єдиного державного реєстру рішення щодо припинення юридичної особи - ПАТ «Севплодоовоч».

15 травня 1995 року з працівником ОСОБА_1, під час виконання ним трудових обов'язків в ПА «Севплодоовоч» (правонаступником якого є ПАТ «Севплодоовоч»), стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого отримано трудове каліцтво.

За висновками МСЕК від 06 липня 2005 року серія 2-18 АД № 000053, потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 10%, безстроково.

Згідно довідці про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну, соціальну та інші страхові виплати на момент передачі особових справ потерпілих від 26 листопада 2004 року № 42-Б, сума відшкодування втраченого заробітку, на момент передачі особової справи потерпілого, становила 90,96 грн. (а.с. 87).

17 грудня 2004 року постановою № 876/Т УВД ФСНВ у м. Севастополі, продовжено виплачувати ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму (а.с. 88).

Позивачем проводився перерахунок сум щомісячних страхових виплат (постанова № 876/Т-1 від 15.03.2005 року, постанова № 2727140034 від 15.03.2006 року, постанова № 40034.0-7 від 22.03.2007 року, постанова № 2727/40034/4034/2 від 08.04.2008 року, постанова № 2727/40034/4034/16 від 31.03.2009 року, постанова № 2727/40034/4034/31 від 19.04.2010 року, постанова № 2727/40034/403447 від 17.05.2011 року, постанова № 2727/40034/4034/49 від 27.03.2012 року, постанова № 2727/40034/4034/50 від 18.04.2012 року, постанова № 2727/40034/4034/51 від 28.09.2012 року, постанова № 2727/40034/40034/52 від 29.03.2013 року) (а.с. 89-99), у зв'язку із збільшенням у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Згідно останньої Постанови № 2727/40034/40034/52 від 29 березня 2013 року, потерпілому призначено перерахована щомісячна грошова сума у розмірі 364,74 грн. (а.с.64,99).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р. (далі по тексту - Закон №1105), основними принципами страхування від нещасного випадку є: паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності; надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Частина 1 ст. 21 цього ж Закону, передбачає у разі настання страхового випадку, зобов'язання Фонду соціального страхування від нещасних випадків у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі вішкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Статтею 25 Закону №1105 встановлено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків бере участь у фінансуванні заходів, передбачених державними цільовими, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони, безпеки та гігієни праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.

Таким чином, правові засади, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян визначається Законом № 1105. На роботодавця в якості страхувальника покладено зобов'язання сплачувати страхові внески, на Фонд покладено зобов'язання здійснювати страхові платежі для страхування своєї відповідальності перед застрахованими особами. У цьому полягає суть страхування.

Відповідно до ст. 46 Закону №1105, фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їх посадових осіб відповідно до закону; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом Міністрів України. Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління Фонду. Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду. Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.

Як зазначено в вищевикладеної статті Закону 1105, капіталізація платежів в разі ліквідації страхувальника здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак, на сьогоднішній день, цей порядок не визначено.

Застосування для розрахунку суми капіталізації при ліквідації підприємства Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765 (надалі - Порядок № 765) є безпідставним. Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових внесків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України затверджена Постановою Правління Фонду СНВ України № 36 від 12 липня 2007 року, на яку посилається позивач в позові та якою встановлювався механізм покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані, на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність з 1 січня 2011 року відповідно до Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року № 31 (надалі - Постанова № 31).

Посилання позивача на пункт 2.1 зазначеною Постанови № 31, в якості підтвердження правомірності застосування Інструкції № 36 від 12 липня 2007 року також є безпідставним, оскільки зазначена норма не містить такої підстави для застосування Інструкції № 36, як капіталізація платежів.

Саме на цих підставах не можна брати до уваги, в якості доказів правомірності дій позивача, Постанову Верховного суду України від 26 червня 2012 року, оскільки предметом судового розгляду були спірні правовідносини, які виниклі у період чинності Інструкції № 36, на яку посилався суд при винесенні зазначеної постанови.

У зв'язку з тім, що ПАО «Севплодоовощ» не має заборгованості по сплаті страхових внесків, застосування в спірних правовідносинах вказаної Інструкції є безпідставним та суперечить положенням діючого законодавства.

Відсутні також інші законні підстави для використання Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 відсутні. Позивач у позові також зазначає про відсутність механізму капіталізації платежів для задоволення вимог, виниклих із зобов'язань підприємства, яке ліквідується на підставі рішення засновників.

Згідно ст. 1205 Цивільного кодексу України, у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників.

У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Посилання позивача на положення ст. 1205 Цивільного кодексу України є також безпідставними. Але, відповідно до підпункту «в» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого є зобов'язанням Фонду соціального страхування від нещасних випадків у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати у справі підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 15 липня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 71, 76, 94, 158-161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Севастополі до Публічного акціонерного товариства «Севплодоовоч» про стягнення суми, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.

Суддя М.В. Куімов