Постанова

від 10.07.2013 по справі 816/3371/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/3371/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Ручій В.В., Харченка О.В.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерком" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Енерком") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0000352301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 261 407 грн.

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "Енерком" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними, адже реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими податковими накладними і первинними документами бухгалтерського обліку.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві і додаткових поясненнях по суті позовних вимог.

Представники відповідача, в судових засіданнях та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Енерком", посилаючись на обставини, встановлені плановою виїзною перевіркою останнього з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, викладені в акті перевірки від 11 березня 2013 року №1414/22.2-09/32717788.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Енерком" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 193-194/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний, 46.71), добування природного газу (06.20), надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу (09.10), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) /т. І, а.с. 24/.

Фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Енерком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 березня 2013 року №1414/22.2-09/32717788 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому, окрім іншого, вказано на порушення платником податків вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 188.1 статті 188, пунктів 189.1, 189.9 статті 189, пунктів 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість загалом в розмірі 209 823 грн. (в т.ч., за лютий 2010 року - 35 441 грн., березень 2010 року - 34 379 грн., червень 2010 року - 11 400 грн., жовтень 2010 року - 7 093 грн., березень 2011 року - 3 491 грн., червень 2012 року - 118 019 грн.) /т. І, а.с. 11-21/.

На підставі даного висновку Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 25 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000352301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 261 407 грн. (в т.ч., 209 823 грн. - основний платіж, 51 584 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 23, 188/.

За наслідками звернення ТОВ "Енерком" зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області, спірне повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що підставою для спірного донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ ТОВ "Енерком" стали викладені в Акті перевірки доводи податкових ревізорів-інспекторів ДПІ у м. Полтаві про заниження позивачем податкових зобов'язань за червень 2012 року та завищення податкового кредиту за лютий, березень, червень, жовтень 2010 року, березень 2011 року.

Зокрема, у Акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення вимог пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України ТОВ "Енерком" не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ при списанні основних засобів в частині залишкової вартості, що не компенсована договірною ціною продажу та використана в операціях, що не є об'єктом оподаткування.

Так, перевіркою встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом, що ТОВ "Енерком", відповідно до умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2012 року №17/2012 /т. І, а.с.50-51/, у червні 2012 року реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Еко Оіл" (код ЄДРПОУ 37969766): установку очищення і розподілу відпрацьованих нафтопродуктів вартістю 62 500 грн. без ПДВ, газопровід в с. Окіп Лубенського району Полтавської області вартістю 12 306 грн. 71 коп. без ПДВ, нежитлову будівлю в с. Окіп Лубенського району Полтавської області вартістю 3 100 грн. без ПДВ, загальною вартістю 93 488 грн. 05 коп. (в т.ч., ПДВ - 15 581 грн. 34 коп.).

На виконання даної господарської операції позивачем виписано ТОВ "ТД Еко Оіл" податкову накладну від 06 червня 2012 року №9 на загальну суму 93 488 грн. 05 коп., в т.ч. ПДВ - 15 581 грн. 34 коп. /т. І, а.с. 55/, видаткову накладну від 06 червня 2012 року №ЭН-0000002 /т. І, а.с. 53/.

Вказані документи надавалися на перевірку, зауваження щодо їх форми та змісту в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

За придбані товарно-матеріальні цінності ТОВ "ТД Еко Оіл", платіжним дорученням від 06 червня 2012 року /т. І, а.с. 54/, перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Енерком" кошти в розмірі 93 488 грн. 05 коп. (в т.ч., ПДВ - 15 581 грн. 34 коп.).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, у червні 2012 року, за наслідками здійснення вищеописаної господарської операції, у позивача виникли податкові зобов'язання в розмірі 15 581 грн. 34 коп.

Водночас, виходячи з того, що станом на червень 2012 року залишкова (балансова) вартість установки очищення і розподілу відпрацьованих нафтопродуктів становила 652 593 грн. 38 коп., а реалізовано її за 62 500 грн., відповідач, посилаючись на ненадання ТОВ "Енерком" на перевірку первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджували б списання частини вартості вказаної установки в розмірі 590 093 грн. 38 коп., дійшов висновку про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ в розмірі 118 018 грн. 68 коп.

При цьому, мотивуючи вказані доводи ДПІ у м. Полтаві виходила з положень пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Аналізуючи наведені положення Податкового кодексу України, що були чинними на момент виникнення та реалізації спірних відносин, суд звертає увагу на те, що визначення бази оподаткування ПДВ виходячи з балансової вартості основних засобів станом на дату їх постачання матиме місце у тому разі, коли такі основні засоби у подальшому будуть використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо безпідставності застосування до спірних правовідносин приписів пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, адже господарська операція з реалізації позивачем установки очищення і розподілу відпрацьованих нафтопродуктів є об'єктом оподаткування ПДВ, що підтверджено матеріалами справи.

Суд зазначає, що база оподаткування, в даному випадку, має визначатися відповідно до положень пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в силу якого база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Пунктом 39.3 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Позивачем до матеріалів справи надано копію звіту про оцінку майна від 17 квітня 2012 року №439, що проведена ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" /т. І, а.с. 56-58/, за змістом якого ринкова вартість установки по очищенню та розподілу відпрацьованих нафтопродуктів складає 62 500 грн. без ПДВ.

У матеріалах справи також наявні: копія сертифікату суб'єкта оціночної діяльності від 07 жовтня 2010 року №10026/10, виданого Фондом Державного майна України ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" /т. І, а.с. 59/ та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 11 серпня 2011 року НОМЕР_1, виданого на ім'я Мазур О.І. /т. І, а.с. 59/, якими підтверджується факт проведення незалежної оцінки майна належною особою.

Матеріалами справи підтверджено, що вищезазначену установку позивачем реалізовано за 75 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 500 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при продажу установки з очищення та розподілу відпрацьованих нафтопродуктів позивачем правомірно, виходячи з договірної ціни товару, яка відповідала звичайній ціні, розрахованій на підставі звіту про оцінку майна, визначено базу оподаткування ПДВ відповідно до приписів пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Таким чином, в ході судового розгляду справи спростовано доводи відповідача про заниження ТОВ "Енерком" ПДВ за червень 2012 року в розмірі 118 019 грн.

Стосовно тверджень ДПІ у м. Полтаві про заниження позивачем ПДВ за лютий 2010 року в розмірі 35 441 грн. судом встановлено наступне.

Позивачу на праві власності належать: нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, пров. Піонерський, 4 та об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78, що підтверджується свідоцтом про право власності на нерухоме майно від 21 серпня 2004 року серії САА №846873 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССР №892295, копії яких долучено до матеріалів справи /т. ІІ, а.с. 4-5/.

ТОВ "Енерком" (замовник) 19 січня 2010 року з ТОВ "Світлодніпровське" (підрядник) укладено договір №19/2010 на виконання підрядних робіт, за умовами якого замовник доручав, а підрядник зобов'язувався виконати та здати у встановлений строк роботи по ремонту нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, пров. Піонерський, 4, та роботи з улаштування зливних систем нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78, а замовник зобов'язувався прийняти й оплатити зазначені роботи /т. І, а.с. 224-225/.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, на підставі даного договору ТОВ "Світлодніпровське" у лютому 2010 року виконано будівельно-монтажні роботи по ремонту нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, пров. Піонерський, 4 загальною вартістю 35 416 грн. 80 коп. (в т.ч., ПДВ - 5 902 грн. 80 коп. ) та роботи з улаштування зливних систем нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78 загальною вартістю 177 231 грн. 60 коп. (в т.ч., ПДВ - 29 538 грн. 60 коп.).

За наслідками виконання вказаних робіт, підрядником виписано та передано позивачу податкові накладні від 11 лютого 2010 року №217, від 25 лютого 2010 року №218, копії яких долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 35, 40/.

Зазначені податкові накладні позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2010 року /т. І, а.с. 195-196/, а також, на їх підставі, віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суму ПДВ в розмірі 35 441 грн. 40 коп., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. І, а.с. 132-137/.

Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаних податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Відповідачем не заперечується той факт, що на момент виписування вищенаведених податкових накладних ТОВ "Світлодніпровське" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Світлодніпровське" послуг загальною вартістю 212 648 грн. 40 коп. (в т.ч., ПДВ - 35 441 грн. 40 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належними доказами у справі.

Крім того, реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: актів приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, що містять в собі локальний кошторис /т. І, а.с. 32-34, 37-39/, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 /т. І, а.с. 226-229/.

Дослідивши вищезазначені копії документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Вищевказані первинні документи бухгалтерського обліку надавалися позивачем на перевірку, зауваження щодо їх змісту та форми в Акті перевірки, а також письмових запереченнях відповідача на позов, відсутні.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента у банку, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень від 11 березня 2010 року №№1773, 1774 /т. І, а.с. 36-41/.

При цьому, суд враховує лист ТОВ "Енерком" від 12 березня 2010 року вих. №23, надісланий на адресу ТОВ "Світлодніпровське", яким останнього повідомлено про помилкове посилання у платіжних дорученнях від 11 березня 2010 року №№1773, 1774 на договір підряду від 03 лютого 2010 року №б/н та вказано на перерахування коштів по договору від 19 січня 2010 року №19/2010 /т. ІІ, а.с. 10/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Світлодніпровське" будівельно-монтажних робіт та факт сплати у ціні придбаних робіт податку на додану вартість в розмірі 35 441 грн. 40 коп.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області від 12 листопада 2012 року №907/22-225/22224993 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Світлодніпровське" (код за ЄДРПОУ 22224993) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ "Консалтинг - Менеджмент" (код за ЄДРПОУ 36592121) за січень, лютий 2010 року, ПП "Касідія - Серівс" (код за ЄДРПОУ 36387652), ТОВ "Хорта Групп" (код за ЄДРПОУ 34980076) заберезень 2010 року, ТОВ "Мідзар Глаз" (код за ЄДРПОУ 34537488), ПП "Джапан Фуд" (код за ЄДРПОУ 34295979) за грудень 2009 року та контрагентами покупцями" /т. І, а.с. 172-179/, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності зменшення позивачу податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Світлодніпровське" з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "Світлодніпровське", віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суму ПДВ в розмірі 35 441 грн. 40 коп., а доводи ДПІ у м. Полтаві про відсутність у ТОВ "Енерком" підстав для формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на хибному розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України.

Щодо тверджень контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за березень 2010 року в розмірі 34 379 грн. 20 коп. та жовтень 2010 року в розмірі 7 092 грн. 60 коп., суд встановив наступне.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ТОВ "Енерком" у березні 2010 року, на підставі договору поставки від 03 березня 2010 року №6/2010 /т. І, а.с. 45-46/, придбало у ТОВ "Сталькомплект ЛТД" теплообмінник кожухотрубний кількістю 1 шт, вартістю 206 275 грн. 20 коп. (в т.ч., ПДВ - 34 379 грн. 20 коп.).

В ході здійснення даної господарської операції ТОВ "Сталькомплект ЛТД" виписано та передано позивачу податкову накладну від 03 березня 2010 року №3033, копію якої долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 48/.

Зазначену податкову накладну ТОВ "Енерком" включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року /т. І, а.с. 197-199/, а також, на її підставі, віднесено до складу податкового кредиту за березень 2010 року суму ПДВ в розмірі 34 379 грн. 20 коп., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. І, а.с. 138-143/.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Енерком" (замовник) з ТОВ "Сеор Трест Трейдинг" (підрядник) 21 квітня 2010 року укладено договір підряду на влаштування покриття майданчика ПММ /т. І, а.с. 42/.

На виконання умов даного договору підрядник у квітні 2010 року виконав обумовлені роботи загальною вартістю 42 555 грн. 60 коп. (в т.ч., ПДВ - 7 092 грн. 60 коп.), про що виписано податку накладну від 26 квітня 2010 року №0373, копію якої долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 43/.

Вказану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2010 року (по даті отримання) /т. І, а.с. 202-203/, а також, на її підставі, віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму ПДВ в розмірі 7 092 грн. 60 коп., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. І, а.с. 150-155/.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних від 03 березня 2010 року №3033, від 26 квітня 2010 року №0373, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного, на момент виникнення та реалізації спірних відносин).

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Відповідачем не заперечується той факт, що на момент виписування вищенаведених податкових накладних ТОВ "Сталькомплект ЛТД" та ТОВ "Сеор Трест Трейдинг" мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законом порядку.

Таким чином, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем товарів у ТОВ "Сталькомплект ЛТД" та робіт у ТОВ "Сеор Трест Трейдинг", а відтак, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, є належними доказами у справі.

Товарність спірних господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: видаткової накладної від 03 березня 2010 року №РН-0303-2 /т. І, а.с. 47/, рахунка від 22 квітня 2010 року №0357 /т. І, а.с. 223/, акта приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, що містять в собі локальний кошторис /т. І, а.с. 236-238/, складених у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим такі документи приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Оплату придбаних товарів/робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів в банках, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень від 17 березня 2010 року №1794 /т. І, а.с. 49/, від 26 квітня 2010 року №1892 /т. І, а.с. 44/.

Стосовно використання придбаного у ТОВ "Сталькомплект ЛТД" теплообмінника кожухотрубного судом встановлено, що останній позивачем використано шляхом встановлення на установку з очищення і розподілу відпрацьованих нафтопродуктів в с. Окіп Лубенського району Полтавської області, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії: накладної на внутрішнє переміщення від 30 липня 2010 року №ПР-0000040 /т. ІІ, а.с. 11/, акта на монтаж переданого обладнання від 31 липня 2010 року /т. ІІ, а.с. 12/, а також картку по рахунку 104 "Необоротні активи" /т. ІІ, а.с. 13/.

Що стосується придбаних у ТОВ "Сеор Трест Трейдинг" робіт, то необхідність здійснення даної господарської операції, за твердженням представника позивача, зумовлена наявністю у ТОВ "Енерком" на праві власності об'єкта незавершеного будівництва за адресою: вул. Половка, 78, м. Полтава, Полтавська область, на якому і проводилися вищеописані роботи.

При цьому, позивачем до матеріалів справи надано копії: договору оренди землі від 25 грудня 2008 року /т. ІІ, а.с. 6-9/, сертифікату Інспекції ДАБК у Полтавській області серії ПТ №16411016294 /т. ІІ, а.с. 26/, робочого проекту на влаштування майданчика для прийому, зберігання та відпуску ПММ на промбазі за адресою: вул. Половка, 78 /т. ІІ, а.с. 28-32/, якими підтверджується факт влаштування майданчика ПММ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зібраними по справі доказами повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "Сталькомплект ЛТД" та ТОВ "Сеор Трест Трейдинг" товарів/робіт, сплати в ціні таких товарів/робіт податку на додану вартість, а також їх безпосереднє використання у господарській діяльності ТОВ "Енерком".

Визначення відповідачем в якості підстави для зменшення ТОВ "Енерком" податкового кредиту по господарських операціях з вказаними контрагентами тієї обставини, що останні не задекларували податкові зобов'язання по господарських операціях з позивачем, суд вважає необґрунтованим з огляду на положення статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Окрім того, за усталеною практикою Верховного Суду України невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Оскільки відповідно до приписів пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "Сталькомплект ЛТД" та ТОВ "Сеор Трест Трейдинг", віднесено до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди суми ПДВ, сплачені на користь даних контрагентів в ціні придбаних у останніх товарів/робіт.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Енерком" підстав для формування податкового кредиту за результатами здійснення вищеописаних господарських операцій не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на хибному розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України.

Окрім того, суд вважає безпідставними твердження контролюючого органу про завищення ТОВ "Енерком" податкового кредиту за червень 2010 року в розмірі 11 400 грн. та за березень 2011 року в розмірі 3 491 грн., у зв'язку з чим зазначає наступне.

Як встановлено судом, вказані твердження відповідач мотивував тим, що позивачем в ході проведення планової виїзної перевірки не надано податкових накладних: від 30 червня 2010 року №03/06 на загальну суму 68 400 грн. (в т.ч., ПДВ - 11 400 грн.), виписану ФОП ОСОБА_6 та від 31 березня 2011 року №3198 на загальну суму 20 944 грн. 60 коп. (в т.ч., ПДВ - 3 490 грн. 77 коп.), виписану ПАТ "Полтаваобленерго".

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що зазначені податкові накладні позивачем на перевірку не надано з огляду на вилучення первинних документів співробітниками СВПМ ДПІ у м. Полтаві.

Так, зі змісту протоколу обшуку від 25 січня 2012 року судом встановлено, що співробітником СВПМ ДПІ у м. Полтаві 25 січня 2012 року проведено обшук та виїмку у ТОВ "Енерком" первинних документів за 2009 - 2011 роки /т. І, а.с.с 60-66/.

При цьому, вказані документи повернуто головному бухгалтеру ТОВ "Енерком" Шевченко А.І. лише 02 квітня 2013 року, що підтверджується розпискою, копію якої долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 67/.

Таким чином, суд погоджується з доводами представників позивача про те, що станом на момент проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Енерком" (11 лютого 2013 року - 01 березня 2013 року) вищезазначені податкові накладні були відсутні на підприємстві у зв'язку з їх виїмкою.

Копії податкових накладних від 30 червня 2010 року №03/06 та від 31 березня 2011 року №3198 позивачем додано до позовної заяви.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії, судом встановлено, що податкові накладні оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на дату їх складення.

Акт перевірки, а також письмові заперечення відповідача на позов, не містять доводів контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між ТОВ "Енерком" та ФОП ОСОБА_6, ПАТ "Полтаваобленерго".

Водночас, реальність здійснення господарських операцій з даними контрагентами підтверджується зібраними по справі доказами /т. І, а.с. 184-187; т. ІІ, а.с. 20-21/.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також, враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставно застосовано до ТОВ "Енерком" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 51 584 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в їх сукупності підтверджено правомірність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту за спірними господарськими операціями, а відтак, спростовано доводи ДПІ у м. Полтаві про порушення ТОВ "Енерком" вимог податкового законодавства.

За таких обставин, належними та допустимими доказами доведено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 березня 2013 року №0000352301.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн., сплачені платіжним дорученням від 04 червня 2013 року №4391 /т. І, а.с. 3/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 25 березня 2013 року №0000352301.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21049714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" (код ЄДРПОУ 32717788) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба