Ухвала

від 12.11.2013 по справі 816/3371/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 816/3371/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3371/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерком" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0000352301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 261 407 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 25 березня 2013 року №0000352301.

Стягнено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21049714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" (код ЄДРПОУ 32717788) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову .В іншій частині залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права.Таким чином, скаржником зазначено, що суд першої інстанції при вирішення справи невірно застосував норми закону в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню.

11.09.2013 року, через канцелярію суду надійшло клопотання представника Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби в якому просив замінити Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв"язку з тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.13 №229 утворено територіальні органи Міністерства доходів і зборів в тому числі і Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області. Реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів органи Державної податкової служби, в тому числі і ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби. ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області визначено правонаступником ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Клопотання було задоволено та змінено Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Енерком" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 193-194/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний, 46.71), добування природного газу (06.20), надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу (09.10), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) /т. І, а.с. 24/.

Фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Енерком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 березня 2013 року №1414/22.2-09/32717788 /т. І, а.с. 11-21/.

На підставі даного висновку Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 25 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000352301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 261 407 грн. (в т.ч., 209 823 грн. - основний платіж, 51 584 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 23, 188/.

За наслідками звернення ТОВ "Енерком" зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області, спірне повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позов судом першої інстанції, зроблено висновок, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача. Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 25 березня 2013 року №0000352301.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що визначення бази оподаткування ПДВ виходячи з балансової вартості основних засобів станом на дату їх постачання матиме місце у тому разі, коли такі основні засоби у подальшому будуть використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи,підставою для спірного донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ ТОВ "Енерком" стали викладені в Акті перевірки доводи податкових ревізорів-інспекторів ДПІ у м. Полтаві про заниження позивачем податкових зобов'язань за червень 2012 року та завищення податкового кредиту за лютий, березень, червень, жовтень 2010 року, березень 2011 року.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом, що ТОВ "Енерком", відповідно до умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2012 року №17/2012 /т. І, а.с.50-51/, у червні 2012 року реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Еко Оіл" (код ЄДРПОУ 37969766): установку очищення і розподілу відпрацьованих нафтопродуктів вартістю 62 500 грн. без ПДВ, газопровід в с. Окіп Лубенського району Полтавської області вартістю 12 306 грн. 71 коп. без ПДВ, нежитлову будівлю в с. Окіп Лубенського району Полтавської області вартістю 3 100 грн. без ПДВ, загальною вартістю 93 488 грн. 05 коп. (в т.ч., ПДВ - 15 581 грн. 34 коп.).

На виконання даної господарської операції позивачем виписано ТОВ "ТД Еко Оіл" податкову накладну від 06 червня 2012 року №9 на загальну суму 93 488 грн. 05 коп., в т.ч. ПДВ - 15 581 грн. 34 коп. /т. І, а.с. 55/, видаткову накладну від 06 червня 2012 року №ЭН-0000002 /т. І, а.с. 53/.

Вказані документи надавалися на перевірку, зауваження щодо їх форми та змісту в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

За придбані товарно-матеріальні цінності ТОВ "ТД Еко Оіл", платіжним дорученням від 06 червня 2012 року /т. І, а.с. 54/, перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Енерком" кошти в розмірі 93 488 грн. 05 коп. (в т.ч., ПДВ - 15 581 грн. 34 коп.).

Таким чином, у червні 2012 року, за наслідками здійснення вищеописаної господарської операції, у позивача виникли податкові зобов'язання в розмірі 15 581 грн. 34 коп.

Станом на червень 2012 року залишкова (балансова) вартість установки очищення і розподілу відпрацьованих нафтопродуктів становила 652 593 грн. 38 коп., а реалізовано її за 62 500 грн., відповідач, посилаючись на ненадання ТОВ "Енерком" на перевірку первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджували б списання частини вартості вказаної установки в розмірі 590 093 грн. 38 коп., дійшов висновку про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ в розмірі 118 018 грн. 68 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи надано копію звіту про оцінку майна від 17 квітня 2012 року №439, що проведена ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" /т. І, а.с. 56-58/, за змістом якого ринкова вартість установки по очищенню та розподілу відпрацьованих нафтопродуктів складає 62 500 грн. без ПДВ.

Матеріали справи містять копію сертифікату суб'єкта оціночної діяльності від 07 жовтня 2010 року №10026/10, виданого Фондом Державного майна України ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" /т. І, а.с. 59/ та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 11 серпня 2011 року НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_2 /т. І, а.с. 59/, якими підтверджується факт проведення незалежної оцінки майна належною особою.

Матеріалами справи підтверджено, що вищезазначену установку позивачем реалізовано за 75 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 500 грн.).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при продажу установки з очищення та розподілу відпрацьованих нафтопродуктів позивачем правомірно, виходячи з договірної ціни товару, яка відповідала звичайній ціні, розрахованій на підставі звіту про оцінку майна, визначено базу оподаткування ПДВ відповідно до приписів пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Стосовно тверджень ДПІ у м. Полтаві про заниження позивачем ПДВ за лютий 2010 року в розмірі 35 441 грн. колегія суддів зазначає, що відповідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належать: нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, пров. Піонерський, 4 та об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78, що підтверджується свідоцтом про право власності на нерухоме майно від 21 серпня 2004 року серії САА №846873 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССР №892295, копії яких долучено до матеріалів справи /т. ІІ, а.с. 4-5/.

ТОВ "Енерком" (замовник) 19 січня 2010 року з ТОВ "Світлодніпровське" (підрядник) укладено договір №19/2010 на виконання підрядних робіт, за умовами якого замовник доручав, а підрядник зобов'язувався виконати та здати у встановлений строк роботи по ремонту нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, пров. Піонерський, 4, та роботи з улаштування зливних систем нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78, а замовник зобов'язувався прийняти й оплатити зазначені роботи /т. І, а.с. 224-225/.

Підрядником виписано та передано позивачу податкові накладні від 11 лютого 2010 року №217, від 25 лютого 2010 року №218, копії яких долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 35, 40/.

Зазначені податкові накладні позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2010 року /т. І, а.с. 195-196/, а також, на їх підставі, віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суму ПДВ в розмірі 35 441 грн. 40 коп., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. І, а.с. 132-137/.

Колегія суддів зазначає, що зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

На момент виписування вищенаведених податкових накладних ТОВ "Світлодніпровське" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Крім того, реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: актів приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, що містять в собі локальний кошторис /т. І, а.с. 32-34, 37-39/, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 /т. І, а.с. 226-229/.

Вищевказані первинні документи бухгалтерського обліку надавалися позивачем на перевірку, зауваження щодо їх змісту та форми в Акті перевірки, а також письмових запереченнях відповідача на позов, відсутні.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента у банку, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень від 11 березня 2010 року №№1773, 1774 /т. І, а.с. 36-41/.

При цьому, суд враховує лист ТОВ "Енерком" від 12 березня 2010 року вих. №23, надісланий на адресу ТОВ "Світлодніпровське", яким останнього повідомлено про помилкове посилання у платіжних дорученнях від 11 березня 2010 року №№1773, 1774 на договір підряду від 03 лютого 2010 року №б/н та вказано на перерахування коштів по договору від 19 січня 2010 року №19/2010 /т. ІІ, а.с. 10/.

Податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Світлодніпровське" послуг загальною вартістю 212 648 грн. 40 коп. (в т.ч., ПДВ - 35 441 грн. 40 коп.) .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Світлодніпровське" будівельно-монтажних робіт та факт сплати у ціні придбаних робіт податку на додану вартість в розмірі 35 441 грн. 40 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "Світлодніпровське", віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суму ПДВ в розмірі 35 441 грн. 40 коп.

Щодо тверджень контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за березень 2010 року в розмірі 34 379 грн. 20 коп. та жовтень 2010 року в розмірі 7 092 грн. 60 коп., колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "Сталькомплект ЛТД" та ТОВ "Сеор Трест Трейдинг", віднесено до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди суми ПДВ, сплачені на користь даних контрагентів в ціні придбаних у останніх товарів/робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Енерком" у березні 2010 року, на підставі договору поставки від 03 березня 2010 року №6/2010 /т. І, а.с. 45-46/, придбало у ТОВ "Сталькомплект ЛТД" теплообмінник кожухотрубний кількістю 1 шт, вартістю 206 275 грн. 20 коп. (в т.ч., ПДВ - 34 379 грн. 20 коп.).

В ході здійснення даної господарської операції ТОВ "Сталькомплект ЛТД" виписано та передано позивачу податкову накладну від 03 березня 2010 року №3033, копію якої долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 48/.

Зазначену податкову накладну ТОВ "Енерком" включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року /т. І, а.с. 197-199/, а також, на її підставі, віднесено до складу податкового кредиту за березень 2010 року суму ПДВ в розмірі 34 379 грн. 20 коп..

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Енерком" (замовник) з ТОВ "Сеор Трест Трейдинг" (підрядник) 21 квітня 2010 року укладено договір підряду на влаштування покриття майданчика ПММ /т. І, а.с. 42/.

На виконання умов даного договору підрядник у квітні 2010 року виконав обумовлені роботи загальною вартістю 42 555 грн. 60 коп. (в т.ч., ПДВ - 7 092 грн. 60 коп.), про що виписано податку накладну від 26 квітня 2010 року №0373, копію якої долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 43/.

Як встановлено судом першої інстанції, вказану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2010 року (по даті отримання) /т. І, а.с. 202-203/, а також, на її підставі, віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму ПДВ в розмірі 7 092 грн. 60 коп., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. І, а.с. 150-155/.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

На момент виписування вищенаведених податкових накладних ТОВ "Сталькомплект ЛТД" та ТОВ "Сеор Трест Трейдинг" мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстрованими як юридичні особи у встановленому законом порядку.

Таким чином, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем товарів у ТОВ "Сталькомплект ЛТД" та робіт у ТОВ "Сеор Трест Трейдинг".

Товарність спірних господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: видаткової накладної від 03 березня 2010 року №РН-0303-2 /т. І, а.с. 47/, рахунка від 22 квітня 2010 року №0357 /т. І, а.с. 223/, акта приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, що містять в собі локальний кошторис /т. І, а.с. 236-238/.Оплату придбаних товарів/робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів в банках, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень від 17 березня 2010 року №1794 /т. І, а.с. 49/, від 26 квітня 2010 року №1892 /т. І, а.с. 44/.

Щодо використання придбаного у ТОВ "Сталькомплект ЛТД" теплообмінника кожухотрубно, як вбачається з матеріалів справи, останній позивачем використано шляхом встановлення на установку з очищення і розподілу відпрацьованих нафтопродуктів в с. Окіп Лубенського району Полтавської області, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії: накладної на внутрішнє переміщення від 30 липня 2010 року №ПР-0000040 /т. ІІ, а.с. 11/, акта на монтаж переданого обладнання від 31 липня 2010 року /т. ІІ, а.с. 12/, а також картку по рахунку 104 "Необоротні активи" /т. ІІ, а.с. 13/.

Що стосується придбаних у ТОВ "Сеор Трест Трейдинг" робіт, то необхідність здійснення даної господарської операції, за твердженням представника позивача, зумовлена наявністю у ТОВ "Енерком" на праві власності об'єкта незавершеного будівництва за адресою: вул. Половка, 78, м. Полтава, Полтавська область, на якому і проводилися вищеописані роботи.

Матеріали справи містять копії договору оренди землі від 25 грудня 2008 року /т. ІІ, а.с. 6-9/, сертифікату Інспекції ДАБК у Полтавській області серії ПТ №16411016294 /т. ІІ, а.с. 26/, робочого проекту на влаштування майданчика для прийому, зберігання та відпуску ПММ на промбазі за адресою: вул. Половка, 78 /т. ІІ, а.с. 28-32/, якими підтверджується факт влаштування майданчика ПММ.

Таким чином, колегія суддів зазначає,що підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "Сталькомплект ЛТД" та ТОВ "Сеор Трест Трейдинг" товарів/робіт, сплати в ціні таких товарів/робіт податку на додану вартість, а також їх безпосереднє використання у господарській діяльності ТОВ "Енерком".

Окрім того, колегія суддів, вважає безпідставними твердження контролюючого органу про завищення ТОВ "Енерком" податкового кредиту за червень 2010 року в розмірі 11 400 грн. та за березень 2011 року в розмірі 3 491 грн., у зв'язку з чим зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані твердження відповідач мотивував тим, що позивачем в ході проведення планової виїзної перевірки не надано податкових накладних: від 30 червня 2010 року №03/06 на загальну суму 68 400 грн. (в т.ч., ПДВ - 11 400 грн.), виписану ФОП ОСОБА_3 та від 31 березня 2011 року №3198 на загальну суму 20 944 грн. 60 коп. (в т.ч., ПДВ - 3 490 грн. 77 коп.), виписану ПАТ "Полтаваобленерго".

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що зазначені податкові накладні позивачем на перевірку не надано з огляду на вилучення первинних документів співробітниками СВПМ ДПІ у м. Полтаві.

Так, зі змісту протоколу обшуку від 25 січня 2012 року судом встановлено, що співробітником СВПМ ДПІ у м. Полтаві 25 січня 2012 року проведено обшук та виїмку у ТОВ "Енерком" первинних документів за 2009 - 2011 роки /т. І, а.с.с 60-66/.

При цьому, вказані документи повернуто головному бухгалтеру ТОВ "Енерком" Шевченко А.І. лише 02 квітня 2013 року, що підтверджується розпискою, копію якої долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 67/.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Енерком" (11 лютого 2013 року - 01 березня 2013 року) вищезазначені податкові накладні були відсутні на підприємстві у зв'язку з їх виїмкою.

Копії податкових накладних від 30 червня 2010 року №03/06 та від 31 березня 2011 року №3198 позивачем додано до позовної заяви.

Водночас, реальність здійснення господарських операцій з даними контрагентами підтверджується зібраними по справі доказами /т. І, а.с. 184-187; т. ІІ, а.с. 20-21/.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3371/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2013 р.