Постанова

від 12.07.2013 по справі 812/4837/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2013 року Справа № 812/4837/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Захарової Ю.О.

та

представників сторін:

від позивача - Мальнова О.В. (довіреність від 24.01.2013 № 1001/09-20)

від відповідача - ОСОБА_2

ОСОБА_3 (довіреність від 07.06.2012 реєстр. № 1780)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 52958,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 52958,95 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в управлінні Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зареєстровано підприємство - приватне підприємство «Діган».

Станом на 01 травня 2013 року зазначене підприємство має заборгованість перед управлінням у розмірі 52958,95 грн., з яких 48846,65 грн. - недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 2516,91 грн. - штрафні санкції та 1595,39 грн. - пеня, яка утворилася за період з 01 вересня 2004 року по 01 грудня 2006 року. Приватне підприємство «Діган» не здійснює господарську діяльність, заборгованість не погашена, вчинені державним виконавцем заходи з виконання вимоги про сплату боргу позитивного результату не дали. Згідно пункту 2 статті 219 Господарського кодексу України засновник суб'єкта господарювання не відповідає за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта. У липні 1995 року затверджено статут підприємства, згідно якого майнові відносини між засновником з питань власності підприємства регулюються установчими документами, крім того, у статуті зазначено, що засновник несе відповідальність по зобов'язанням товариства тільки в межах свого внеску у статутний фонд. Засновником приватного підприємства «Діган» є ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду складає 2320,00 грн.

На думку позивача, ОСОБА_2 несе відповідальність за борги підприємства - приватного підприємства «Діган» в межах його оплачених внесків до Статутного капіталу, який складає 2320,00 грн., а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 52958,95 грн., що утворилася за період з 01 вересня 2004 року по 01 грудня 2006 року у приватного підприємства «Діган».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач адміністративний позов визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов від 12 липня 2013 року б/н (арк. справи 68). В запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що приватне підприємство «Діган» зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області та зареєстровано платником страхових внесків. На час звернення позивача з позовом до суду платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є приватне підприємство «Діган», а тому саме ця особа повинна сплачувати суми збору у порядку, визначеному Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне соціальне страхування». Нормами даного закону не визначено, що засновник суб'єкта господарювання, який зареєстрований платником страхових внесків, повинен або може нести відповідальність за несвоєчасну сплату підприємством (страхувальником) внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Посилання позивача на статтю 219 Господарського кодексу України та положення статуту підприємства у даному спорі є помилковими, оскільки зазначені норми чітко передбачають відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду лише особами, які зареєстровані платником страхових внесків.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача адміністративний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 12 липня 2013 року б/н.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наводяться в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, приватне підприємство «Діган» (ідентифікаційний код 21816378) є юридичною особою, про що свідчить довідка обласного управління статистики м. Луганська від 17 січня 2000 року № 3363 про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14 травня 2013 року № 16440116 (арк. справи 9, 18).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14 травня 2013 року № 16440116 засновником (учасником) юридичної особи - приватного підприємства «Діган» (ідентифікаційний код 21816378), є ОСОБА_2 (арк. справи 18).

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальником відповідно до цього Закону є приватне підприємство «Діган».

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» приватне підприємство «Діган» повинно нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники згідно із частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Станом на час звернення до суду з позовом та на час судового розгляду приватне підприємство «Діган» має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 вересня 2004 року по 01 грудня 2006 року у загальному розмірі 52958,95 грн., з яких 48846,65 грн. - недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування, 2516,91 грн. - штрафні санкції та 1595,39 грн. - пеня, що підтверджується карткою особового рахунку та вимогою про сплату боргу від 05 червня 2013 року № Ю-176 (арк. справи 10-17, 53).

Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах мають право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників (підпункт 8 пункту 2.4 розділу II Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900).

Із системного аналізу норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900), слідує, що у управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області є право на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пені та штрафів із платника страхових внесків - страхувальника (приватного підприємства «Діган»). Право на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пені та штрафів із засновника платника страхових внесків - страхувальника (ОСОБА_2) у позивача відсутнє. Відсутність права на звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на положення частини 2 статті 219 Господарського кодексу України та положення пункту 1.6 статуту підприємства у даному спорі є помилковими з огляду на таке.

Згідно із частинами 1, 2 статті 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Ані Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ані статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Діган» не передбачено, що засновник страхувальника - приватного підприємства «Діган» ОСОБА_2, відповідає за зобов'язаннями підприємства по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішуються, оскільки статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України у даному випадку не передбачено стягнення судового збору.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 липня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальному розмірі 52958,95 грн. відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17 липня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська