Ухвала

від 08.07.2013 по справі 2/4/5022-49/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 липня 2013 року Справа № 2/4/5022-49/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В., суддів:Бакуліної С.В., Демидової А.М., Козир Т.П., Панової І.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2013 у справі№ 2/4/5022-49/2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс" провизнання недійсною Додаткової угоди від 01.12.2010 №1 до Договору позики, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салієм Г.Я. та зареєстрований за №1454 від 01.06.2010, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф",

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс" про визнання недійсною Додаткової угоди від 01.12.2010 №1 до укладеного відповідачами договору позики, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салієм Г.Я. та зареєстрований за №1454 від 01.06.2010.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012 у справі №2/4/5022-49/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2013 у справі №2/4/5022-49/2012, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 654 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 30.08.2007 у справі №06/444 та від 03.12.2009 у справі №40/56.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 12.02.2013 у справі №2/4/5022-49/2012, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій, прийняв нове рішення, яким задовольнив позов та визнав недійсним додаткову угоду до договору позики, якою погоджено змінити розмір (суму) позики. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що оскільки основний договір (договір позики), укладений сторонами, посвідчено нотаріально, тому спірна додаткова угода, яка є невід'ємною частиною договору позики, повинна вчинятись у тій самій формі, що і договір позики - тобто бути нотаріально посвідченою, у зв'язку з чим є підстави для визнання оспорюваної угоди недійсною за рішенням суду.

Водночас у постанові від 03.12.2009 у справі №40/56 суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанцій, залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позов про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди, укладеним сторонами, з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати орендних платежів. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що сторони по спірному домовились щодо істотних його умов та ними було здійснено виконання договору, а також те, що відповідно до законодавства спірний договір не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин та виникнення правовідносин з різних видів зобов'язання, у залежності від чого суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постановою Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 20.11.2007 скасовано постанову Вищого господарського суду від 30.08.2007 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.2007 у справі №06/444, а рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2007 залишено в силі. Відтак, постанова Вищого господарського суду України від 30.08.2007 у справі №06/444 не може розглядатися як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №2/4/5022-49/2012 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" у допуску справи №2/4/5022-49/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Мирошниченко Судді: С.Бакуліна А.Демидова Т.Козир І.Панова