Постанова

від 17.07.2013 по справі 5004/569/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 5004/569/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-

виробнича компанія"

на рішення господарського суду Волинської області та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від

16.04.2013 р.

у справі № 5004/569/12 господарського суду Волинської області

за позовом Прокурора Полонського району в інтересах держави в особі

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна

компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього

підприємства "Хмельницький автодор" в особі Полонської

філії "Полонський райавтодор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-

виробнича компанія"

третя особа Відкрите акціонерне товариство "Понінківський картонно-

паперовий комбінат"

про стягнення 45 298,05 грн.

за участю представників:

ГПУ - Романов Р.О.;

ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі ДП "Хмельницький автодор" в особі Полонської філії райавтодор" - Мамчур Р.В.;

ТОВ "Торгово-виробнича компанія" - Проскуровський В.В.;

ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Прокурор Полонського району звернувся до господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Хмельницький автодор" в особі Полонської філії "Полонський райавтодор" та просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія" 45 298,05 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що третя особа порушила взяті на себе зобов'язання за умовами договорів підряду № 4 від 11.04.2008 р., № 5 від 25.04.2008 р., № 6 від 30.04.2008 р., № 9 від 05.05.2008 р., № 17 від 05.06.2008 р., № 56/1 від 09.06.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт. При цьому, відповідач зобов'язаний сплатити вказану заборгованість в силу умов договору про переведення боргу № 33 від 21.09.2009 р. (т.1 а.с.5-7, 43)

Відповідач у справі - ТОВ "Торгово-виробнича компанія" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2012 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.118-120).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- третя особа не оплатила виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у заявленому розмірі;

- відповідач є особою, відповідальною за невиконання зобов'язання в силу умов договору про переведення боргу № 33 від 21.09.2009 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Понінківський картонно-паперовий комбінат" (т.2 а.с.26-27).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 р. рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2012 р. скасовано; позов залишено без розгляду (т.2 а.с.31-34).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурором неправильно визначено позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2013 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 р. скасовано, справу направлено до Рівненського апеляційного господарського суду для нового розгляду (т.2 а.с.67-70).

За результатами нового розгляду справи, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2012 р. скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з неналежного повідомлення сторін про час і місце проведення судового засідання (т.2 а.с.103-108).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.131-135).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Обгрунтовуючи своє право звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивача, Прокурор Полонського району посилається на наступне.

Так, п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Між тим, ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, при цьому в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обгрунтовує необхідність їх захисту.

Крім того, Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 р. визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

А також, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно п. п. 1, 2.1. Положення позивача, останній створений як відособлений структурний підрозділ ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави, населення та оборони України в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

Враховуючи викладене, не приймаються до уваги доводи скаржника щодо необхідності залишення позову прокурора без розгляду у зв'язку з неправильним визначенням позивача.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

11.04.2008 р. року між Відкритим акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Хмельницький автодор" в особі Полонської філії "Полонський райавтодор" та Відкритим акціонерним товариством "Понінківський картонно-паперовий комбінат" було укладено договір № 4 на капітальний ремонт виробничих площадок ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат".

Роботи, передбачені умовами даного договору, виконані у повному обсязі, про що підписано акт приймання виконаних робіт за травень № 1 від 31.05.2008 р.

25.04.2008 р. між тими ж сторонами укладений договір № 5/118-08 на капітальний ремонт під'їзної дороги відповідача. Про виконання робіт у відповідності до умов договору підписано акт приймання виконаних робіт № 4 від 26.06.2008 р. Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 20 днів після підписання акта виконаних робіт (п.5.2.).

30.04.2008 р. між тими ж сторонами укладений договір № 6/117-08 про ремонт під'їзної дороги відповідача. Про виконання робіт згідно умов вказаного договору підписано акт виконання підрядних робіт № 5 від 25.06.2008 р. Згідно п. 5.2 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 20 днів після підписання акта виконаних робіт.

05.05.2008 р. укладений договір № 9 на виконання капітального ремонту площадки для сировини. Роботи згідно умов даного договору виконані у повному обсязі, про що підписано акт приймання виконаних робіт № 2 від 25.06.2008 р.

05.06.2008 р. між тими ж сторонами укладений договір № 17 на капітальний ремонт площадки для сировини. Роботи згідно умов даного договору виконані у повному обсязі, про що підписано акт приймання виконаних робіт № 3 від 25.06.2008 р.

09.06.2008 р. укладений договір № 56/1 на капітальний ремонт площадки для сировини. Відповідно до умов вказаного договору сторонами підписаний акт приймання виконаних робіт № 6 від 26.06.2008 р., який підтверджує факт належного виконання і прийняття передбачених договором робіт.

Судами правильно визначено, що укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Розрахунки за виконані роботи на підставі вказаних договорів замовник здійснив частково, в результаті чого в останнього виникла заборгованість перед підрядником в сумі 371 663 грн.

Дана обставина, як встановлено судами, підтверджується рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.10.2008 р. та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.01.2009 р. у справі № 2/5025, які є преюдиційними для даної справи, в силу ст. 35 ГПК України.

На виконання вказаних судових актів замовник здійснив часткову оплату заборгованості в сумі 90 000 грн.

21.09.2009 р. між ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" та ТОВ "Торгово-виробнича компанія" укладений договір № 33 про переведення боргу.

Відповідно до умов вказаного договору первісний боржник - ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" передав новому боржнику - ТОВ "Торгово-виробнича компанія" борг в сумі 281 663 грн. за виконані підрядні роботи на підставі договорів № 4 від 11.04.2008 р., № 5 від 25.04.2008 р., № 6 від 30.04.2008 р., № 9 від 05.05.2008 р., № 17 від 05.06.2008 р., № 56/1 від 09.06.2008 р.

ТОВ "Торгово-виробнича компанія" оплатило заборгованість за виконані підрядні роботи на підставі договорів № 4 від 11.04.2008 р., № 5 від 25.04.2008 р., № 6 від 30.04.2008 р., № 9 від 05.05.2008 р. Разом з тим, заборгованість за виконані роботи на підставі договорів № 17 від 05.06.2008 р. та № 56/1 від 09.06.2008 р. не оплачена та становить 45 298,05 грн., про що вірно зазначено судами.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 45 298,05 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

При цьому, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, правомірно скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: неналежне повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, що призвело до розгляду справи за відсутності представника відповідача.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. у справі № 5004/569/12 господарського суду Волинської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.