Ухвала

від 09.07.2013 по справі 2а-2064/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року м. Київ К/9991/7017/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року

у справі № 2а-2064/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Н.К.-Груп, ЛТД»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація

про припинення (скасування державної реєстрації) юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2010 року позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Н.К.-Груп, ЛТД» (відповідач) задоволено. Припинено юридичну особу ТОВ «А.Н.К.-Груп, ЛТД» та скасовано її державну реєстрацію. Зобов'язано державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи ТОВ «А.Н.К.-Груп, ЛТД» внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо цього судового рішення та здійснити заходи з припинення юридичної особи у встановленому порядку.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи відповідача за вказаним її місцезнаходженням.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «А.Н.К.-Груп, ЛТД» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року та залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Пунктом 17 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовною заявою; далі - Закон № 509-XII) передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Вказане повноваження з урахуванням вимог Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовною заявою; далі - Закон № 755-IV), який є спеціальним законом з питань державної реєстрації та припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому згідно із статтею 2 Закону № 509-XII завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 38 Закону № 755-IV передбачено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є, зокрема, провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі звертатись з вимогою про припинення юридичної особи лише у разі, якщо підставою позову є неподання такою особою протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, доказів того, що відповідач не подає до органів державної податкової служби податкові декларації, документи фінансової звітності або здійснює діяльність, безпосередньо спрямовану на ухилення від оподаткування, позивачем надано не було.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.