Ухвала

від 15.07.2013 по справі 367/720/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/720/13-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є. Провадження № 22-ц/780/3197/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С. Категорія 44 19.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

15 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Поліщука М.А.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду з названим позовом.

Посилався на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2138/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0130.

Зазначав, що рішення Коцюбинської селищної ради прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх необхідно визнати недійсними, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, що підтверджується, висновком судово-землевпорядної експертизи від 05.03.2012 № 325 проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» і розпоряджатися нею, відповідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України селищна рада не мала права.

Крім того, на думку позивача, спірну земельну ділянку у приватну власність передано за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» без його відома та виключення її з Держлісфонду України.

Також позивач зазначав, що при наданні ОСОБА_2 земельної ділянки Коцюбинською селищною радою не дотримано вимоги ст. ст. 20, 21 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, оскільки перевіркою встановлено, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось, що підтверджується висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 9544 від 15.12.08, який міститься в проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Крім того, у порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки державну експертизу не проходив, хоча відповідно до ст. 35 вказаного Закону, підставою прийняття органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування рішень щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є саме позитивні висновки такої експертизи, та, що відведення земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом сел. Коцюбинське не передбачено, а отже, оскаржуване рішення Коцюбинською селищною радою прийнято також у порушення вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 12, 13, 23 Закону України «Про планування і забудову територій».

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач просив суд визнати рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2138/25-5 та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку недійсними та визнати право власності держави на цю землю.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2138/25-5 та виданий на підставі зазначеного рішення Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 927475, виданий на ім'я ОСОБА_2, на земельну ділянку пл. 0,10 га кадастровий номер 3210946200:01:041:0130 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, Коцюбинська селищна рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також неврахування судом відсутності порушень територіальних повноважень Коцюбинською селищною радою при прийнятті оскаржуваного рішення та не застосування строків позовної давності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10 та 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу свої вимог або заперечень.

По справі встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2138/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 03.03.2009 було видано державний акт серії ЯЖ № 927475 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0130, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.7).

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, та будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 у, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, з 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж сел. Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.

Вказані обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.11, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.12 у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.13 № 01-02/44-1, державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не обліковувалися.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України «Про планування і забудову територій» в сел. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.

Відповідно до ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З огляду на викладене та враховуючи, що земельна ділянка, яка є предметом оскаржуваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 25.12.2008 № 2138/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008р № 2138/25-5, як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.

На думку колегії, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75 від 15.09.2010 року, № 153 та від 06.11.2009 року, № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оскаржуваного рішення і обставини які ними підтверджуються не існували на момент його прийняття.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 155 ЗК України, вимоги позивача в частині визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого на підставі оскаржуваного рішення, були обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду викладених в рішенні.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради Київської області відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: