Ухвала

від 23.05.2008 по справі 22-а-5042/08

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                     Головуючий

у 1 інстанції - Масендич В.В.

                                                                                                                      Суддя-доповідач

- Арабей Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

23 травня 2008 року                                                                                        справа

№ 22-а-5042/08

Колегія суддів Донецького апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого 

Геращенко І.В.

суддів: при

секретарі

Арабей Т.Г.,

Малашкевич С.А.                                                                                                                                                                               

розглянувши

у відкритому  апеляційну скаргу

судовому

засіданні управління

праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку

ради

на

постанову             

Пролетарського

районного суду м. Донецька

від

31.03.2008 року

у

адміністративній справі

№ 2-а-8/08

за позовом

ОСОБА_1   

до

управління

праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку

ради

про 

визнання дій

неправомірними та стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової за

2005, 2006, 2007 роки, 

В С Т А Н О В И Л А :

16.01.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 31 березня 2008

року позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення

Пролетарської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та

стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової за 2005, 2006, 2007 роки

було задоволено частково.

Визнано неправомірними дії та стягнуто з відповідача на користь позивача

заборгованість з щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі

трьох мінімальних пенсій за 2007 рік, за виключенням сплаченої допомоги в

розмірі 55 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну

скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне

застосування судом норм матеріального права, а саме Закону України “Про

державний бюджет України на 2007 рік”, оскільки виплати грошової допомоги

ОСОБА_1 у 2007 році становили 55 грн. 

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є учасником

війни, тому у відповідності до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну грошову допомогу

до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Проте, виплати позивачу грошової допомоги у 2005, 2006 рр. здійснені на

підставі ст.ст. 30, 34 Закону України «Про Державний бюджет України», на

відповідний рік та є правомірними і розмір цих виплат які отримав позивач не

визнані неконституційними.

Таким чином дії відповідача з виплати позивачу допомоги за 2007 рік у

розмірі 55 грн. є неправомірними.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції за

викликом не з'явився, був повідомлений належним чином, надіслав заяву з

проханням розглянути справу у його відсутність.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти доводів викладених в

апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а

постанову суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши

матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає

апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції

без змін. 

             Суд апеляційної інстанції при розгляді справи

встановив, що ОСОБА_1 є учасником війни, у зв'язку з чим та відповідно до вимог

ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту” має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка

повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

 Фактично позивач отримала від управління праці та соціального захисту

населення Пролетарської районної в м. Донецьку

ради  в

2005 р. - 50 грн., в 2006 р. - 50 грн. та у 2007 р. - 55 грн. При цьому

відповідач керувався положеннями ст. 34 Закону України “Про державний бюджет

України на 2005 рік”,  ст. 30 Закону

України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 29 Закону України “Про

державний бюджет України на 2007 рік”.

Крім того, ст. 34 Закону України “Про державний

бюджет України на 2005 рік”,  ст. 30

Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” до теперішнього часу

не визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції

правильно дійшов до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

в цій частині.

Також слід зазначити, що Положення статті 29 Закону України “Про

Державний бюджет України на 2007 рік”, 

яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати щорічної разової

допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати  відповідно до закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними

рішенням Конституційного Суду України  у

справі  № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, неправомірність дій відповідача про

нарахування ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року в

розмірі 55 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007

рік”, а не в розмірі  1230,18 грн.

(410,06 х 3) згідно ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне

пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є

очевидною, тому відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 недоплачену

суму щорічної грошової допомоги як учаснику війни в розмірі 1175,18 гривень

(410,06 х 3 - 55).

            Відповідно до ст. 3 Конституції

України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість

діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Згідно ч. 2

ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2,

3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи

гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або

внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу

існуючих прав і свобод».

Приймаючи

викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції

правильно встановлені  обставини справи

та ухвалено постанову  з додержанням  норм матеріального і процесуального

права.  

Керуючись ст.ст.

184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

колегія судів, 

УХВАЛИЛА:

Апеляційну

скаргу управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної

в м. Донецьку ради - залишити без задоволення.

Постанову Пролетарського

районного суду м. Донецька від 31 березня 2008 року у справі за № 2-а-8/08 за

позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення

Пролетарської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та

стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової за 2005, 2006, 2007 роки

- без змін.

Ухвала

суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала

суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

протягом одного місяця після набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: