Рішення

від 04.07.2013 по справі 2601/20868/12

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2601/20868/12

Провадження по справі № 2/752/701/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Антонової Н.В. при секретарі Ляліній А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» про захист трудових прав,-

ВСТАНОВИВ:

26.10.2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» про захист трудових прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 03.01.2012 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Арсіс Україна», займаючи посаду керуючого партнера. Наказом № 02/10-ок від 02.10.2012 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за прогул (в тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин) на підставі п.4 ст. 40 КЗпПУ.

Вважає, що відповідачем при звільненні порушено її трудові права, а саме припинено виплату заробітної плати з 24 липня 2012 року, не виплачено суми, що підлягають виплаті при звільненні. Зазначала, що нею було направлено заяву про розірвання трудового договору відповідачеві, в якому зазначено дату розірвання договору 28.09.2012 року, проте, незважаючи на подання заяви, ТОВ «Арсіс Україна» 02.10.2012 року здійснив звільнення позивача за прогул. Зазначала, що в період до 28.09.2012 року перебувала на лікарняному та у відпустці, про що було відомо відповідачеві. З урахуванням викладеного, вказала, що має місце невірне формулювання причин та підстав звільнення.

Таким чином, просила визнати своє звільнення з посади керуючого партнера ТОВ «Арсіс Україна» на підставі п.4 ст. 40 КЗпПУ незаконним, змінити формулювання причин звільнення з п.4 ст. 40 КЗпПУ (за вчинення прогулу) на п.3 ст. 38 КЗпПУ (за власним бажанням), стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в розмірі 22 456,18 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 16 666,67 грн..

Також просила стягнути з відповідача 25 000,00 грн. в відшкодування моральної шкоди, оскільки незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків, використання додаткових зусиль для організації свого життя.

27.11.2012 року та 14.05.2013 року від позивача надійшли до суду заяви про часткову зміну предмету позову та збільшення розміру позовним вимог, відповідно до останньої редакції позивач просила визнати незаконним та скасувати Наказ 17/10-ок від 17.10.2012 року, яким скасовано наказ № 02/10-ок від 02.10.2012 року та звільнено ОСОБА_1 на підставі п.4 ст. 40 КЗпПУ з 17.10.2012 року, змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади керуючого партнера ТОВ «Арсіс Україна» з « 17.10.2012 року» на « 28.09.2012 року», стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в розмірі 36 106,18 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 752,27 грн., інші позовні вимоги залишити без змін.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. В наданих суду письмових запереченнях зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивач ОСОБА_1 порушила правила трудової дисципліни, зокрема була відсутня на робочому місці у період з 15.08.2012 року по 17.08.2012 року. Крім того, до заяви ОСОБА_2 про звільнення, отриманої наручно працівником ТОВ «Арсіс Україна» 28.09.2012 року в 19:00 год., не долучено доказів, що підтверджують порушення роботодавцем трудового законодавства. Щодо затримки у виплаті заробітної плати зазначали, що з боку колишнього директора ТОВ «Арсіс Україна» були наявні неправомірні дії, які призвели також і до затримки у виплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 01.08.2012 року по 15.08.2012 року, проте таку затримку не можна вважати грубим порушення трудового законодавства. Твердження позивача про те, що їй не виплачується заробітна плата з липня по вересень 2012 року є безпідставним, оскільки починаючи з 15.08.2012 року остання була відсутня на робочому місці та не виконувала свої трудові обов'язки. Зазначав, що оскільки заява від 28.09.2012 року не підтверджена доказами, відсутні підстави для звільнення позивача на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з чим позивач була зобов'язана відпрацювати два тижні з моменту подання заяви, що нею здійснено не було. У зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці з 15.08.2012 року по 28.09.2013 року та 01.10.2012 року було видано Наказ 17/10-ок від 17.10.2012 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України. 19.10.2012 року відповідачем було здійснено остаточний розрахунок з позивачем. З у рахуванням вищевикладеного просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України трудовий договір припиняється у разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно ст.ст. 2, 94 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має гарантоване державою право на оплату його праці. Ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено обов'язок з виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 КЗпП України спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.01.12 р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Арсіс Україна» та займала посаду керуючого партнера. (а.с. 35)

Посадовий оклад Позивачки складав 24550,00 грн. на місяць, що підтверджується довідкою від 17.10.2012 року за вих. №52. (а.с. 30).

17.09.12 р., у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати, ОСОБА_1 направила до ТОВ «Арсіс Україна» звернення щодо виплати на її користь заборгованості по заробітній платі, що підтверджується описом вкладення в цінний лист. (а.с.9, 10).

22.08.12 р. на підставі ст. 49 КЗпП України, ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою-вимогою про видачу їй довідки про займану посаду та розмір заробітної плати, що підтверджується описом вкладення в цінний лист. (а.с.11, 12).

28.09.12 р., посилаючись на ч.3 ст.38 КЗпП України, ОСОБА_1 подала до ТОВ «Арсіс Україна» заяву про звільнення за власним бажанням, мотивуючи її тим, що відповідач порушує чинне законодавство про працю та умови трудового договору, датою розірвання трудового договору зазначено 28.09.2012 року. Відповідно до розписки на копії заяви, заяву прийнято 28.09.2012 року. Факт отримання вказаної заяви 28.09.2012 року не заперечується також відповідачем, зокрема про це зазначено в запереченнях щодо позову, наявних в матеріалах справи. (а.с. 13 ).

Суд не може приймати до уваги посилання відповідача на те, що заява позивача від 28.09.2012 року не підтверджена доказами щодо порушення відповідачем трудового законодавства, оскільки така заява була прийнята працівником ТОВ «Арсіс Україна»; обставини, викладені в ній, не були предметом оскарження з боку відповідача; відповідачем до заперечень щодо позову не долучено документів на підтвердження повідомлення позивача про незгоду з обставинами, викладеними в заяві, та про необхідність відпрацювати два тижні з дати подання заяви.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що починаючи з 01.10.2012 року мав місце прогул позивача, тобто відсутність на робочому місці під час робочого часу.

Щодо обставин, що стали підставою для винесення Наказу 17/10-ок від 17.10.2012 року, суд приходить до наступних висновків.

01.10.12р. ТОВ «Арсіс Україна» було складено акт про відсутність працівника - ОСОБА_1 на робочому місці в період з 15.08.12р. до 01.10.12р. (а.с. 166)

Наказом ТОВ «Арсіс Україна» від 02.10.12р. № 02/10-ок ОСОБА_1 була звільнена з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку з допущеним нею прогулом. (а.с.8).

17.10.12р. наказом ТОВ «Арсіс Україна» № 17/10-ок Відповідачем було скасовано попередній наказ від 02.10.12р. № 02/10-ок про звільнення ОСОБА_1 Згідно наказу від 17.10.12р. ОСОБА_1 була звільнена з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 17.10.12р. у зв'язку з прогулом за період з 27.08.12 -07.09.12р. та 01.10.12 р. (а.с.34).

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано одне зі стягнень: догана або звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно складеного комісією ТОВ «Арсіс Україна» Акту про відсутність працівника на робочу місці від 01.10.12р. констатована відсутність ОСОБА_1 на робочому місці починаючи з 15.08.12р., однак стягнення до працівника у формі його звільнення застосовано лише 17.10.12р., тобто за межами місячного строку застосування дисциплінарних заходів.

При цьому суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що 01.10.12р. ОСОБА_1 було допущено прогул, оскільки на підставі п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України трудовий договір припиняється з ініціативи працівника, а позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення за власним бажанням, таким чином остання звільнилася за власним бажанням з підприємства 28.09.12 р. .

За таких обставин, суд приходить до висновку про незаконність винесення Наказу 17/10-ок від 17.10.2012 року, та, як наслідок, про наявність підстав для зміни дати та формулювання причин звільнення, зазначених в Трудовій книжці позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Порядок ведення трудових книжок та їх заповнення регулюється чинним законодавством, зокрема Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 р.

Згідно п. 2.25 цієї Інструкції записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.

Відповідно до п. 2.26 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

З врахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства України суд вважає можливим задовольнити заявлені позовні вимоги щодо внесення змін до трудової книжки ОСОБА_1, а саме щодо запису про її звільнення з посади керуючого партнера у ТОВ «Арсіс Україна» від 17.10.12р., визначивши датою звільнення (графа 2) - « 28.09.2012р.» і причиною звільнення (графа 3) - «Звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України».

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення на її користь заборгованості з заробітної плати за період з 01.07.2012 р. по 28.09.12 р.

Судом встановлено, що ТОВ «Арсіс Україна» здійснив на користь ОСОБА_1 виплати 24.07.12р. у розмірі 15000 грн. та 19.10.12 р. у розмірі 22543,82 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач з 15.08.12р. до 17.08.12р. була відсутня на робочому місці, а за таких обставин відсутні підстави для виплати заробітної плати, спростовуються наданими позивачам Листами непрацездатності Серія АВО №269386 та Серія АВО №269693, відповідно до яких позивач ОСОБА_1 в період з 14.08.2012 року по 24.08.2012 року та в період з 10.09.2012 року по 29.09.2012 року звільнена від роботи у зв'язку з хворобою.(а.с. 14, 15)

Посилання відповідача на те, що у зв'язку з неправомірними діями попереднього директора ТОВ «Арсіс Україна» було допущено затримку у виплаті заробітної плати позивачу з 01.08.2012 року по 15.08. 2012 року не приймаються судом до уваги, оскільки неправомірні дії керівництва не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за порушення трудового законодаства.

Таким чином, враховуючи, що згідно наданої ТОВ «Арсіс Україна» довідки посадовий оклад ОСОБА_1 складав 24 550 грн. й має місце заборгованість з виплати заробітної плати за липень-вересень 2012р., суд доходить висновку про обґрунтованість вимог Позивача в цій частині щодо стягнення з ТОВ «Арсіс Україна» заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 36106,18 грн.

Також позивачкою заявлено вимоги про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 45752,27 грн. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнилася 28.09.12р., а частковий розрахунок з нею було проведено лише 19.10.12р.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, організація зобов'язана виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки посадовий оклад ОСОБА_1 складав 24 550 грн., й Відповідач не здійснив з Позивачкою повного розрахунку станом на 27.11.12р. та затримав видачу їй трудової книжки, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині щодо стягнення з ТОВ «Арсіс Україна» середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати в межах заявлених позовних вимог у розмірі 45752,27 грн.

Крім того, в позовній заяві ставиться питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн. з посиланням на те, що тривалий період невиплати заробітної плати змусив її докладати зусиль до організації свого життя, а незаконна підстава звільнення завдала шкоди її діловій репутації.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода у фізичної особи може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною провідною щодо неї, у приниженні ділової репутації.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, з врахуванням строку невиплати заробітної плати, посади, яку Позивачка займала до звільнення на підприємстві, розміру посадового окладу ОСОБА_1, негативного впливу підстави звільнення на її ділову репутацію, керуючись міркуваннями розумності та справедливості, вважає можливим частково задовольнити заявлені позовні вимоги в цій частині та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Крім того, на підставі положень ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 845,05 грн., що становить 1% відсоток від суми задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 38, 115, 116, 117, 147, 148, 233, 235, 237-1 Кодексу Законів про працю України, ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 23 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-11, 208, 210, 212, 213-215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №17/10-ок від 17.10.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» (код ЄДРПОУ 36644939, адреса: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14, корп. 1, оф. 3Б) про звільнення ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса, АДРЕСА_1) з посади керуючого партнера на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Внести зміни до запису від 17.10.2012 р. в трудовій книжці ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса, АДРЕСА_1) про її звільнення з посади керуючого партнера в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» (ідентифікаційний код 36644939, адреса: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14, корп. 1, оф. 3Б) визначивши датою звільнення (графа 2) - « 28.09.2012р.» і причиною звільнення (графа 3) - «Звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» (код ЄДРПОУ 36644939, адреса: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14, корп. 1, оф. 3Б) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса, АДРЕСА_1) заборгованість із заробітної плати в сумі 36 106, 18 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45 752, 27 грн., а всього стягнути 81 858 (вісімдесят одну тисячу вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 45 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» (код ЄДРПОУ 36644939, адреса: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14, корп. 1, оф. 3Б) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса, АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» (код ЄДРПОУ 36644939, адреса: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14, корп. 1, оф. 3Б) в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 845 (вісімсот сорок п'ять) гривень 05 коп..

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 367 КЗпП України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсіс Україна» (код ЄДР 36644939, адреса: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14, корп. 1, оф. 3Б) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса, АДРЕСА_1) заборгованості із заробітної плати в сумі 24 550 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів здня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя: