Ухвала

від 11.07.2013 по справі 1570/249/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р.Справа № 1570/249/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея ПА» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея ПА» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012р. ТОВ «Галерея ПА» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2011р. №0003152310 та №0003162310.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача про нікчемність угод, укладених з постачальником ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» є безпідставним, оскільки наявні у позивача первинні документи в повному обсязі підтверджують реальність господарських операцій та свідчать про використання придбаних у вказаного контрагента товарів у господарській діяльності ТОВ «Галерея ПА». Встановлення, які умови повинні бути створенні суб'єктом господарювання для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності до повноважень податкових органів чинним законодавством не передбачено; чинне законодавство не пред'являє вимог до постачальників щодо наявності у них у власності складських приміщень, транспортних засобів, які, в свою чергу, можуть бути орендовані. На момент видання податкових накладних ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» було зареєстроване як платник ПДВ, а тому усі операції, вчиненні контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що для зарахування суми ПДВ до складу податкового кредиту не достатньо тільки наявності належним чином оформленої податкової накладної, а необхідним є сам факт поставки товару. Хоча й формально сума податкового кредиту була підтверджена первинними документами, однак фактичних доказів реальності операцій між позивачем і його контрагентом надано не було. За результатами перевірки контрагента позивача ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» встановлено відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. На думку податкового органу, операції ТОВ «Галерея ПА» з вказаним контрагентом спрямовані лише на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Вимоги позову вважає безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними; в задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р. позов ТОВ «Галерея ПА» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Галерея ПА» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не надано належної оцінки та не досліджено наданих позивачем первинних документів, а також залишено поза увагою принцип презумпції правомірності правочину.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на підставі повідомлення від 08.06.2011р. №13 та наказу від 08.06.2011р. №178 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки», виданих ДПІ у м.Южному Одеської області, згідно з п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 09.06.2011р. по 14.06.2011р. посадовою особою ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Галерея ПА» (код за ЄДРПОУ 36949335) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №309/38/23-1007/36949335 від 16.06.2011р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.14.1.179 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту податку на додану вартість всього в сумі 65320 грн. (у т.ч. у жовтні 2010 року на 17930 грн., у листопаді 2010 року на 23990 грн., у грудні 2010 року на 12450 грн., у січні 2011 року на 10950 грн.);

- ч.1,5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.ст. 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс».

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно даних реєстрів отриманих податкових накладних за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р. позивачем до складу податкового кредиту був включений податок на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» на загальну суму 391920 грн. (у т.ч. ПДВ 65320 грн.). Згідно податкової інформації програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» на момент перевірки наявні розбіжності по системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» не включено до податкових зобов'язань у періоді з 01.10.2010р.-31.01.2011р. суми ПДВ у розмірі 65320 грн., які ТОВ «Галерея ПА» включило до податкового кредиту. Оскільки факт надмірної сплати податку контрагенту в ціні товару відсутній, ТОВ «Галерея ПА» не мало права на формування податкового кредиту.

Також, при проведенні перевірки ДПІ у м.Южному Одеської області використовувала акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 31.03.2011р. №730/23-04/37146414 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року, січень 2011 року», відповідно до якого стан платника - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Згідно з декларацією податку на прибуток за 2010 рік валовий дохід складає 0 грн., декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року підприємством не надано. Основні засоби у ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» відсутні. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» склало 0 грн. та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» склало 0 грн. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів зазначеного підприємства встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та/або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Оскільки, на ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тобто є недійсними. Як наслідок, юридичних наслідків операції між вказаними контрагентами не створюють в силу нікчемності, а тому виписані податкові накладні не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку.

На підставі вказаного акту перевірки 03.08.2011р. ДПІ у м.Южному Одеської області пройняла податкові повідомлення-рішення: №0003162310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 10951 грн. (у т.ч. за основним платежем - 10950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.) та №0003152310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 67962,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 54370 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13592,50 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Галерея ПА» про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не виконано приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту не надав необхідних документів. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.10.2010р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №ДГ-0000118 м'яса свинини охолодженого кількістю 4217 кг., на суму 288668 грн., картоплі кількістю 1000 кг. на суму 5892 грн., ікри червоної кількістю 50 кг. на суму 31510 грн., маслин з кісточкою (Греція) 2 банки на суму 660 грн.

Відповідно до умов зазначеного договору строк передання товару до 02.12.2010 року; відвантаження товару провадиться продавцем власним транспортом або за допомогою третіх сил; покупець зобов'язується сплатити продавцеві ціну товару до 11 грудня 2010 року шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця або у касу продавця на підставі прибуткового касових ордерів.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань за вказаним договором ТОВ «Галерея Па» до перевірки надано завірені копії податкових декларацій по ПДВ з додатками №5, копії видаткових та податкових накладних за період жовтень - грудень 2010 року на загальну суму 326220 грн. (у т.ч. податок на додану вартість в сумі 54370 грн.), а саме: № 339 від 01.10.2010р. на загальну суму 107580 грн. (у т.ч. ПДВ 17930 грн.) за м'ясо свинини охолоджене у кількості 1630 кг. за ціною 55 грн. за одиницю продукції (кг.); №505 від 01.11.2010р. на загальну суму 143940 грн. (у т.ч. ПДВ 23990грн.) за м'ясо свинини охолоджене у кількості 1972 кг., за ціною 58,33 грн. за одиницю продукції (кг.), картоплю у кількості 1000 кг. за ціною 4,91 грн., за одиницю продукції (кг.); №1090 від 01.12.2010р. на загальну суму 75210 грн. (у т.ч. ПДВ 12535 грн.) за ікру червону у кількості 50 кг. за ціною 525 грн. за одиницю продукції (кг.), маслини з кісточкою (Греція) у кількості 2 банки за ціною 275 грн. за банку, м'ясо свинини охолоджене у кількості 615 кг., за ціною 58,33 грн. за одиницю продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №ДГ-0000118 від 01.10.2010р. не підписаний та не скріплений печаткою контрагента позивача ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс».

Статтями 203, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, підстави недійсності правочину та правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань позивача на те, що товариством направлявся вказаний договір на адресу його контрагента для підписання, оскільки доказів направлення договору позивачем ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, із змісту вказаного договору вбачається, що він укладався за місцем знаходження ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» у м.Київ.

Розрахунки за товар проводились у готівковій формі. З матеріалів справи вбачається, що директор ТОВ «Галерея ПА» особисто 01.10.2010р., з 04.10.2010р. по 08.10.2010р., з 11.10.2010р. по 12.10.2010р., з 14.10.2010р. по 15.10.2010р., 18.10.2010р., з 01.11.2010р. по 05.11.2010р., 08.11.2010р. по 12.11.2010р., з 15.11.2010р. по 19.11.2010р., з 01.12.2010р. по 03.12.2010р., з 06.12.2010р. по 10.12.2010р. знаходилася у відряджені у м.Київ та сплачувала рівними частками до каси контрагента кошти за отриманий товар, однак будь-яких підтверджуючих документів на відрядження директора ТОВ «Галерея ПА» до м.Києва для сплати коштів за товар до суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Також, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції витребувано у позивача докази перевезення товару згідно договору купівлі-продажу №ДГ-0000118 від 01.10.2010р. від ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» до ТОВ «Галерея ПА» та документи, що підтверджують якість товару, однак документи підтверджуючі перевезення товару позивачем до суду не надані. Крім того, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтвердили передачу товару.

Слід зазначити, що сама лише наявність первинних документів не підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентом та недостатня для виникнення у позивача права на податковий кредит з ПДВ по вказаним відносинам, оскільки враховуючи загальний обсяг задекларованих оподатковуваних операцій від реалізації товарів (робіт, послуг), ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» фізично не змогло б здійснювати такий обсяг роботи, зважаючи на встановлений ДПІ у Шевченківському районі м.Києва факт відсутності будь-якої інформації про складські приміщення, трудових ресурсів, наявність автомобільного чи іншого транспорту, офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, будь - які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що були складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції, позивачем не спростовано належними доказами викладені в акті перевірки відомості, а на підтвердження правомірності формування податкового кредиту не надано необхідних первинних документів щодо укладення договору, транспортування та прийняття товару, а також використання його в господарській діяльності.

А відтак, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2011р. №0003152310 та №0003162310 не вбачається.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея ПА» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.