Рішення

від 11.07.2013 по справі 910/9656/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9656/13 11.07.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/9656/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Спілка»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД 2005»

про стягнення 41205,59 грн.

Представники сторін:

від позивача: Білоус Р.А., договір (угода) про надання правової допомоги адвокатом

від 18.04.2013р.;

від відповідача:Гріненко А.О., довіреність б/н від 10.04.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Спілка» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД 2005» (надалі - відповідач) про стягнення 41205,59 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору постачання товару № 57 від 02.04.2012р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 41205,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9656/13 та призначено її розгляд на 13.06.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 13.06.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.05.2013р. не виконав, проте 13.06.2013р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання повноважного представника.

Ухвалою від 13.06.2013р. суд відклав розгляд справи на 11.07.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 11.07.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача надав витребувані судом документи, за винятком відзиву на позов, та проти позовних вимог не заперечував.

Крім того, представник позивача подав пояснення, в яких зазначив, що у позовній заяві помилково вказано видаткову накладну № 000000004 від 05.03.2010р., яка не має відношення до розгляду даної справи.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір постачання товару № 57, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого постачальник зобов'язується систематично на протязі 2012 року передавати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та ціні, зазначених у рахунках-фактури постачальника, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату за товар на умовах даного договору. Асортимент, ціна та кількість товару зазначається у відповідній накладній та рахунку-фактури постачальника, виставленого згідно заявки покупця і узгодженим зі складськими залишками постачальника. Загальна сума договору складається з вартості товару, що поставляється протягом терміну дії даного договору.

Умовами п.п. 3.2., 3.3., 3.5. договору передбачено, що товар постачається покупцю на умовах відстрочки платежу. Постачальник надає покупцю товарний кредит на термін 14 банківських днів. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1. договору, право власності на товар та усі ризики переходять від постачальника до покупця у момент передачі товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року, та в будь-якому разі до повного проведення розрахунку сторонами за цим договором (п. 10.3. договору).

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі видаткових накладних, на виконання умов договору позивачем у період з 02.04.2012р. по 04.07.2012р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 304239,11 грн.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 313 від 22.06.2012р., № 315 від 22.06.2012р., № 323 від 25.06.2012р., № 344 від 27.06.2012р., № 376 від 04.07.2012р., копії яких додані до матеріалів справи.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 263543,90 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи банківські виписки з особового рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи, яка виникла внаслідок порушення умов Договору постачання товару № 57 від 02.04.2012р., становить 40695,21 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів оплати переданого на підставі Договору постачання № 57 від 02.04.2012р. товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 40695,21 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 510,38 грн., яка виникла за попередній період, тобто до укладання сторонами Договору постачання товару № 57 від 02.04.2012р., і що відображена в акті звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами станом на 31.07.2012р.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи позивач не надав суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення між позивачем та відповідачем господарських операцій на суму 510,38 грн

Також, суд звертає увагу на те, що акт звірки взаємних розрахунків є лише формою бухгалтерського обліку, яким встановлюється лише обсяг фінансових зобов'язань сторін на конкретну дату, а отже не може бути доказом, що підтверджує визнання боржником свого боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 510,38 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Спілка» та адвокатом Білоусом Р.А., 18.04.2013р. укладено Договір (угоду) про надання правової допомоги адвокатом.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором становить 4000 грн. Оплата послуг адвоката за договором здійснюється замовником на підставі виставленого рахунку (п. 5.2. договору).

На підставі виставленого рахунку-фактури № 353 від 19.04.2013р. позивач платіжним дорученням № 1701 від 26 квітня 2013 р. перерахував на рахунок адвоката Білоуса Р.А. грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. в якості оплати за послуги по справі до ТОВ «ЛАД 2005».

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 523 від 12.08.2010 р., виданого Житомирською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Білоуса Романа Андрійовича.

Інтереси позивача у справі Господарського суду міста Києва № 910/9656/13 представлялись адвокатом Білоусом Р.А.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, господарський суд дійшов висновку, що витрати, понесені ТОВ «Укрбуд-Спілка», відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи .

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги суть спору та ціну позову, а також неналежне оформлення позовної заяви і не підтвердженість належними доказами заборгованості у повному розмірі, суд вирішив покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД 2005» (02099, м. Київ, вул. Російська, 82а, кв. 98; код ЄДРПОУ 33296400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Спілка» (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 188; код ЄДРПОУ 37520702) 40695 грн. 21 коп. - боргу, 1699 грн. 19 коп. - витрат по сплаті судового збору, 2500,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.07.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов