Постанова

від 23.10.2013 по справі 910/9656/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9656/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Іванові О.В.,

від позивача - не з'явились;

від відповідача - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД 2005»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року

у справі №910/9656/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Укрбуд-Спілка», м. Житомир,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД 2005", м. Київ,

про стягнення 41 205,59 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ТОВ «Укрбуд-Спілка» подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «ЛАД 2005» про стягнення 41205,59 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі №910/9656/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «ЛАД 2005» на користь ТОВ «Укрбуд-Спілка» 40 965,21 грн. боргу, 1 699,19 грн. витрат по сплаті судового збору, 2 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ЛАД 2005» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі №910/9656/13 та прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані усі обставини справи, що мають значення для справи. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції до судових витрат неправомірно включені послуги адвоката у розмірі 2 500,00 грн., оскільки на думку відповідача адвокат є штатним юристом позивача, тобто перебуває у трудових відносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий 08.2013 року, представник позивача просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року у справі №910/9656/13 апеляційну скаргу ТОВ «ЛАД 2005» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі №910/9656/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.10.2013 року.

До початку судового засідання 07.10.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням уповноваженого представника.

До початку судового засідання 08.10.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника.

В судовому засіданні 09.10.2013 року колегією суддів встановлено неявку представників сторін.

У зв'язку із заявленим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, в судовому засіданні 09.10.2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.10.2013 року.

До початку судового засідання 21.10.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що його представник не може бути присутнім у судовому засіданні, у зв'язку з перебуванням у судовому засіданні в господарському суді Львівської області у справі №914/3071/13.

В судовому засіданні 23.10.2013 року колегією суддів встановлено неявку представників сторін.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, оскільки суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року №1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи закінчення встановленого строку передбаченого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.04.2012 року між ТОВ «Укрбуд-Спілка» (надалі - постачальник) та ТОВ «ЛАД 2005» (надалі - покупець) було укладено договір постачання товару № 57 (надалі -договір) (а.с. 10).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого постачальник зобов'язується систематично на протязі 2012 року передавати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та ціні, зазначених у рахунках-фактури постачальника, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату за товар на умовах даного договору. Асортимент, ціна та кількість товару зазначається у відповідній накладній та рахунку-фактури постачальника, виставленого згідно заявки покупця і узгодженим зі складськими залишками постачальника. Загальна сума договору складається з вартості товару, що поставляється протягом терміну дії даного договору.

Умовами п.п. 3.2., 3.3., 3.5. договору передбачено, що товар постачається покупцю на умовах відстрочки платежу. Постачальник надає покупцю товарний кредит на термін 14 банківських днів. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1. договору, право власності на товар та усі ризики переходять від постачальника до покупця у момент передачі товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року, та в будь-якому разі до повного проведення розрахунку сторонами за цим договором (п. 10.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем у період з 02.04.2012 року по 04.07.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 304 239,11 грн., що підтверджується видатковими накладними : №453 від 02.04.2012 року на суму 2 655,00 грн.; №475 від 04.04.2012 року на суму 20 178,00 грн.; №476 від 05.04.2012 року на суму 65 094,00 грн.; №507 від 10.04.2012 року на суму 16 459,95 грн.; №509 від 10.04.2012 року на суму 37 619,60 грн.; №533 від 13.04.2012 року на суму 6 890,30 грн.; №542 від 17.04.2012 року на суму 30 228,96 грн.; №543 від 17.04.2012 року на суму 4 837,60 грн.; №565 від 18.04.2012 року на суму 2 896,50 грн.; №598 від 24.04.2012 року на суму 4 159,37 грн.; №592 від 24.04.2012 року на суму 6 106,50 грн.; №635 від 27.04.2012 року на суму 14 787,72 грн.; №682 від 03.05.2012 року на суму 9 466,08 грн.; №693 від 03.05.2012 року на суму 2 560,18 грн.; №871 від 29.05.2012 року на суму 10 708,11 грн.; №936 від 01.06.2012 року на суму 22 257,42 грн.; №941 від 05.06.2012 року на суму 635,00 грн.; №969 від 08.06.2012 року на суму 7 410,55 грн.; №970 від 08.06.2012 року на суму 13 466,68 грн.; №1008 від 13.06.2012 року на суму 5 422,00 грн.; №1007 від 13.06.2012 року на суму 1 966,52 грн.; №1035 від 15.06.2012 року на суму 350,10 грн.; №1032 від 15.06.2012 року на суму 1 903,50 грн.; №1041 від 18.06.2012 року на суму 5 090,00 грн.; №1049 від 19.06.2012 року на суму 237,66 грн.; №1076 від 21.06.2012 року на суму 659,10 грн.; №1091 від 22.06.2012 року на суму 2 537,30 грн.; №1101 від 25.06.2012 року на суму 5 736,08 грн.; №1138 від 27.06.2012 року на суму 509,00 грн.; №1146 від 29.06.2012 року на суму 805,40 грн.; №1232 від 04.07.2012 року на суму 601,93 грн.; (а.с. 11-46).

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 313 від 22.06.2012 року (а.с. 37), № 315 від 22.06.2012 року (а.с. 39), № 323 від 25.06.2012 року (а.с. 41), № 344 від 27.06.2012 року (а.с. 43), № 376 від 04.07.2012 року (а.с. 45).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 40 695,21 грн.

З своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено (видатковими накладними та довіреностями на отримання товару), що на виконання умов договору позивачем у період з 02.04.2012 року по 04.07.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 304 239,11 грн.

Накладні містять підпис повноважного представника відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 263 543,90 грн., про що свідчать банківські виписки з особового рахунку позивача (а.с. 47-68).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи, яка виникла внаслідок порушення умов Договору постачання товару № 57 від 02.04.2012 року, становить 40 695,21 грн.

Враховуючи, що позивачем виконано обов'язок щодо поставки товару, про що свідчать накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, проте відповідачем обов'язок щодо сплати за поставлений товар виконано частково, місцевий господарський дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 40 695,21 грн.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача заборгованість у сумі 510,38 грн., яка виникла за попередній період, тобто до укладання сторонами договору постачання товару № 57 від 02.04.2012 року, і що відображена в акті звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами станом на 31.07.2012 року

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами факт наявності заборгованості та всіх передбаченим законодавством умов для притягнення до відповідальності відповідача, покладається на позивача. Проте, колегія суддів зазначає, що позивач не обґрунтував та не підтвердив поданими доказами, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 510,38 грн., оскільки акт звірки взаємних розрахунків який надав позивач, є лише формою бухгалтерського обліку, яким встановлюється лише обсяг фінансових зобов'язань сторін на конкретну дату, а отже не може бути доказом, що підтверджує визнання боржником свого боргу.

З приводу тверджень відповідача, що судом першої інстанції до судових витрат неправомірно включені послуги адвоката у розмірі 2 500,00 грн. апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до листа Вищого господарський суду від 29.08.2013 року № 01-06/1238/2013 «Про Рішення КСУ у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 статті 59 Конституції України, ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) встановлено, що згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із матеріалів справи, договір (угода) про надання правової допомоги адвокатом від 18.04.2013 року (а.с. 72) укладено між ТОВ «Укрбуд-Спілка» (замовник) та адвокатом Білоус Романом Андрійовичем. Відповідно до умов договору замовник доручає адвокату, а адвокат бере на себе зобов'язання по наданню замовнику за плату правової допомоги, пов'язаної з правовим аналізом документів, наданням юридичної консультації, підготовки документів, позовної заяви, претензії, направлення та пред'явлення всіх документів, представництвом замовника по справі до набрання рішення законної сили, зокрема в Господарського суді міста Києва, а також в судах апеляційної та касаційної інстанції за позовом замовника до Товариства з обмеженої відповідальністю «ЛАД 2005» про стягнення боргу в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором. Відповідно до п.5 договору, вартість послуг (гонорар) адвоката за договором становить 4 000,00 грн.

В матеріалах справи міститься належно засвідчена копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №523 від 12.08.2010 року виданого Білоус Роману Андрійовичу.

Відповідно до платіжного доручення №1701 від 26.04.2013 року ТОВ «Укрбуд-Спілка» було здійснено оплату у розмірі 4 000,00 грн. з призначенням платежу «за послуги по справі до ТОВ «ЛАД 2005» про стягнення коштів згідно з рах. №353 від 19/04/2013» (а.с. 74).

Матеріали справи містять рахунок-фактури №353 від 19.04.2013 року (а.с. 73) в якому зазначано виконавця адвоката Білоусова Романа Андрійовича.

Інтереси позивача у справі в Господарському суді міста Києва по справі № 910/9656/13 представлялись адвокатом Білоусом Романом Андрійовичем.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З огляду на те, що представником позивача підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, колегія суддів визначає правову природу зазначених витрат підприємства в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Колегія суддів, беручи до уваги суть спору та ціну позову, а також неналежне оформлення позовної заяви і не підтвердженість належними доказами заборгованості у повному розмірі, погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу покладання на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 500,00 грн.

Твердження відповідача з приводу того, що адвокат Білоус Роману Андрійовичу є штатним юристом на ТОВ «Укрбуд-Спілка», а тому працює за трудовим договором з даним підприємством, не приймаються апеляційним судом, оскільки відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження вищезазначеної позиції.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі №910/9656/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД 2005» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі №910/9656/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі №910/9656/13 залишити без змін.

Справу №910/9656/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.