Постанова

від 16.07.2013 по справі 816/3457/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3457/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Христич О.С.,

за участю:

представника позивача - Ворони А.І.,

представника відповідача - Лях Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" (далі по тексту - ТОВ "ТРЦ"/позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області ( далі по тексту - КОДПІ/відповідач) про визнання протиправними та скасуваня податкових повідомлень - рішень від 04 червня 2013 року №0003362204/1001 та №0003372204/103.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в ТОВ "ТРЦ" наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарської операцій з ПП "Фінтехснаб", а прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року: №0003362204/1001 у відповідності до якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТРЦ» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 9391,00 грн. та № 0003372204/103 у відповідності до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8167,00 грн., є необґрунтованими та протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність винесення податкових повідомлень - рішень у зв'язку із відсутністю у ПП"Фітехснаб" права на формування витрат по операціях з підприємствами постачальниками та доходів з підприємцями покупцями в розумінні статті 134 Податкового кодексу України. Вказував на те, що ТОВ "ТРЦ" здійснило видимість придбання товарів, робіт (послуг) від ПП "Фінтехснаб", які в дійсності ними не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши інші докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" (ідентифікаційний код 34451123) зареєстроване як юридична особа 20 липня 2006 року, номер запису 1 585 102 0000 003302. Видами діяльності юридичної особи є: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний вид діяльності) ; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, купівля та продаж власного нерухомого майна; організація будівництва будівель; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 103-104).

Товариство взято на облік в органах державної податкової служби, також являється платником податку на додану вартість з 23 листопада 2006 року (а.с. 70), що не оспорюється сторонами.

Судом встановлено, що з 26 квітня 2013 року по 08 травня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року у зв'язку з неповним поданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ №9575/10/22.1-14 від 08 квітня 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 17 травня 2013 року №3734/22.4-09/34451123 (далі по тексту - акт перевірки) в якому відображено порушення:

- пункту 138.2 статті 138 та підпункт 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) було занижено податок на прибуток у загальній сумі 9391 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2011 року на суму 9391 грн.

- пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.1 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підприємством було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.19) всього на суму 8167 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 8167 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) на загальну суму 8167 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 8167 грн. (а.с. 9-18).

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 04 червня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0003362204/1001 яким ТОВ "ТРЦ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9391 грн.(а.с. 20).

№0003372204/103 яким ТОВ "ТРЦ" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в загальному розмірі 8167 грн.(а.с.22).

Збільшуючи ТОВ "ТРЦ" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зменшуючи розмір від'ємного значення по декларації із податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ПП "Фінтехснаб" податковий орган виходив з наступного: згідно акта №803/15-322/31998539 від 13 лютого 2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки" ПП "Фінтехснаб" (код 31998539) по питанню взаємовідносин з ТОВ "Кремавтобуд" (код 30132398) за період вересень 2011 року, встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. .

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП "Фінтехснаб" адміністративно господарських можливостей на виконання господарських можливостей, господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру ПП "Фінтехснаб" створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер, а податковий кредит сформований даним контрагентом не дійсний.

Так, ПП "Фінтехснаб" в результаті відносин із ТОВ "КРЕМАВТОБУД" (код 30132398) за вересень 2011 року сформовано податкового кредиту на суму 8166,67 грн.

Отже підприємством ПП "Фінтехснаб" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином підприємство ПП "Фінтехснаб" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Його контрагенти-постачальники, яким направлялися фінансово-грошові потоки, працювали в одному сегменті ринку, де існують налагоджені стабільні зв'язки та учасники якого обізнані стосовно один одного. Фактично ж враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів СГД фінансово-господарською діяльністю в розумінні статті 3 Господарського кодексу не займалися.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення по декларації із податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0003362204/101 та №0003372204/103.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням Кременчуцької ОДПІ суд виходить з наступного.

Як слідує із акта перевірки 3734/22.4-09/34451123 від 17 травня 2013 року висновок про порушення пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо заниження податоку на прибуток у загальній сумі 9391 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2011 року на суму 9391 грн. та порушення пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.1 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підприємством було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.19) всього на суму 8167 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 8167 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) на загальну суму 8167 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 8167 грн. пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ПП "Фінтехснаб".

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 06 вересня 2011 року між Приватним підприємством "Фінтехснаб", іменоване в подальшому "Підрядник", в особі директора Змарко О.В., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр", іменоване в подальшому "Замовник", в особі директора Калашника Є.В., який діє на підставі Статуту, з другої сторони укладено договір №4 (а.с. 24-26).

Предметом вказаного Договору стало те, що "Підрядник" зобов'язується поставити, а "Замовник" оплатити й прийняти вироби з алюмінієвих віконно-дверних фасадних систем, автоматичних розсувних вхідних груп, дверей з скла (далі-"Вироби"), згідно специфікацій і калькуляцій погоджених сторонами, які є невід'ємною частиною кожної поставки виробів (пункт 1.1 Договору).

Поставка здійснюється виключно на основі підписаній "Замовником" Специфікації (пункт 1.2 Договору).

"Підрядник" за згодою із "Замовником" вправі здійснювати поставку і монтаж "Виробів" на об'єкті "Замовника" власними силами або з залученням сторонніх організацій (пункт 1.3 Договору).

"Замовник" зобов'язується прийняти Товар, поставлений йому у відповідності до п.1.1 цього Договору, і оплатити його у відповідності до умов даного Договору (пункт 1.4 Договору)

Кількість, комплектація і ціна вказуються в Калькуляції на кожну партію "Виробів" (пункт 2.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем отримано від вказаного контрагента товаро-матеріальні цінності: Склопакет 6ESG-12-3-3-1(тр.) 28 мм 35,595 м2 - вартістю 26162,33 грн. без ПДВ, сенвич-панель 5,180 м2 - вартістю 638,85 грн. без ПДВ, скло ESG 6мм (тамбур) 19508 м2 - 7315,50 грн. без ПДВ, комплектуючі до стоїчно-ригельної фасадної системи, серія «Лідер» з покраскою в колір RAL9016 та покраскою декоративної планки в RAL 3013 63267 м2 - вартістю 39288,81 грн. без ПДВ, примикання до наружного фасаду RAL 3013 1,000 грн - вартістю 5500 грн. без ПДВ, автоматичний привід Unislide (2050*2150) із створами 1,000 комп. - вартістю 32505,00 грн. без ПДВ, автоматичний привід Unislide (1650*2150) 1,000 комп. - вартістю 36583,33 грн. без ПДВ, алюмінієві двері із теплого профіля віконно-дверної системи, з анти панікою 1,000 комп. - вартістю 12591,66 грн. без ПДВ, цільнослянні двері (вхідна група до ескалатора) з комплектом фурнітури 1,000 комп. - вартістю 10706,56 без ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП"Фінтехснаб" останнім виписано позивачу: податкову накладну №2 від 07 вересня 2011 року (а.с. 28).

Дослідивши податкову накладну, суд не має підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження замовника та підрядника, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення накладної судом не встановлено, зауваженя до змісту та форми зазначеного документа у податкового органу відсутні.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "ТРЦ" за вересень 2011 року (а.с. 82-88) в розділі ІІ "Отримані податкові накладні" під порядковим номером 2 зареєстрована податкова накладна, виписана ПП "Фінтехснаб": №1 від 07 вересня 2011 року на суму 205550,45 грн, в тому числі ПДВ - 34258,41 грн.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП"Фінтехснаб" згідно платіжного доручення №6 від 07 вересня 2011 року та банківської виписки (а.с. 35, 159-161).

З пояснень представника позивача встановлено, що вироби з алюмінієвих віконно-дверних фасадних систем, автоматичних розсувних вхідних груп, дверей з скла поставлялися контрагентом власним транспортом та в той же день були установлені на об'єкті позивача.

На підтвердження виконання умов договору №4 від 06 вересня 2011 року позивачем надано Акт №41 прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 28 грудня 2011 року (а.с. 29).

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

На підтвердження отримання позивачем економічної вигоди, в результаті здійснення господарських операцій з придбання у ПП"Фінтехснаб" алюмінієвих віконно-дверних фасадних систем, автоматичних розсувних вхідних груп, дверей з скла згідно договору поставки №4 від 06 вересня 2011 року, представником позивача до матеріалів справи долучено довідку щодо отримання економічної вигоди, з якої вбачається, що дохід позивача в результаті придбання ТМЦ входить в частину вартості об'єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Київська 5-а. Даний об'єкт частково здається ТОВ "ТРЦ" в оренду (що підтверджується копіями договорів оренди (а.с. 180-193)), а виконані операції з поставки та монтажу виробів з алюмінієвих віконно-дверних фасадних систем, автоматичних розсувних вхідних груп, дверей з скла знаходяться на першому поверсі (а.с. 152).

Таким чином, в ході судового розгляду справи доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, а витрати по придбанню товарів віднесено до складу валових витрат.

Стосовно контрагента позивача - ПП"Фінтехснаб", то слід зазначити, що фактів визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; контрагент знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у акті перевірки та у своїх запереченнях на той факт, що у контрагента позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення видів діяльності підприємства судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була поставити та встановити товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Із вказаних вище норм, вбачається, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право платника податку (покупця) на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП"Фінтехснаб" чи то прийнятих за наслідками проведеної перевірки ПП"Фінтехснаб" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі, судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються доводи Кременчуцької ОДПІ щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 8167 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 9391 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0003362204/1001 та №0003372204/103 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "ТРЦ " є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору (згідно платіжного доручення №325 від 10 червня 2013 року в розмірі 175,59 грн.), які згідно з статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2013 року №0003362204/1001 та №0003372204/103.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 175 /сто сімдесят п'ять/ гривень 59 /п'ятдесят дев'ять/ копійки.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2013 року.

Суддя С.О. Удовіченко