Рішення

від 16.07.2013 по справі 914/2295/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа № 914/2295/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Львівської обласної державної телерадіокомпанії, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія «Міст ТБ», м. Львів,

третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

про: стягнення 312 841 грн. 41 коп. суми основної заборгованості, 57 018 грн. 58 коп. пені, 11 189 грн. 96 коп. трьох відсотків річних, 5 141 грн. 72 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Рудницька М.В., Середенко А.С. - представники (довіреності в матеріалах справи);

Від відповідача: Кондратюк В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від третьої особи: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Львівської обласної державної телерадіокомпанії до Товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія «Міст ТБ» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про стягнення 312 841 грн. 41 коп. суми основної заборгованості, 57 018 грн. 58 коп. пені, 11 189 грн. 96 коп. трьох відсотків річних, 5 141 грн. 72 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.06.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.06.2013 року, про що сторони та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 13.06.2013 року рекомендованою поштою №79008 1060633 5, відповідач - 14.06.2013 року рекомендованою поштою №79008 1062156 3, третя особа - 13.06.2013 року рекомендованою поштою №79007 1768229 3 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 27.06.2013 року відкладено на 11.07.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

В судовому засіданні 11.07.2013 року оголошено перерві до 16.07.2013 року, про що сторони і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача належним чином повідомлені під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 16.07.2013 року з'явився, подав доповнення до позовної заяви (вх. №28013/13), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та доповненнях до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав письмові пояснення (вх. №27887/13), у яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Львівська обласна державна телерадіокомпанія є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 22333937, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Високий Замок, буд. 4, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП від 19.06.2013 року №20-09/756 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія «Міст ТБ» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 25550345, знаходиться за адресою: 79066, Львівська область, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 8, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №546764 (докази в матеріалах справи).

22.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - третя особа, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанією «Міст ТБ» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №129 (надалі - договір).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

17.06.2011 року між орендодавцем та орендарем укладено Договір про внесення змін до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №129 від 22.09.2009 року.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що РВ ФДМ України по Львівській області передає, а ТзОВ - ТРК «Міст ТБ» приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуальне визначене майно - вбудовані нежитлові приміщення апаратно-студійного комплексу телебачення загальною площею 1391,9 кв. м.(одна тисяча триста дев'яносто одна ціла і дев'ять десятих кв.м.), (надалі - майно), а саме: (№ 73, 75, 76, 78-80, 121-125, 132, 133, 138) на 1-му, 2-му, 3-му, 4-му, 5-му поверхах будівлі літ. «Б-5» загальною площею 1347,1 кв. м. (одна тисяча триста сорок сім цілих і одна десята кв. м.) та вбудованих нежитлових приміщень (№ 121, 122) на 2-му поверсі будівлі літ. «А-4» загальною площею 44.8 кв. м. (сорок чотири цілих і вісім десятих кв.м.), який розміщений за адресою: місто Львів, вулиця Високий Замок 4, та знаходиться на балансі Львівської обласної держаної телерадіокомпанії (далі - позивач, балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 31.03.2009 року і становить за незалежною оцінкою 3 406 800 грн. 00 коп. Майно передається в оренду з метою розміщення телекомпанії (інше використання майна).

Майно належить Львівській обласній державній телерадіокомпанії на праві державної власності з правом оперативного управління на підставі Свідоцтва № Г-01402 про право власності на будівлі, виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради 26 липня 2005 року згідно з розпорядженням № 844 від 26 липня 2005 року, зареєстрованого у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 22 серпня 2005 року. В електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано за реєстраційним номером 11809121.

Відповідно до п. 5.10. договору орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг.

На виконання вказаного положення договору 22.09.2009 року між орендарем - ТзОВ - ТРК «Міст ТБ» та балансоутримувачем - Львівською ОДТР укладено Договір №22/09/09-о про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі - договір №22/09/09-о).

Згідно п. 1.1. договору №22/09/09-о балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію будівель, що знаходяться за адресою м. Львів-8, вул. Високий Замок, 4, вул. Княжа, 5, (надалі - будівля), загальною площею 8 413,0 м. кв., а також утримання прибудинкової території, а орендар приймає участь у витратах балансоутримувача на виконання вищевказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих за цим договором, один з різних критеріїв розподілу обирається за взаємною згодою сторін.

Орендар користується приміщеннями, а саме: вбудовані нежитлові приміщення апаратно-студійного комплексу телебачення загальною площею 1391,9 кв. м., а саме: (№ 73, 75, 76, 78-80, 121-125, 132, 133, 138) на 1-му, 2-му, 3-му, 4-му, 5-му поверхах будівлі літ. «Б-5» загальною площею 1347,1 кв. м. та вбудованих нежитлових приміщень (№ 121, 122) на 2-му поверсі будівлі літ. «А-4» загальною площею 44,8 кв. м. (сорок чотири цілих і вісім десятих кв.м.), який розміщений за адресою: місто Львів, вулиця Високий Замок, буд. 4 (чотири) (надалі - приміщення), та знаходяться на балансі Львівської обласної держаної телерадіокомпанії.

Пунктом 2.1.1. договору №22/09/09-о встановлено, що балансоутримувач зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності орендаря і його співробітників згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються вказаним договором.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 312 841 грн. 41 коп. заборгованості за договором №22/09/09-о, 57 018 грн. 58 коп. пені, 5 141 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 11 189 грн. 96 коп. трьох відсотків річних та судові витрати у справі.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення комунальних послуг у розмірі 78 097 грн. 14 коп. визнав, та зазначив що комунальні послуги оплачені на суму 64 097 грн. 14 коп., що підтверджується відповідними витягами з виписок про рух коштів на поточному рахунку від 14.06.2013 року та 19.06.2013 року відповідно. В частині стягнення інших послуг на суму 234 744 грн. 27 коп. представник відповідача проти позову заперечив повністю вказавши, що у ТзОВ ТРК «Міст ТБ» відсутні зобов'язання з відшкодування таких послуг.

16.07.2013 року позивачем подано додаткові пояснення (вх. №28013/13), у яких просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі з підстав того, що договір №22/09/09-о є укладеним між сторонами, оскільки позивачем дотримано законодавчо встановленої процедури його укладення, надіслано відповідачу проект договору, який останнім не повернуто, протоколу розбіжностей до договору не надіслано.

Як зазначає у поданому відповідачем Відзиві на позовну заяву (від 11.07.2013 року вх. №27381/13), чинними договірними зобов'язаннями, що існують між сторонами спору не передбачено обов'язку позивача вживати заходів з охорони орендованого майна відповідачем, та відповідного кореспондуючого обов'язку відповідача здійснювати відшкодування інших послуг,а саме витрат з охорони орендованого майна. У відзиві на позовну заяву відповідач покликається на відсутність між сторонами договору охорони, згідно статті 978 ЦК України та відсутність у позивача ліцензії на надання послуг з охорони. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що у трудових відносинах з ним перебувають 5 осіб які працюють на посаді охоронника, що здійснюють охорону орендованого відповідачем майна.

16.07.2013 року представником відповідача через канцелярію суду подано письмові пояснення (вх. №27887/13), в яких останній посилається на відсутність обов'язку компенсувати витрати з охорони позивачеві, так як таке положення відсутнє в чинних між сторонами договірних зобов'язаннях та не передбачено нормами чинного законодавства України.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості з оплати комунальних послугу розмірі 14 000 грн. 00 коп., пені у розмірі 1 737 грн. 31 коп., 3 % річних від суми боргу, що становить 347 грн. 46 коп. та інфляційні втрати у розмірі 45 грн. 00 коп. підлягають до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №22/09/09-о, на виконання умов якого позивач виставив відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг на загальну суму 78 097 грн. 14 коп.

Абзацом першим пункту 2.2.3 договору №22/09/09-о сторони погодили, що орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги згідно показів лічильників.

Частиною позовних вимог є вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування комунальних послуг у розмірі 78 097 грн. 14 коп. в тому числі ПДВ 13 016 грн. 19 коп., згідно рахунку від 07.12.2012 року №670а на суму 15 000 грн. 00 коп.; рахунку від 08.04.2013 року №122а на суму 34 439 грн. 30 коп.; рахунку від 13.05.2013 року №183а на суму 28 657 грн. 84 коп. (належним чином завірені копії вказаних рахунків долучено до матеріалів справи).

За порушення строків оплати позивач на підставі п. 2.2.3. договору №22/09/09-о нарахував відповідачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 1 737 грн. 31 коп.

Окрім того, на підставі частини другої статті 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3 % річних від суми боргу, що становить 347 грн. 46 коп. та інфляційні втрати у розмірі 45 грн. 00 коп.

Згідно визначення статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями частини першої статті 903 ЦК України передбачено, що у випадку, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідач не оплатив повністю комунальних послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 78 097 грн. 14 коп.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 78 097 грн. 14 коп. визнав. Окрім того, до матеріалів справи долучено копію витягу з виписки про рух коштів на поточному рахунку від 14.06.2013 року, з якого вбачається здійснення оплати відповідачем за комунальні послуги за квітень 2013 року згідно рахунку від 13.05.2013 року №183а у розмірі 28 657 грн. 84 коп.; та копію витягу з виписки про рух коштів на поточному рахунку від 19.06.2013 року, з якого вбачається здійснення оплати відповідачем за комунальні послуги за березень 2013 року згідно рахунку від 08.04.2013 року №122а у розмірі 20 439 грн. 30 коп. та здійснення оплати частково за комунальні послуги за листопад 2012 року згідно рахунку від 07.12.2012 року №670а у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Таким чином заборгованість відповідача з оплати за комунальні послуги становить 14 000 грн. 00 коп., станом на момент розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 2.2.3. договору №22/09/09-о сторони визначили, що пеня за прострочення оплати послуг встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 14 000 грн. 00 коп., пені у розмірі 1 737 грн. 31 коп., 3 % річних від суми боргу, що становлять 347 грн. 46 коп. та інфляційних втрат у розмірі 45 грн. 00 коп., є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування інших послуг у розмірі 234 744 грн. 27 коп., пені у розмірі 55 281 грн. 27 коп., 3 % річних від суми боргу у розмірі 10 842 грн. 50 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 5 096 грн. 72 коп., то за переконанням суду в задоволенні позову в цій частині належить відмовити з огляду на наступне.

Окрім того позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інших послуг у розмірі 234 744 грн. 27 коп., згідно рахунків від 02.02.2010 року на суму 9 292 грн. 88 коп. №77/1; від 09.03.2010 року №134/1 на суму 4 035 грн. 93 коп.; від 08.04.2010 року №200/1 на суму 4 123 грн. 67 коп.; від 07.05.2010 року №250/1 на суму 4 602 грн. 77 коп.; від 07.07.2010 року №349/1 на суму 4 808 грн.54 коп.; від 09.08.2010 року №397/1 на суму 6 144 грн. 97 коп.; від 09.09.2010 року №414/1 на суму 5 235 грн. 30 коп.; від 08.10.2010 року №505/1 на суму 4 941 грн. 23 коп.; від 04.11.2010 року №641/1 на суму 7332 грн. 46 коп.; від 07.12.2010 року №704/1 на суму 4 737 грн. 80 коп.; від 07.02.2011 року №59/1 на суму 11 064 грн. 27 коп.; від 09.03.2011 року №94/1 на суму 5 325 грн. 39 коп.; від 07.04.2011 року №159/1 на суму 5 337 грн. 57 коп.; від 10.05.2011 року №189/1 на суму 5 452грн 74 коп.; від 06.06.2011 року №242/1 на суму 5 259грн 13 коп.; від 07.07.2011 року №283/1 на суму 6 136грн 64 коп.; від 08.08.2011 року №328/1 на суму 5 611 грн. 69 коп.; від 07.09.2011 року №365/1 на суму 5 754 грн. 14 коп.; від 06.10.2011 року №433/1 на суму 5 633 грн. 55 коп.; від 07.11.2011 року №487/1 на суму 5 668 грн. 27 коп.; від 07.12.2011 року №533/1 на суму 5650 грн. 63 коп.; від 06.02.2012 року №39/1 на суму 11 803 грн. 53 коп.; від 07.03.2012 року №75/1 на суму 6 935 грн. 57 коп.; від 09.04.2012 року №130/1 на суму 6 269 грн. 35 коп.; від 07.05.2012 року №154/1 на суму 6 610 грн. 62 коп.; від 01.06.2012 року №190/1 на суму 6 465 грн. 06 коп.; від 06.07.2012 року №223/1 на суму 6 324 грн. 16 коп.; від 07.08.2012 року №278/1 на суму 6 405 грн. 16 коп.; від 07.09.2012 року №340/1 на суму 6 635 грн. 98 коп.; від 08.09.2012 року №447/1 на суму 7 587 грн. 77 коп.; від 06.11.2012 року №608/1 на суму 6 616 грн. 51 коп.; від 07.12.2012 року №670/1 на суму 6 416 грн. 87 коп.; від 06.02.2013 року №39/1 на суму 14 269 грн. 60 коп.; від 06.03.2012 року №81/1 на суму 6 127 грн. 32 коп.; від 08.04.2013 року №122/1 на суму 6 332 грн. 93 коп.; від 13.05.2013 року №183/1 на суму 7 794 грн. 26 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно Додатку №1 до Договору №22/09/09-о, витрати на утримання (комунальні та інші послуги) розраховуються пропорційно до розміру займаної площі орендаря; до інших послуг відносяться вивіз сміття, дератизація, забезпечення пожежної безпеки в тому числі здійснення охорони об'єктів відповідача.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.2.3 договору №22/09/09-о, відповідач зобов'язаний проводити оплату витрат, пов'язаних з наданням йому комунальних та інших послуг, згідно Додатку №1 до договору.

Пунктом 5.2. договору №22/09/09-о передбачено, що зміни і доповнення до цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно пункту 7.2. договору №22/09/09-о про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 22.09.2009 року, до цього договору додаються розрахунок щомісячних платежів наданих комунальних та інших послуг (Додаток №1).

З долучених до матеріалів справи копій претензій №1099/01/012-15 від 18.10.2010 року та №911/01/01-14 від 28.08.2012 року вбачається, що позивач у досудовому порядку звертався до відповідача з вимогами про сплату інших послуг, а саме витрат з охорони орендованого майна, на підставі виставлених рахунків, зазначених у Довідці про стан заборгованості ТзОВ ТРК «Міст ТБ» перед Львівською ОДТРК відповідно до Договору №22/09/09-о про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 22.09.2009 року станом на 23.05.2013 року, долученої позивачем до позову.

У судовому засіданні оглянуто копію Додатку №1 до Договору 22/09/09-о, з якого вбачається що такий підписаний виключно однією стороною - позивачем, а тому не може поширювати свою дію на відносини між сторонами.

Судом досліджено завірену копію проекту Договору про внесення змін до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №22/09/09-о від 22.09.2010 року, підписаного тільки позивачем, яким останній пропонував доповнити пункт 2.2.3. абзацу 3 розділу 2 договору, обов'язком відповідача зі сплати охорони.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною другою статті 180 ГК встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Частиною 3 даної статті ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно пункту 29 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», чинного до 18.10.2012 року, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як надання послуг з охорони власності та громадян.

Статтею 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охоронну діяльність», охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян; суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Згідно частини першої статті 7 загаданого Закону України, ліцензування охоронних послуг здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність» визначено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

На вимоги Ухвал суду від 11.06.2013 року і 27.06.2013 року щодо надання суду всіх доказів в обґрунтування правової позиції по суті спору і затребуваних судом документів, позивач чинних договорів, угод, відповідних рахунків зазначених у позові, що згідно позовної заяви виставлялися відповідачу, актів приймання-передачі наданих послуг чи інших доказів які б підтверджували обов'язок відповідача здійснювати сплату на користь позивача заявлених до стягнення вимог, щодо відшкодування інших послуг у розмірі 234 744 грн. 27 коп., суду не представив.

Позивачем не надано суду підписаного сторонами спору договору охорони, яким міг бути встановлений обов'язок щодо оплати послуг з охорони майна згідно статті 978 ЦК України, якою визначено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. При цьому позивачем не доведено наявність у нього ліцензії на здійснення охоронної діяльності, необхідність отримання якої передбачено статтями 1 та 7 Закону України «Про охоронну діяльність» та пунктом 29 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» у редакції чинній під дії спірних правовідносин.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача встановлених договірних зобов'язань з відшкодування позивачеві інших витрат, у тому числі витрат з охорони орендованого майна.

Позивачем також не доведено обов'язку відповідача здійснювати відшкодування інших витрат, у тому числі витрат з охорони орендованого майна, в силу прямої вказівки закону.

При прийнятті рішення судом взято до уваги штатний розпис ТзОВ - ТРК «Міст ТБ» від 23.04.2013 року, яким підтверджується наявність штатних охоронців у кількості 5 осіб, які здійснюють відповідні заходи, щодо охорони орендованого відповідачем майна.

Щодо заявленої відповідачем 11.07.2013 року за вх. №27382/13 заяви про застосування строків позовної давності то суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки судом встановлено безпідставність та недоведеність вимог позивача, щодо стягнення з відповідача інших послуг у розмірі 234 744 грн. 27 коп., а з вимогами про стягнення комунальних послугу розмірі 14 000 грн. 00 коп., пені у розмірі 1 737 грн. 31 коп., 3 % річних від суми боргу, що становить 347 грн. 46 коп. та інфляційних втрат у розмірі 45 грн. 00 коп., позивач звернувся в межах строків позовної давності, суд вбачає відсутність підстав для задоволення клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог у цій частині.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов не в повній мірі документально та нормативно обґрунтований, відповідачем частково визнаний, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати у справі відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанії «Міст ТБ» (79066, Львівська область, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 8; код ЄДРПОУ 25550345) на користь стягувача: Львівської обласної державної телерадіокомпанії (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Високий Замок, буд. 4; код ЄДРПОУ 22333937) 14 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 1 737 грн. 31 коп. пені, 347 грн. 46 коп. 3% річних, 45 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 322 грн. 60 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

16.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 19.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.