Постанова

від 05.11.2013 по справі 914/2295/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 914/2295/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі Борщ І.О.

за участю сторін (представників) :

від позивача (скаржник) - Рудницька М. В., Середенко А. С. (представники за довіреністю)

від відповідача - Кондратюк В. В .(представник за довіреністю)

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської обласної державної телерадіокомпанії від 27.09.2013 року № 1417/1-01/01-14

на рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 року, (суддя - Козак І.Б.)

у справі за № 914/2295/13

за позовом: Львівської обласної державної телерадіокомпанії, м. Львів,

до відповідача: ТОВ - Телерадіокомпанія "Міст ТБ", м. Львів,

третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

про: стягнення 312 841 грн. 41 коп. суми основної заборгованості, 57 018 грн. 58 коп. пені, 11 189 грн. 96 коп. трьох відсотків річних, 5 141 грн. 72 коп. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2013 року у справі за № 914/2295/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанії "Міст ТБ" на користь Львівської обласної державної телерадіокомпанії 14000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 1737 грн. 31 коп. пені, 347 грн. 46 коп. 3% річних, 45 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 322 грн. 60 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення комунальних послуг за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у розмірі 78097, 14 грн.визнав та зазначив, що комунальні послуги в розмірі 64097, 14 грн. оплачено. Відтак до стягнення підлягає 14 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 1 737 грн. 31 коп. пені, 347 грн. 46 коп. 3% річних, 45 грн. 00 коп. інфляційних втрат. Щодо решти суми заборгованості, що становить предмет спору, то така стягненню не підлягає з підстав відсутності у відповідача як договірного обов'язку з відшкодування витрат з охорони орендованого майна, так і такого обов'язку в силу прямої вказівки закону.

В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині стягнення судового збору скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю з тих підстав, що дії відповідача по оплаті раніше виставлених рахунків, в т.ч. і по відшкодуванні витрат на охорону орендованого нерухомого майна свідчать про повне та безумовне прийняття відповідачем істотних умов договору. Позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності та не займається наданням послуг з охорони власності та громадян, відтак не може укладати договору про надання послуг з охорони власності. Наявні в штаті позивача охоронці здійснюють охорону і орендованого відповідачем приміщення.

У поданому відзиві відповідач просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що у відповідача відсутні договірні зобов'язання з відшкодування витрат по охороні орендованого майна; чинним законодавством України не передбачено обов'язку відповідача компенсувати позивачу витрати по охороні орендованого майна; скаржником не доведено факту здійснення заходів з охорони майна відповідача; апелянтом порушено вимоги закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; господарським судом першої інстанції дотримано вимог ст. 49 ГПК України щодо стягнення судового збору у оскаржуваному рішенні суду.

В судове засідання третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не забезпечила явку повноважного представника, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Апеляційний суд, зі згоди представників сторін, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на підставі наявних доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - третя особа, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанією "Міст ТБ" (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №129 (надалі - договір оренди).

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

17.06.2011 року між орендодавцем та орендарем укладено Договір про внесення змін до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №129 від 22.09.2009 року.

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору встановлено, що РВ ФДМ України по Львівській області передає, а ТзОВ - ТРК "Міст ТБ" приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуальне визначене майно - вбудовані нежитлові приміщення апаратно-студійного комплексу телебачення загальною площею 1391,9 кв. м.(одна тисяча триста дев'яносто одна ціла і дев'ять десятих кв.м.), (надалі - майно), а саме: (№ 73, 75, 76, 78-80, 121-125, 132, 133, 138) на 1-му, 2-му, 3-му, 4-му, 5-му поверхах будівлі літ. "Б-5" загальною площею 1347,1 кв. м. та вбудованих нежитлових приміщень (№ 121, 122) на 2-му поверсі будівлі літ. "А-4" загальною площею 44.8 кв. м., який розміщений за адресою: місто Львів, вулиця Високий Замок 4, та знаходиться на балансі Львівської обласної держаної телерадіокомпанії (далі - позивач, балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення телекомпанії.

Передане в оренду майно належить Львівській обласній державній телерадіокомпанії на праві державної власності з правом оперативного управління на підставі Свідоцтва № Г-01402 про право власності на будівлі, виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради 26 липня 2005 року згідно з розпорядженням № 844 від 26 липня 2005 року.

Відповідно до п. 5.10. договору оренди орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг.

На виконання вказаного положення договору 22.09.2009 року між орендарем - ТзОВ - ТРК "Міст ТБ" та балансоутримувачем - Львівською ОДТР укладено Договір №22/09/09-0 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі - договір №22/09/09-о).

Згідно п.1.1. договору №22/09/09-0 балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію будівель, що знаходяться за адресою м. Львів-8, вул. Високий Замок, 4, вул. Княжа, 5, загальною площею 8 413,0 м. кв., а також утримання прибудинкової території, а орендар приймає участь у витратах балансоутримувача на виконання вищевказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих за цим договором, один з різних критеріїв розподілу обирається за взаємною згодою сторін.

Пунктом 2.1.1. договору №22/09/09-0 встановлено, що балансоутримувач зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності орендаря і його співробітників згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються вказаним договором.

Згідно п. 2.2.3 договору №22/09/09-0 орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування при будинкової території, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги згідно показів лічильника. Проводити оплату витрат, пов'язаних з наданням йому комунальних та інших послуг, згідно Додатку № 1 до даного Договору.

Додатком № 1 від 22.09.2009 року до Договору №22/09/09-0 передбачено, що по Розрахунку орендної плати, наданих комунальних та інших послуг, орендар несе витрати за комунальні та інші послуги, а саме: водопостачання, вивіз сміття, дератизацію, забезпечення пожежної безпеки, пропорційно розміру займаної площі.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача 386 191, 67 грн. 41 коп. заборгованості за договором №22/09/09-о, яка складається з суми відшкодування за комунальні послуги - 78 097,14 грн. (з ПДВ), 1737,31 грн. - пені за прострочення відшкодування оплати комунальних послуг, 234 744,27 грн. - відшкодування інших послуг, 55 281,27 грн. - пені за несвоєчасне відшкодування інших послуг, 5 141 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 11 189 грн. 96 коп. - трьох відсотків річних.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №22/09/09-0.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг на загальну суму 78 097 грн. 14 коп. (згідно рахунку від 07.12.2012 року №670а на суму 15 000 грн. 00 коп.; рахунку від 08.04.2013 року №122а на суму 34 439 грн. 30 коп.; рахунку від 13.05.2013 року №183а на суму 28 657 грн. 84 коп.).

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, відповідач не відшкодував позивачу у встановлені строки оплату комунальних послуг на загальну суму 78 097 грн. 14 коп. та визнав наявність такої заборгованості.

Разом з тим, до матеріалів справи долучено копію витягу з виписки про рух коштів на поточному рахунку від 14.06.2013 року, з якого вбачається здійснення оплати відповідачем за комунальні послуги за квітень 2013 року згідно рахунку від 13.05.2013 року №183а у розмірі 28 657 грн. 84 коп.; та копію витягу з виписки про рух коштів на поточному рахунку від 19.06.2013 року, з якого вбачається здійснення оплати відповідачем за комунальні послуги за березень 2013 року згідно рахунку від 08.04.2013 року №122а у розмірі 20 439 грн. 30 коп. та здійснення оплати частково за комунальні послуги за листопад 2012 року згідно рахунку від 07.12.2012 року №670а у розмірі 15 000 грн. 00 коп. Загалом, відповідачем погашено 64097,14 грн. заборгованості за відшкодування позивачу оплати за комунальні послуги.

Щодо решти заборгованості за комунальні послуги в розмірі 14000,0 грн., то в матеріалах справи відсутні докази відшкодування такої відповідачем, а тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про стягнення такої заборгованості та задоволення позову в частині стягнення таких витрат.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Враховуючи п. 2.2.3 Договору, слід констатувати факт прострочення відповідачем (боржником) виконання своїх зобов'язань стосовно оплати комунальних послуг в розмірі 14000,0 грн. як неналежне виконання господарського зобов'язання, що є підставою для застосування господарських санкцій.

У пункті 2.2.3. договору №22/09/09-0 сторони визначили, що пеня за прострочення оплати послуг встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Зважаючи на вищенаведене, перевіривши наданий розрахунок, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 737 грн. 31 коп., 3 % річних від суми боргу, що становлять 347 грн. 46 коп. та інфляційних втрат у розмірі 45 грн. 00 коп., які є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування інших витрат у розмірі 234 744 грн. 27 коп., пені у розмірі 55 281 грн. 27 коп., 3 % річних від суми боргу у розмірі 10 842 грн. 50 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 5 096 грн. 72 коп., то слід зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що згідно Додатку №1 до Договору №22/09/09-0, витрати на утримання (комунальні та інші послуги) розраховуються пропорційно до розміру займаної площі орендаря; і саме до інших послуг відносяться витрати із здійснення охорони об'єктів відповідача (орендаря).

З долучених до матеріалів справи копій претензій №1099/01/012-15 від 18.10.2010 року та №911/01/01-14 від 28.08.2012 року вбачається, що позивач у досудовому порядку звертався до відповідача з вимогами про сплату витрат з охорони орендованого майна, на підставі виставлених рахунків, зазначених у Довідці про стан заборгованості ТзОВ ТРК "Міст ТБ" перед Львівською ОДТРК відповідно до Договору №22/09/09-0 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 22.09.2009 року станом на 23.05.2013 року, долученої позивачем до позову.

Відповідач заперечує повністю стягнення з нього нарахованої позивачем заборгованості з відшкодування інших витрат у розмірі 234 744 грн. 27 коп., пені у розмірі 55 281 грн. 27 коп., 3 % річних від суми боргу у розмірі 10 842 грн. 50 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 5 096 грн. 72 коп.

Згідно п. 2.2.3 договору №22/09/09-0 орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування при будинкової території, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги згідно показів лічильника. Проводити оплату витрат, пов'язаних з наданням йому комунальних та інших послуг, згідно Додатку № 1 до даного Договору.

Згідно пункту 7.2. договору №22/09/09-0 до цього договору додаються розрахунок щомісячних платежів наданих комунальних та інших послуг (Додаток №1).

Згідно Додатку № 1 від 22.09.2009 року до Договору №22/09/09-0, яким передбачено Розрахунок орендної плати, наданих комунальних та інших послуг, орендар несе витрати за комунальні та інші послуги, а саме: водопостачання, вивіз сміття, дератизацію, забезпечення пожежної безпеки, пропорційно розміру займаної площі.

Сторонами у вищезазначеному Додатку № 1 конкретизовано «інші» послуги, за які орендар відшкодовує витрати та перелік яких є вичерпним та погодженим сторонами.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 2 ст.180 ГК встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Частиною 3 даної статті ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 654 ЦК України зміни до договору вчиняються в такій формі, що й договір, що змінюється.

Пунктом 5.2. договору №22/09/09-0 передбачено, що зміни і доповнення до цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідач зазначає, що позивач скеровував на адресу відповідача два примірники Договору про внесення змін до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, яким пропонувалося доповнити п 2.2.3 договору саме обов'язком орендаря з внесення плати за охорону.

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія Договору про внесення змін до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача у 2012 році (а.с.205), з якої вбачається, що балансоутримувач пропонує викласти п. 2.2.3 абз. 3 Розділу 2 «Обов'язки сторін» у наступній редакції : не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування при будинкової території, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщень, охорону, а також за комунальні послуги згідно показів лічильників. Один з оригінальних примірників такого Договору про внесення змін було оглянуто апеляційним судом в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Разом з тим, слід зазначити, що з Договору про внесення змін до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача №22/09/09-0 вбачається, що такий підписаний виключно однією стороною - позивачем, а тому не може поширювати свою дію на відносини між сторонами.

З вищенаведеного вбачається, що сторони не досягли згоди щодо зміни договору №22/09/09-0, зокрема, п.2.2.3 в частині відшкодування витрат за охорону орендованих приміщень.

Отже, підставою своїх позовних вимог щодо стягнення відшкодування за інші витрати, зокрема, за охорону орендованого приміщення, позивач зазначає договір №22/09/09-0, укладений між сторонами. В той час, як з умов договору №22/09/09-0 не вбачається погодженого сторонами обов'язку відповідача відшкодовувати витрати за охорону орендованого приміщення. Тому апеляційний суд вважає такі спірні вимоги позивача про стягнення з відповідача інших витрат, зокрема, витрат за охорону орендованого приміщення, безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, в судовому засіданні в господарському суді апеляційної інстанції з пояснень позивача було встановлено, що охоронці позивача не мають доступу всередину приміщень відповідача. При перегляді рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом також взято до уваги штатний розпис ТзОВ - ТРК "Міст ТБ" від 23.04.2013 року, яким підтверджується наявність власних штатних охоронців у кількості 5 (п'яти) осіб, які здійснюють відповідні заходи щодо охорони орендованого відповідачем майна.

Позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення відшкодування з витрат на охорону орендованих приміщень також покликається на те що, відповідач здійснював фактичні дії, якими погоджувався на оплату охорони орендованого приміщення, зокрема, оплачував рахунки про відшкодування витрат на охорону орендованого нерухомого майна та нормативно обґрунтовує такі обставини ч.2 ст. 642 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в обґрунтування таких доводів долучено квитанції про оплату відповідачем охорони об'єкта з вересня по листопад 2009 року включно та за червень 2010 року. Пропозицію про внесення змін до договору №22/09/09-0 позивачем було зроблено у 2012 році.

Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено вчинення відповідачем фактичних дій з відшкодування витрат за охорону орендованого майна, які б свідчили про бажання укласти договір (внести зміни до існуючого) післяотримання пропозиції про внесення змін до договору.

Щодо заявленої відповідачем 11.07.2013 року за вх. №27382/13 заяви про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції, то апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки з вимогами про стягнення комунальних послугу розмірі 14 000 грн. 00 коп., пені у розмірі 1 737 грн. 31 коп., 3 % річних від суми боргу, що становить 347 грн. 46 коп. та інфляційних втрат у розмірі 45 грн. 00 коп., позивач звернувся в межах строків позовної давності, а в ході розгляду справи встановлено безпідставність та недоведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інших послуг у розмірі 234 744 грн. 27 коп., то відсутні підстави для задоволення клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає також, що суд неправомірно здійснив розподіл судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог, покликаючись на ч.2 ст. 49 ГПК України.

Згідно ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд першої інстанції задоволив позовні вимоги про стягнення 386 191,67 грн. частково в загальному розмірі 16129,77 грн. Судовий збір при подачі позовної заяви позивачем сплачено у розмірі 7723,83 грн. Відтак, господарським судом першої інстанції правильно здійснено розрахунок судового збору, який слід стягнути з відповідача, саме виходячи зі стягнутої судом суми заборгованості пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 року у справі за № 914/2295/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу Львівської обласної державної телерадіокомпанії від 27.09.2013 року № 1417/1-01/01-14 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 11.11.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

Марко Р.І.