Рішення

від 26.06.2013 по справі 925/688/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Справа № 925/688/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Гаврильченко В.М. - адвокат за ордером, відповідача: Давигора С.А., Вергай В.П. - за довіреностями, третя особа: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом фізичної особи - підприємця Гончар Олени Олексіївни

до споживчого товариства "Ярославський",

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець Шеремета Микола Володимирович,

про стягнення 96 733 грн. 80 коп. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 96 733 грн. 80 коп. збитків, завданих незаконним демонтажем працівниками відповідача належного позивачу павільйону, у якому розміщувалося кафе "Шашлична", що включають в себе: 49 480 грн. 80 коп. - вартість відновлювальних робіт пошкодженого працівниками відповідача павільйону; 29 253 грн. - вартість речей, товарів та предметів, які належали позивачці, знаходилися в павільйоні в момент його демонтажу, та зникли; 18000 грн. - неодержаного прибутку (втраченої вигоди) позивачки за 4 місяці у зв'язку з незаконним демонтажем відповідачем її павільйону.

У відзиві на позовну заяву (а. с. 50-52) відповідач повністю заперечив проти позовних вимог позивача з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки договір між сторонами діяв до 31.12.2012, коли наприкінці лютого 2013 року невідомими особами був розпочатий демонтаж торгівельного павільйону позивачки, то відповідач вважав, що ці дії здійснювались з її ініціативи у зв'язку із закінченням договору; повністю заперечив факт своєї причетності до демонтажу модульної споруди позивача. Демонтаж кафе "Шашлична", що розміщувалось на території споживчого товариства "Ярославський", відбувся за словами позивача 27.02.2013 року, однак доданий до позову висновок експертного будівельно-технічного дослідження про розмір нанесених майну позивача збитків надано 08.04.2013, що виключає можливість встановлення причинного зв'язку між демонтажем та встановленими збитками. Вартість речей, товарів та предметів, які належали позивачці та перебували у кафе "Шашлична" під час демонтажу, вона підтверджує лише розрахунком № 1, однак інших доказів про те, що зазначене майне знаходилось у кафе, нею суду не подано. Відповідач вважає, що в порушення вимог ст. 34 ГПК України позивачка не подала суду належні та допустимі докази нанесення їй збитків і саме відповідачем, тобто, працівниками відповідача, які знаходяться чи знаходилися з ним у трудових відносинах. Просить відшкодувати відповідачу з позивача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката.

Третя особа, залучена судом - підприємець Шеремета М.В. - у судове засідання 26.06.2013 не з'явився. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності третьої особи та його представника.

У судовому засіданні:

представник позивача підтримав позов повністю, вважав позовні вимоги позивачки в основному доведеними, однак, у зв'язку з втратою позивачкою документів звітності та зверненням нею до податкової служби, а також у зв'язку з її хворобою та неможливістю з'явитися у дане судове засідання, просив продовжити строку розгляду спору на 15 днів та відкласти розгляд справи для надання можливості позивачці подати суду докази обґрунтованості вимоги щодо суми неотриманого доходу та особистої явки у засідання суду;

представники відповідача, повністю заперечуючи проти позову, посилалися на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, та пояснили, що її вимоги відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими належними і допустимими доказами, її клопотання про відкладення розгляду справи також не підтверджене доказами, оскільки суду не подано доказів письмового звернення до податкової служби, її хвороби та неможливості розгляду справи у даному судовому засіданні, крім цього представник не пояснив, чому не виконав ухвали суду від 06.06.2013, 17.06.2013; заперечили проти продовження строку розгляду спору і відкладення розгляду справи, просили повністю відшкодувати відповідачу понесені витрати на оплату послуг адвоката відповідно до договору з ним;

третя особа у судовому засіданні 17.06.2013 підтримав пояснення, викладені письмово та подані до суду 17.06.2013, і пояснив, що відповідно до договору із Гончар О.О. він здійснював нагляд тільки у нічний час, територія ринку огороджена і в нічний час ворота закриті, тому ніхто по сторонній зайти не міг, розбирання шашличної здійснювалося вдень, але він не має до неї ніякого відношення; він отримав у позивачки лише плату по своєму договору, а до орендної плати відношення не мав і не отримував.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.

Заявлене представником позивача у судовому засіданні 26.06.2013 клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами, оскільки в ухвалах від 16.05.2013, 06.06.2013 17.06.2013 суд витребовував у позивача докази у справу, однак, позивач не подав їх у жодне із засідань та не вказав поважних причин невиконання вимог суду та закону. У зв'язку з викладеним підстави для продовження строку вирішення спору відсутні.

Судом встановлено, що між споживчим товариством "Ярославський" та підприємцем Гончар Оленою Олексіївною було укладено договір № 12 про надання торговельного місця для тимчасового розташування модульної споруди на території споживчого товариства "Ярославський" від 01 жовтня 2011 року, згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування торговельне місце для тимчасового розміщення модульної споруди на території СТ "Ярославський" розміром 65 квадратних метрів для торгівлі непродовольчими та продовольчими товарами, що розміщене за адресою : м. Черкаси, вул. Ярославська,11. Строк дії договору з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Позивач стверджує, що 27 лютого 2013 року вона виявила, що її павільйон демонтують без попереднього погодження з нею і за її заявою до ЄРДР внесено відомості по даному факту та відкрито кримінальне провадження. Позивач також стверджує, що згідно показів свідків демонтаж належного їй павільйону проводили працівники СТ "Ярославський", діями яких було пошкоджено павільйон та нанесено позивачу майнової шкоди, однак жодних повідомлень про необхідність прибрати павільйон із торгового місця на адресу позивача не надходило, а також не повідомлено позивача про наміри демонтувати павільйон.

За твердженням позивача діями відповідача їй нанесено збитки на загальну суму 96 733 грн. 80 коп., з яких 49 480 грн. 80 коп. - вартість відновлюваних робіт торгівельного павільйону, 29 253 грн. - вартість речей, товарів та предметів, які знаходилися у павільйоні на момент демонтажу, 18 000 грн. - неодержаний прибуток (втрачена вигода) позивача.

За доводами позивача, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Тому позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача 96 733 грн. 80 коп. збитків.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими до задоволення, з огляду на наступне.

Позивач вказує на приписи статей 22, 1166 Цивільного кодексу України як на правові підстави для стягнення з відповідача збитків.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Крім цього, важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Тобто, позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем протиправних дій, які б нанесли позивачу шкоди, вказаної нею у позовній заяві. Позивачем не доведено наявності жодного з чотирьох елементів, притаманних складу цивільного правопорушення:

1) не доведено протиправної поведінки відповідача, оскільки позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено здійснення демонтажу павільйону саме працівниками СТ "Ярославський". Твердження позивача про те, що демонтаж павільйону був здійснений працівником відповідача Шереметом М.В. не підтверджені належними доказами та спростовані матеріалами справи, зокрема, довідкою відповідача від 13.06.2013 про те, що Шеремета М.В. не перебував із відповідачем в трудових та договірних відносинах з СТ "Ярославський", а також показами самого підприємця Шеремета М.В. у судовому засіданні 17.06.2013;

2) не доведено нанесення позивачу збитків у вказаній в позові сумі, оскільки наданий позивачем висновок експертно-технічного дослідження, виконаний не в процесі розгляду спору, не може бути належним доказом реального розміру збитків; позивачем не доведено дійсної вартості речей, які знаходилися у павільйоні, якщо вони там дійсно знаходилися; крім цього, нею не доведено розміру неодержаного прибутку;

3) позивачем не доведено наявності вини відповідача у тому, що вона потерпіла певні негативні наслідки від демонтажу павільйона невідомими особами. Із матеріалів справи вбачається і позивачем не спростовано, що договір № 12 про надання торговельного місця для тимчасового розташування модульної споруди на території споживчого товариства "Ярославський" від 01 жовтня 2011 року діяв по 31 грудня 2012 року і не був сторонами продовжений, а договором не передбачено автоматичного продовження його строку. Так само 31.12.2012 закінчив свою дію і не був продовжений Договір № 24-12 про надання послуг від 1 січня 2012 року, який був укладений позивачем із підприємцем Шереметом М.В. та відповідно до якого останній протягом 2012 року надавав послуги по зовнішньому візуальному нагляду за торговим місцем позивача. Позивачем не доведено та відповідно судом не встановлено, що відповідачем порушено умови договору, які б стали причиною демонтажу торгівельного павільйону позивача. Отже, підстави для договірної цивільної відповідальності відповідача перед позивачем відсутні.

У статті 1166 ЦК України, на яку посилається позивач у позовній заяві, втілено загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

В процесі розгляду справи дій відповідача щодо демонтажу 27.02.2013 торговельного павільйону позивача, а отже складу цивільного правопорушення з боку відповідача не встановлено, а тому підстави для позадоговірної цивільної відповідальності відсутні.

Суд також звертає увагу на те, що твердження позивача про причетність фізичної особи - підприємця Шеремета М.В. до демонтажу торгівельного павільйону та його відношення до відповідача не підтверджено будь-якими доказами та заперечено самим підприємцем у судовому засіданні.

Згідно статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд прийшов до висновку, що позивач не довела і належними доказами не підтвердила нанесення позивачу збитків саме відповідачем.

Отже, заявлена позивачем вимога не доведена, необґрунтована, належними доказами не підтверджена, тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивачу в позові, понесені нею судові витрати повністю покладаються на позивача і їй не відшкодовуються. Разом з тим, виходячи із необґрунтованості та безпідставності позовних вимог позивача, з неї належить відшкодувати відповідачу понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2500 грн., які підтверджені укладеним із адвокатом Березанем Я.Г. договором про надання юридичних послуг від 14.05.2013, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанціями на оплату в сумі 1500 грн. від 03.06.2013 та на оплату в сумі 1000 грн. від 12.06.2013.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути із фізичної особи - підприємця Гончар Олени Олексіївни (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, 23, кв. 12, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2811406687) на користь споживчого товариства "Ярославський" (18000, м. Черкаси, вул. Леніна, 30, ідентифікаційний код 37787430) 2 500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень) витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 01.07.2013.

Суддя А.Д. Пащенко