Ухвала

від 02.07.2013 по справі 2а-9044/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9044/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України,апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Світ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0004692208 від 12 червня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 17.10.2012 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 26.04.2012 р. по 17.05.2012 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Добрий Світ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Томкет груп» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та з ПП «А.В.П. Тріада» за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 289/22-08/35759773 від 22.05.2012 року.

12 червня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004692208, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 796 166,00 грн.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 636 932,72 грн.

Висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада», які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивних підприємств.

Позивач не погоджуючись з даним висновком Акта перевірки, який став підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з позовом.

Окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Матеріали справи свідчать, що між TOB «Добрий Світ» (Покупець) та TOB «Томкет Груп» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу товарів №0611-16 від 16.06.11, за умовами якого продавець зобов'язується передати продукти харчування (продукцію) у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. При цьому сторони погодились, що видаткова накладна (акт прийому - передачі) на передану продукцію є документом, що засвідчує факт передачі товару, а також остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції.

Поставка товару згідно вказаного договору підтверджується видатковими накладними №РН-010718 від 01.07.2011 року на суму 458 643,49 грн. (ПДВ - 76440,58 грн.), №РН-040703 від 04.07.2011 року на суму 28662,04 грн. (ПДВ - 4777,01 грн.), №РН-220702 від 22.07.2011 року на суму 40 118,21 грн. (ПДВ - 6686,37 грн).

Матеріалами справи підтверджується, що TOB «Томкет Груп» виписало позивачу податкові накладні: № 28 від 04.07.11 на суму 28 662,04 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4777,01 грн., № 142 від 22.07.11 на суму 40 118,21 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6686,37 грн., № 9 від 01.07.11 на суму 458643,49 грн., в тому числі податок на додану вартість - 76440,58 грн., які складені у момент виникнення податкових зобов'язань TOB «Томкет Груп», тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт поставки товарів (видаткових накладних).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 87903,96 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011 року та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за відповідний податковий період.

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок TOB «Томкет Груп», що підтверджується банківськими виписками.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ПП «А.В.П. Тріада» та TOB «Добрий Світ» було укладено Договір купівлі-продажу №32 від 24.08.2011 року, за умовами якого продавець зобов'язався передати товар у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у договорі. При цьому сторони прийшли згоди, що видаткова накладна (акт прийому-передачі) на передану продукцію є документом, який засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції.

Поставка товару за вказаним Договором підтверджується видатковими накладними №РН-0310-8 від 03.10.11 на суму 411 762,56 грн. (в т.ч. ПДВ 68627,09 грн.), №РН-00000039 від 07.11.11 на суму 176 445,14 грн. (в т.ч. ПДВ 29407,52 грн.), №РН-0000024 від 03.11.11 на суму 430 830,685 грн. (в т.ч. ПДВ 71805,14 грн.), №РН-0000014 від 01.11.11 на суму 561 133,62 грн. (в т.ч. ПДВ 93 522,27 грн.), №РН-0310-9 від 03.10.11 на суму 28 568,42 грн. (в т.ч. ПДВ 4761,42 грн.), №РН-1410-4 від 14.10.11 на суму 295 989,76 грн. (в т.ч. ПДВ 49331,63 грн.), №РН-0109-6 від 01.09.11 на суму 506 842,54 грн. (в т.ч. ПДВ 84 473,76 грн.), №РН-0209-3 від 02.09.11 на суму 499 693,57 грн. (в т.ч. ПДВ 83282,26 грн.), №РН-1209-2 від 12.09.11 на суму 221 917,30 грн. (в т.ч. ПДВ 36 986,22 грн.).

Матеріалами справи підтверджується, що ПП «А.В.П. Тріада» виписало позивачу податкові накладні: № 14 від 01.12.11 на суму 561133,62 грн., в тому числі податок на додану вартість - 93 522,27 грн., № 24 від 03.11.11 на суму 430 830,85 грн., в тому числі податок на додану вартість - 71805,14 грн., № 39 від 07.11.11 на суму 176 445,14 грн., в тому числі податок на додану вартість - 29407,52 грн., № 14 від 03.10.11 на суму 411762,56 грн., в тому числі податок на додану вартість - 68627,09 грн., № 15 від 03.10.11 на суму 28568,42 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4761,40 грн., № 55 від 14.10.11 на суму 295 989,76 грн., в тому числі податок на додану вартість - 49 331,63 грн., № 6 від 01.09.11 на суму 506 842,54 грн., в тому числі податок на додану вартість - 83 282,26 грн., № 24 від 12.09.11 на суму 221 917, 30 грн., в тому числі податок на додану вартість - 36 986,22 грн., які складені у момент виникнення податкових зобов'язань ПП «А.В.П. Тріада», тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт поставки товарів (видаткових накладних).

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПП «А.В.П. Тріада», що підтверджується банківськими виписками.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 522 197,29 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту за період: вересень, жовтень, листопад 2011 року та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо

документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що достатніми підставами для включення TOB «Добрий світ» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень, вересень, жовтень, листопад 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада», в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в липні, вересні, жовтні, листопаді 2011 року постачання товарів відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується вищеописаними видатковими накладними, то в силу приписів п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право ТОВ «Добрий Світ» на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у тому ж періоді.

Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: непов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операиій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами чинного Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з .банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

На запит суду першої істанції, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС листом № 4367/9/10-015 від 17.08.2012 було надано рішення № 115 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 10.02.2012, відповідно до якого видане ПП «А.В.П. Тріада» свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ було анульоване 19 січня 2011 року з той час як податкові накладні на користь позивача були видані зазначеним платником податку у вересні-листопаді 2011 року .

Згідно витягу з реєстру платників ПДВ, розміщеного на офіційному сайті ДПА України свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Томкет Груп» було анульоване 03 липня 2012 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у липні 2011 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платника податку на додану вартість TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаними підприємствами до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Матеріали справи свідчать, що довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.08.12 №14508486, №14508382 підтверджують, що - TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» станом на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжують перебувати в такому реєстрі станом на момент розгляду даної справи.

Як вбачається з довідок з ЄДР, контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, їх діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контрагенти позивача не мали дефектів у своєму правовому статусі станом на момент здійснення господарських операцій та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність поставки та отримання позивачем товарів та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до визначення ч. 1. ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12 жовтня 2010 року № 357793 до основного виду діяльності TOB «Добрий Світ» належить «посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» (код КВЕД 51.17.0), «посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами» (код КВЕД 51.18.0), «посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» (код КВЕД 51.19.0).

Зі змісту видаткових накладних, оформлених між позивачем та TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» вбачається, що предметом поставки останнього на користь позивача були різного роду запчастини до автомобілів та інше обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, товари у TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» придбавалися позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані у такій діяльності шляхом подальшого продажу третім особам -TOB «Авто Газ Глобал Трейдінг», ПП «Прилукихімснаб-2012», TOB «Профпринт», ПП «Ефаль», TOB «ВКФ «Мілана», що підтверджується відповідними видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріально-товарних цінностей, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з видаткових накладних, складених між позивачем та вище переліченими контрагентами, загальна вартість товарів, переданих позивачем на користь своїх замовників включала в себе також суму податку на додану вартість.

На підтвердження реальності угод позивачем було надано також докази на підтвердження факту перебування у його користуванні складського приміщення загальною площею 110,0 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Проектна, 3, що дозволяє зберігання придбаного товару, докази оприбуткування та складського обліку товару та копії товарно-транспортних накладних, якими підтверджується транспортування товару до місцезнаходження покупців.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності позивача, судом встановлено фактичне отримання продукції та подальше використання отриманої продукції у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

З вищенаведеного вбачається, що господарські операції позивача з TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада», були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «...у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року».

Судова колегія не приймає посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 79-00227 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.2 ст. 212 КК України, та протокол допиту гр. ОСОБА_4 та гр.-ки ОСОБА_5, які стали підставою для висновку відповідача що правочини вчинені між позивачем та TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» не спричиняють реального настання правових наслідків, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд зазначає, що відповідно до вимог КАС України та матеріалів справи, вироків суду по кримінальним справам, якими би було встановлено, що TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з TOB «Добрий Світ» (з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавалисьнікчемність угод між позивачем та його контрагентами в матеріалах справи не міститься.

Порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину.

Враховуючи наведене. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені посилання відповідача неможливо оцінювати як належні докази по справі, оскільки рішень суду по кримінальній справі не прийнято.

Також суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість виконання контрагентами позивача спірних господарських операцій у зв'язку із відсутністю основних фондів та людського ресурсу.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цих підприємств.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку, доказів аналізу яких відповідачем суду не надано.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товарів (виконання робіт).

До того ж, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємств податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року в справі № 21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів, які в подальшому було використано при здійсненні господарської статутної діяльності позивача, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю TOB «Томкет Груп» та ПП «А.В.П. Тріада» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що TOB «Добрий світ» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 636 932,72 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0004692208 від 12.06.2012 р. є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 159 233 грн. є також протиправним.

Згідно з п. 86.9 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Так як перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Рожкова Ю.О. від 13.03.2012 р. у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 78 ПК України, тобто призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мав права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Станом на 17.10.2012 року в матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду по вказаній кримінальній справі, та з боку відповідача таких доказів надано не було.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оскільки відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано вимоги п.86.9 ст. 89 ПК України, судова колегія вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС передчасно прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004692208 від 12.06.2012 року, яким визначила позивачу суму податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 0004692208 від 12.06.2012 р є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.