Рішення

від 17.07.2013 по справі 914/1960/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 р. Справа № 914/1960/13

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орметпром", м.Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна", м.Ходорів, Жидачівський район, Львівська область

про стягнення 33 381,67 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Осадчук І. Д. - директор; Яковишин З.В. - представник (довіреність №11/06 від 11.06.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Орметпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" про стягнення 33 447,16 грн. з яких 32 745,60 грн. основний борг, 130,98 грн. 3% річних, 570,58 грн. втрат від інфляції. Згідно заяви про зменшення позовних вимог до стягнення заявлено 33 381,67 грн. з яких 32 745,60 грн. основний борг, 570,58 грн. 3% річних, 65,49 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 27.05.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.06.2013р.

Ухвалою суду від 12.06.2013р. розгляд справи відкладено на 03.07.2013р.

Ухвалою суду від 03.07.2013р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013р. на підставі поданого відповідачем клопотання.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про їх зменшення, підтримали повністю, просили позов задоволити.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов"язання по оплаті поставленого позивачем товару (металевих виробів) на загальну суму 32 745,60 грн., у зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 32 745,60 грн. основного боргу, 570,58 грн. 3% річних, 65,49 грн. інфляційні втрати.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання вих. №74 від 16.05.2013р. (вх. №28107/13 від 17.07.2013р.), яким долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вих. №73 від 16.05.2013р.). У відзиві вказано, що відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що наведене позивачем у змісті позовної заяви не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що між ТзОВ "Дунапак-Україна" та ТзОВ "Орметпром" договір поставки (купівлі-продажу) металевих виробів не укладався, проектно-технічна документація на виготовлення і поставку металевих виробів ТзОВ "Дунапак-Україна" не погоджувалась. Відповідач не видавав довіреностей на отримання товару, зазначеного у видаткових накладних від № РН-0000025 від 05.06.2012р. та № РН-0000026 від 05.06.2012р., вказаний товар не отримав. При цьому відповідач посилається на п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.1996 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями). Окрім цього, відповідач зазначив, що вказаний у видаткових накладних № РН-0000025 від 05.06.2012р. та № РН-0000026 від 05.06.2012р., копії яких позивачем долучено до позовної заяви, Захарків Михайло, який отримав товар не є працівником ТзОВ "Дунапак-Україна" і повноважень та довіреності (ей) на отримання металевих виробів, зазначених у копіях видаткових накладних, долучених позивачем до позовної заяви, керівництвом ТзОВ "Дунапак-Україна" не надавалося.

Щодо наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, за період з 31.12.2011р. по 30.06.2012р. підписаного між ТзОВ "Дунапак-Україна" та ТзОВ "Орметпром", відповідач зазначив, що вказане в акті звірки взаєморозрахунків за період з 31.12.2011р. по 21.05.2012р. відповідає дійсним обставинам, а щодо видаткових накладних № РН-0000025 від 05.06.2012р. та № РН-0000026 від 05.06.2012р., то в акті звірки взаємних розрахунків ці видаткові накладні відображені помилково. Головний бухгалтер ТзОВ "Дунапак-Україна" - Чеховська Наталія Мирославівна не уповноважена адміністрацією товариства на право підписання від імені товариства актів звірки взаємних розрахунків з іншими юридичними та фізичними особами, крім того, акт звірки взаємних розрахунків не являється первинним бухгалтерським документом. З огляду на вказане відповідач просить суд відмовити ТзОВ "Орметпром" у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача заперечили проти доводів викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача суд,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орметпром" 05.06.2012р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" товар (металеві вироби) на загальну суму 32 745,60 грн. згідно видаткових накладних: №РН-0000025 від 05.06.2012р. на суму 18 207,60 грн.; №РН-0000026 від 05.06.2012р. на суму 14 538,00 грн.

Відповідач оплату за отриманий товар (металеві вироби) на загальну суму 32 745,60 грн. не провів. Відтак, основний борг становить 32 745,60 грн.

20.09.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією №20/09 про оплату протягом 20 днів з моменту отримання даної претензії основної суму заборгованості в розмірі 32 745,60 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, становлять 65,49 грн. інфляційних втрат та 570,58 грн. 3% річних.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 33 381,67 грн. з яких 32 745,60 грн. основний борг, 570,58 грн. 3% річних, 65,49 грн. інфляційні втрати.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Слід зазначити, що зважаючи на положення ст.205 ЦК України та ч.1 ст.181 ГК України між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір поставки.

Згідно положення ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар . Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1ст.692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. № 9/252-10; лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р, № 01-06/928/2012р. із змінами та доповненнями "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними на загальну суму 32 745,60 грн., а саме: №РН-0000025 від 05.06.2012р. на суму 18 207,60 грн.; №РН-0000026 від 05.06.2012р. на суму 14 538,00 грн. на яких проставлені печатки відповідача та підпис представника.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач борг не сплатив, у зв"язку з чим 20.09.2012р. позивач звернувся до нього з претензією №20/09 про оплату протягом 20 днів з моменту отримання даної претензії основного боргу в сумі 32 745,60 грн.

Відповідач отримав дану претензію 27.09.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7730402557455, проте, відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст. 222 ГК України особи, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії (вимог, листів, тощо) чи звернення до суду, що відповідачем зроблено не було.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на факт прострочки відповідачем виконання зобов'язання по оплаті за отриманий товар, позивач правомірно нарахував відповідачу 570,58 грн. три проценти річних за період з 18.10.2012р. по 17.05.2013р. та 65,49 грн. інфляційних нарахувань згідно уточненого розрахунку поданого до заяви про зменшення позовних вимог. Вказані суми підлягають до стягнення.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, зважаючи на положення ст.205 ЦК України та ч.1 ст.181 ГК України між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір поставки.

В накладних №РН-0000025 від 05.06.2012р. на суму 18 207,60 грн.; №РН-0000026 від 05.06.2012р. на суму 14 538,00 грн. зі сторони отримувача товару проставлені печатки ТзОВ "Дунапак - Україна" та підпис представника.

У випадку оформлення накладної зі сторони отримувача (покупця) товару, шляхом простравлення печатки товариства та підписання накладної особою, яка прийняла товар, не є обов"язковою наявність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Твердження відповідача про помилкове включення до підписаного між сторонами акту звірки накладних №РН-0000025 від 05.06.2012р. на суму 18 207,60 грн.; №РН-0000026 від 05.06.2012р. на суму 14 538,00 грн. є безпідставними. Крім того, відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт відсутності повноважень у головного бухгалтера відповідача на підписання акту звірки.

Заперечення відповідачем боргу підписанням між сторонами акту звірки є безпідставним, оскільки наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, які є первинними бухгалтерськими документами та на підставі яких складено акт звірки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №864 від 14.05.2013р. - 1 720,50 грн.

12.06.2013р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 720,50 грн. (мінімальний розмір встановлений Законом України "Про судовий збір"), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 222 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (81750, Львівська область, Жидачівський район, м.Ходорів, вул.Стрілецька, 11; код ЄДРПОУ 30028622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орметпром" (77300, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Б.Хмельницького, 75; код ЄДРПОУ 36894538) 32 745,60 грн. основного боргу, 570,58 три проценти річних, 65,49 грн. інфляційних нарахувань та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 19.07.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.