ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 квітня 2013 р. (17:07) Справа №2а-14186/12/0170/29
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Пакет Т.В.,
при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000664120 від 07 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5005,50 грн..
Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача за результатами проведеної перевірки, покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПрАТ «Декс».
У судовому засіданні представник позивача Ющенко Т.А. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення проти позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 00131400), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №857042 (а.с.11-12).
З 01 лютого 1996 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» перебуває на податковому обліку в у СДПІ ВПП у м. Сімферополі АР Крим ДПС та є платником податку на додану вартість (а.с.16,17)
З 12 листопада 2012 року по 16 листопада 2012 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ПрАТ «ДЕКС» (ЄДРПОУ 22965962» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 23 листопада 2012 року №102/41-2/00131400 (а.с.29-45), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:
- п. 198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року по взаємовідносинах з ПрАТ «ДЕКС» на загальну суму 3337 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3337,00 грн.
За актом, ці порушення виникли у результаті того, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ПрАТ «ДЕКС» на підставі нікчемного правочину на суму ПДВ в розмірі 3337,00 грн., що відображено у податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 року.
На підставі зазначеного акту відповідачем 07 грудня 2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000664120 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5005,50 грн., з яких 3337 грн. за основним платежем та 1668,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.54).
Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача суд встановив таке.
Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З наведених законодавчих норм слідує, що право покупця на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної (митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 ПК України).
Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.п.201.8-201.9 ст. 201 ПК України).
Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
Порядок, визначення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та строки проведення розрахунків з 01.01.2011 року встановлені ст. 200 ПК України, а саме:
п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
П. 200.2. ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст.200 ПК України).
Судом було перевірено наявність у позивача відповідних документів для формування складу податкового кредиту по правовідносинам з ПрАТ «ДЕКС» у серпні 2011 року та було встановлено наступне.
Між позивачем та ПрАТ «ДЕКС" було укладено договір №278-ПР-05/259 від 07 червня 2011 року, за яким ПрАТ «ДЕКС» взяло на себе зобов'язання своїми силами та залученими силами виконувати розробку кошторисної документації на виконання пусконалагоджувальних робіт по об'єкту «Реконструкція ПС 110/6 кВ «Водовод» (а.с.85-89).
На виконання вказаного договору ПрАТ «ДЕКС» було розроблено та передано позивачу замовлену за договором кошторисну документацію, що підтверджується актом №1 прийому-передачі виконаних робіт від 31 серпня 2011 року (а.с.50).
ПрАТ «ДЕКС» виписано податкову накладну №13108 від 31.08.2011 року на суму 20022, 00 грн., у тому числі ПДВ 3337,00 грн., яка містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам передбаченим ст.201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 (а.с.62).
Оплата позивачем за виконані роботи ПрАТ «ДЕКС» підтверджується платіжним дорученням №9138 від 22.03.2012 року.
Позивач здійснює діяльність щодо розподілення та постачання електроенергії, передачі електроенергії. Для належного здійснення господарської діяльності позивачем здійснено реконструкцію основних засобів ПС 110/6 кВ «Водовод» СВРЄР для підключення СЕС-100 МВт с. Ключі Сімферопольського району. Для проведення цієї реконструкції необхідна кошторисна документація, без наявності якої неможливо ввести в експлуатацію об'єкта розподільчих мереж. Про використання проектно-кошторисної документації, розробленої ПрАТ «ДЕКС», зазначено в акті робочої технічної комісії про прийняття в експлуатацію розподільчих мереж ПС 110/6 кВ «Водовод» СВРЄС від 16 січня 2012 року (а.с.68-69).
Таким чином, підтверджено подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності проектно-кошторисної документації, розробленої ПрАТ «ДЕКС».
Таким чином, наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується факт виконання робіт по взаємовідносинам з ПрАТ «ДЕКС», а також подальше їх використання у господарській діяльності позивача.
Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість, сплачених за податковою накладною, що виписана ПрАТ «ДЕКС» в загальній сумі ПДВ 3337,00 грн.
Суд зауважує, що Податковим кодексом України передбачені певні обмеження щодо формування податкового кредиту. Так, згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми, віднесені до складу податкового кредиту, мають бути обов'язково підтверджені відповідними документами, в тому числі податковими накладними. В разі недотримання цього правила платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Однак, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на недійсність даних, відображених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на знищення, пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч. 1), а отже, є нікчемним (ч. 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.
Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками контрагента позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.
У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.
Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи, що під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт сплати позивачем податку на додану вартість разом з ціною робіт, суд вважає необґрунтованим збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 3337,00 грн., відтак, податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0000664120 є таким, що прийняте відповідачем протиправно у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.
Під час судового засідання, яке відбулось 01.04.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 05.04.2013 року.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000664120 від 07 грудня 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» судовий збір у розмірі 139 грн. 49 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В.Пакет
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 01.04.2013 |
Оприлюднено | 23.07.2013 |
Номер документу | 32510343 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Дугаренко Ольга Володимирівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Пакет Т.В.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Пакет Т.В.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Пакет Т.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні