Постанова

від 02.07.2013 по справі 814/1528/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02 липня 2013 року справа № 814/1528/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомПП "Компанія "Агропродукт", вул. Суворова, 126, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300

доЖовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС (Снігурівське відділення), вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54000 провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.13 р. № 0000112200 В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Компанія "Агропродукт" (далі - позивач, Підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 р. № 0000112200.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновок відповідача про безтоварний характер його правочину із ТОВ "МТО-Групп" безпідставний, адже спростовується наявністю у нього всіх первинних документів.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких зазначив, що рішенням суду установчі і реєстраційні документи контрагента позивача - ТОВ "МТО-Групп" визнані недійсними з моменту реєстрації та припинено юридичну особу, у зв'язку з наявністю ознак фіктивності, що також підтверджується поясненнями ОСОБА_1, яка була директором ТОВ "МТО-Групп" (а. с. 60-65).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 70, 72). Відповідно до ст. 122 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в письмовому провадженні та приймаючи до уваги те, що доводи і заперечення сторін викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує наступне.

В лютому-березні 2013 р. МДПІ провела позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "МТО-Групп" за березень 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 12 березня 2013 р. № 34/22-30840419 (далі - акт перевірки) (а. с. 14-19).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушені наступні норми законодавства:

- ст. 203 ч. 1, 5, ст. 215 ч. 1, 2, ст. 216 ч. 1, ст. ст. 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених його змістом;

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2010 р. на 18333,33 грн.

На підставі акту перевірки 26 березня 2013 р. МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000112200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 18333,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4583,25 грн. (а. с. 20).

Предметом спору між сторонами є фактичність (товарність) здійснення позивачем господарської операції з придбання в березні 2010 р. у ТОВ "МТО-Групп" пектус "Гигант 531" (зерноочисне обладнання). На підтвердження своїх доводів позивач подав довідку про використання обладнання у виробничому процесі, банківські виписки про оплату його вартості, рахунок-фактуру від 29 березня 2010 р., видаткову і податкову накладні від 30 березня 2010 р. (а. с. 26-30, 32). Позивач наполягає на тому, що наявність у нього цих первинних документів є беззаперечним доказом товарності господарської операції між ним та ТОВ "МТО-Групп", але слід зазначити, що первинні документи мають юридичне значення для визначення податкових зобов'язань і формування податкового кредиту тільки в тому разі, коли такі документи оформлюють фактично здійснену господарську операцію, тобто первинним фактом є господарська операція і саме між тими сторонами, які зазначені в первинних документах, тоді як останні тільки фіксують її. Сам по собі факт наявності у позивача первинних документів, не може слугувати єдиним і беззаперечним доказом здійснення господарської операції і отримання товару саме від ТОВ "МТО-Групп".

Як слідує з акту перевірки, підставою для висновку МДПІ про безтоварний характер правочину позивача послугувала постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 р. у справі № 2а-4832/12/1470, а також протокол допиту засновника і директора ТОВ "МТО-Групп" ОСОБА_1

Так, вказаним рішенням суду було задоволено позов ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС до ТОВ "МТО-Групп", установчі та реєстраційні документи цієї юридичної особи визнані недійсними з моменту реєстрації - 12 вересня 2009 р., юридичну особу припинено (а. с. 73-75). Мотивуючи своє рішення, суд вказав на наявність ознак фіктивності ТОВ "МТО-Групп". Звертає на увагу, що визнання недійсними установчих і реєстраційних документів з моменту їх реєстрації, має юридичним наслідком те, що такі документи ніколи на мали правового значення і в часі не діяли.

Окрім цього, на підтвердження своїх заперечень, відповідач подав протокол допиту ОСОБА_1 - особи, яка була номінальним засновником і директором ТОВ "МТО-Групп" (а. с. 76-86). Допитана як свідок, ОСОБА_1 пояснила, що ТОВ "МТО-Групп" створила на прохання її знайомого ОСОБА_2 Після створення юридичної особи участі в її управлінні вона не приймала, жодних договорів не укладала, печатка підприємства знаходилась не у неї, податкової та бухгалтерської звітності нею не велось.

Стаття 244 2 КАС України встановлює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України. Зокрема у ній зазначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

5 березня 2012 р. Верховний Суд України прийняв постанову, в який виклав таку правову позицію: "У ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Фенстер-Омега" та ТОВ "Любомир-1", податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ "Нафта" податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненнями невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.".

З наведеної правової позиції Верховного Суду України слідує, що у випадку, коли особа заперечує свою участь в господарській діяльності підприємства, складені від її імені документи, в тому числі податкові накладні, не можна вважати належно оформленими первинними документами, які надають право на податковий кредит.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 р. № 165, чинного на час складання ТОВ "МТО-Групп" податкової накладної, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

З урахуванням того, що особа, чий підпис стоїть на податковій накладній - ОСОБА_1, заперечила свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "МТО-Групп", в тому числі й щодо підписання документів від імені цього суб'єкта господарювання, суд вважає, що в такому випадку податкова накладна не може вважатися первинним документом, який надає позивачу право на формування податкового кредиту.

Враховуючи сукупність встановлених судом обставин, а саме: наявність ознак фіктивності ТОВ "МТО-Групп", з підстав чого товариство припинено за рішенням суду, а його установчі і реєстраційні документи визнано недійсними з моменту реєстрації; заперечення керівника ТОВ "МТО-Групп" щодо підписання будь-яких документів, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення позивачем ПДВ за податковою накладною, виданою ТОВ "МТО-Групп", до податкового кредиту і правомірне збільшення відповідачем грошового зобов'язання з цього податку спірним рішенням, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз