Рішення

від 22.07.2013 по справі 1005/10109/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1005/10109/2012 Головуючий у І інстанції Левченко А.В. Провадження № 22-ц/780/2616/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М. Категорія 44 22.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Київській області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 про скасування розпорядження та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки,

встановила:

У жовтні 2012 року заступник прокурора Київської області звернувся в суд з даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Київській області, в якому посилався на те, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 22.11.2007 року № 2636 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. На підставі вище вказаного розпорядження 12.03.2008 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 3220881700:04:001:0162.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А52/06 від 06.06.2012 року, проведеної відділом оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області за участю Державної екологічної інспекції у Київській області та Бортницького міжрайонного управління водного господарства, встановлено, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220881700:04:001:0162 згідно плану формування території Вороньківської сільської ради народних депутатів Бориспільського району, розробленого 06.02.95, знаходиться на землях водного фонду у поймі річки Ікви, на заболоченій місцевості (на території болота). Тобто, дана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду відповідно до вимог ст. ст. 58, 59, 84 ЗК України та ст. ст. 4, 85 ВК України.

Крім того, оспорюваними розпорядженням та державним актом на право власності на земельну ділянку порушено інтереси держави, як власника земельних ділянок водного фонду, адже з державної власності протиправно вибула земельна ділянка водного фонду, яка не могла бути передана у власність, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України, ст. 5 ЗК України.

З огляду на викладене, оскільки відповідно до вимог п. д ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду належать до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, то позивач вважає, що відповідач Бориспільська районна державна адміністрація Київської області прийняла розпорядження від 22.11.2007 року № 2636 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та передачу йому у власність спірної земельної ділянки всупереч вимогам вищезазначених норм матеріального права.

Просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 22.11.2007 року № 2636 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, визнати недійсним державний акт на право власності на вказану земельну ділянку від 12.03.2008 року та скасувати його державну реєстрацію, витребувати на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_3 спірну земельну ділянку та визнати за державою право власності на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення подала апеляційну скаргу Бориспільська міжрайонна прокуратура Київської області у відповідності з вимогами п. 8.4 наказу Генерального прокурора України № 6гн від 28.11.12 року "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень".

У апеляційній скарзі Бориспільська міжрайонна прокуратура Київської області просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції ст. ст. 58, 84 ЗК України, ст. ст. 4, 85 ВК України, які регулюють землі водного фонду, та ст. ст. 61, 213-215 ЦПК України, оскільки у рішенні суду не зазначено мотиви, з яких відхиляє надані позивачем докази щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а також суд не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, тобто суд порушив наведені норми матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 18 березня 2013 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки безпідставністю та не доведеністю позовних вимог та тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року встановлено факти і обставини, які підтверджують законність передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам норм процесуального права оскаржуване рішення не відповідає.

Встановлено, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 22.11.2007 року № 2636 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження 12.03.2008 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 3220881700:04:001:0162.

Як убачається з позовної заяви, позивач обґрунтовував позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку тим, що спірна земельна ділянка знаходиться на землях водного фонду у поймі річки Ікви, на заболоченій місцевості (на території болота), тобто відноситься до земель водного фонду, які відповідно до вимог п. д ч. 4 ст. 84 ЗК України належать до земель державної власності і не можуть передаватися у приватну власність. При цьому позивач позов заявив з підстав, передбачених ст. ст. 58, 59, 84 ЗК України та ст. ст. 4, 85 ВК України.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За правилами п. а ч. 1 ст. 4 ВК України та ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Згідно ч.1 ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

За змістом п. д ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

Відповідно до вимог ч.1 ст. 85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Отже, за змістом вищезазначених норм матеріального права визначення та зміна належності земельної ділянки до певної категорії земель є прерогативою органів суспільної влади - органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями визначення та зміни цільового призначення земель з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не врахував положення вищезазначених норм матеріального права, всупереч вимогам ст. ст. 3, 10, 60, 119, 212-215 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув, належним чином не з"ясував характер та зміст заявлених позовних вимог, не дав оцінки наданим доказам та не застосував норми матеріального права, які регулюють зазначені правовідносини, і обґрунтовував свої висновки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування в тому числі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 2636 від 22.11.2007 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги, що адміністративний позов заявлено з тих підстав, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 з порушенням Правил охорони електричних мереж, а даний цивільний позов заявлений з тих підстав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Як убачається з матеріалів справи, позивач вказував на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А52/06 від 06.06.2012 року та викопіюванням із плану формування меж Вороньківської сільської ради (а. с. 8-12).

Однак, суд не дав оцінки зазначеним доказам на відповідність вимогам ст. 60 ЗК України та ст. 20 ЗК України про те, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Таким чином, віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель водного фонду без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є порушенням ст. 60 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А52/06 від 06.06.2012 року та викопіювання із плану формування меж Вороньківської сільської ради не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, оскільки позивач не надав рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Крім того, даний акт взагалі не містить відомостей щодо знаходження на землях водного фонду у поймі річки Ікви земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_3 площею 0,1200 га для ведення індивідуального садівництва на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220881700:04:001:0162.

За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель водного фонду у поймі річки Ікви, а позовні вимоги в частині витребування на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_3 спірної земельної ділянки та визнання за державою права власності на зазначену земельну ділянку є похідними від позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 22.11.2007 року № 2636 та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, то в позові необхідно відмовити в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що у рішенні суду не зазначено мотиви, з яких відхиляє надані позивачем докази щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а також що суд не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них, заслуговують на увагу, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 312, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Київській області задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 про скасування розпорядження та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді