Рішення

від 16.07.2013 по справі 905/3832/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2013р. Справа № 905/3832/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветківський завод», м. Донецьк, ідентифікаційний код 05461533

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний код НОМЕР_1

про: стягнення за договором оренди від 31.03.2011р. заборгованості у розмірі 13072,96 грн., інфляційних витрат в розмірі 70,92 грн., 3% річних в сумі 392,19грн. та заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 35159,62грн. та зобов'язання звільнити орендовані приміщення та повернути орендоване майно.

за участі Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Заєць В.А. (керівник відповідно до довідки з ЄДР АА №8440037 від 22.05.2013р.); Литовченко Н.В. (за довіреністю № б/н від 09.06.2013р.); Трубкіна Л.М. (за довіреністю №б/н від 09.06.2013р.);

від Відповідача - ОСОБА_1 (особисто за паспортом серії НОМЕР_2, виданим Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 11.10.2004р.);

від Третьої особи - Рубльова М.В. (за довіреністю №01/13-3025 від 20.05.2011р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 11.06.2013р. на 25.06.2013р., у судовому засіданні 25.06.2013р. було оголошено перерву до 16.07.2013р.

У судовому засіданні 16.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віткевський завод», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди від 31.03.2011р. заборгованості у розмірі 13072,96 грн., інфляційні витрати в розмірі 70,92 грн., 3% річних від 392,19 грн. та заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 35159,62 грн.; зобов'язання Відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути орендоване майно.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 31.03.2011р. за періоди користування майном з 01.04.2012р. по 30.09.2012р. та з 01.01.2013р. по 07.06.2013р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних і інфляційної індексації, а також - на ухилення Відповідача від повернення спірного майна з оренди після припинення договору внаслідок односторонньої відмови Орендодавця.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір оренди від 31.03.2011р., свідоцтво про право власності на орендоване майно, довідку, повідомлення №01/19 від 07.03.2013р., лист від 14.03.2013р., касові ордери, акти від 14.03.2013р., 17.04.2013р., 21.05.2013р., рахунок, претензію №01/21 від 15.03.2013р., листи-відповіді від 15.03.2013р. та від 21.03.2013р., акт звіряння-розрахунків, нагадування №01/38 від 21.05.2013р., нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст.525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 782, 783 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 66, 67, 85, 139, 193, 199, 224, 225 Господарського кодексу України.

Позивачем в перебігу розгляду справи надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.47-49, 50-55, 56-58, 92-97, 99, 103, 121-124, 125-126, 127, 128-147, 148-150, 151-153, 233-269).

Відповідач надав відзив від 07.06.2013р. (а.с.а.с.59-61) з додатками (а.с.а.с.62-91), яким проти позову заперечив, зазначивши що:

- по-перше, орендна плата ним сплачувалась на підставі п. 6.1 продовженого договору оренди, відповідно до якого з 01.10.2011р. по 31.03.2012р. орендна плата становила 1050грн. на місяць і сплачувалася належним чином та на наступний період орендні правовідносини продовжилися із такими ж умовами оплати;

- по-друге, з 01.01.2013р. припинилась сплата орендної плати через укладання з Донецькою міською радою договору на розміщення тимчасової споруди;

- по-третє, договір оренди від 31.03.2011р. не встановляє обов'язку з розрахунку вартості компенсації за утримання орендованого майна;

- по-третє, передане в оренду майно не має індивідуального визначення з посиланням на його склад і вартість з урахуванням її індексації та приймання-передача об'єкту оренди не була оформлена відповідним актом, а сам договір взагалі є удаваним, оскільки опосередковує плату за неналежний Позивачеві відкритий майданчик.

Додатково Відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.106-120, 154-189, 190, 197, 200, 201), серед яких:

- пояснення від 18.06.2013р., в яких наголошено на використання об'єкту оренди з 15.05.1998р. за попередніми договорами оренди, за якими утворилась переплата в розмірі 19950,71грн., та неналежність визначення об'єктом оренди неіснуючого столярного відділення;

- клопотання про витребування доказів від 25.06.2013р., яким вимагалося надання Позивачем касових книг за період з 01.07.2003р. по 31.03.2011р. та оборотно-сальдової відомості по рахунку 301 «Каса» за вказаний період;

- клопотання про витребування доказів від 16.07.20013р. - у Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку інформаційної довідки про наявність (відсутність) зареєстрованих прав на нерухоме майно за Позивачем.

Ухвалою від 11.06.2013р. судом, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Донецьку міську раду (далі - Третя особа).

Третя особа надала документи на виконання вимог суду (а.с.а.с.202-232), а її представник усно наголосив на тому, що правовідносини відносно орендованого майна стосується виключно Позивача і Відповідача.

У судовому засіданні 16.07.2013р. представники учасників справи підтримали свою позицію викладену вище, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових документів на її підтвердження. При цьому, представники Позивача заперечували проти задоволення клопотань Відповідачів щодо витребування доказів, вказуючи на те, що: правовідносини за договорами оренди, укладеними до 31.03.2011р. не є предметом розгляду, а будь-які грошові претензії за ними з боку Відповідача мають розглядатися в межах іншої справи, оскільки заяв про залік стягуваної заборгованості і таких претензій не надсилалось; право власності на об'єкт оренди станом на поточний момент не зареєстрований в Реєстраційній службі Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, що не впливає на правомірність виникнення і поточну наявність такого права.

В свою чергу, Відповідач на запитання суду повідомив, що досі займає і використовує орендоване у Позивача майно.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди (а.с.а.с.163-165), відповідно до п.п. 1.1, 6.1 якого Орендодавець надає Орендарю столярне відділення та навіс зі строком дії до 31.03.2012р.

Приналежність об'єктів оренди Позивачеві підтверджується змістом висновку Донецького БТІ від 08.08.2001р. (а.с.21), договором купівлі-продажу №989 від 28.07.1995р. (а.с.а.с.239, 240), зареєстрованим в державному реєстрі правочинів (а.с.241) та свідоцтвом про державну реєстрацію Покупця за цим договором у Позивача (а.с.243), інвентарними картками обліку основних засобів (а.с.а.с.246, 247).

Пунктом 3.1.1. договору встановлені два періоди в перебігу строку оренди з різними місячними розмірами орендної плати: за період з квітня 2011р. по 30 вересня 2011р. - 1970,40грн. на місяць, за період з 01 жовтня 2011р. по 31 березня 2012р. - 1050 грн.. Відповідно до п.п.2.1.4., 3.2. і 3.3. орендна плата має сплачуватися щомісячно з урахуванням індексації за попередній місяць до 10 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.

Окрім орендної плати п. 2.1.5. договору до обов'язків Відповідача віднесено своєчасна сплата за спожиту електричну енергію та інші послуги. Пункт 2.1.6. договору вказує на необхідність повернення орендованого майна у належному стані після закінчення договору, а п.5.3. визначає періодом виконання цього обов'язку один місяць.

У п.5.1.4. договору сторони передбачили право Орендодавця ініціювати розірвання договору достроково, якщо Орендар не сплачує Орендну плату більше двох місяців.

У разі, якщо за два місяця до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про небажання продовжити договір, то, відповідно до п.6.2 договору, він вважається продовженим на тих самих умовах та на той самий строк.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи договорів оренди від 15.05.1998р. (а.с.159) та від 01.07.2003р. (а.с.а.с.160-162) та пояснень Відповідача (а.с.а.с.154-155), обумовлене договором оренди від 31.03.2011р. майно (столярна майстерня літ. Д-1 і навіс літ. Л) фактично безперервно використовується Відповідачем з 1998р. Наявність попередніх орендних правовідносин між сторонами підтверджується також і представленими квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с.а.с.166-179) відносно періоду, що передував даті укладання договору оренди від 31.03.2011р.

07.03.2013р. Позивач, посилаючись на неналежне (неповне) виконання грошових зобов'язань за період з січня по лютий 2013р. та повною несплатою орендної плати протягом більше, ніж два місяці - січень і лютий 2013р. та наявність заборгованості з оплати спожитої електроенергії, склад на ім'я Відповідача повідомлення №01/19 (а.с.23) про припинення дії договору від 31.03.2011р. та необхідності повернення орендованого майна.

За результатами розгляду означеного повідомлення Відповідач у листі від 14.03.2013р. (а.с.24) відмовився від припинення дії договору та поверненні майна, вказуючи на відсутність заборгованості та наявність підстав для належного здійснення господарської діяльності у відповідності до укладеного з Третьою особою договору від 17.12.2012р. щодо тимчасового використання земельної ділянки.

На підставі Рішення Донецької міської ради №23/189 від 26.10.2012р., 17.12.2012р. між Третьою особою (Міська рада) та Відповідачем (Розміщувач) було укладено договір розміщення тимчасової споруди (а.с.а.с.68-72), відповідно до п.п.1.1, 2.1 якого, міська рада дозволяє, а Розміщувач розміщує відповідно до ескізу намірів щодо розміщення тимчасової споруди відкритий майданчик з виготовлення пам'ятників загальною площею 222,41 кв.м., на земельній ділянці загальною площею - 222,41кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1, строком дії до 26.10.2012р.

Відповідно о розділу 3 зазначеного договору, плата за розміщення тимчасової споруди здійснюється з 26.10.2012р. у розмірі 7548,03 грн., шляхом внесення на рахунок місцевого бюджету рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Рішенням Донецької міської ради №31/136 від 05.06.2013р. (а.с.96), на підставі подання Прокуратури м. Донецька, вмотивованого прийняттям рішення відносно земельної ділянки, що знаходиться в користування Позивача (а.с.95), рішення №23/189 від 26.10.2012р. було скасовано, а договір від 17.12.2012р. зобов'язано розірвати, чого на момент розгляду цієї справи зроблено не було.

Як було встановлено за результатами спільного огляду земельної ділянки (за участю представників сторін та Третьої особи), відносно земельної ділянки, щодо якої був укладений договір розміщення тимчасової споруди від 17.12.2012р., оформленого відповідним актом обстеження від 10.07.2013р. (а.с.а.с.203-205), з урахуванням зауважень Позивача (а.с.а.с.233-235), на ній розміщено частину об'єкту оренди за договором від 31.03.2011р., а саме - навіс літ. Л., з яким межує будівля столярної майстерні літ. Д-1.

14.03.2013р. працівниками Позивача складено акт про порушення Відповідачем «Правил користування електричною енергією» (а.с.28) із визначенням переліку електроустановок Відповідача та їх сукупним добовим споживанням, який (акт) останнім не підписаний, що відображено і в акті співробітників Позивача (а.с.29).

Претензією №01/21 від 15.03.2013р. (а.с.а.с.32-35) Позивач вимагав Відповідача погасити заборгованість з орендної плати з урахуванням 3% річних та інфляції, заборгованість з відшкодування за спожиту електроенергію та звільнити орендоване приміщення. У відповідь на претензію Відповідач листом від 21.03.2013р. (а.с.36) вказав про неможливість її задоволення через недоведеність вимог, відсутність розрахунку суми та відсутності доказів правомірності укладання договору оренди.

21.05.2013р. у листі №01/38 (а.с.45), який Відповідач отримав відповідно до акту (а.с.46), Позивач ще раз нагадав Відповідачу про припинення дії договору та необхідність повернення майна в строк до 07.06.2013р.

В період стягуваної заборгованості Позивачем складались рахунки на сплату орендної плати (а.с.а.с.30, 37, 39, 41), проте, як вбачається із змісту складених співробітниками Позивача актів (а.с.а.с.31, 38, 40, 42) означені рахунки Відповідач отримав, але відмовився розписатися на других примірниках.

За таких обставин Позивач звернувся із розглядуваним позовом вимагаючи стягнути за заборгованість у розмірі 13072,96 грн., інфляційні витрати в розмірі 70,92 грн., 3% річних від 392,19 грн. та заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 35159,62 грн. та зобов'язати Відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути орендоване майно.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 07.06.2013р. та поясненнях від 18.06.2013р.

Представник Третьої особи зазначив про прийняття рішення на розсуд суду на підставі наявних документів.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню , враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань щодо сплати орендної плати та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати інфляції та 3% річних, сплати відшкодувань за спожиту електроенергію та поверненні орендованого майна після закінчення орендних правовідносин внаслідок одностороннього розірвання договору Орендодавцем.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з компенсації вартості спожитої електроенергії узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди стягнення за договором оренди від 31.03.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами. Посилання Відповідача на неукладеність цього договору через неналежну визначеність об'єкту оренди судом до уваги не приймається, оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, починаючи з 15.05.1998р. Відповідач користується об'єктом оренди та частково виконував грошові зобов'язання і за договором від 31.03.2011р., демонструючи у такий спосіб достатню обізнаність та узгоджене із Орендодавцем розуміння сутності об'єкту оренди. Наразі, визначення умов договору щодо об'єкту оренди та його належної ідентифікації як істотної умови договору є складовою етапу укладання договору за змістом ст.638 Цивільного кодексу України, що передує його виконанню сторонами. Оскільки договір виконувався сторонами до певного періоду, його не може вважати неукладеним.

Враховуючи, відсутність доказів висування заперечень проти продовження орендних правовідносин як впродовж визначеного п. 6.1. договору періоду його дії, так і впродовж 1 місяця після 31.03.2012р., а також з огляду на продовження здійснення користування майном (визнано Відповідачем) і його неповернення у встановленому порядку, суд погоджується із правильністю висновків Позивача про автоматичне продовження орендних правовідносин на тих же умовах в порядку ч.4 ст.284 Господарського кодексу України до 31.03.2013р.

При цьому, відхиляючи відповідні заперечення Відповідача, викладені у відзиві, суд наголошує, що збереження на черговий орендний період з 31.03.2012р. по 31.03.2013р. умов договору вказує на те, що згідно п.3.1.1. впродовж проміжку часу з 01.04.2012р. і по 30.09.2012р. орендна ставка становить 1970,4грн. на місяць, а з 01.01.2012р. по 31.03.2013р. - 1050грн. на місяць. Припущення іншого про те, що на новий орендний період має розповсюджуватися лише мінімальна місячна орендна ставка (1050грн.) є можливим виключно у разі запровадження сторонами відповідних змін до договору шляхом укладання угоди про це в порядку ст.654 Цивільного кодексу України, доказів наявності якої не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 10 числа оплачуваного місяця - відповідно до умов п. 3.2 договору оренди від 31.03.2011р.

Відхилення судом клопотання Відповідача про витребування у Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку інформаційної довідки про наявність (відсутність) зареєстрованих прав на нерухоме майно за Позивачем зумовлене як відсутністю потреби (представник Позивача підтвердив відсутність такої реєстрації), так і доцільності, оскільки означена обставина жодною мірою не впливає на результати вирішення заявлених вимог в контексті представлених належних і достатніх доказів виникнення права власності на об'єкт оренди і неспростованої у розумінні ст.215 Цивільного кодексу України встановленої ст.204 цього Кодексу презумпції правомірності договору оренди від 31.03.2011р., яким обґрунтовані позовні вимоги.

Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендарем здобутого права відносно об'єкту оренди визначається строком дії відповідного договору, припинення якого відповідно до ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Орендарем права володіння та користування майном.

Частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди допускається застосування відповідних положень Цивільного кодексу України, а положення ч.3 ст.651 останнього передбачає можливість встановлення законом або договором права сторони на відмову від договору, реалізація якого має наслідком розірвання договору.

Відносно орендних правовідносин право односторонню відмову від договору безпосередньо закріплене ст.782 Цивільного кодексу України і умовою реалізації такого права є нездійснення жодних орендних платежів протягом 3-х місяців поспіль. Наразі, виходячи із змісту повідомлення №01/19 від 07.03.2013р. та стану розрахунків між сторонами за договором оренди від 31.03.2011р., відображеному у складеному Позивачем на виконання вимог суду акті звірення розрахунків (а.с.а.с.181-183), відомості якого Відповідачем не спростовані наданням неврахованих платіжних документів, на дату його складання Орендар не мав несплачених три місяці поспіль у жодній мірі орендних платежів (повністю несплачені на той момент були лише два місяці - січень і лютий 2013р.). За таких обставин, означене повідомлення №01/19 від 07.03.2013р. не може бути кваліфіковане судом як належна підстава для припинення орендних правовідносин в порядку ст.782 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, визначена п.5.1.4. договору можливість Орендодавця ініціювати дострокове розірвання договору через несплату орендної плати більше двом місяців у світлі положень ст.188 Господарського кодексу України та п.7.1. договору про судовий порядок вирішення спорів не може ототожнюватися із правом Орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору у розумінні ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України. Припущення Позивачем протилежного за змістом позовної заяви є наслідком довільного і неправильного тлумачення умов договору в контексті діючого законодавства, адже п.5.1.4. договору вказує лише на можливість Орендодавця у разі наявності відповідної заборгованості Орендаря звернутися із пропозицією до нього про розірвання договору або подати відповідний позов до суду.

Таким чином, отримане Відповідачем повідомлення №01/19 від 07.03.2013р. не сприймається судом у якості належної підстави для припинення орендних правовідносин і у розумінні ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України.

Водночас, за своїм змістом повідомлення №01/19 від 07.03.2013р. достатньою мірою формулює волевиявлення Орендодавця відносно небажання подальшого продовження орендних правовідносин з Відповідачем, що цілком достатньо за змістом ст.764 Цивільного кодексу України для унеможливлення подальшого повторного автоматичного продовження договору після 31.03.2013р. на черговий період до 31.03.2014р. Таким чином, саме з 01.04.2013р. починає свій відлік передбачений п.5.2. договору місячний строк для повернення об'єкту оренди внаслідок його припинення через закінчення строку 31.03.2013р. в порядку ч.2 ст.291 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не надано належних у розмінні ст. 34 цього Кодексу доказів повного виконання грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за періоди з 01.04.2012р. по 30.09.2012р. та з 01.01.2013р. по 07.06.2013р. у загальній сумі 13072,96грн. або їх (грошових зобов'язань) припинення у інший передбачений діючим законодавством спосіб. При цьому суд наголошує, що оскільки обов'язок Орендаря зі сплати орендної плати п.3.1. договору перебуває у залежності від користування майном, яке не припинилося і після спливу строку орендних правовідносин 31.03.2013р. та строку для повернення об'єкту оренди (30.04.2013р.) та триває і на момент прийняття цього рішення, остільки, з урахуванням спеціальних приписів ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України за відсутню акту про повернення майна Позивач управнений нараховувати і отримувати орендну плату і по 07.06.2013р.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати про наявність порушення Відповідачем відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, та вважати самого Відповідача таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних, нарахованих на заборгованість, за весь час її прострочення.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши відповідність наданих Позивачем розрахунків (а.с.а.с.3-5) умовам договору і встановленим обставинам за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 13072,96грн. та нарахованих на неї 3% річних у розмірі 392,19 грн. та інфляційних витрат - 70,92 грн.

При цьому, суд наголошує на відмові у задоволені клопотання Відповідача про витребування у Позивача касових книг за період з 01.07.2003р. по 31.03.2011р. та оборотно-сальдової відомості по рахунку 301 «Каса» за вказаний період, оскільки означений період - до моменту укладення договору оренди, на якому ґрунтуються заявлені позовні вимоги, не має відношення до розглядуваного спору. При цьому, ймовірність існування переплати за попередніми орендними відносинами між сторонами на користь Відповідача не впливає на висновок про наявність стягуваної заборгованості, оскільки Відповідачем не тільки не представлено доказів існування зустрічних грошових зобов'язань Орендодавця, але й доказів подання заяв про зарахування (повне чи часткове) цих зобов'язань (переплати) із стягуваною орендної платою. За будь-яких обставин, у разі наявності у Відповідача будь-яких майнових вимог до Позивача, обумовлених попередніми (до дати укладання договору оренди від 31.03.2011р.) відносинами між ними, Орендар не позбавлений права звернутися із відповідним самостійним позовом до суду.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування вартості спожитої електроенергії в сумі 35159,62 грн. позиція суду полягає такому:

Наразі, як вбачається із наявних матеріалів справи, Позивачем не надано ані доказів надання відповідних послуг їх постачальниками, ані сплати таких послуг Позивачем, які (витрати) і підлягають компенсації. Крім того, невизначеність умовами договору ані конкретної суми відповідного компенсаційного платежу, ані порядку її встановлення розрахунковим шляхом, дає підстави для висновку і про невизначеність розміру зобов'язання, адже наданий до справи складений Позивачем акт про порушення правил користування електричною енергією (а.с.28) судом відхиляється як неналежний доказ, адже за змістом п.п.1.1. 6.41 цих Правил, затверджених Постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 р. N 28, такий акт не може складатися в межах орендних правовідносин та не електропередавальною організацією.

Відсутність доказів наявності умов для виникнення обов'язку з компенсації стягуваних сум спожитої електроенергії за період з 01.04.2011р. по 09.03.2013р. зумовлює у світлі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України відмову у задоволенні відповідних позовних вимог через недоведеність наявності порушеного права на отримання таких коштів.

Щодо решти позовних вимог про зобов'язання Відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути орендоване майно суд повідомляє наступне:

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для подальшого продовження орендних правовідносин після 31.03.2013р. на черговий період та закінчення цією датою строку орендних відносин, а також - порушення визначеного п.5.3. договору місячного строку для повернення майна, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України задовольнити відповідні позовні вимоги.

Згідно із ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - звільнення та повернення об'єкту оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи тривалість прострочення з його повернення, суд визначає строк для повернення орендованого майна за актом приймання-передачі тривалістю 5 календарних днів з моменту набранням рішенням суду законної сили.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віткевський завод», м. Донецьк (ідентифікаційний код 05461533) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення за договором оренди від 31.03.2011р. заборгованості у розмірі 13072,96 грн., інфляційні витрати в розмірі 70,92 грн., 3% річних в розмірі 392,19 грн. та заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 35159,62 грн.; зобов'язання Відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути орендоване майно задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віткевський завод», м. Донецьк (ідентифікаційний код 05461533) заборгованість з орендної плати в розмірі 13072,96грн., інфляційні витрати в розмірі 70,92грн. та 3% річних в розмірі 392,19грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішення законної сили звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Віткевський завод», м. Донецьк (ідентифікаційний код 05461533) столярну майстерню літ. Д-1 площею 83,4к.вм. та навіс літ. Л., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віткевський завод», м. Донецьк (ідентифікаційний код 05461533) компенсацію судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1625,25грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2013р.

Суддя Д.О. Попков