Рішення

від 15.07.2013 по справі 911/2228/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа № 911/2228/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Промислово-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Санай"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс"

про стягнення 66216,10 грн.

за участю представників:

позивач - Таран В.Л. -предст., дов. № 4 від 12.07.2013р.;

відповідач - не з'явився.

Обставини справи:

Промислово-торгівельне товариство з обмеженою відповідальністю "Санай" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" (відповідач) про стягнення 66216,10 грн., які складаються з 60 572,00 грн. заборгованості за договором, 4519,88 грн. пені, 881,93 грн. 3% річних та 242,29 грн. інфляційних втрат. Крім того, в прохальній частині позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме: судовий збір, послуги адвоката, транспортні витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 11/0045 від 12.09.2011р. в частині оплати товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2013 р. у справі 911/2228/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 15.07.2013 р.

09.07.2013р. позивачем через канцелярію суду подано уточнений розрахунок, відповідно до якого останній просить стягнути з відповідача 59899,29 грн. основного боргу, 5848,45 грн. пені, 1141, 34 грн. 3% річних та 239,60 грн. інфляційних втрат, загалом 67128,68 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, поданий позивачем уточнений розрахунок, який за своєю суттю, є збільшенням позовних вимог, у зв'язку зі зміною періоду нарахування штрафних санкцій, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 67128,68 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Також позивачем були подані до суду витребувані судом документи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце наступного судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103239100078 від 14.06.2013р., однак на адресу суду надіслав письмовий відзив, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що матеріали справи не містять специфікацій щодо узгодження предмету поставки, а також довіреностей на отримання матеріальних цінностей з боку відповідача, а також просив справу здійснювати без участі відповідача.

Відповідно до ч. 1 статі 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 15.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

встановив:

12 вересня 2011 року між Промислово-торгівельним товариством з обмеженою відповідальністю "Санай" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старкс" (покупець) було укладено договір поставки № 11/0045, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупця піддон дерев'яний, іншу продукцію та супутні товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, номенклатура (асортимент), одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість продукції зазначаються сторонами в специфікації до договору, які становлять невід'ємну частину цього договору.

Сумою договору є загальна сума вартості продукції, що вказана в усіх товаророзпорядчих документах. За цим договором покупець здійснює оплату за одержану від постачальника продукцію в строк, що не перевищує 14 календарних днів з дати поставки постачальником партії продукції (п.3.3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 60572,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними № РН-012 від 25.09.2012р. та № РН-011 від 13.07.2012р.

Відповідач проти отримання зазначеного товару заперечує, оскільки не було оформлено специфікацій щодо узгодженого предмету поставки, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно п. 3.1. договору, ціна одиниці продукції визначена сторонами в національній валюті України та зазначається сторонами в товаророзпорядчих документах (видаткових накладних тощо).

Таким чином, підписані обома сторонами видаткові накладні (оригінали були досліджені в судовому засіданні) та скріплені печатками, на основі укладеного договору поставки, за яким відповідачем було отримано товар, свідчить про узгодженість між сторонами дій стосовно погодження предмету - піддони, кількості товару - 1594 шт. та ціни - 31,6667 за 1 шт.

Що стосується заперечень відповідача, що товар ним отримано не було, оскільки матеріали справи не містять довіреностей, суд зазначає, що крім підписів, на видаткових накладних містить печатка підприємства.

Порядок зберігання печаток і штампів покладається на керівників підприємств. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів втрати печатки, у зв'язку з чим посилання, що видаткові накладні не підписувались та, як наслідок, не скріплювались печаткою уповноваженої особи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, судом встановлено, а позивачем доведено факт поставки товару та отримання його відповідачем на загальну суму в розмірі 60752,00 грн.

Згідно поданого позивачем уточненого розрахунку, який прийнято судом до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 59 899,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 59899,29 грн., яка виникла за договором № 11/00045.

У відповідь на претензію № 1249 від 12.11.2012р., відповідач зазначив, що здійснити повний розрахунок згідно даного договору зможе не пізніше 31.12.2012р. Також просив позивача надіслати на адресу ТОВ «Старкс» акт звірки розрахунків для визначення кінцевої суми боргу. Вказані дії також свідчать про визнання відповідачем свого боргу, що спростовує раніше викладені у відзиві заперечення.

Згідно акту звірки розрахунків, складеного позивачем, заборгованість відповідача складає 59 899,29 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк, за отриманий товар за договором не розрахувався, доказів погашення заборгованості суду не надав, позовні вимоги про стягнення з 59899,29 грн. боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з уточненим розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи 3% річних складають - 1141,34 грн., інфляційні втрати 239,60 грн. Розрахунок здійснений за період з 01.10.2012р. по 01.05.2013р. від кожної видаткової накладної окремо.

Судом було перевірено правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що до стягнення підлягає 1048,65 грн. 3% річних та 119,80 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5848,45 грн. (на суму 26600,00 грн. за період з 27.07.2012р., на суму 33972,00 грн. за період з 09.10.2012р. по 01.05.2013р. з урахування п.3.3 щодо терміну оплати).

Відповідно до п. 4.3 договору, у разі якщо покупець прострочить термін оплати продукції, одержаної від постачальника, покупець сплачує постачальнику неустойку: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла а період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено правильність нарахування пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлено, що поданий позивачем розрахунок не відповідає нормам законодавства, оскільки нарахування пені здійснено за період, що перевищує шестимісячний строк нарахування, встановлений п. 6 ст. 232 ГК України, а тому за розрахунком суду до стягнення підлягає 4825,51 грн. пені.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частково та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 59899,29 грн. боргу, 4825,51 грн. пені, 119,80 грн. інфляційних втрат, 1048,65 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Також в прохальній частин позовної заяви, позивач просив покласти на відповідача понесені судові витрати: послуги адвоката та транспортні послуги.

Відповідно до ч. 1 статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення транспортних послуг не є судовими витратами в розумінні статті 44 ГПК України, а тому задоволенню не підлягає.

Що стосується стягнення адвокатських послуг, які відповідно до платіжного доручення складають 659,20 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 1 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Прилуцьким Павлом Валентиновичем підтверджуються договором про надання правової допомоги від 25.05.2013 р., ордером та актом виконаних робіт.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 43 від 30.05.2013 р. на суму 659,20 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Промислово-торгівельним Товариством з обмеженою відповідальністю «Санай» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 659,20 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" (09107, м. Біла Церква, вул. Павліченко, 17, код ЄДРПОУ 37117493) на користь Промислово-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Санай" (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. 40р. Перемоги, 16, кв. 113, код ЄДРПОУ 21355084) - 59899 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 29 коп. боргу, 4825 (чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 51 коп. пені, 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 1048 (одну тисячу сорок вісім) грн. 65 коп. 3% річних, 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. витрат на послуги адвоката, 1688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 84 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 19.07.2013р.

Суддя О.В. Щоткін