Постанова

від 16.10.2013 по справі 911/2228/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 911/2228/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Таран В.Л. - директор,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2013 (дата підписання - 19.07.2013)

у справі №911/2228/13 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Промислово-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Санай"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс"

про стягнення 67128,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2013 позов Промислово-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Санай" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" (далі - відповідач) про стягнення 67128,68 грн (згідно заяви про уточнення позовних вимог) задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 59899,29 грн боргу, 4825,51 грн пені, 119,80 грн інфляційних втрат, 1048,65 грн. 3% річних, 659,20 грн витрат за послуги адвокати та 1688,84 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

відповідачем оплачено видаткові накладні від 13.07.2012 №РН-011 та від 25.09.2012 №РН-012 на загальну суму 55000,00 грн;

позивачем не доведено, що поставка товару здійснена на підставі договору поставки від 12.09.2011 №11/0045;

позивач не надав суду довіреності на особу, що отримала товар за видатковою накладною від 13.07.2012 №РН-011;

поставка товару за видатковою накладною від 25.09.2012 №РН-012 здійснена після закінчення строку дії договору, а отже здійснена не на виконання взятих на себе сторонами зобов'язань по договору;

суд першої інстанції помилково зазначив, що у відповіді на претензію позивача відповідач визнав суму боргу, оскільки відповідач повідомив, що перевіряє суму боргу.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді: Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 02.10.2013. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 15.08.2013) позивачу - 21.08.2013 та відповідачу - 19.08.2013, долучені до матеріалів справи.

24.09.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

25.09.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав доповнення до апеляційної скарги, а саме платіжні доручення на суму 55000,00 грн на підтвердження доводів стосовно оплати видаткових накладних від 13.07.2012 №РН-011 та від 25.09.2012 №РН-012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 відкладено розгляд апеляційної скарги до 16.10.2013.

16.10.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав:

розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, відповідно до якого просить стягнути 59899,29 грн боргу, з яких 45926,99 грн матеріальних збитків за період дії договору та 13972,00 грн по поставці, що здійснена поза межами договору, 6872,97 грн пені, 1341,06 грн 3% річних та 239,60 грн інфляційних втрат;

рахунки-фактур від 12.07.2012 №СФ-0000009 та від 21.09.2012 №СФ-0000010.

У судовому засіданні 16.10.2013 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2013 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2013 - частковому скасуванню з огляду на наступні підстави.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2011 між сторонами укладено договір поставки №11/0045 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупця піддон дерев'яний, іншу продукцію та супутні товари, а покупець зобов'язується прийняти її та оплатити на умовах, що передбачені договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.3 договору датою поставки є дата передачі продукції від постачальника покупцю, що вказана у товаророзпорядчих документах (видаткових накладних тощо). Покупець набуває права власності на продукцію і несе пов'язаний з цим ризик з моменту одержання продукції від постачальника.

Згідно п.3.1 договору ціна за одиницю продукції визначена сторонами в національній валюті України та зазначається сторонами в товаророзпорядчих документах (видаткових накладних тощо).

За договором покупець здійснює оплату за одержану від постачальника продукцію в строк, що не перевищує 14 календарних днів з дати поставки постачальником партії продукції.

У пункті 7.1 договору зазначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з 12.09.2011. Строк дії даного договору встановлюється сторонами з 12.09.2011 по 12.09.2012.

Договір строковий, пролонгація його дії сторонами не передбачена.

12.07.2012 та 21.09.2012 позивач виставив відповідачу рахунки-фактур, а саме: №СФ-0000009 на суму 26600,00 грн та №СФ-0000010 на суму 33972,00 грн.

Слід одразу звернути увагу, що враховуючи п.7.1 договору, поставка по накладній від 13.07.2012 №РН-011 на суму 26600,00 грн здійснена в межах договору, а поставка по накладній від 25.09.2012 №РН-012 на суму 33972,00 грн - поза межа (позадоговірна поставка). Позивач поставив відповідачу продукцію на 60572,00 грн, що підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, на які позивач посилається у позовній заяві.

В графі видаткової накладної "замовлення" зазначено рахунки-фактур від 12.07.2012 №СФ-0000009 та від 21.09.2012 №СФ-0000010.

Факт отримання відповідачем продукції за вказаними накладними підтверджується підписами уповноважених осіб в графі "Отримав(ла)" без зауважень, підписи яких скріплено печатками ТОВ "Старкс".

Відповідач, вказавши в призначенні платежу рахунок-фактуру від 12.07.2012 №СФ-0000009 (який зазначено у видатковій накладній від 13.07.2012 №РН-011 на 26600,00 грн як підставу поставки), перерахував позивачу грошові кошти в сумі 55000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення від 16.07.2012 №202 на суму 10000,00 грн, від 27.07.2012 №234 на суму 15000,00 грн, від 17.08.2012 №607 на суму 10000,00 грн та від 25.09.2012 №329 на суму 20000,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію, де просив погасити борг за договором від 12.09.2011 №11/0045 в сумі 59899,29 грн.

У відповідь на претензію відповідач листом від 12.11.2012 №1249 повідомив, що встановлює суму своєї заборгованості, після чого буде сплачувати його частинами до повного погашення, але не пізніше 31.12.2012; просив позивача надіслати акт звірки взаємних розрахунків.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути 59899,29 грн основного боргу, який відображено у акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2013.

Однак, враховуючи первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, платіжні доручення тощо) та призначення платежу в платіжних дорученнях при перерахуванні відповідачем коштів, колегія суддів робить висновок, що за поставку по видатковій накладній від 13.07.2012 №РН-011 на суму 26600,00 грн відповідач розрахувався в повному обсязі.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів про перерахування коштів за поставку продукції по видатковій накладній від 25.09.2012 №РН-012, у відповідача утворилась дебіторська заборгованість перед позивачем за поставку продукції по вказаній накладній в сумі 33972,00 грн.

Належних доказів (первинні бухгалтерські документи, банківські виписки тощо) на підтвердження доводів відповідача про оплату поставки за видатковою накладною від 25.09.2012 №РН-012 на суму 33972,00 грн суду не надано.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача про оплату видаткової накладної від 25.09.2012 №РН-012 на суму 33972,00 грн, оскільки із зазначених вище платіжних доручень вбачається, що оплати здійснені до того, як відбулась поставка 25.09.2012.

Відображений позивачем в акті звірки борг відповідача в сумі 59899,29 грн, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, а лише відображає послідовність здійснення сторонами господарських операцій. Крім того, позовні вимоги про стягнення 59899,29 грн боргу заявлені на підставі лише двох накладних від 13.07.2012 №РН-011 та від 25.09.2012 №РН-012.

Суд першої інстанції, зважаючи на надані позивачем первинні бухгалтерські документи, дійшов хибного висновку про існування у відповідача заборгованості в сумі 59899,29 грн, що утворилась на підставі договірних відносин між сторонами за період з 05.01.2012 по 25.09.2012, оскільки підставою позовних вимог є лише дві зазначені вище накладні, а ТОВ "Старкс" з посиланням на рахунок-фактуру від 12.07.2012 №СФ-0000009 (який зазначено у видатковій накладній від 13.07.2012 №РН-011 на суму 26600,00 грн як підставу поставки) здійснив оплати за поставку по видатковій накладній від 13.07.2012 №РН-011.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про існування заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 33972,00 грн по видатковій накладній від 25.09.2012 №РН-012.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність підстав вважати, що поставка за спірними накладними здійснена на підставі договору поставки від 12.09.2011 №11/0045 не приймаються до уваги, оскільки предмет договору співпадає із продукцією, що була поставлена, а відповідачем не надано доказів на підтвердження існування інших договірних відносин між сторонами.

Заперечення відповідача про отримання продукції за видатковою накладною від 13.07.2012 №РН-011 на суму 26600,00 грн неуповноваженою особою оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки зазначена накладна оплачена відповідачем в повному обсязі без заперечень.

Відсутність укладення сторонами специфікації свідчить про порушення сторонами умов та порядку виконання договору, але при наявності підписаних видаткових накладних (первинних бухгалтерських документів) відповідач не позбавлений обов'язку оплатити отриману продукцію.

Стосовно нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.4.3 договору у разі, якщо покупець прострочить термін оплати продукції, одержаної від постачальника, покупець сплачує постачальнику неустойку: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочки.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог наводить розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача:

5848,45 грн пені (3020,96 грн за накладною від 13.07.2012 на 26600,00 грн за період з 27.07.2012 по 01.05.2013 та 2827,49 грн за накладною від 25.09.2012 на 33972,00 грн за період з 09.10.2012 по 01.05.2013);

1141,34 грн 3% річних (589,46 грн за накладною від 13.07.2012 на 26600,00 грн за період з 27.07.2012 по 01.05.2013 та 551,70 грн за накладною від 25.09.2012 на 33972,00 грн за період з 09.10.2012 по 01.05.2013);

239,60 грн інфляційних втрат ( на всю суму боргу 59899,29 грн за період з 01.10.2012 по 01.05.2013).

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок, згідно якого стягнув 4825,51 грн пені, 119,80 грн інфляційних втрат та 1048,65 грн 3% річних без зазначення періодів нарахування.

Колегія суддів не погоджується з розрахунками позивача та суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стосовно стягнення сум пені та 3% річних.

Враховуючи п.3.3 договору, обов'язок оплати поставки за видатковою накладною від 13.07.2012 №РН-011 на суму боргу 26600,00 грн у відповідача виникає 27.07.2012. Отже, прострочення по оплаті за даною накладною починається з 28.07.2012.

Зважаючи на здійснення відповідачем оплат 16.07.2012 та 27.07.2012 в сумі 25000,00 грн, колегія суддів нараховує суму пені та 3% річних на залишок боргу 1600,00 грн (26600,00 грн - 25000,00 грн) у період з 28.07.2012 по 17.08.2012 (наступна оплата в сумі 10000,00 грн).

Здійснивши розрахунок, до стягнення за видатковою накладною від 13.07.2012 №РН-011 підлягають 13,77 грн пені та 2,76 грн 3% річних, нараховані на 1600,00 грн суми боргу за період з 28.07.2012 по 17.08.2012.

Щодо поставки за накладною від 25.09.2012 на суму боргу 33972,00 грн слід зазначити, що враховуючи п.7.1 договору дана поставка є позадоговірною, а отже умови договору щодо строків оплати та нарахування суми пені не розповсюджуються на поставку за цією накладною. При визначенні строків нарахування 3% річних слід керуватись ст.692 ЦК України, згідно якої обов'язок покупця оплатити товар виникає після прийняття товаророзпорядчих документів.

Таким чином, в стягненні суми пені, нарахованої на суму поставки за накладною від 25.09.2012 слід відмовити.

Оскільки сума 3% річних за період з 26.09.2012 по 01.05.2013 за розрахунком суду становить 608,70 грн - більше, ніж заявлено у позові, до стягнення підлягають заявлені позивачем 551,70 грн 3% річних.

Стосовно інфляційних втрат.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши наведений в заяві про уточнення позовних вимог розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що, враховуючи позадоговірну поставку за накладною від 25.09.2012, періоди нарахування будуть різні, а отже розрахунок слід робити по кожній накладній окремо.

Тобто, при розрахунку слід враховувати сукупний індекс інфляції менше одиниці (дефляційні процеси), а також те, що сукупний показник інфляційних процесів становить одиницю (інфляційного збільшення не відбувається), а саме:

за накладною від 13.07.2012 на суму боргу 1600,00 грн за період з 28.07.2012 по 17.08.2012 позивач не зазнав втрат внаслідок інфляційних процесів за спірний період (сукупний показник інфляційних процесів становив менше одиниці), а отже інфляційна складова боргу відсутня;

щодо поставки за накладною від 25.09.2012 на суму боргу 33972,00 грн слід зазначити, що враховуючи п.7.1 договору та ст.692 ЦК України, період нарахування слід вважати з 26.09.2012 по 01.05.2013. Сукупний індекс інфляції за вказаний період ставить 100,2%, а отже інфляційна складова боргу 33972,00 грн становить 67,94 грн.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат суду першої інстанції, оскільки в рішенні не зазначений період нарахування, а тому при власному розрахунку керується чинним законодавством, умовами договору та матеріалами справи.

З огляду на викладене вище, окрім 33972,00 грн суми боргу, до стягнення підлягають 13,77 грн пені, 554,46 грн 3% річних та 67,94 грн інфляційних втрат.

Позивачем також заявлено про стягнення 659,20 грн витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката а інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (постанова Верховного Суду України від 01.10.02 №30/63).

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги від 25.05.2012 №3, укладений між позивачем та адвокатом Прилуцьким П.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.02.2008 №283 (згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України), відповідно до якого адвокат проводить підготовку позовних матеріалів для звернення у господарський суд про стягнення боргу з ТОВ "Старкс", а позивач оплачує витрати адвоката, пов'язані з виконанням замовлення в сумі 700,00 грн; платіжне доручення від 30.05.2013 №43 на 659,20 грн.; акт виконаних робіт від 01.07.2012.

Зазначені докази дають підстави вважати, що послуги адвокатом були надані та оплачені позивачем. Тому, враховуючи задоволення позовних вимог, витрати, понесені позивачем на послуги адвоката в сумі 659,20 грн покладаються на відповідача (ст.49 ГПК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2013 у даній справі підлягає частковому скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2013 у справі №911/2228/13 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позов Промислово-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Санай" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкс» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 17, код 37117493) на користь Промислово-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Санай" (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. 40 років Перемоги, буд.16, кв.113, код 21355084) 33972 (тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн 00 коп. основного боргу, 13 (тринадцять) грн 77 коп. пені, 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 46 коп. 3% річних, 67 (шістдесят сім) грн 94 коп. інфляційних втрат, 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 20 коп. витрат на послуги адвоката та 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Промислово-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Санай" (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. 40 років Перемоги, буд.16, кв.113, код 21355084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старкс» 312 (триста дванадцять ) грн 85 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/2228/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.