Постанова

від 16.07.2013 по справі 910/3789/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа№ 910/3789/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко О.В.

при секретарі Цурановій І.А.

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кіріліч М.І. - представник за дов. б/н від 08.05.2013р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європеллетс»

на рішення господарського суду м. Києва

від 10.04.2013р.

у справі №910/3789/13 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європеллетс»

про повернення коштів за непоставлений товар.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013р. Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» звернулося до господарського суду м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європеллетс» з позовом про стягнення 53 418,41 грн., з яких: 52 800,00 грн. попередньої оплати за товар, 158,40 грн. втрати від інфляції споживчих цін та 460,01 грн. 3% річних.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що за умовами укладеного між сторонами Договору поставки покупець зобов'язувався здійснити оплату вартості товару після поставки. Утім, у жовтні 2012р. покупець частково, на суму 52 800,00 грн., попередньо оплатив вартість товару, згідно з рахунком-фактурою відповідача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки №11/11-02/1 від 02.11.2011р. у частині поставки товару на суму попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.03.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/3789/13.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу господарському суду не направив, участі у судових засіданнях не взяв.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2013р. (суддя - Балац С.В.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із ТОВ «Європеллетс» на користь ТОВ «Узинський цукровий комбінат» 52 800,00 грн. основного боргу. В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено.

За оцінкою місцевого господарського суду, наявними у справі матеріалами підтверджувалася обгрунтованість заявлених позивачем вимог про повернення йому 52 800,00 грн. попередньої оплати товару, який не був переданий відповідачем Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат».

Разом з тим, суд першої інстанції вказав на відсутність передбачених законом підстав для стягнення із відповідача інфляційних та 3% річних з огляду на відсутність вимоги кредитора до боржника про повернення 52 800,00 грн. і тому це зобов'язання не можна вважати простроченим.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013р. у даній справі, а провадження припинити, посилаючись на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Обгрунтовуючи доводи апеляційного оскарження, відповідач зазначив, що 15.10.2012р. господарським судом Київської області було прийнято рішення у справі №4/102-12 (суддя - Щоткін О.В.), яким частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Європеллетс» до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами Договором поставки №11/11-02/1 від 02.11.2011р. у розмірі 29 971,28 грн., з яких: 19 486,00 грн. основного боргу, 485,28 грн. 3% річних та 10 000,00 витрат на правову допомогу. Вказаним рішенням визначено до стягнення із ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на користь ТОВ «Європпелетс» 485,28 грн. 3% річних. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із відсутністю заборгованості перед позивачем.

Разом із апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013р. (з урахуванням ухвали від 25.06.2013р. про виправлення описки) №910/3789/13 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Корсакова Г.В.) Товариству з обмеженою відповідальністю «Європеллетс» визнано поважними причини пропуску процесуального строку, відновлено пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 25.06.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Іоннікову І.А. замінено суддею Чорною Л.В.

У порядку ст.77 ГПК України розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладався на 16.07.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Корсакової Г.В. здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Корсакову Г.В. замінено суддею Тищенко О.В.

Позивач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомив.

З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка представника позивача у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за правилами ст.101 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі, а провадження припинити на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з наявністю судового рішення із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європеллетс» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - покупець, позивач) був укладений Договір поставки №11/11-02/1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставляти покупцеві пеллети (паливні гранули із деревини), передбачені даним Договором, а покупець зобов'язувався приймати і вчасно оплачувати вартість товару на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору номенклатура, асортимент, кількість і вартість товару, а також інші необхідні характеристики товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору з дати їх підписання сторонами.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що поставка товару покупцеві здійснюється постачальником протягом п'яти робочих днів від дня надходження заявки постачальнику від покупця через факсимільний зв'язок (з наступним наданням оригіналу) із зазначенням кількості та асортименту необхідного товару, за умови надання покупцем оригіналу довіреності на отримання товару.

Згідно п.2.2 Договору покупець здійснює оплату вартості товару, зазначеного у відповідній видатковій накладній, по факту поставки товару (післяоплата).

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що він діє до 31.12.2012р.

Господарський суд визнав обгрунтованими заявлені Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» вимоги з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів поставки відповідачем товару, попередньо оплаченого позивачем, у зв'язку з чим суд на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України задовольнив позов.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, відповідач вказував на наявність передбачених ст.80 ГПК України підстав для припинення провадження у зв'язку з наявністю судового рішення зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Переглядаючи справу за правилами ст.101 ГПК України, судовою колегією встановлено наступне.

Дійсно, рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2012р. у справі №4/102-12 (суддя - Щоткін О.В.), яке набрало законної сили, частково задоволено позов ТОВ «Європеллетс» до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про стягнення із відповідача 29 971,28 грн. заборгованості за поставлений згідно договору від 02.11.2011р. №11/11-02/1 товар, визначено до стягнення із ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на користь ТОВ «Європеллетс» 485,28 грн. 3% річних за прострочення оплати товару; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із добровільним погашенням відповідачем - ТДВ «Узинський цукровий комбінат» суми основного боргу.

У судовому засіданні 16.07.2013р. представник ТОВ «Європеллетс» пояснив, що сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 52 800,00 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000008 від 31.10.2012р., які той просив повернути на підставі ч.2 ст.693 ЦК України, були зараховані відповідачем в рахунок погашення заборгованості позивача за попередні поставки товару, зокрема, заборгованості, визначеної рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2012р. у справі №4/102-12.

За оцінкою апелянта, висновки судового рішення від 15.10.2012р. у справі №4/102-12 свідчать про наявність підстав для припинення провадження у справі №910/3789/13 на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Утім, з такими доводами скаржника погодитися не можна, оскільки вони не знаходять свого підтвердження.

Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення від 15.10.2012р., переданий на вирішення господарського суду Київської області спір у справі №4/102-12 стосувався неналежного виконання покупцем - ТДВ «Узинський цукровий комбінат» своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого йому товару і вимог постачальника про стягнення цієї заборгованості у примусовому порядку.

Судовою колегією не встановлено, що 52 800,00 грн., сплачених ТДВ «Узинський цукровий комбінат» були зараховані постачальником в оплату заборгованості за поставлений товару у період поставки, який досліджувався у справі №4/102-12. Отже, підстави для припинення провадження у справі №910/3789/13 згідно п.2 ч.2 ст.80 ГПК України відсутні.

Крім того, відповідач не погодився із доводами позивача про те, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору поставки від 02.11.2011р. №11/11-02/1, оскільки вважав, що зобов'язання сторін за цим Договором припинилися у зв'язку із прийняттям господарським судом Київської області рішення від 15.10.2012р. у справі №4/102-12.

Відхиляючи доводи апелянта, судовою колегією встановлено таке.

З матеріалів справи вбачається, що покупець сплатив передоплату за товар у половинному розмірі, ніж вказав постачальник у рахунку-фактурі №СФ-0000008 від 31.10.2012р.

Постачальник, отримавши попередню оплату, зустрічного зобов'язання з поставки товару не здійснив.

У свою чергу покупець звернувся до господарського суду з позовом і вимагав повернути йому 52 800,00 грн. з нарахуванням на неї інфляційних та 3% річних, у зв'язку з тим, що товар на суму оплати не був поставлений.

Судова колегія не може погодитися із висновками місцевого господарського суду про необхідність додаткового пред'явлення вимоги досудового врегулювання спору до подання позову.

Суд першої інстанції вважав, що до звернення з позовом позивач (покупець) мав направити вимогу до відповідача (продавця) про повернення оплати за товар.

Між тим, за Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002р. №15-рп/2002 встановлено, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

По-друге, у будь-якому разі оплачений товар має бути переданий покупцю, а часткова оплата рахунку-фактури і у зв'язку з цим зупинення постачальником передачі неоплаченого товару до повної його оплати покупцем не відповідало умовам договору поставки між сторонами, адже оплата товару за договором мала відбуватися після його поставки.

Згідно умов DDP Правил Інкотермс 2010, якими сторони домовились керуватися при виконанні Договору, продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Пунктом А.4 цих Правил встановлено, що продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Відповідно до п.А.7 продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про відправлення товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару.

У п.А.8 Правил передбачений обов'язок продавця за власний рахунок надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4.

У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

Впродовж строку дії Договору, тобто до 31.12.2012р., постачальник вказаних вище дій не вчинив. Тому до правовідносин сторін слід застосовувати положення ст.538 ЦК України, зокрема, ч.4 цієї статті, відповідно до якої якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Застосування судом першої інстанції до правовідносин сторін положень ст.693 ЦК України слід визнати неправомірним, оскільки з контексту цієї норми слідує, що вона застосовується до правовідносин за договорами, які передбачають умову про попередню оплату: «Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу» (ч.1 ст.693 ЦК України).

Натомість, Договір поставки, який був укладений між сторонами, не передбачав здійснення передоплати і товар оплачувався по факту поставки.

При утриманні плати за товар без виконання зустрічного зобов'язання передати товар покупцю на стороні постачальника виникає неправомірне збагачення за рахунок покупця.

Отже, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення із відповідача 52 800,00 грн., в силу ст.1212 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Між тим покупець просив стягнути нараховані на суму боргу 3% річних та інфляційні, хоча їх нарахування на суму повернених коштів законодавством не передбачено.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у п.4 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), від 07.10.2010р., з подальшими змінами та доповненнями, стягнення сум (процентів) за ст.1048 ЦК є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч.2 ст.625 ЦК - заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Проценти, про які йдеться у статті 536 ЦК України і про які згадується у ч.5 ст.694 та ч.3 ст.695 ЦК України, є окремим випадком плати за користування комерційним кредитом у разі, коли договором передбачено продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Розмір цієї плати, якщо про інше не вказано у договорі, за аналогією, визначається відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України - на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, загальний висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму попередньої оплати, є правомірним.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європеллетс» на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013р. у справі №910/3789/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013р. у справі №910/3789/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/3789/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Чорна Л.В.

Тищенко О.В.