Постанова

від 03.07.2013 по справі 5011-12/18900-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. Справа№ 5011-12/18900-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник за довіреністю Зарубіна Т.М.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року

у справі №5011-12/18900-2012 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Євромодуль-ЛТД»

про стягнення 61 031,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року у справі №5011-12/18900-2012 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ «Будівельна компанія «Євромодуль-ЛТД» на користь ПАТ «Київенерго» 24 306,27 грн. штрафних санкцій. В іншій частині в позові відмовити.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року у справі №5011-12/18900-2012 в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 12 419,26 грн. та прийняти нове рішення, яким в цій частині задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у справі №5011-12/18900-2012 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 10.06.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2013 року надав усні пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 03.07.2013 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 03.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.06.2011 року між ПАТ «Київенерго» (далі - замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Євромодуль-ЛТД» (далі - підрядник) було укладено договір №922/08-МТЕ-11 (далі - договір), відповідно до умов договору підрядник зобов'язується у 2011 році за завданням замовника виконати на свій ризик та своїми силами проектно-вишукувальні та будівельно-монтажні роботи, зазначені в п. 1.2. договору, поставити обладнання, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи, поставлене обладнання (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору сторонами передбачено найменування робіт: проектно-вишукувальні та будівельно-монтажні роботи з будівництва водопроводу до районної котельні «Берестейська» на вул. Василенка, 1.

Пунктом п. 3.1. договору встановлено, що вартість цього договору становить 299 926,43 грн.

Згідно з п.п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. договору вартість проектно-вишукувальних робіт згідно з кошторисом на проектні роботи становить 21 867,25 грн., вартість будівельно монтажних робіт згідно з договірною ціною становить 255 270,00 грн., вартість обладнання, зазначеного у специфікації обладнання поставки підрядника становить 22 789,18 грн.

Відповідно до п. 10.1. договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2011 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань.

Додатковими угодами №2 від 29.12.2011 та №3 від 23.03.2012 року сторонами погоджено, що термін дії договору продовжено до 30.03.2012 року, а термін виконання робіт до 25.03.2012 року згідно з графіком виконання робіт (а.с. 27).

Пунктом 4.1. договору після підписання даного договору замовник протягом 10-ти банківських днів перераховує на поточний рахунок підрядника аванс у розмірі 30% від вартості договору сумою 89 977,93 грн.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, позивач на виконання вимог п. 4.1. договору здійснив платіж у розмірі 89 977,93 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №6330 від 24.06.2011 року (а.с. 29).

На виконання умов договору, підрядник виконав проектно-вишукувальні роботи на суму 21 967,23 грн., що підтверджується актом здавання-приймання проектно-вишукувальних робіт від 09.12.2011 року (а.с.30).

Проте, як вбачається із додатку №3 до договору (а.с. 23), проектно-вишукувальні роботи підрядником повинні бути виконанні з моменту підписання договору протягом 1,5 місяця, тобто в строк до 30.07.2011 року.

Отже, як слідує із наведеного, підрядник прострочив строк виконання зазначених вище робіт згідно встановленого договором графіку на більше ніж 4 місяці.

В подальшому підрядником виконано роботи лише на суму 87 801,20 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за лютий 2012 року, а також було поставлено устаткування на суму 12 840,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі устаткування №1 від 14.02.2012 року. Загальна сума вказаних робіт складає 100 641,20 грн.

На виконання п.п. 4.2.-4.8. договору, замовник виконав свої зобов'язання щодо оплати зазначених робіт, здійснивши платіж на суму 32 530,52 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3142 від 21.03.2012 року (а.с. 40).

Після цього, підрядником не було виконано подальших робіт згідно встановленого графіку виконання робіт. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Проте, як вже зазначалось, сторонами погоджено, що термін дії договору до 30.03.2012 року, а термін виконання робіт до 25.03.2012 року.

Таким чином, враховуючи наведене, слід зробити висновок, що відповідачем прострочено строк виконання робіт згідно договору на суму 177 417,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.2.1. договору сторонами встановлено, що у разі порушення строків виконання робіт за цим договором підрядник зобов'язаний сплатити на користь замовника неустойку у розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. За прострочення понад 30 днів календарних днів без мотивованої причини додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості робіт, невиконаних у строки, визначені цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 13 949,97 грн., вважаючи, що стягнення одночасно неустойки та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, як це передбачено п. 7.2.1. договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з п. 4. Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищого господарського суду України)» передбачено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 30.05.2011 року у справі №42/252, від 09.04.2012 року №20/246-08.

Отже, враховуючи факт прострочення підрядником виконання зобов'язання щодо виконання робіт, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 13 949,97 грн. штрафу за прострочення виконання будівельно-монтажних та проектно-вишукувальних робіт (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Крім того, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за порушення строків виконання будівельно-монтажних та проектно-вишукувальних робіт.

При цьому, колегія суддів враховує, що, відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, судова колегія, здійснивши перевірку правильності перерахунку місцевим господарським судом розміру неустойки, встановила, що розмір неустойки, який підлягає стягненню, становить 48 612,53 грн.

Разом з тим, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (на 50% від загальної суми неустойки).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно вирішено стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за порушення строків виконання робіт у розмірі 24 306,27 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року у справі №5011-12/18900-2012 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року у справі №5011-12/18900-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013 року у справі №5011-12/18900-2012 скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Євромодуль-ЛТД» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 13 949,97 грн. штрафу.

3. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Євромодуль-ЛТД» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 74, код ЄДРПОУ 33229858) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 13 949,97 грн. штрафу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Євро модуль-ЛТД» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 74, код ЄДРПОУ 33229858) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Справу №5011-12/18900-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.