Постанова

від 24.10.2008 по справі 2а-341/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                 Справа

№2а- 2285/07                                                    

Справа № 2а-341/08

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2008 р.                                                             Харківський

окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді                                              

Присяжнюк О.В.

               суддів:                                                                 Ральченка І.М., Курило Л.В.,

                за участю секретаря судового

засідання              Макєєвої Г.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача - ОСОБА_2., представників відповідачів - Миргорода І.І.,

Селіванова А.О., Лаптієва А.М.,

      розглянувши у відкритому судовому

засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом 

                ОСОБА_1 до Генеральної

прокуратури України, Верховної Ради України про визнання дій неправомірними,

зобов'язання вчинення дій, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О

В И В:

            ОСОБА_1.

звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України,

Верховної Ради України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинення

дій, стягнення моральної шкоди, в якому просить: визнати неправомірними дії

Генеральної прокуратури України щодо надання відповідей з порушенням вимог ст.

ст. 7, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», ст. 40 Конституції

України, ст. 97 КПК України; зобов'язати Генеральну прокуратуру України надати

позивачеві мотивовану та обґрунтовану відповідь у відповідності до вимог

закону; стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача моральну

шкоду в розмірі 2 776 000 гривень; визнати неправомірними дії Верховної Ради

України щодо порушення вимог ст. ст. 7, 15, 19 Закону України «Про звернення

громадян», ст. 40 Конституції України; зобов'язати Верховну Раду України надати

мотивовану та обґрунтовану відповідь у відповідності до вимог закону; стягнути

з Верховної Ради України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 380 000

гривень.

            У

ході судового розгляду справи позивачем доповнені позовні вимоги, відповідно з

якими він просить: стягнути з Генеральної прокуратури України на користь

позивача додаткову моральну шкоду в розмірі 658000 гривень; визнати

незаконними, неправомірними та протиправними дії Генеральної прокуратури

України, що полягають у наданні письмової відповіді на звернення ОСОБА_1. від

17 травня 2007 р. з порушенням вимог ст. ст. 7, 15, 16, 19 Закону України «Про

звернення громадян», ст. 97 КПК України, ст. ст. 6, 19, 21, 68, 40 Конституції

України, що полягає у відсутності у відповіді результатів перевірки і розгляду

звернення, та у відсутності резолютивної частини (про наявність або відсутність

підстав щодо порушення кримінальної справи відносно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.);

зобов'язати Генеральну прокуратуру України при наданні відповіді на звернення

ОСОБА_1. від 17 травня 2007 р. провести перевірку обставин, доводів та доказів

ОСОБА_1. про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. своїми незаконними діями (підписання

і введення в дію Указів ІНФОРМАЦІЯ_1 про дострокове припинення повноважень

Верховної Ради України, заборону виконання Верховною Радою України своїх

повноважень, звільнення суддів Конституційного Суду України за порушення

присяги судді, підпорядкування МВС державній службі охорони та інш.) грубо

порушив Конституцію України, присягу ІНФОРМАЦІЯ_1 та вчинив злочин, а саме:

зловживання владою і службовим становищем, перевищення влади і службового

становища, так як підстав для дострокового припинення повноважень Верховної

Ради України, передбачених ст. 90 Конституції України, не має; суддю

Конституційного Суду України за порушення присяги судді звільняє Верховна Рада

України, а не ІНФОРМАЦІЯ_1, як на це прямо вказує ст. 23 Закону України «Про

Конституційний Суд України», та надати мотивовану та обґрунтовану відповідь про

результати перевірки звернення ОСОБА_1.; зобов'язати Генеральну прокуратуру

України при наданні відповіді на звернення ОСОБА_1. від 17 травня 2007 р.

зазначити резолютивну частину: про наявність або відсутність підстав для

порушення кримінальної справи щодо ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.; зобов'язати

Генеральну прокуратуру України направити за належністю до кожного депутата

Верховної Ради України копії звернення ОСОБА_1. від 17 травня 2007 р. щодо

порушення кримінальної справи відносно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. та результати

перевірки звернення ОСОБА_1. від 17 травня 2007 р. для вирішення питання щодо

усунення ІНФОРМАЦІЯ_1 з поста в порядку імпічменту; зобов'язати Генеральну

прокуратуру України прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України стосовно

звернення ОСОБА_1. від 12 червня 2007 р. щодо порушення кримінальної справи

відносно співробітника відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і

свобод громадян Генеральної прокуратури України; визнати незаконними,

неправомірними та протиправними дії Генеральної прокуратури України, що

полягають у наданні письмової відповіді на звернення ОСОБА_1. від 12 червня

2007 р. з порушенням вимог ст. ст. 7, 15, 16, 19 Закону України «Про звернення

громадян», ст. ст. 6, 19, 21, 68, 40 Конституції України, що полягає у

відсутності у відповіді мотивів щодо прийняття до уваги або відхилення доказу

про те, що Генеральна прокуратура України має право провести перевірку за

зверненням ОСОБА_1. щодо порушення кримінальної справи відносно ІНФОРМАЦІЯ_1,

так як відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру України» прокурор

вживає заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили;

зобов'язати Генеральну прокуратуру України надати відповідь на звернення

ОСОБА_1. від 12 червня 2007 р. із зазначенням мотивів щодо прийняття до уваги

або відхилення доказу про те, що Генеральна прокуратура України має право

провести перевірку за зверненням ОСОБА_1. щодо порушення кримінальної справи

відносно ІНФОРМАЦІЯ_1, так як відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про

прокуратуру України» прокурор вживає заходів до усунення порушень закону, від

кого б вони не виходили; зобов'язати Генеральну прокуратуру України звернутися

із актами реагування Генеральної прокуратури України до Національної служби

посередництва та примирення, Міністерства Юстиції України; зобов'язати Генеральну

прокуратуру України прийняти рішення в порядку статті 97 КПК України стосовно

звернення ОСОБА_1. від 12 червня 2007 р. щодо порушення кримінальної справи

відносно ОСОБА_4.; визнати незаконними, неправомірними та протиправними дії

Верховної Ради України, що полягають у наданні письмової відповіді на звернення

ОСОБА_1. від 04 серпня 2007 р. через 85 днів після сплину терміну розгляду

звернення, передбаченого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», в

зв'язку з чим, стягнути із Верховної Ради України на користь ОСОБА_1. за період

з 07 серпня 2007 р. по 31 жовтня 2007 р. моральну шкоду в розмірі 5 100 000

гривень; визнати незаконними, неправомірними та протиправними дії Верховної

Ради України, що полягають у наданні письмової відповіді на звернення ОСОБА_1.

від 04 серпня 2007 р. з порушенням вимог ст. 7, 15, 16, 19 Закону України «Про

звернення громадян», ст. 40 Конституції України, що полягає у відсутності у

відповіді результатів перевірки і розгляду звернення, та у відсутності

резолютивної частини; зобов'язати Верховну Раду України при наданні відповіді

на звернення ОСОБА_1. від 04 серпня 2007 р. провести перевірку обставин,

доводів та доказів ОСОБА_1. про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. своїми

незаконними діями (підписання і введення в дію Указів ІНФОРМАЦІЯ_1 про

дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, звільнення суддів

Конституційного Суду України за порушення присяги судді, підпорядкування МВС

державній службі охорони та інш.) грубо порушив Конституцію України, присягу

ІНФОРМАЦІЯ_1 та вчинив злочин, а саме: зловживання владою і службовим

становищем, перевищення влади і службового становища, так як підстав для

дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, передбачених ст. 90

Конституції України, не має; суддю Конституційного Суду України за порушення

присяги судді звільняє Верховна Рада України, а не ІНФОРМАЦІЯ_1, як на це прямо

вказує Закон України «Про Конституційний Суд України», та надати мотивовану та

обґрунтовану відповідь про результати перевірки звернення ОСОБА_1.; зобов'язати

Верховну Раду України при наданні відповіді на звернення ОСОБА_1. від 04 серпня

2007 р. зазначити резолютивну частину: про наявність або відсутність підстав

для ініціювання процедури імпічменту ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.; в зв'язку із

наданням неповної відповіді, стягнути із Верховної Ради України на користь

ОСОБА_1. за період з 01 листопада 2007 р. по 14 січня 2008 р. моральну шкоду в

розмірі 4 500 000 гривень. Свої позовні вимоги ОСОБА_1. обґрунтовує наступним.

Позивач

вважає, що при розгляді Генеральною прокуратурою України його звернень від 17

травня 2007 р. та від 12 червня 2007 р. були порушені вимоги Конституції

України, ст. 97 КПК України, Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку

з чим він просить дії відповідача щодо розгляду його звернень визнати

незаконними, неправомірними, протиправними та зобов'язати відповідача

розглянути його звернення з дотриманням вимог чинного законодавства, а також

стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду загальною сумою 3434000

гривень.

Також позивач

вважає, що при розгляді Верховною Радою України його звернення від 04 серпня

2007 р. були порушені вимоги Конституції України, Закону України «Про звернення

громадян», у зв'язку з чим він просить дії відповідача щодо розгляду його

звернень визнати незаконними, неправомірними, протиправними та зобов'язати

відповідача розглянути його звернення з дотриманням вимог чинного

законодавства, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду

загальною сумою 9600000 гривень. Моральну шкоду позивач обґрунтував тим, що

із-за неправомірних дій відповідачів він морально страждає, оскільки було

підірвано його довіру до законів України, а також через брак часу, який він

витрачав для підготування звернень, поїздку до Києва для отримання належних

відповідей, він немає часу для спілкування з друзями, не може навести порядок у

своїй квартирі та прибрати її.

У судовому

засіданні позивач ОСОБА_1. і його представник ОСОБА_2. підтримали позовні

вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

У судовому

засіданні представник відповідача Генеральної прокуратури України - Миргород

І.І. - заперечував проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі

та просив відмовити в його задоволенні, пояснивши суду наступне.

До

Генеральної прокуратури України 31 травня 2007 р. та 25 червня 2007 р. надійшли

заяви ОСОБА_1. щодо законності діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. та Верховної

Ради України в частині видання Указів про дострокове припинення повноважень

Верховної Ради України та звільнення суддів Конституційного Суду України.

Заявник просив притягнути до кримінальної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 та

депутатів Верховної Ради України. За результатами розгляду вищезазначених

звернень, Генеральною прокуратурою України у встановлений законом строк, а

саме,  01 червня 2007 р. та 26 червня

2007 р., заявнику надано обгрунтовані відповіді. У відповідях роз'яснено, що

Законом України «Про прокуратуру» органи прокуратури не уповноважені

здійснювати нагляд за діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 та Верховної Ради України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор розглядає заяви

і скарги громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до

компетенції суду, право приймати рішення та надавати висновки у справах щодо

конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів

ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд

України», належить до Конституційного Суду України. Крім того, заявнику

роз'яснено, що згідно чинного законодавства (ст. 17 Кодексу адміністративного

судочинства України), будь-які рішення (нормативно-правові акти чи правові акти

індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень можуть

бути оскаржені у судовому порядку. Таким чином, дії Генеральної прокуратури

України в частині надання відповідей на заяви ОСОБА_1. представник відповідача

вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Законом

України «Про прокуратуру» органи прокуратури не уповноважені здійснювати нагляд

за діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 та Верховної Ради України.

Згідно з

рішенням Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 р. № 19-рп/2003,

ІНФОРМАЦІЯ_1 на час виконання повноважень не несе кримінальної

відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа.

Відповідно

до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор розглядає заяви і скарги

громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції

суду.

Право

приймати рішення та надавати висновки у справах щодо конституційності законів

та інших правових актів Верховної Ради України, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.

13 Закону України «Про Конституційний Суд України», належить до повноважень

Конституційного Суду України.

Відповідно

до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-які рішення

(нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені у судовому

порядку.

Твердження

позивача про те, що діями Генеральної прокуратури України йому завдано моральну

шкоду відповідач вважає необґрунтованими, оскільки позивач не зазначив у

позовній заяві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, якими

доказами це підтверджується, а також позивачем ОСОБА_1. не надано суду жодних

доказів щодо наявності безпосереднього причинного зв'язку між діями Генеральної

прокуратури України та настанням негативних наслідків у вигляді заподіяної

позивачу (на його думку) моральної шкоди.

У ході

судового розгляду справи представники відповідача Верховної Ради України -

Селиванов А.О., Лаптієв А.М. - заперечували проти задоволення адміністративного

позову та просили відмовити в його задоволення, пояснивши суду наступне.

Позовні

вимоги до Верховної Ради України про оскарження дій стосовно надання

неправомірних відповідей на звернення громадянина та відшкодування моральної

шкоди вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають

задоволенню, так як, у позовній заяві містяться вимоги, які виходять за межі

адміністративно - правових відносин, оскільки не складають предмет

адміністративного судочинства і не можуть порушувати статус суб'єкта публічної

влади Верховної Ради України, втручатись у її конституційну компетенцію. Стаття

21 КАС України передбачає можливість об'єднання в одному позові кількох

пов'язаних між собою позовних вимог, у частині другій даної статті зазначено,

що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи

бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та

інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним

судом. Якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити

публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються

судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Проте, між

Верховною Радою України та позивачем взагалі відсутній публічно правовий спір,

так як, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 85 Конституції України, до повноважень

Верховної Ради України належить усунення ІНФОРМАЦІЯ_1 з поста в порядку

особливої процедури (імпічменту). Частина 2 ст. 111 Конституції України

передбачає, що питання про усунення ІНФОРМАЦІЯ_1 з поста в порядку імпічменту

ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Тобто,

право на ініціювання питання про імпічмент належить народним депутатам України,

а не громадянину України. Крім того, 31 жовтня 2007 р. Головою Комітету з

питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради

України, було надано остаточну ґрунтовну відповідь громадянину ОСОБА_1. Також,

неможливо погодитись з вимогами позивача щодо відшкодування заподіяної йому

моральної шкоди, з огляду на те, що у Постанові Пленуму Верховного Суду України

від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою розуміються

втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або

інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями

або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода

може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової

репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні

права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших

цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у

порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного

громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших

негативних наслідків.

Відповідно

до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому

з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди

підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача,

наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а

також вини останнього в її заподіянні. Позивачем не наведено жодного юридично

значимого факту заподіяння моральної шкоди, наданням йому Верховною Радою

України відповіді на звернення.

Суд,

вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вислухавши показання

свідка ОСОБА_5., дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

17 травня

2007 р. у зв'язку з незаконним, на його думку, підписанням ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3. Указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та

підписання Указів про звільнення суддів Конституційного Суду України ОСОБА_1.

звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою, в якій просив: провести

прокурорську перевірку по зазначеним у зверненні фактам та притягнути винних до

відповідальності; притягнути ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. до кримінальної

відповідальності; винести постанову про притягнення ОСОБА_3. як обвинуваченого;

на підставі ст. 147 КПК України до усунення ОСОБА_3. з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 в

порядку імпічменту тимчасово відсторонити ОСОБА_3. від виконання обов'язків

ІНФОРМАЦІЯ_1; на підставі ст. 97 КПК України вжити заходів щодо припинення

злочинних дій ОСОБА_3., а саме: винести постанову про заборону виконання Указів

ІНФОРМАЦІЯ_1 про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України,

винести постанову про заборону виконання Указів ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення

суддів Конституційного Суду України; у зв'язку з тим, що ОСОБА_3. був отруєний

діоксином, що може мати наслідки щодо психічного здоров'я Президента і визначення

ступеня його осудності, просив винести постанову про примусове направлення

ОСОБА_3. на стаціонарну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу;

притягнути до кримінальної відповідальності пособників ОСОБА_3. - депутатів

Верховної Ради із фракцій БЮТ і НСНУ, та інших осіб, які підбурюють його до цих

дій; прийняти до уваги, що цю заяву заявник написав згідно статті 396 КК.

У відповіді

Генеральної прокуратури України від 01 червня 2007 р. за № 07/1/1-11022-07 за

результатами розгляду звернень ОСОБА_1., йому роз'яснено, що Законом України

«Про прокуратуру» органи прокуратури не уповноважені здійснювати нагляд за

діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 та Верховної Ради України та порядок оскарження рішень,

дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у судовому порядку. Також

роз'яснено, що згідно ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор

розглядає заяви та скарги громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких

віднесено до компетенції суду.

12 червня

2007 р. ОСОБА_1. звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою

(скаргою) на дії відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод

громадян Генеральної прокуратури щодо незгоди з вищезазначеною відповіддю щодо

відмови у задоволенні його звернень про притягнення до кримінальної відповідальності

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3., колишнього ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. вжиття заходів стосовно

НСПП, Міністерства Юстиції України, в якій просив притягнути до дисциплінарної

відповідальності прокурора відділу, яким була підписана відповідь.

У відповіді

Генеральної прокуратури України від 26 червня 2007 р. за вих. №

0711/1-11022-07, ОСОБА_1. повторно були надані роз'яснення про компетенцію

Генеральної прокуратури України щодо вирішення зазначених у зверненнях позивача

питань і роз'яснено право оскарження протиправних дій суб'єктів владних

повноважень до суду відповідно до вимог ст. 17 КАС України. Також роз'яснено,

що питання щодо конституційності законів або інших правових актів відповідно до

ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України».

У відповіді

Генеральної прокуратури України від 17 липня 2007 р. за вих. № 07/1/1-11022-07,

ОСОБА_1. за результатами розгляду його скарги щодо ненадання копії постанови

про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

роз'яснено, що зазначене питання не належить до компетенції Генеральної

прокуратури України, у зв'язку з чим рішення в порядку ст. 97 КПК України не

приймалося. Також роз'яснено, що під час розгляду його звернень порушень вимог

чинного законодавства не допущено.

Відповідно

до ч. 3 ст. 2 КАС  України, у справах

щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;

розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи

несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного а

балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням

права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Згідно ст.

12 Закону України «Про прокуратуру України», прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних

осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Відповідно

до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд

України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів

ІНФОРМАЦІЯ_1, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради

Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України чинних

міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до

Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; додержання

конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення

ІНФОРМАЦІЯ_1 з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та

151 Конституції України; офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Відповідно

до вимог ст. ст. 105, 111 Конституції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 користується правом недоторканності на час виконання

повноважень. ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути усунений з поста

Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної

зради або іншого злочину.

Рішенням

Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 р. № 19-рп/2003 «У справі за

конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення

положень частини першої статті 105, частини першої статті 111 Конституції

України (справа щодо недоторканності та імпічменту ІНФОРМАЦІЯ_1)», встановлено,

що в аспекті конституційного подання: положення частини першої статті 105

Конституції України треба розуміти так, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на час виконання

повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути

порушена кримінальна справа; положення частини першої статті 111 Конституції України треба розуміти так,

що конституційна процедура розслідування і розгляду справи про усунення

ІНФОРМАЦІЯ_1 з поста в порядку імпічменту здійснюється без порушення проти

нього кримінальної справи.

Таким

чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги

ОСОБА_1. до Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними,

зобов'язання вчинення дій є необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно

відмовити, оскільки як вбачається зі звернень ОСОБА_1. та відповідей на ці

звернення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою

це повноваження надано, та обґрунтовано.

У зв'язку з

тим, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. до

Генеральної прокуратури України щодо 

визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій, суд відмовляє

в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з Генеральної прокуратури

України на його користь моральної шкоди.

У судовому

засіданні встановлено, що 04 серпня 2008 р. ОСОБА_1. звернувся до Верховної

Ради України із заявою (скаргою), в якій просив ініціювати процедуру імпічменту

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3., для чого оголосити проведення позачергової сесії

Верховної Ради України.

У відповіді

Голови Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності

Верховної Ради України від 31 жовтня 2007 р. за вих. № 06-21/10-519, ОСОБА_1.

роз'яснено порядок імпічменту ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно пояснень позивача наданих у

судовому засіданні зазначену відповідь він отримав 03 листопада 2007 р.

Згідно ст.

6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її

поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно

до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є

парламент - Верховна Рада України.

У пункті 1

частини 1 статті 3 КАС України дано визначення, що є справою адміністративної

юрисдикції, а саме, це переданий на вирішення адміністративного суду

публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої

влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

            Таким

чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги

ОСОБА_1. до Верховної Ради України про визнання дій неправомірними,

зобов'язання вчинення дій, стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими та в

їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС

України, Верховна Рада України не може бути відповідачем у справі, відповідно

до ч. 2 ст. 157 КАС України, суд позбавлений можливості виконати обов'язок

роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ,

у зв'язку з чим суд відмовляє по суті у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до

Верховної Ради України.

            На

підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 75, 105, 111 Конституції

України, Рішенням Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 р. №

19-рп/2003 «У справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України

про офіційне тлумачення положень частини першої статті 105, частини першої

статті 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту

ІНФОРМАЦІЯ_1)», ст. 12 Закону України «Про прокуратуру України», ст. 13 Закону

України «Про Конституційний Суд України», ст. ст. 2, 3, 5, 7-14, 49, 71, 94,

157, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н

О В И В:

Відмовити у

задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури

України, Верховної Ради України про визнання дій неправомірними, зобов'язання

вчинення дій, стягнення моральної шкоди, - у повному обсязі.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного

адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом

подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання

постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів

апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної

інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.

            Постанова набирає законної сили

після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи

апеляційної скарги.

            Постанова виготовлена в повному

обсязі 29 жовтня 2008 р.

            Головуючий-суддя                                                     О.В.

Присяжнюк

                               Судді:                                                     І.М.

Ральченко

                                                                                              Л.В.

Курило