Ухвала

від 15.07.2013 по справі 820/3182/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 р.Справа № 820/3182/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/3182/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо анулювання 22.03.2012 року реєстрації ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" як платника податку на додану вартість;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 36 від 22 березня 2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ";

- скасувати анулювання Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби 22.03.2012 року реєстрації ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" як платника податку на додану вартість;

- зобов'язати відповідача внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

- зобов'язати відповідача відновити реєстрацію ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" як платника податку на додану вартість з дати анулювання - з 22.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ", контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою прийняття оскаржуваного рішення, слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (далі- ПК України), а саме, подання підприємством протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби податкову звітність з податку на додану вартість, яка свідчить про відсутність оподатковуваних операцій. В свою чергу, оскільки підприємством кожного місяця з дати отримання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість подаються до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, які містять оподатковувані операції з ПДВ, то висновки відповідача про порушення підприємством вимог п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України є неправомірними, а відтак спірне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість незаконним.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 21.05.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо анулювання реєстрації ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" як платника податку на додану вартість протиправними.

Скасовано рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 36 від 22.03.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - свідоцтво № 200091055, дата початку дії свідоцтва 11.05.2012 р., видане ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ".

Зобов'язано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації, тобто з 22.03.2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" №1394 від 07.11.2011 року (далі - Положення), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для прийняття спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ", слугували встановлені за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2012 р., результати якої оформлені Актом № 1137/2204/37574920 від 22.03.2013 р., висновки податкового органу про те, що господарська діяльність позивача у період з грудня 2011 року по грудень 2012 року має ознаки нереальності. Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, про факт подання підприємством протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби податкову звітність з податку на додану вартість, яка свідчить про відсутність оподатковуваних операцій, що відповідно до п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, та зареєстрований як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 200091055 (дата реєстрації платником податку на додану вартість 11.05.2012 року, дата початку дії свідоцтва 13.12.2012 року).

22.03.2013 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято рішення № 36 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ".

Як вбачається із вищезазначеного рішення, підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про порушення підприємством вимог п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України, а саме подання підприємством протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби податкову звітність з податку на додану вартість, яка свідчить про відсутність оподатковуваних операцій.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки висновки податкового органу про порушення підприємством вимог п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, то дії відповідача щодо анулювання реєстрації ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" як платника податку на додану вартість є протиправними, а спірне рішення незаконним та підлягає скасуванню. Крім того, суд, з метою належного захисту прав позивача дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації, тобто з 22.03.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З 01.01.2011 року порядок анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав, передбачених статтею 184 розділу V ПК України, та в порядку, визначеному розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість".

Відповідно до пп. "г" п.184.1 ст.184 ПК України, анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Пунктом 5.1 розділу V Положення передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

Згідно з п. 184.2 ст. 184 ПК України, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"и" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється за формою N6-РПДВ (додаток 6). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження податкового органу, та підписується керівником податкового органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу (пп.5.5.4 п.5.5 розділу V Положення).

Згідно з пп. 5.1.3 Положення при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання податковим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Зі змісту вищезазначених положень чинного законодавства України вбачається, що підставою для скасування реєстрації платника податку на додану вартість з ініціативи податкового органу у відповідності до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України є встановлення факту подання таким платником протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, приймаючи рішення про анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ відповідачем взято подані позивачем декларації за 12 послідовних місяців починаючи з червня 2012 року по лютий 2013 року.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" у період з червня 2012 року по лютий 2013 року подано в електронній формі до податкового органу засобами електронного зв'язку податкові декларації з податку на додану вартість, які підтверджують наявність у позивача господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

У рядку 6 "Загальний обсяг постачання" кожної з наведених вище податкових декларацій позивач задекларував відповідні показники та суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті в бюджет, що повністю спростовує висновки податкового органу про подання позивачем декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, викладені у спірному рішенні.

Факт прийняття податкових декларацій за перевіряємий період підтверджено долученими до матеріалів справи квитанціями про прийняття вказаної податкової звітності.

Відповідно до п. 49.15 ст. 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 ПК України та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про неприйняття будь-якої із вказаних декларацій позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що матеріалами справи підтверджується факт подання позивачем до податкового органу декларації з податку на додану вартість з показниками про наявність постачання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання, та як наслідок, відсутність у податкового органу встановлених п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зауважує, що вимогами п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України не надано права податковому органу перевіряти реальність господарських операцій. Даною нормою закону встановлено право контролюючого органу анулювати реєстрацію платника податку лише на підставі даних, зазначених підприємством у відповідній податковій декларації.

А тому, посилання відповідача на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2012 р., яка оформлена Актом №1137/2204/37574920 від 22.03.2013 р. є неправомірним.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що період з червня 2012 року по лютий 2013 року охоплює лише 9 місяців, в зв'язку з чим, сам факт посилання податкового органу на обставину порушення платником податку податкового законодавства протягом 12 послідовних податкових місяців є необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття податковим органом спірного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України, та як наслідок, обґрунтованості цієї частини заявлених позовних вимог.

Згідно з приписами п.п. 5.6.1 та п.п. 5.6.1 Положення N 1394 встановлено, що для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації відповідні документи направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. В такому разі податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація» та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що формування та ведення Реєстру, зокрема внесення даних щодо поновлення Свідоцтва платника податку на додану вартість, здійснюється центральним органом державної податкової служби, на підставі даних, які надані підпорядкованими державними податковими інспекціями, в т.ч. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

З системного аналізу положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Таким чином, беручі до уваги, що судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання податкового органу вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "НТЦ ЛІЗИНГСТАНДАРТ" платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації, тобто з 22.03.2013 року.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують факт подання позивачем до податкового органу декларації з податку на додану вартість з показниками про наявність постачання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання, та як наслідок, відсутність у податкового органу встановлених п.п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року по справі №820/3182/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 820/3182/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.