Ухвала

від 10.07.2013 по справі 1570/6273/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 р.Справа № 1570/6273/2012

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Експо» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Експо» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та зобов'язання поновити всі показники декларації на додану вартість за грудень 2011 року,

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Грейн Експо» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними.

Позивач просив визнати протиправними дії при проведенні зустрічної звірки позивача з контрагентами та подальшої реалізації за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року за результатами якої складено акт-довідку №72/23-1/37680805 від 27.03.2012 року, дії щодо складання акта-довідки перевірки від 27.03.2012 року №72/23-1/37680805, дії по формуванню висновків в акті-довідці перевірки щодо не настання реальних правових наслідків по операціям купівлі-продажу та включення ТОВ «Грейн Експо» до категорії «транзитерів» та зобов'язати відповідача поновити всі показники декларації на додану вартість за грудень 2011 року.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав його необґрунтованості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Грейн Експо» відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням ТОВ «Грейн Експо» звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби 27.03.2012 року проведено зустрічну звірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Експо» щодо взаємовідносин із платниками податків-постачальниками: ПП «Лотіам» код ЄДРПОУ 35241259, ПП «Агро-Прод-Транс» код ЄДРПОУ 35120792, TOB «Кваркон» код ЄДРПОУ 36955574, ПП «Тісона» код ЄДРПОУ 33726510, ПП «Ірел» код ЄДРПОУ 20908954, ТОВ «Рофф» код ЄДРПОУ 36880436 та подальшої реалізації за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби за результатами зустрічної звірки складено Акт/Довідку № 72/23- 1/37680805 від 27.03.2012 року, де зроблено висновок про доцільність включення TOB «Грейн Експо» до категорії «транзитерів» (грудень 2011 року), а усі операції купівлі-продажу з TOB «Грейн Експо» не спричиняють реального настання правових наслідків.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Наказом ДПС України від 08.08.2011 року № 475/ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії тінізації економіки» були встановлені критерії, за якими підприємства можуть бути віднесені до тієї чи іншої категорії ризикованості, в залежності від багатьох факторів, які дають змогу виявити та запобігти виведенню грошових коштів в тіньовий сектор економіки (ухилитися від оподаткування), також наказом були доведені типові схеми, які використовують у своїй діяльності ризикові суб'єкти господарювання, які дозволяють їм ухилятись від оподаткування, використовуючи у своїй діяльності фіктивні підприємства, які створюються на підставних осіб, не маючи на меті отримання прибутку, «діючи» лише для формування вигоди у ланцюгу постачання (вигодоформуючі суб'єкти), проведення фінансових потоків (податкові зобов'язання дорівнюють податковому кредиту - транзитери), штучно створюючи скачок цін «закупівлі товару/послуг», який дозволяє значно збільшувати суму податкового кредиту для підприємства - отримувача (вигодонабувача), «отримуючи» товари/послуги від суб'єктів господарювання, які не мають змогу здійснювати постачання товару або надавати послуги, у зв'язку із відсутністю мінімально необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, та які відсутні по місцезнаходженню (податкові ями).

Враховуючи те, що Наказом ДПС України від 08.08.2011 року № 475/ДСК були затверджені критерії та типові схеми ухилення від оподаткування, під час проведення зустрічної звірки фахівцями ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС були виявлені ознаки, які свідчать про те, що TOB «Грейн Експо» є «транзитером», оскільки - TOB «Грейн Експо» декларувало зобов'язання на рівні податкового кредиту (загальна сума податкових зобов'язань - 3 047 975 грн., загальна сума податкового кредиту - 3 027 589 грн., загальна сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету за підсумками звітного податкового періоду - грудень 2011 року - 20 386 грн.) здійснювало господарські операції з контрагентами-постачальниками, які відсутні по місцезнаходженню та у яких відсутні мінімально необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності, існували відхилення в базі даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА» по контрагенту-постачальнику TOB «Рофф», оскільки за період грудень 2011 року жодне підприємство не декларує факт поставки товарів на адресу TOB «Рофф», проте встановлено контрагентів-покупців, які декларують факт отримання товарів від TOB «Рофф», що свідчить про штучне формування податкового кредиту з метою зменшення суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, також TOB «Грейн Експо» не надавало документів, які підтверджують отримання товару та його зберігання.

На підставі встановлених у ході проведення зустрічної звірки фактів, позивача було включено до категорії «транзитерів».

Відповідно до вимог п.2.1 Наказу ДПС України від 22.04.2011 року № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Пунктом 2.2 вищезазначеного Наказу (далі - Наказ № 236) визначено, що необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України АІС ДПА України, (Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т.ч. підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т.ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

З метою проведення зустрічної звірки орган ДПС України, що ініціює проведення такої звірки надсилає органу ДПС, на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання відповідний запит. Слід врахувати, що форма запиту є примірною та заповнюється залежно від наявних даних про платника податків або суб'єкта господарювання, виду здійснених операцій та їх документального підтвердження. Недотриманням органом ДПС - ініціатором примірної форми запиту не є підставою для відмови органом ДПС - виконавцем у здійсненні зустрічної звірки.

У зв'язку із отриманням термінової телеграми ДПС в Одеській області від 06.03.2012 року № 4171/7/20-2010 про відпрацювання підприємств групи ризику по звітності за січень-грудень 2011 року та податкової інформації від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, ДПІ м. Херсона, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва (наявні у матеріалах справи), ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено відповідну зустрічну звірку.

При проведенні зустрічної звірки TOB «Грейн Експо» з питань взаємовідносин з платниками податків-постачальниками ПП «Лотіам» код ЄДРПОУ 35241259, ПП «Агро-Прод-Транс» код ЄДРПОУ 35120792, TOB «Кваркон» код ЄДРПОУ 36955574, ПП «Тісона» код ЄДПОУ 33726510, ПП «Ірел» код ЄДРПОУ 20908954, TOB «Рофф» код ЄДРПОУ 36880436 за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС була використана інформація, яка була отримана: від ДПІ у Приморському районі м. Одеси лист від 24.02.2012 року № 10307/7/23-5з актом від 24.02.2012 року № 458/23-513/35241259 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Лотіан» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року»; від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва лист від 16.02.2012 року № 744/7/23-113 з актом від 15.02.2012 року №354/23-100/20908954 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ірел» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2011 року»; від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва лист від 20.02.2012 року № 1716/7/23-320 з актом від 17.02.2012 року № 183/23-325/36880436 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Рофф» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року»; від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва лист від 21.02.2012 року № 18017/23-320 з актом від 20.02.202 року № 187/23-325/36955574 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Кваркон» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період грудень 2011 року»; від ДПІ у м. Херсоні лист від 14.02.2012 року № 1143/7/15-211 з актом від 13.02.2012 року № 26/15-2/33726510 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Тісона» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у листопаді-грудні 2011 року»; від ДПІ у м. Херсоні лист від 27.02.2012 року № 1482/7/15-211з актом від 24.02.2012 року № 31/15-2/35120792 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Аго-Прод-Транс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у грудні 2011 року» (Том 1 а.с. 131-183). Вищезазначеними актами, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, ДПІ у м. Херсоні було встановлено:

- у підприємства ПП «Лотіан» відсутня достатня кількість трудових та виробничих ресурсів для виконання своєї господарської діяльності. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Враховуючи вищевикладене, встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Лотіан»;

- у зв'язку із неподанням документів для проведення перевірки підприємством ПП «Ірел» на теперішній час неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій за грудень 2011 року. При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу України із змінами та доповненнями;

- у підприємства TOB «Рофф» відсутні матеріальні та трудові ресурси, як власні так і орендовані, складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, власні або орендовані земельні ділянки для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару, не має достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності. Підприємство за податковою та фактичною адресою не знаходиться. За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено, що жодне підприємство не декларує факт поставки товарів (послуг) на адресу TOB «Рофф» за період грудень 2011 року, проте встановлено контрагентів-покупців, які декларують отримання товарів від TOB «Рофф», що свідчить про штучне формування податкового кредиту підприємствами-покупцями з метою зменшення суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет. Таким чином, не встановлено факту реального здійснення господарської діяльності TOB «Рофф» у грудні 2011 року;

- враховуючи, що підприємство TOB «Кваркон» за податковою адресою не знаходиться, директор підприємства на території Миколаївської області не зареєстрований і місце його знаходження не встановлено, а також: той факт, що підприємством не надано до перевірки документи, які підтверджують проведення фінансово-господарських операцій у грудні 2011 року, є підстави вважати, що правочини здійснені TOB «Кваркон» з контрагентами-покупцями є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних. При цьому, без проведення комплексу контрольно-перевірочних заходів (зустрічних звірок з покупцями та отримання від них документів щодо задекларованих взаємовідносин) на даний час неможливо зробити остаточний висновок про відповідність чинному законодавству операцій з купівлі-продажу товарів проведених TOB «Кваркон» в грудні 2011 року;

- так як у ПП «Ticoнa» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, угоди укладені між постачальниками та покупцями у листопаді-грудні 2011 року мають ознаки нікчемності;

- враховуючи те, що у ПП «Агро-Прод-Транс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, угоди, укладені між; постачальниками та покупцями у грудні 2011 року мають ознаки нікчемності;

Пунктом 1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України .

Відповідно до вимог п.73.3 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин в тому числі у разі проведення зустрічної звірки.

Крім того, вимогами п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, що було зроблено відповідачем.

Окрім цього, відповідно до вимог п.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, в тому числі, податкова інформація.

Таким чином, колегія суддів вважає, що акти, отримані від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, ДПІ у м. Херсоні, є податковою інформацією, у розумінні пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 , п.73.3, 73.5 ст. 73 , п.83.2 ст. 83 Податкового кодексу України , а тому правомірно були використані ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС під час фіксування порушень вимог діючого законодавства разом з іншими, фактами встановлених порушень, які знайшли своє відображення в акті /довідці від 27.03.2012 року.

Також, позивачу був наданий запит з проханням надати усі документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з постачальниками.

На вищезазначений запит позивачем були надані не в повному обсязі документи, які були витребувані ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, а саме: акти приймання - передачі товару; товарно-транспортні накладні; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; документів щодо якості та безпеки, зберігання та оплати товарно-матеріальних цінностей.

Водночас, враховуючи, що ТОВ «Грейн Експо» допустило до проведення перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач не ставив під сумнів законність проведення позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України , для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У відповідності до вимог п.44.7 ст. 44 Податкового кодексу України , протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Чого в даному випадку позивачем зроблено не було, показники податкової звітності не були підтверджені.

Згідно до вимог п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу за результатами зустрічних звірок складається довідка.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем зроблено обґрунтований висновок, що ненадання позивачем вищеперелічених документів не дають змогу визначити період переходу права власності на товар, умови його транспортування, отримання (ким. як, за яких обставин товар відпускався/отримувався), не дають змогу дійти висновку про реальність здійснення господарських операцій між TOB «Грейн Експо» та його контрагентами.

Оскільки відповідачем під час проведення зустрічної звірки було встановлено, що постачальники TOB «Грейн Експо» відсутні за місцезнаходженням, у них відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, враховуючи ненадання позивачем витребуваних запитом ДПІ документів, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що усі операції між позивачем та контрагентами - постачальниками носили безтоварний характер.

Згідно до вимог п.1, та п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства його моральним засадам.

Колегія суддів зазначає, що, позивачем не були надані до перевірки рахунки-фактури, які були обумовлені усіма договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі товару.

Стосовно визнання правочинів недійсними, які, як вважає позивач, повинні визнаватись такими у судовому порядку, колегія суддів зазначає, що, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, при проведенні зустрічної звірки, складанні акту/довідки від 27.03.2012 року № 72/23-1/37680805 та висновків такого акту/довідки, діяв правомірно, згідно чинного законодавства України.

Згідно до вимог п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до вимог п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно до вимог п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до вимог п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно до вимог п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до вимог п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно до вимог п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно до вимог п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року , господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно до вимог п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України ).

Вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК України ) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ч 1. ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 цієї статті).

Враховуючи приписи зазначених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач обґрунтовано дійшов висновку, що правочини між позивачем та його контрагентами не породжують ніяких юридичних наслідків.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Окрім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України . Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом першої інстанції досліджено первинні документи, наявні в матеріалах справи.

В рахунках-фактурах, виданих ПП «Агро-Прод-Транс», ПП «Тісона», ТОВ «Кваркон» не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові, посаду особи, яка підписала відповідні рахунки-фактури, у видаткових накладних, виданих ПП «Агро-Прод-Транс», ПП «Тісона», ТОВ «Кваркон», ПП «Лотіан» не зазначено ПІБ та посаду особи, яка підписувала відповідні видаткові накладні. При заповненні товарно-транспортних накладних вантажовідправниками ПП «Агро-Прод-Транс», TOB «Рофф», TOB «Кваркон», ПП «Тісона», ПП «Ірел» в графі «пункт навантаження» жодним підприємством не вказано конкретну адресу, а зазначено лише назву населеного пункту. Також, в товарно-транспортних накладних, виписаних ПП «Агро-Прод-Транс», ПП «Тісона», TOB «Кваркон», ПП «Ірел» розділ «вантажно-розвантажувальні операції» заповнений неповністю.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно пояснень представника відповідача у зв'язку із технічною помилкою фахівців ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС під час оформлення результатів відповідної звірки було помилково вказано «Акт/Довідка» замість «Довідка», колегія суддів погоджується із тим, що така технічна помилка не впливає та не може впливати на результати, отримані в ході проведення вищезазначеної зустрічної звірки.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Окрім аналізу наведених норм права колегія суддів також аналізувала відомості щодо підтвердження товарності операцій, що були предметом дослідження податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

Представник позивача не заявив ані письмового, ані усного клопотання щодо надання доказів на підтвердження товарності цих операцій, навіть не прибув у судове засідання, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи та не повідомив про будь які причини своєї неявки. Такі доказі в матеріалах справи відсутні та не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Експо» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький