Постанова

від 04.07.2013 по справі 2а-0870/3800/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року 11:00Справа № 2а-0870/3800/11 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря

та представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 червня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Ленінському районі, відповідач) в якій просить (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 21.04.2011 року № 48 (5361/10/29-117) з моменту його прийняття та зобов'язати відповідача здійснити всі необхідні дії для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Технополіс» як платника податку на додану вартість, яке відбулося на підставі вказаного рішення.

Ухвалою суду від 10 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/3800/11, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 30 червня 2013 року.

Ухвалою суду від 09 серпня 2011 року провадження у справі зупинялося до набрання законної сили рішенням у справі № 2а-0870/5554/11.

Ухвалою від 24 квітня 2013 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 24.04.2013 року. Надалі за клопотанням сторін розгляд справи неодноразово зупинявся.

Позивач у судове засідання 04 липня 2013 року свого представника не направив, надав до суду клопотання, в якому він просить розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Проти задоволення клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні не заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

У зв'язку з відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс» пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 23282030, знаходиться на обліку в якості платника податків в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Згідно з рішенням № 48 від 21 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

З тексту рішення вбачається, що правовою підставою для винесення спірного рішення відповідачем зазначено абз. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України. Фактичною підставою був висновок відповідача про відсутність платника податку за місцезнаходженням.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши підстави прийняття спірного рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, суд дійшов наступного висновку.

Підстави для анулювання реєстрації юридичної особи як платника ПДВ визначені статтею 184 Податкового кодексу України, відповідно до абз. «ж» п. 184.1 якої реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до пп. 5.2.11 п. 5.2 Р. V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Державної податкової інспекції України від 22.12.2010 року № 978 (яке діяло на час прийняття спірного рішення) рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами. зокрема, є повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (підстава - підпункт "ж" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

У свою чергу, правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначені в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з ч.12 ст. 19 якого у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. (п.14 ст. 19 Закону).

Отже, з аналізу ст. 19 Закону вбачається, що у разі виникнення описаної у зазначеній нормі Закону ситуації державний реєстратор не проводить перевірки достовірності відомостей та документів, поданих органами державної податкової служби, та вчиняє юридичну дію на підставі та керуючись лише наданими документами податкового органу, що свідчить про відсутність можливості державного реєстратора дослідити та визначити правильність та обґрунтованість прийняття рішення про внесення відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Таким чином, у спірному випадку суд досліджує правомірність та законність дій ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо повідомлення державного реєстратора про відсутність юридичної особи - позивача за її місцезнаходженням.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачу було відповідно до п. 2.3.2 зазначеного акта відповідачем зазначено місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 69089, м. Запоріжжя, вул.Істоміна, 21-А, Перевіркою встановлено, що фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 11, кв. 15.

Після проведення зазначеної перевірки та прийняття за її результатами акта позивач місцезнаходження ані зареєстрованого, ані фактичного не змінював.

Отже, судом встановлено, що відповідачу на час прийняття спірного рішення було відоме фактичне місцезнаходження позивача. Крім того, відповідачем не надано доказів наявності у позивача податкового боргу або прийняття відносно позивача рішення про визначення суми грошових зобов'язань у зв'язку з неподанням позивачем у встановлені законом терміни податкової декларації. У матеріалах справи також відсутні докази неподання позивачем документів обов'язкової податкової звітності у 2011 році.

Таким чином, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не мало підстав для проведення перевірки місцезнаходження позивача згідно з приписами пп. 12.2 п. 12 р. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №979 (який діяв на час прийняття спірного рішення).

Також суд зазначає, що у зв'язку з обізнаністю відповідача про фактичне місцезнаходження позивача доказів неможливості вручення позивачу будь-яких документів органами державної податкової служби суду не надано.

Згідно з приписами пп. 12.4-12.5 Порядку щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 19-ОПП

Відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів вжиття підрозділами податкової міліції належних та достатніх заходів на підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням або неможливості встановити його фактичне місцезнаходження.

Крім того, вищезазначені обставини були також встановлені судовим рішенням по справі №2а-0870/5554/11, яке долучено до матеріалів справи №2а-0870/3800/11. Так, постановою суду від 02 серпня 2011 року по справі №2а-0870/5554/11 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» задоволені в повному обсязі. Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби по встановленню місцезнаходження позивача, направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП, та зобов'язано відповідача відкликати від державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП. Вищезазначена постанова набрала законної сили - 03 липня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Виходячи з того, що обставини щодо наявності платника податків були встановлені відповідачем з порушенням закону, а в силу норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний реєстратор не наділений законом повноваженнями щодо перевірки правильності, достовірності та правомірності складання податковим органом повідомлення за формою № 18-ОПП, вчинена державним реєстратором реєстрацій дія не є обґрунтованою підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації юридичної особи в якості платника податків у зв'язку з невірністю та безпідставністю документів, складених самим відповідачем.

Таким чином в силу ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Технополіс» як платника податку на додану вартість та не надав належних доказів обґрунтованості прийняття такого рішення.

Приймаючи викладене вище до уваги, суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача та визнати неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Розглядаючи вимогу позивача про зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Технополіс» як платника податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Оскільки Податковим кодексом України порядок поновлення реєстрації юридичної особи-платника податку на додану вартість не врегульований, суд керується при вирішенні даного питання приписами Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394, відповідно до пп. 5.6.1 п.5.6 ст. 5 якого встановлено, що підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ під час адміністративного оскарження. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для внесення відповідних змін до Реєстру.

Рішення податкового органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки або є заступником керівника.

Виходячи з наведеного слідує, що поновлення реєстрації платника податку на додану вартість здійснює орган державної податкової служби України, в якому особа знаходилась на обліку в якості платника податку на додану вартість шляхом виконання обов'язку про направлення рішення суду, яке набрало законної сили, до державної податкової служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на ст.ст. 71, 72 КАС України, на думку Запорізького окружного адміністративного суду, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не доведено правомірності та обґрунтованості своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби від 21 квітня 2011 року №48 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби поновити державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» (код ЄДРПОУ 23282030).

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили і є остаточною після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.П.Бойченко