Рішення

від 19.07.2013 по справі 904/3417/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.13р. Справа № 904/3417/13 За позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Агро", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське", м. Новомосковськ,

Дніпропетровська область

про стягнення 146 622,50 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Петровська Я.В., дов. від 29.04.13р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору :

Приватна виробничо-комерційна фірма "Агро" (далі - позивач) звернулась до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське" (далі - відповідач) суму 146 622,50 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором поставки №36 від 28.12.11р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином.

В матеріалах справи наявний відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечує проти позову. У відзиві вказує, що до позовних матеріалів на надано обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, з якого б вбачалось, за якими видатковими накладними не проведено повний або частковий розрахунок відповідачем. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження поставки товару у кількості, зазначеній в Договорі, та повного виконання позивачем зобов'язань за Договором.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

25.08.2010 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 30/10 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно виставлених рахунків (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами розділу 3 Договору розрахунки здійснюються у безготівковому (готівковому) порядку на розрахунковий рахунок (в касу) постачальника. Строки розрахунків - 3 банківських дні.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що на виконання умов Договору протягом періоду з 02.03.12р. по 24.12.12р. позивачем поставлено товар на загальну суму 2 454 622,50 грн., проте відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару виконав частково на суму 2 308 000, 00 грн., у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 146 622,50 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, суд відхиляє, з огляду на те, що позивачем надано розрахунок позовних вимог (а.с.21,т.І) та акт звіряння розрахунків (а.с.68-70, т.ІІ), а матеріалами справи підтверджується поставка товару за Договором та існування заборгованості відповідача перед позивачем, що виникла внаслідок часткової оплати відповідачем поставленої продукції.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул. Микити Головка, 7; ЄДРПОУ 00377489) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Агро" (49101, м.Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд.42, кв. 85; ЄДРПОУ 24428760) суму 146 662, 50 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот шістдесят дві грн. 50 коп.) основного боргу, 2 932,44 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві грн. 44 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 22.07.2013р.