Постанова

від 16.07.2013 по справі 5015/4010/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 5015/4010/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову від 14.05.2013 Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 5015/4010/12 господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Імпекс", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пен Сіті", простягнення кредитної заборгованості у сумі 598988 дол. США та 1237028,02 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачаМикитенко О.В. (дов. від 20.06.2012 № 1661); відповідача-1не з'явились; відповідача-2не з'явились; відповідача-3не з'явились; ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів" (надалі - ТОВ "Денді-Львів", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Імпекс" (надалі - ТОВ "Денді-Імпекс", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пен Сіті" (надалі - ТОВ "Пен Сіті". Відповідач-3) про стягнення з відповідачів солідарно кредитної заборгованості відповідача-1, а саме: за кредитом у сумі 400 000,00 дол. США (еквівалентно 3 197 200,00 грн.) та 331 189,00 грн.; за відсотками (нарахованими за користування кредитом) у сумі 198 988,41 дол. США (еквівалентно 1 590 514,36 грн.) та 215 970,29 грн.; неустойки (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу за кредитом та відсотками) за кожен день прострочення) у сумі 689 868,73 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2012 у справі № 5015/4010/12 (суддя Шпакович О.Ф.), позов задоволений повністю; стягнуто солідарно з ТОВ "Денді-Львів", ТОВ "Денді-Імпекс" та ТОВ "Пен Сіті" на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" суму боргу (за кредитом) 400 000,00 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 3 197 200,00 грн.) та 331 189,00 грн.; відсотки за користування кредитом у сумі 198 988,41 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 1 590 514,36 грн.) та 215 970,29 грн.; пеню у сумі 689 868,73 грн., а також судовий збір у сумі 64 380,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 (колегія суддів: Бонк Т.Б. - головуючий, судді - Бойко С.М., Марко Р.І.), апеляційну скаргу ТОВ "Денді-Імпекс" задоволено; рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012 у справі № 5015/4010/12 скасовано в частині стягнення солідарно боргу з ТОВ "Денді-Імпекс" та ТОВ "Пен Сіті" на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк"; в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ТОВ "Пен Сіті" та до ТОВ "Денді-Імпекс" про стягнення солідарно кредитної заборгованості відмовлено; в решті рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012 у справі № 5015/4010/12 залишено без змін; пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012 у справі № 5015/4010/12 викладено в наступній редакції: "стягнути з ТОВ "Денді-Львів" на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" суму боргу (за кредитом) 400 000,00 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 03.12.2012, еквівалентно 3 197 200,00 грн.) та 331 189,00 грн.; відсотки за користування кредитом у сумі 198 988,41 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 03.12.2012, еквівалентно 1 590 514,36 грн.) та 215 970,29 грн.; пеню у сумі 689 868,73 грн., судовий збір у сумі 64 380,00 грн."; стягнуто з ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" - 11 470,0 грн. в Державний бюджет України; господарський суду Львівської області зобов'язано видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України .

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 626, 628, 251, частини 4 ст. 559, Цивільного кодексу України, частини 7 ст. 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 43, 82, 101 ГПК України, без належної правової оцінки усіх обставин справи у їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Крім цього, позивачем у судовому засіданні надано додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких позивач в обгрунтування неправильності прийняття постанови апеляційним господарським судом посилається на рішення госопдрського суду Львівської області у справі № 5015/4986/12 за позовом ТОВ "Денді-Імпекс" до Банку про визнання Договору поруки № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010 припиненим, яким у задоволенні позову відмовлено, що свідчить про чинність договору на підставі якого заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів у даній справі.

Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судами встановлено, що 15.05.2008 між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є позивач) (Банк) та ТОВ "Денді-Львів" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 1.08-26, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 455 400,00 доларів США, а Позичальник отримати кредит, використати його за цільовим призначенням зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 13,2 % у строки та в порядку обумовлені договором, і повернути кредит до 14.10.2009.

15.07.2009 між Банком та Позичальником (Відповідачем-1) укладено Додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до умов Кредитного договору і, передбачено надання кредиту як у доларах США, так і в національній валюті.

Додатковою угодою № 2 від 11.01.2010 сторонами остаточно погоджено умови Кредитного договору № 1.08-26 від 15.05.2008, відповідно до яких Позичальник зобов'язався повернути Банку кредитні кошти частинами: згідно із встановленим Графіком (ст. 6 Кредитного договору), яким передбачено кінцевий термін повернення залишкової суми 11.03.2011; встановлено розмір відсотків за користування кредитом у доларах США (18 % річних) та національній валюті (25% річних), а також - погоджено порядок збільшення відсоткової ставки у випадку порушення Позичальником грошових зобов'язань.

В забезпечення належного виконання зобов'язань Позичальника перед Банком укладені наступні забезпечувальні договори:

- між Банком та ТОВ "Денді-Імпек" укладений Договір поруки № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010;

- між Банком та ТОВ "Пен Сіті" укладений Договір поруки № 1.08-26/П-2 від 13.01.2010.

За умовами зазначених Договорів поруки Поручителі (відповідач-2 та відповідач-3) зобов'язалися відповідати перед Банком за виконання Позичальником взятих на себе за Кредитним договором № 1.08-26 зобов'язань у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора; у разі порушення Позичальником зобов'язань, Позичальник і Поручителі відповідають перед кредитором як солідарні Боржники (п.п. 1.1., 1.2., 1.3 Договорів поруки).

Банком виконано умови кредитного договору щодо надання кредитних коштів як у доларах США, так і в гривнях; проте Позичальник (відповідач-1) свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість:

- за кредитом у сумі 400 000,00 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 3 197 200,00 грн.) та 331 189,00 грн.;

- за відсотками (нарахованими за користування кредитом, у тому числі -у підвищеному розмірі) у сумі 198 988,41 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 1 590 514,36 грн.) та 215 970,29 грн.;

- а також Банком нарахована неустойка за неналежне виконання умов кредитного договору (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу за кредитом і відсотками) за кожен день прострочення платежу, - згідно з умовами п. 12.1. Кредитного договору) у сумі 689 868,73 грн.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що на час розгляду справи відповідачами не надано доказів погашення кредитної заборгованості у сумі, яку просив стягнути позивач.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За змістом ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1 та ч. 2).

З огляду на те, що судом встановлено факт неналежного виконання кредитних зобов'язань як Позичальником так і поручителями, та враховуючи вищенаведені правові положення, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитом 400 000,00 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 3 197 200,00 грн.) та 331 189,00 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 198 988,41 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 1 590 514,36 грн.) та 215 970,29 грн. Крім цього, з урахуванням пункту 12.1 Кредитного договору, яким встановлено, що у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки; розрахунок пені здійснюється на суму прострочення виконання Боргового зобов'язання за весь час прострочення, що зумовлює відсутність застосування обмеження встановленого частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом здійснено перевірку нарахування пені та задоволено до стягнення пеню у сумі 689 868,73 грн.

При цьому, місцевим господарським судом надано правову оцінку умовам Договорів поруки з урахування ст. 627 Цивільного кодексу України, та зазначено, що сторони визначили строк поруки вказівкою на те, що порука припиняється з припиненням зобов'язання, тобто до повного виконання сторонами свої зобов'язань, а тому дійшов висновку щодо відсутності підстав для припинення договору поруки на підставі частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився з висновками місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову відносто Поручителів - відповідача-2 та відповідача-3 з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу приписів частини 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України та пункту 1.3. Договорів поруки встановлено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Разом з тим, частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В Договорах поруки № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010 та № 1.08-26/П-2 від 13.01.2010, і зокрема, в пункті 6.1. встановлено, що порука за цим Договором припиняється з припиненням зобов'язання.

За змістом частини 1 ст. 251 та частини 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК).

З урахуванням вищенаведених правових положень, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що умова договору поруки про припинення поруки з припиненням зобов'язання за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Умовами Кредитного договору № 1.08-26 від 15.05.2008 (з урахуванням внесених змін), і зокрема пунктом 6.1., строк виконання основного зобов'язання позичальником встановлений до 11.03.2011.

Отже, в силу приписів частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, Банк починаючи з 12.03.20011 протягом шести місяців (до 12.09.2011) зобов'язаний був звернутись з вимогою до Поручителів про виконання забезпеченого порукою кредитного зобов'язання.

Втім, судом апеляційної інстанції встановлено, що Банк з письмовими вимогами до поручителів звернувся лише 28.12.2011, тобто поза межами шестимісячного строку, а пропуск цього строку в силу законодавчої вказівки (ч. 4 ст. 559 ЦК) є підставою для припинення поруки за Договорами поруки № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010 та № 1.08-26/П-2 від 13.01.2010, а отже і відсутності правових підстав для стягнення кредитної заборгованості з поручителів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарський судом невірно застосовано частину 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки строк припинення договору поруки не встановлений, то не пред'явлення вимог до поручителів протягом шести місяців після настання строку виконання основного зобов'язання є правовою підставою для відмови кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати солідарного стягнення боргу з поручителя (відповідача-2) ТОВ "Денді-Імпекс" за Договором поруки № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010 та поручителя (відповідача-3) ТОВ "Пен Сіті" за Договором поруки та № 1.08-26/П-2 від 13.01.2010, у зв'зку з чим рішення місцевого господарського суду від 03.12.2012 в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з відповідача-2 та відповідача-3 скасовано, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012 залишено без змін.

При цьому апеляційнийм господарським судом не прийнято до уваги рішення господарського суду Львівської області від 28.01.2013 у справі № 5015/4986/12, яким відмовлено ТОВ "Денді-Імпекс" до ПАТ "ПУМБ" про визнання Договору поруки № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010 припиненим, у зв'язку з тим, що на час розгляду справи апеляційним господарським судом дане рішення не набрало законної сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції правомірними, які відповідають встановленим обставинам, матеріалам справи та чинному законодавству, оскільки за своєю правовою природою строк, передбачений частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки, при цьому у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України; а отже встановлення судом факту закінчення строку, є правовою підставою для відмови кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його спливом.

Крім цього, такі висновки суду апеляційної інстанцій відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у численних постановах у справах даної категорії, що, в силу ст. 111 28 ГПК України, є обов'язковими для застосування судами нижчих інстанцій.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, інші посилання скаржника викладені у додаткових поясненнях до касаційної скарги фактично зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про встановлення обставин справи та додаткового дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції, що суперечить вимогам ст. 111 7 ГПК України, і тому до уваги не приймаються.

За таких обставин, постанова апеляційного суду є обґрунтованою і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 у справі № 5015/4010/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук