Рішення

від 21.06.2013 по справі 902/274/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 902/274/13-г 21.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Нафта" до Приватного підприємства "Фірма Нафтосинтез" простягнення 52 903,66 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Соляр Т.В. (дов. б/н від 19.04.2013 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21 червня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Нафта" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Фірма Нафтосинтез" про стягнення 52 903,66 грн., в тому числі 46 335,00 грн. основного боргу за договором № 251001 купівлі - продажу нафтопродуктів від 25.10.2011 року, 1 119,99 грн. - 3 % річних, 5 449,00 пені.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області матеріали справи № 902/274/13-г було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до вимог статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

В результаті автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 902/274/13-г до свого провадження, розгляд справи призначено на 07.05.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 902/274/13-г передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 902/274/13-г прийнято до провадження суддею Гулевець О.В., розгляд справи призначено на 11.06.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року справу № 902/274/13-г передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 902/274/13-г до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року.

У судовому засіданні 11.06.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю подання додаткових доказів по справі у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.06.2013 року.

У судовому засіданні 21.06.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.2013 року не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2011 року між Приватним підприємством "Фірма Нафтосинтез" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Нафта" (покупець) укладено Договір № 251001 купівлі-продажу нафтопродуктів (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору його предметом являються правовідносини сторін по купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах видачі Продавцем Покупцю Талонів, які підтверджують право Покупця на отримання нафтопродуктів, відповідної якості та відповідної марки.

Згідно з пунктом 1.2. Договору реалізація нафтопродуктів відбувається через АЗС.

Покупець сплачує Продавцю за нафтопродукти по цьому Договору на умовах 100% передоплати. Талони на нафтопродукти видаються Продавцем Покупцю на підставі заявок Покупця (пункти 1.3., 1.4 Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору оплата за Товар вноситься Покупцем на рахунок продавця, згідно виставленого рахунку-фактури, який є невід`ємною частиною цього Договору. Видача талонів відбувається на підставі видаткової накладної, яка одночасно підписується продавцем та представником Покупця, згідно довіреності.

Продавець гарантує вільне отримання Покупцем Товару на АЗС, зазначеній в пункті 1.2. цього Договору, шляхом наливу в автотранспорт Покупця, інші ємності, що незаборонені правилами відпуску товару, кількість та марка якого вказана на Талоні встановленого зразка (пункт 3.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача в якості оплати за нафтопродукти 46 721,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 993 від 03.10.2010 року.

Видача талонів позивачу підтверджується видатковими накладними № 000198 від 25.10.2011 року та № 000224 від 17.11.2011 року.

За твердженням позивача йому було відмовлено відповідачем в реалізації його права на отримання нафтопродуктів за талонами: ТалонА-80-10 літрів; Талон А-95-10 літрів; Талон А-95-20 літрів; Талон ДТ-10 літрів; Талон А-92-10 літрів.

Згідно накладної № 4 від 24.04.2012 року відповідачу було повернуто невикористані талони на суму 46 335,00 грн.

24.04.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 20/4-4, в якій просив відповідача повернути сплачені позивачем кошти у розмірі 46 335,00 грн. за невикористані талони. Проте, доказів направлення даної вимоги позивач не надав.

02.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 02/07-2 про повернення коштів за невикористані талони на нафтопродукти в розмірі 46 335,00 грн. Як вбачається з відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку претензію направлено 03.07.2013 року.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, кошти за невикористані талони не перерахував.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не повернув коштів за невикористані талони на нафтопродукти, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 46 335,00 грн. основного боргу, 1 119,99 грн. - 3 % річних, 5 449,00 пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (стаття 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 року за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 13.07.2012 року перерахувати позивачу кошти за невикористані талони на нафтопродукти.

Однак, відповідач, як у строк до 13.07.2012 року, так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо перерахування коштів не виконав.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 46 335,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Нафта" про стягнення з Приватного підприємства "Фірма Нафтосинтез" 46 335,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 449,00 пені та 1 119,99 грн. - 3 % річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, умови укладеного між сторонами Договору не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання щодо повернення коштів за невикористані талони на нафтопродукти.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 449,00 пені задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач при нарахуванні 3% річних неправильно встановив дату початку нарахування 3% річних, оскільки, як було встановлено судом вище, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання щодо повернення коштів за невикористані талони на нафтопродукти у строк до 13.07.2012 року.

За розрахунком суду, з урахуванням наданого позивачем розрахунку розмір 3% річних, який може бути стягнутий з відповідача становить 841,65 грн. за період з 14.07.2012 року по 19.02.2013 року.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 46 335,00 грн. основного боргу та 841,65 грн. 3% річних.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Нафтосинтез" (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, будинок 1, код ЄДРПОУ 30743884) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Нафта" (21050, м. Вінниця, вул. І. Богуна, будинок 2, офіс 411, код ЄДРПОУ 37084678) 46 335 (сорок шість тисяч триста тридцять п'ять ) грн. 00 коп. заборгованості, 841 (вісімсот сорок одну) грн. 65 коп. 3% річних, 1 534 (одну тисячу п'ятсот тридцять чотири) грн. 25 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного

тексту рішення 25.06.2013 року

Суддя С.В. Стасюк