Постанова

від 18.07.2013 по справі 2а-9496/12/0170/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2013 р. (12:04) м.Сімферополь Справа №2а-9496/12/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Гребенюк Є.В. та представників сторін:

від позивача - Рогожина В.О.,

від відповідача - Бабаян А.Ю., Безверха Ю.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбас"

до Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбас" (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі- відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000892201, №0000902201 від 08.08.2012.

Позов мотивовано протиправністю прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки в рамках іншої адміністративної справи визнано протиправним та скасовано наказ відповідача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та дії, щодо проведення останньої, а тому спірні рішення прийняті із порушеннями норм діючого законодавства.

Ухвалами суду від 31.08.2012 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження у справі останню призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Представники відповідача під час розгляду справи позовні вимоги не визнавали з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснили, що само по собі скасування наказу, на їх думку не є підставою для визнання рішень протиправними та їх скасування. Крім того, підставами для прийнятті спірних рішень явилась постанова суду Самарського району м.Дніпропетровська по кримінальній справі №1-301/11 від 05.08.2011, якою встановлено фіктивність підприємництва контрагентів позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбасс" (ЄДРПОУ 30514729) зареєстровано 03.09.1999 та перебуває на податковому обліку у відповідача.

12 липня 2012 року ДПІ у м. Керчі АРК ДПС прийнято наказ №425 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача, яким вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Крим-Донбасс" за період з 01.01.2009 до 31.12.2011 по взаємовідносинам із ТОВ "Славутич-Сігма Н", ПП "Спецпромтехніка", ПП "Універсал Н", ПП "Днепротранс Д 07", ПП "Сервістранс - Н-08", ПП "Спецтанкострой", ПП "Агроспецтехника Н 09", ПП "Автомоторесурс Н 09", ПП "Промспецтех" з 13.07.2012 протягом 5-х робочих днів.

За результатами перевірки складено акт перевірки «548/22-01/30514729 від 26.07.2012, а також спірні податкові повідомлення-рішення №0000892201, №0000902201 від 08.08.2012.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладені висновки викладені у постанові Самарського районного суду м.Дніпропетровська по кримінальній справі №1-301/11 від 05.08.2011, якою встановлено фіктивність підприємництва контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Як же вбачається із постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.08.2012 року, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, судом визнано протиправним і скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 12.07.12 №425 "Про проведення документальної позапланово невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбасс", код ЄДРПОУ 30514729"., а також визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбасс" по взаємовідносинах із ТОВ "Славутич-Сігма Н", ПП "Спецпромтехніка", ПП "Універсал Н", ПП "Днепротранс Д 07", ПП "Сервістранс - Н-08", ПП "Спецтанкострой", ПП "Агроспецтехника Н 09", ПП "Автомоторесурс Н 09", ПП "Промспецтех" за період з 01.01.2009 до 31.12.2011.

Проаналізувавши вказані рішення судів, а також акт перевірки, суд робить висновок про те, що перевірка відповідачем проводилась без фактичного дослідження первинної бухгалтерської документації позивача, а також перевірки товарності угод, що в свою чергу говорить про її неповноту та не об'єктивність.

Позивачем при проведені господарських операцій із вказаними вище контрагентами оформлювались первинні документи, які відображені в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Позивачем надано до суду бухгалтерську документацію про реальне виконання сторонами правочинів сумісних обов'язків, сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг. В свою чергу, а ні позивач, а ні представники відповідача, не виявили бажання та необхідності перевірки їх повноти та достовірності в судовому засіданні, в тому числі і шляхом проведення судових експертиз, тощо.

Відповідно до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення, оскільки останні фактично не перевірялись під час невиїзної перевірки.

Судом також встановлено та ніким не оскаржено той факт, що вказані вище контрагенти в перевіряємий період часу були зареєстровані у якості юридичних осіб та являлись платниками ПДВ.

Останньому під час перевірки не було надано жодної оцінки.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до норм діючого ПК України прийняття податкового повідомлення-рішення є наслідком вчинення контролюючим органом (податковою інспекцією - відповідачем) правомірних дій по призначенню та проведенню перевірки і виявлення факту порушень. Як же судом зазначалось вище, то наказ і дії відповідача по проведенню перевірки визнані судом протиправними та скасовані.

Частиною 3 статті 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже суд робить висновок про те, що оскільки докази порушення норм діючого законодавства з боку позивача під час перевірки одержані з порушенням закону, останні не можуть бути покладені у обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень, а також говорять про порушення діючої процедури їх прийняття, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Суд в свою чергу, не приймає посилання представників відповідача на надану постанову ВАС України із цитуванням правових позицій Верховного Суду України, оскільки в останніх йшла мова про проведення виїзних документальних перевірок, коли суб'єкт перевірки допускає перевіряючих до перевірки, в наслідок чого виявляються певні порушення із дослідженням всієї первинної документації. В даному ж конкретному випадку відповідачем неправомірно проведено невиїзну документальну перевірку без виходу на підприємство, а також витребування і дослідження первинної бухгалтерської документації позивача.

Що ж стосується наданих пояснень відносно порушення конкретної кримінальної справи, то суд останні до уваги не приймає з огляду на ст.70 КАС України та не доведеності належності доказів.

Суд зазначає, що постановою у вказаній кримінальній справі не розкрито та не встановлено факту укладення та виконання конкретних угод між позивачем та всіма вказаними вище контрагентами за перевіряємий період часу, що не може слугувати безумовним доказом протиправності дій позивача за весь перевіряє мий період, а також мати преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Крім вказаного, представниками відповідача не надано суду належним чином завірену копію вказаного рішення суду із відміткою про набрання ним законної сили.

Додатково, в обґрунтування своїх пояснень та безпідставності висновків відповідача, представником позивача надано суду постанову відділу податкової міліції Феодосійського ВДПІ про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Крим-Донбасс» за фактом ухилення від сплати податків, за відсутності у їх діях складу злочину. Що також свідчить про наявність і виконання між позивачем та вказаними контрагентами господарських зобов'язань.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення вищезазначеного, представниками відповідача в судовому засіданні не надано відповідних та належних доказів правомірності прийняття спірних рішень, а також дотримання процедури і вимог діючого ПК України під час їх прийняття, у зв'язку із чим рахує позовні вимоги мотивованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 22.07.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби №0000892201 та №0000902201 від 08 серпня 2012 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Донбас" судові витрати в розмірі 2146 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.