Постанова

від 17.07.2013 по справі 5/101

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа № 5/101

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Кузь В.Л.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Млинарська, 2 (вих. № 21/6-1486-Жв від 23.11.2006 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2006 року

у справі № 5/101

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в особі Прикарпатського управління бурових робіт, м. Долина, вул. Степана Бандери, 1, Івано-Фанківська область

до відповідача: Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області 76010, м. Івано-Фраківськ, вул. Млинарська, 2, Івано-Франківська область

про стягнення збитків у сумі 17 135,00 грн.

За участю представників сторін:

від Позивача : - представник за довіреністю Мелимук В.В.;

від Відповідача : - представник за довіреністю Микитюк Т.І..;

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22,27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

09.11.2006 року Господарським судом Івано-Франківської області (с. Цюх Г.З..) винесено рішення у справі № 5/101 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в особі Прикарпатського управління бурових робіт, м. Долина, вул. Степана Бандери, 1, Івано-Фанківська область до відповідача Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області 76010, м. Івано-Фраківськ, вул. Млинарська, 2, Івано-Франківська область про стягнення збитків у сумі 17 135,00 грн., відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ВДСО при УМВС України в Івано-Фанківській області, м.Івано-Франківськ, вул Млинарська, 2 (код 08596908) на користь ВАТ "Укрнафта" в особі структурної одиниці Прикарпатського УБР, вул. С.Бандери, 1, м. Долина, Івано-Франківська область (код 26429551) - 8567,50 грн. збитків, 85,67 грн. державного мита та 59 грн. інформаційно-технічних послуг.

Рішення суду мотивовано тим, що обидві сторони винні у розкраданні товарно-матеріальних цінностей під час знаходження об'єкта під охороною, відтак присутня змішана форма вини, саме тому вимоги підлягають частковому задоволенню. Належними доказами визначення розміру збитків суд визнав Акт ревізій КРУ в Івано-Франківській області від 14.11.2003 року та довідку бухгалтерії про вартість викраденого майна.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Відділ державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2006 року у справі № 5/101 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок у кримінальній справі по факту крадіжки бурового насосу не винесено, факт вини охорони не встановлено, буровий насос під охорону не приймався поскільки не був на території, яка охороняється ВДСО при УМВС, відтак вина відповідача не встановлена. Окрім того, відповідно до умов договору укладеного між позивачем та відповідачем охорона звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно без повідомлення охорони про порушення цілісності об'єкта або без участі відповідальних працівників охорони при відсутності письмового повідомлення останнього про час зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та визначення розміру збитків.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2006 року подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.02.2006 року, у складі колегії суддів М.І.Городечна (головуючий), М.В.Юркевич, В.Л. Кузь.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року, 22.05.2013 року, 01.06.2013 року та 03.07.2013 року вносилися зміни до складу колегії суддів для розгляду справи № 5/101. Відтак розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желік М.Б., суддів Малех І.Б., Кузя В.Л.

Зазначеному складу суду відводів не заявляли.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 року, 14.02.2007 року, 28.02.2007 року, 12.06.2013 року, 03.07.2013 року розгляд справи відкладався з підстав зазначених у них.

27.03.2007 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду провадження по розгляду справи № 5/101 було зупиненим до закінчення розгляду кримінальної справи № 222782 по факту крадіжки насоса бурового НБ-32 зі складу № 4 Прикарпатського управління бурових робіт ВАТ "Укрнафта".

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 17.07.2013 року сторони участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла висновку, про те, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2006 року у справі № 5/101 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Зазначена ухвала вказаним вимогам не відповідає.

25.01.2002 року між відділом Державної служби охорони при УМВС МВС України в Івано-Франківській області (в подальшому - Охорона) (правонаступником якого є Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області) та Івано-Франківським управлінням бурових робіт ВАТ "Укрнафта" (в подальшому - Замовник) (правонаступником якого є Прикарпатськe управління бурових робіт Публічного акціонерного товариства "Укрнафта") укладено договір № 13/01-13/05р. на охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України.

Як вбачається із матеріалів справи договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками, що свідчить про погодження сторонами усіх його істотних умов.

Відповідно до п. 1 зазначеного Договору замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкт та/або його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації і позначені у плані-схемі об'єкта, що охороняється. Охорона матеріальних цінностей, які знаходяться на території об'єкта, але поза межами приміщень, включених до дислокації, здійснюється згідно з окремо укладеним договором.

Обов'язками замовника згідно умов договору є: при виявлені порушень цілісності приміщень (дверей, вікон, замків, стін), що включені дo дислокації об'єкта, негайно повідомити охорону; залучати уповноважених представників охорони до роботи комісії по зняттю залишків та визначення суми збитку, заподіяного майну замовника внаслідок неналежного виконання (невиконання) охороною зобов'язань за договором, та інші. (підрозділ 4.2 розділу 4 "Обов'язки сторін").

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення збитків спричинених незабезпеченням належної охорони майна в сумі 17 135,00 грн. аргументовуючи позовні вимоги постановою про перекваліфікацію кримінальної справи № 222782 від 22.12.2003 року у відповідності до якої слідством встановлено, що Жирик Б.І. працюючи комірником складу № 4 Прикарпатського УБР ПАТ "Укрнафта" та являючись матеріально відповідальною особою скоїв розтрату ввіреного йому на зберігання майна - насоса бурового марки НБ-32 та манометра до нього.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено не лише розміру збитків, а й самого факту їх настання, так само як не доведено наявність усіх інших елементів цивільного правопорушення.

Так, позивач обґрунтовуючи розмір збитків зазначає, що сума 17135,00 грн. визначена у відповідності до довідки виданої позивачем про вартість викрадених матеріальних цінностей зі складу № 4 від 21.06.2006 року № 14юр-2217.

Окрім того, в обґрунтування позовних вимог щодо розміру збитків позивач посилається на акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Прикарпатського управління бурових робіт Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області від 14.11.2003 року, відповідно до якого проведено ревізію наявності та збереження товарно-матеріальних цінностей на складі № 4 Прикарпатського управління бурових робіт ВАТ "Укрнафта" за період з 01.10.2003 року по 11.11.2003 року.

Згідно акту ревізії встановлено, що по прибутковому ордену № б/н від жовтня 2003 року 2 насоси НБ-32 вартістю без ПДВ 14166,67 грн. за штуку на суму 28333,34 грн. передано на склад № 4 у с.м.т. Богородчани. На підставі проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 11.11.2003 року виявлено недостачу насоса бурового НБ-32 (інвентарний номер 0413899).

Однак, колегія суддів зазначає, що згідно розділу VI Договору про охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України від 25.01.2002 року факти крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення чи пошкодження майна замовником сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється або внаслідок пожежі або за інших обставин, що допущенні з вини охорони, встановлюється органами дізнання, слідством або судом.

Відшкодування замовнику збитків, допущених з вини охорони здійснюється за поданням замовника охороні постанови органу дізнання, слідства або вироку суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об'єкт, або в наслідок пожежі, чи за інших обставин, що допущені з вини охорони.

При цьому розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості вкрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складеними за участю охорони та звіреними з бухгалтерськими даними (п.п. 2 п. 2. розділу 6 Договору).

Відповідно до п. 5 розділу 7 Договору охорона звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно без повідомлення охороні про порушення цілісності об'єкта та/або без участі відповідальних працівників охорони, при відсутності письмового повідомлення останнього, про час зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та визначення розміру збитків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що докази, якими позивач підтверджує розмір заподіяних збитків не може братися до уваги, оскільки визначення такого розміру в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору здійснювалося без участі представника охорони.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача, що могла б привести до заподіяння збитків, оскільки станом на час розгляду справи досудове слідство по кримінальній справі у відповідності до постанови від 22.03.2008 року в.о. слідчого СВ Богородчанського РВУ МВС Семківа Р.В. є зупиненим у зв'язку з тим, що по справі виконані всі слідчі дії та інші процесуальні дії, проведення яких можливе при відсутності особи, яка скоїла даний злочин, що також підтверджується листом Богородчанського РВУ МВС України в Івано-Франківській області МВС України від 04.06.2013 року № 1461, з якого вбачається, що злочин не є розкритим.

Враховуючи зазначені вище обставини, приписи статей 22, 623 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, а також те, що досудове слідство по кримінальній справі по факту викрадення майна, належного Прикарпатського управління бурових робіт ПАТ "Укрнафта" за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України є зупиненим та враховуючи погодження сторонами обставин за яких сторони звільняються від відшкодування збитків колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, та зазначає про відсутність правових підстав для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5/101 від 09.11.2006 року слід скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Млинарська, 2 (вих. № 21/6-1486-Жв від 23.11.2006 року) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2006 року у справі № 5/101 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в особі Прикарпатського управління бурових робіт, м. Долина, вул. Степана Бандери, 1, Івано-Фанківська область щодо стягнення з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Млинарська, 2 збитків у розмірі 17 135,00 грн. відмовити.

4. Стягнути з позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в особі Прикарпатського управління бурових робіт, м. Долина, вул. Степана Бандери, 1, Івано-Фанківська область на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Млинарська, 2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 42,83 грн. (сорок дві гривні 83 копійок.).

5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 22.07.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.