Рішення

від 06.01.2009 по справі 32/45пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

06.01.09 р.                                                                                                      

Справа № 32/45пн                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Сковородіної О.М. при секретарі судового засідання: Фесечко Ю.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність

від 11.01.08р.

від відповідачів:  1. не з'явився

                          2. не з'явився

у справі за позовом: ОСОБА_2 м.

Краматорськ

до відповідачів: 1)Товариства з

обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма Путьмашсервіс”  м. Краматорськ

                             2) ОСОБА_3 м.

Краматорськ

про визнання права на частку у

майні товариства вартістю 1359520,00грн.

Позивач, ОСОБА_2 м. Краматорськ,

11.03.08р. звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів: 1.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма Путьмашсервіс”

м. Краматорськ,                   2.

ОСОБА_3 м. Краматорськ про визнання права на частку у майні товариства вартістю

1359520,00грн.     

          В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на те, що 14.01.08р. на загальних зборах учасників

відповідача 1 вирішувалось питання про вихід ОСОБА_2, частка у статутному

капіталі якого складає 29%, про визначення вартості частки останнього в майні

товариства та порядку і строку виплати вартості цієї частки.

За результатами проведених зборів

було вирішено датою виходу позивача зі складу учасників товариства вважати

26.12.07р., а строком виплати вартості частки позивача в майні ТОВ

„Науково-виробнича фірма Путьмашсервіс” - до спливу 12 місячного строку з дня

виходу ОСОБА_2

Позивачем, також, було зазначено,

що вартість його частки згідно з балансом товариства, який складається на дату

пред'явлення вимог кредиторами, складає 1359520, 00 грн.

Не погоджуючись з зазначеною сумою,

представник відповідача 2 у справі зазначив на зборах 14.01.08р., що директором

товариства, Бобровим В.М., були перевищені свої повноваження та необґрунтовано

проведена переоцінка основних засобів відповідача 1.

Відповідач 1, заперечуючи проти

задоволення позовних вимог, зазначав, що між ТОВ „Науково-виробнича фірма Путьмашсервіс”

та аудиторською фірмою був укладений договір з метою перевірки балансу

товариства станом на 31.12.07р., звіту про фінансовий результат за 2007р. та

визначення вартості чистих активів. Тому, лише за результатами цієї перевірки

буде зроблений розрахунок вартості частки майна товариства, яка належить

позивачу. Також, вказував на те, що баланс та звіт директора, відповідно до

яких була визначена вартість частки ОСОБА_2, не були затверджені загальними

зборами.

16.04.08р. господарським судом

отримане клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі № 32/45пн

до розгляду господарським судом Донецької області справи № 34/61пн. Таке

клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, як вбачається з відомостей

„Діловодство господарського суду”, провадження у справі № 34/61пн було

припинено у зв'язку з непідвідомчістю такого спору. 

          Відповідач 2, також, з аналогічних

підстав заперечував проти задоволення позовних вимог, про що зазначив у

відзиві.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представників сторін, суд встановив.

ОСОБА_2 (позивач у справі) набув

статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - виробнича

фірма Путьмашсервіс” відповідно до договору купівлі - продажу долі у статутному

капіталі від 14.06.07р. з часткою у статутному капіталі 29 % та свідоцтва

учасника товариства № 02/04/07 від 02.04.07р. Другим учасником товариства є

ОСОБА_3, якому належить частка у статутному капіталі 71%.

Статтею 10 Закону України “Про

господарські товариства” передбачено право учасника у встановленому порядку та

в будь-який час вийти з товариства. 

Згідно до ч. 1 ст. 148 Цивільного

кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти

з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три

місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Користуючись своїм правом на вихід

зі складу учасників товариства, 17.09.07р. 

позивач повідомив відповідача 1 про свій намір вчинити зазначені дії.

Лист - повідомлення був отриманий директором ТОВ „Науково-виробнича фірма

Путьмашсервіс” Бобровим В. М. та зареєстрований 17.09.07р.

26.12.07р. позивачем була подана

заява, в якій ОСОБА_2 повідомив про свій вихід з ТОВ „Науково-виробнича фірма

Путьмашсервіс”, просив визначити свою частку у майні товариства, пропорційну

частці у статутному капіталі (29%), в грошовому еквіваленті на момент виходу і

надати відповідну довідку, а, також, просив виплатити належну йому вартість

частини майна відповідача 1 в строк, передбачений ст. 54 Закону України „Про господарські

товариства”. 

14.01.08р. відбулися загальні збори

учасників ТОВ „Науково-виробнича фірма Путьмашсервіс”, на яких були присутні

позивач та відповідач 2. До порядку денного серед інших були включені питання

про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, про визначення вартості його

частки у майні відповідача 1, пропорційної частці у статутному капіталі на

момент виходу - 26 грудня 2007 року, та про визначення порядку та строку

виплати вартості такої частки. Після розгляду цієї заяви було вирішено датою

виходу позивача вважати 26.12.07р. Також, було прийняте рішення про виплату

ОСОБА_2 вартості частки у майні товариства в грошовій формі до спливу 12

місячного строку з дня виходу учасника, тобто, до 26.12.08р.

Як зазначає позивач, представник

відповідача 2 на загальних зборах не погодився з вартістю долі ОСОБА_2 у майні

ТОВ „Науково - виробнича фірма Путьмашсервіс” у розмірі 1 359 520,00грн. у

зв'язку з незатвердженням звіту директора про діяльність товариства за 2007

рік, перевищенням директором його повноважень, та не обґрунтованим проведенням

переоцінки основних засобів.

Оцінюючи доводи позивача,

відповідача, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статі 148 Цивільного

кодексу України визначено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою

відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його

частці у статутному капіталі товариства.

Згідно ст. 148 Цивільного кодексу

України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна

частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати

встановлюються статутом і законом. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦК

України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з

обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у

статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

У п. 28 Пленуму Верховного суду

України від 24.10.08р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”

вказано, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства,

господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про

господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з

товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі

складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні

з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом

виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій

особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Отже, датою виходу позивача зі

складу учасників товариства є 26.12.07р. (дата вручення заяви посадовій особі

відповідача 1 (т.1 арк. справи 37).

Чинне законодавство та положення

статуту відповідача 1 не містять порядку та способу визначення належної до

виплати позивачу частини вартості майна.

Відсутність порядку та способу

визначення частини вартості майна, що підлягає виплаті колишньому учаснику, у

статуті та у нормах чинного законодавства, обумовлює застосування аналогії

закону (частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України), тобто, керування

положеннями цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні

відносини (стаття 149 Цивільного кодексу України, стаття 55 Закону України „Про

господарські товариства”).

Так, ч. 2 статті 55 Закону України

„Про господарські товариства” регламентує порядок визначення вартості частки,

яка підлягає виплаті спадкоємцю учасника товариства, а саме визначає, що

вартість частки у майні товариства визначається на день реорганізації або

ліквідації (смерті) учасника.

Частина 1 ст. 149 Цивільного

кодексу передбачає, що кредитори учасника мають право вимагати від товариства

виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у

статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для

звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг

коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який

складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Застосовуючи аналогію закону, суд

вважає, що посилання позивача на те, що вартість частки останнього у майні

товариства повинна визначатись на момент його виходу, тобто на 26.12.07р. та

встановлюватись згідно з балансом, який складається на дату виходу учасника, є

обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 ГК

України майно підприємства - виробничі та невиробничі фонди, а також інші

цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Частина 1 статті 139 ГК України визначає

майно як сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи),

які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності

суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в

інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Згідно із частиною 1 стаття 145 ГК

України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних

йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському

обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Зазначені норми доповнює стаття 190

ЦК України, яка передбачає, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема

річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Вказані правові

норми у сукупності визначають, що вартість майна відображається в самостійному

балансі підприємства, становить різницю між сумою активів підприємства та сумою

його зобов'язань (рядок 380 балансу).

У абзацах 2,3 п. 30 Пленуму

Верховного суду України №13 від 24.10.08р. „Про практику розгляду судами

корпоративних спорів” зазначено, що при визначенні порядку і способу обчислення

вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати

учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати

господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих

документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах

вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати

вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому

законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на

підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної

учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з

товариства.

Положенням (стандарт)

бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства

фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92, передбачені  методологічні засади формування в

бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні

матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні

матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про

них у фінансовій звітності.

Норми Положення (стандарту) 7

застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі

- підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до п. 16 зазначеного

Положення підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо

залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої

вартості на дату балансу.

Згідно до ст. 7 Закону України „Про

оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”

проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку переоцінки основних фондів для

цілей бухгалтерського обліку.

Відомості про зміни первісної

вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного

обліку (п. 18).

Згідно до п. 19 Положення

(стандарту) 7 сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів

включається до складу додаткового капіталу.

Згідно до п. 20 Положення

(стандарт) бухгалтерського обліку 2

"Баланс", затвердженого

наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87,   у статті "Інший додатковий

капітал" відображаються сума дооцінки необоротних активів, вартість

необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних

або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Вартість майна товариства

відповідає показнику власного капіталу товариства; згідно до „Положення

(стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затвердженого наказом

Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87, власний капітал -

частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його

зобов'язань.  

Згідно до ч. 2, 3 ст. 8 Закону

України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” питання

організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його

власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до

законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію

бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх

господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених

документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше

трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа),

який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та

установчих документів.

Згідно до п. 5 „Положення

(стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затвердженого наказом

Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87, метою складання

балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації

про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Згідно до п. 16 „Положення

(стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”,

затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N

87, фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у

фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та

перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Згідно до ч. 2 ст. 7 Закону України

„Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”

проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку переоцінки основних фондів для

цілей бухгалтерського обліку.

Керівником відповідача 1 до

14.01.08р. був Бобров В. М., призначений на посаду директора рішенням загальних

зборів ТОВ „Науково - виробнича фірма Путьмашсервіс”, яким було прийнято

рішення про проведення незалежної оцінки основних засобів, що належать

товариству, та залучено для проведення такої оцінки Універсальну біржу

„Примус”.

Суб'єктом оціночної діяльності

Універсальною біржею „Примус” (сертифікат № 5961/07 суб'єкта оціночної

діяльності, виданий ФДМ України 31.07.2007 року), згідно до вимог Закону

України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в

Україні” була проведена незалежна оцінка майна, що належить ТОВ „НВФ „Путьмашсервіс”,

а саме: частини адміністративної будівлі „А-4” (загальною площею 737, 5 кв.

м.), адміністративної будівлі „Ж-З” (загальною площею 527, 0 кв. м.), підвал

„п/д” - 232, 2 кв. м., будівлі гаражу „В” (загальною площею 80, 9 кв. м.), блок

гаражів „Д” (загальною площею 727, 1 кв. м.), блок гаражів „Е” (загальною

площею 316, 8 кв. м.), замощення „№1”, розташованих за адресою: Донецька

область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10. Право власності на зазначене

нерухоме майно належить ТОВ „НВФ Путьмашсервіс” на підставі договору

купівлі-продажу нежилого приміщення від 10 травня 2006 року.

Згідно до наданого звіту оціночна

вартість зазначеного нерухомого майна станом на 23.11.07р. складає 4 888

300грн.

З метою доведення вартості основних

засобів до справедливої оцінки згідно до звіту про незалежну оцінку результати

переоцінки були відображені в реєстрах бухгалтерського обліку Товариства на

підставі наказу № 5 від 29 листопада 2007 року.

Відповідно до ст. 11 Закону України

„Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансову звітність

підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Наказом директора № 1 від 1 грудня

2006 року до штатного розкладу відповідача 1 була введена посада головного

бухгалтера, на яку за сумісництвом був призначений Бобров В. М. Тому баланс

Товариства, складений на 26 грудня 2007 року та на 1 січня 2008 року,

підписаний одноособово Бобровим В. М.

Баланс „ТОВ НВФ Путьмашсервіс” за

2007 рік поданий директором до органів статистики згідно до вимог п. 5 Порядку

подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 28 лютого 2000 р. N 419.

Виходячи з наведеного, директором

відповідача 1 Бобровим В. М. на підставі балансу товариства, складеного на

26.12.07р.  була підготовлена довідка про

вартість частки ОСОБА_2 у майні на момент виходу, яка в грошовому еквіваленті

склала 1 359 520,00грн.

Зазначена вартість частки позивача

не була затверджена на загальних зборах 14.01.08р. ОСОБА_3 відмовився визначити

вартість частки позивача на момент виходу з товариства, обґрунтовуючи свою

відмову не затвердженням звіту директора про діяльність товариства за 2007 рік

та перевищенням директором своїх повноважень щодо проведення переоцінки.

Наведені доводи відповідачів є

хибними з огляду на таке.

Дійсно, згідно до ч. 1 ст. 54

Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з

обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства,

пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі після затвердження

звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня

виходу.

Тобто, відповідачами помилково

застосовується правило виплати частки учасника, пов'язане з затвердженням звіту

за рік, з безпосереднім правом на „визначення вартості частки учасника”, яка, в

свою чергу, взагалі законодавчо не обмежена з необхідністю очікування

затвердження її відповідними органами товариства.

Посилання відповідача 2 на

перевищення повноважень директором при ініціюванні проведення незалежної оцінки

нерухомого майна не відповідають дійсності, оскільки жодних обмежень

повноважень директора статутом товариства не передбачено. Крім цього, рішеннями

загальних зборів учасників товариства, оформленими протоколами № 9 та № 10 від

1 листопада 2007 року, директору ТОВ „НВП „Путьмашсервіс” доручене виконання

всіх дій, пов'язаних з оформленням документів для оформлення кредиту та

перекредитування в КФ КБ ВАТ „Промекономбанк”. Однією з вимог банку, як умови

надання кредиту, було проведення переоцінки нерухомості. Отже, на виконання

рішення учасників товариства директор був зобов'язаний вчинити дії щодо

ініціювання проведення незалежної оцінки нерухомого майна товариства суб'єктом

оціночної діяльності.

При цьому, суд зауважує, що дії

щодо переоцінки вартості майна товариства не були пов'язані саме з виходом

позивача зі складу учасників та, відповідно, не є такими, що вчинені виключно

на користь позивача.

Крім того, суд вважає, що з боку

відповідачів має місце недобросовісне ставлення до своїх процесуальних прав, а

саме - не заперечуючи нові дані балансу (після переоцінки), які були надані

банківській установі (в тому числі, для позитивного висновку щодо

платоспроможності товариства, як позичальника), відповідачі стверджують про

недостовірність даних балансу при використанні цих даних у правовідносинах з

позивачем.

          В п.3.7. Рекомендацій президії Вищого

господарського суду України від 28.12.07р. № 04-5/14 "Про практику

застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних

відносин" зазначено, що вартість майна товариства, яка враховується у

визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув,

визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його

зобов'язань.

Господарським судам у вирішенні

спорів, пов'язаних з визначенням та/або стягненням вартості частки майна,

належної до сплати учаснику, що вибув, слід задовольняти клопотання сторони про

проведення оцінки майна товариства суб'єктом оціночної діяльності з метою

визначення вартості такої частки.

З огляду на те, що між сторонами

існує спір щодо визначення розміру долі, яка підлягає виплаті позивачу, судом в

межах розгляду справи № 32/45пн була призначена незалежна комплексна судова

експертиза, за результатами проведення якої експертом Жуковим В.І. (номер

свідоцтва про присвоєння кваліфікації 322) та експертом Машиніченко О.В.

(експерт Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз, номер

свідоцтва про присвоєння кваліфікації 231) був наданий висновок № 206/24 від

03.12.08р. (т.2 арк. справи 116 - 150, т. 3 арк. справи 1-26).

          У заключній частині цього висновку

зазначено, що за результатами проведеного дослідження наданих документів

встановлено наступне:

1) вартість майна відповідача 1

відповідно даних бухгалтерських документів підприємства (балансу підприємства

станом на 26.12.07р.) складає 5350,9тис.грн.;

2) дійсна (ринкова) вартість 71/100

частки комплексу нерухомого майна, розташованого за адресою: Донецька область,

м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, яке знаходиться на балансі відповідача 1

станом на 26.12.07р. складає 4011460грн.;

3) дійсна (ринкова) вартість майна

відповідача 1, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул.

Орджонікідзе, 10, не відповідає вартості, вказаної у документах бухгалтерського

обліку підприємства (балансі підприємства станом на 26.12.07р.), тобто -

вартість вказаного майна, визначена в документах бухгалтерського обліку,

збільшена на 1018,3тис.грн. Також зазначено, що дійсна (ринкова) вартість

вказаного майна відносно даних балансів підприємства станом на 31.12.07р. (т. 1

арк. справи 45, т.2 арк. справи 50) менш, ніж його залишкова вартість

відповідно на: 1018,3тис.грн., 1018,4тис.грн., відносно даних балансів

підприємства станом на 31.12.07р. (т.2 арк. справи 1 та лист відповідача 1 №

24-1/11 від 24.11.08р.) більш його залишкової вартості на 3377,3тис.грн.;

4) з урахуванням результатів

дослідження за попередніми питаннями вартість частки у статутному капіталі

відповідача 1 станом на 26.12.07р., яка підлягає виплаті позивачу у зв'язку з

його виходом зі складу учасників товариства, складає 1037,5тис.грн.

Зазначений експертний висновок є

досить обґрунтованим, розширеним та достеменним в порівнянні з висновком,

зробленим Універсальною біржею „Примус”, оскільки, вартість основних фондів (а

саме об'єкта нерухомості) досліджена з урахуванням прав щодо користування

земельною ділянкою, на якій розташоване майно, що безпосередньо впливає на його

вартість.

З іншого боку, аудиторський

висновок, наданий відповідачами (т. 1 арк. справи 141 -150) взагалі не містить

аналізу вартості майна відповідача 1, є стислим та таким, що не відображує

реальні показники балансу товариства.

За наведених обставин, з

урахуванням експертного дослідження, суд дійшов висновку про те, що позовні

вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у визнанні права позивача на

частку у майні відповідача 1 вартістю 1037,5тис.грн.

Судові витрати підлягають

пропорційному віднесенню на сторін у порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 35, 43,

49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Частково задовольнити позовні

вимоги ОСОБА_2 м. Краматорськ до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою

відповідальністю „Науково-виробнича фірма Путьмашсервіс” м. Краматорськ, 2.

ОСОБА_3 м. Краматорськ про визнання права на частку у майні товариства вартістю

1359520,00грн.     

Визнати право ОСОБА_2 (АДРЕСА_1;

ІНН НОМЕР_1) на частку у майні Товариства з обмеженою відповідальністю

„Науково-виробнича фірма Путьмашсервіс” (84313, Донецька область, м.

Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10; ЄДРПОУ 33919896) вартістю

1037,5тис.грн.     

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Науково-виробнича фірма Путьмашсервіс” (84313, Донецька

область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10; ЄДРПОУ 33919896) на користь

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1) витрати за проведення експертизи в сумі

8222,40грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 32,43грн. та 45,02грн.

витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ІНН

НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1) витрати за проведення

експертизи в сумі 8222,40грн., витрати по сплаті державного мита в сумі

32,43грн. та 45,02грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового

процесу.

В іншій частині позовних вимог -

відмовити.

Рішення набирає законної сили

19.01.09р.

Рішення може бути оскаржено в

Донецький апеляційний господарський суд 

згідно розділу XII ГПК України.

Видати накази після набрання

рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Сковородіна

О.М.