Рішення

від 16.07.2013 по справі 922/2452/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р.Справа № 922/2452/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом 3-я особа, Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Західна міжрайонна ДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада - КМБ", м. Харків про розірвання договору за участю представників:

прокурора - Зливки К.О. (посв. № 013773 від 06.12.2012 р.)

позивача - Щолокової Н.О. (дов. № 08-11/60/2-13 від 03.01.2013 р.)

третьої особи - Вартанян Н.Н. (дов. № 2082/9/10-215 від 22.10.2012 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - розірвання договору оренди земельної ділянки № 7939/04 від 01.09.2004 р. укладеного між Харківською міською радою (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріада - КМБ" (надалі - Відповідач); - зобов'язання Відповідача привести вказані земельні ділянки у придатний для подальшого використання стан та повернути їх Позивачу.

Суд встановлює наявність наданих заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Прокурора заяв та клопотань не надійшло.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло, надав до суду правове обґрунтування позовних вимог, де позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Ухвала суду, яка була направлена на адресу Відповідача зазначену у позові, повернулась до суду з довідкою поштового відправлення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - адресат не значиться.

Від третьої особи заяв та клопотань не надійшло.

Суд переходить до розгляду справи по суті.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Прокуратурою Жовтневого району м. Харкова проведено перевірку дотримання вимог законодавства України щодо оренди землі, відповідно до якої встановлено, що Рішенням Харківської міської ради від 25.02.2004 р. № 18/04 ТОВ «Тріада-КМБ» надано в оренду земельну ділянку по пров. Метізному, 5 (у тому числі ділянку «1»- площею 0, 0300 га, ділянку «2» - площею 0,2592 га) по пров. Метізному, 5 для обслуговування нежитлових приміщень до 31.12.2029 р.

На підставі рішення Харківської міської ради між Харківською міською радою та ТОВ «Тріада-КМБ» укладено договір оренди землі від 01.09.2003 р. № 7939/04, згідно якого орендарю надано в користування земельну ділянку загальною площею 0,2892 га (у тому числі ділянка «1»- площею 0,0300 га, ділянка «2»- площею 0,2592 га), що знаходиться за адресою м. Харків, пров. Метізний, 5. Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель за 01.09.2004 № 75182/05.

На підставі рішення 46 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.03.2006 року № 51/06 припинено ТОВ «Тріада-КМБ» право користування земельною ділянкою по пров. Метізному, 5 загальною площею 0,2892 га за його добровільною відмовою та надано ТОВ «ВАТЕРПАС ПРІНТ» земельну ділянку по пров. Метізному, 5 загальною площею 0,2892 га для реконструкції нежитлової будівлі літ. «Б-2» під типографію до 01.03.2008 року (але не пізніше здачі об'єкту до експлуатації) та для експлуатації об'єкту до 01.03.2031 р.

Згідно з п. 11 договору плата за землю вноситься орендарем у вигляді орендної плати у грошовій формі щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно до п. 31.6. договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Згідно до вказаного договору оренди землі відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Перевіркою встановлено, що Відповідачем в порушення умов вказаного договору орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься несвоєчасно та не в повному обсязі.

Заборгованість у підприємства з орендної плати за користування земельною ділянкою станом на 15.02.2013 року становила 9 340,70 грн.

Відповідно до розрахунку, виконаного начальником Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, заборгованість ТОВ «Тріада-КМБ» з орендної плати за землю, що підлягає стягненню склала 9340,70 грн.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом, а також інформацією державної податкової інспекції.

У зв'язку з викладеним, наявні підстави для стягнення з ТОВ «Тріада-КМБ» наявної заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 9340,70 грн.

Відповідно до вказаного договору оренди земельної ділянки на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання стороною обов'язків, передбаченим цим договором.

Договір оренди землі від 01.09.2004 року № 7939/04 втрачає чинність з моменту державної реєстрації договору оренди з ТОВ «ВАТЕРПАС ПРІНТ». Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-3; 1-27, 1-29 площею 392, 7 кв.м. 2-го поверху № 2-4; 2-29 площею 410, 8 кв.м. в літ. «Б-2» перейшло до ПАТ «УкрСиббанк».

Крім того, відповідачем порушено умови договору оренди в частині належного виконання п. 39, а саме несплата розмірну орендної плати протягом більш ніж три місяці.

Актом обстеження земельної ділянки від 08.07.2013 № 2625/13 проведеним головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних відносин

Харківської міської ради, було встановлено, що на вищезначеній земельній ділянці розміщена нежитлова будівля літ. «Б-2», яка використовується ПАТ «Укрсиббанк».

Ухвалою Жовтневого районного суду Харківської області від 05.07.2012 р. змінено спосіб виконання рішення від 15.07.2010 р. яким, визнано за публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» право власності на нерухоме майно в літ. Б-2 ум. Харкові.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частині), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом територіальності.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Відповідно до ст. 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

На підставі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є змішаним договором. Згідно договору між сторонами виникли правовідносини з оренди землі, що регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, умова і строки передачі земельної ділянки орендарю.

На підставі п. 31 б. договору оренди землі, орендар сплачує орендну плату в строки та розмірах, встановленими цим договором.

На підставі ст. 34 вказаного Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 9 Договору оренди було встановлено порядок та розмір орендної плати, яку відповідач повинен був сплачувати на рахунок Державного казначейства у Харківській області.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про орендну землі» визначено, що орендодавець Харківська міська рада має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати.

Згідно з п. 11 договору орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Таким чином, заборгованість у підприємства відповідача зі сплати орендної плати за землю наявна більш як три місяці, є систематичною та наносить значної шкоди орендодавцеві.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Можливість розірвання договору оренди внаслідок несплати орендних платежів чітко передбачена нормами діючого законодавства: стаття 32 Закону України "Про оренду землі" та пункт 39 договору, що свідчить про наявність достатніх підстав для розірвання договору.

Згідно з частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно п.2.20 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, п. 2.23. та розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того суд вважає, що обраний спосіб захисту відповідає ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та збігається з правовою позицією Верховного суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-48704св10 де зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призводить до неправомірної відмови особі в реалізації його права на судовий захист.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку встановлених законодавством України, та враховуючи те, що Відповідач не надав до суду жодного документу, що спростовував викладене у позові, тому суд визнає вимоги Позивача належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 526, 530, 610, 611, 638, 651 Цивільного кодексу України, статтями 1, 174, 180, 188, 193, Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі від 01.09.2004 р. № 7939/04, укладений між Харківською міською радою (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада-КМБ» (64111, с. Комсомольське, Первомайський район, вул. Харківська, код 32337739), що зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель.

Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада-КМБ» (64111, с. Комсомольське, Первомайський район, вул. Харківська, код 32337739) повернути Харківській міській раді (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 0,2892 га, яка знаходиться м. Харків, пров. Метізний, 5.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада-КМБ» (64111, с. Комсомольське, Первомайський район, вул. Харківська, код 32337739) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 147,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.