Постанова

від 16.02.2009 по справі 10/546

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 16.02.2009

р.                                                                                

№ 10/546

Окружний адміністративний суд

міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О. при секретарі судового

засідання Павелкові С.Р., розглянувши адміністративну справу

за позовом 

ОСОБА_1

до

1. Генеральної прокуратури

України

2. Прокуратури міста Києва

про

визнання протиправною

бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з

позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів

щодо не проведення у порядку ст. 97 КПК України перевірки та неприйняття

рішення за заявами позивача відносно приховування тяжких злочинів та

хабарництва, зобов'язати відповідачів провести перевірку фактів викладених в

заявах-зверненнях позивача, що були направлені на адресу відповідачів

29.05.2008 та 02.07.2008.

В судовому засіданні представник

позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів надали

заперечення на позов, у яких проти задоволення позовних вимог заперечили.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 16.02.2009 проголошено вступну та резолютивну

частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на

23.02.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та

резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4

ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами

документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і

повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по

суті, суд встановив наступне.

29.05.2008 та 02.07.2008 ОСОБА_1

звернувся до Прокуратури міста Києва та Генеральної прокуратури України з

заявами, в яких просив порушити кримінальну справу за фактом приховування

співробітниками Прокуратури Шевченківського району міста Києва тяжких злочинів,

вчинених, зокрема, працівником Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві

Д.Тупицею.

Як видно з матеріалів справи,

Прокуратурою міста Києва заяви позивача від 29.05.2008 та від 02.07.2008 були

направлені листами від 05.06.2008 № 04/2-3814вх. та від 07.07.2008 №19р за

належністю до Прокуратури Шевченківського району м. Києва для організації

перевірки та вжиття за наявності підстав заходів прокурорського реагування, з

вимогою повідомити автора звернення у встановлений законом строк, надіславши до

прокуратури міста копію відповіді.

Водночас, Генеральною прокуратурою

України заяви ОСОБА_1від 29.05.2008 та від 02.07.2008, отримані відповідно

10.06.2008 та 24.07.2008, були направлені до Прокуратури міста Києва листами

від 11.06.2008 за №19-р та від 25.07.2008 за № 19-р для розгляду по суті та

прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

20.10.2008 помічником прокурора

Шевченківського району міста Києва Дяденком К.В. за результатами розгляду

матеріалів за заявоюОСОБА_1. прийнято постанову, якою в порушенні кримінальної

справи відносно оперуповноваженого ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України

ОСОБА_2 за ст.ст. 364, 365, 368 Кримінального кодексу України відмовлено за

відсутністю ознак складу злочину.

26.11.2008 Прокуратурою міста Києва

листом №06/3-9955-08 повідомленоОСОБА_1. про розгляд його заяв та прийняте

Прокуратурою Шевченківського району міста Києва рішення про відмову в порушенні

кримінальної справи, а також про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно вимог ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 97

Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання

або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або

підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про

злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше

триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні

кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення

за належністю.

Кримінальна відповідальність за

вчинення злочину, про який повідомлено позивачем у вищевказаних заявах -

заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину,

передбачена ст. 396 Кримінального кодексу України.

Частиною 6 ст. 112

Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що у справах про злочини,

передбачені статтями 2091, 384, 385, 386, 387, 388, 396

Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться тим органом, до

підслідності якого відноситься злочин, у зв'язку з яким порушено дану справу.

З аналізу викладених норм чинного

законодавства видно, що дії Генеральної прокуратури України по направленню

заявОСОБА_1. до Прокуратури міста Києва, а також дії останньої щодо направлення

цих же заяв за належністю до Прокуратури Шевченківського району м. Києва

повністю відповідають вимогам ст.ст. 97, 112 Кримінально-процесуального кодексу

України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд

при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи

державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних

доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду

не надав.

Натомість відповідачі довели суду

відсутність протиправної бездіяльності зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги

визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97,

158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного

позовуОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання

через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

П.О. Ковзель