Постанова

від 26.04.2013 по справі 801/2278/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2013 р. (11 год. 03 хв.) Справа №801/2278/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Савопула Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Авантаж-Люкс"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій

Обставини справи: Приватне підприємство "Авантаж-Люкс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби з проведення перевірки та складання акту № 2515/22-01/34121575 від 26.11.2012 р., визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 р. № 0005942301, яким встановлено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32183 грн. та 1 грн. штрафних санкцій, що разом складає 32184 грн., а також № 0005952301, яким встановлено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 38869 грн. та 1 грн. штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" містить відомості, які не відповідають дійсності, оскільки позивач не отримував запит ДПІ від 13.09.2012р. № 9214/108/22-03 про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 34121575) за період березень-квітень 2011р., а отже був позбавлений можливості надати до ДПІ протягом зазначено у запиті терміну необхідних документів та пояснень, в зв'язку з чим, на думку позивача, посилання у оскарженому наказі на п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є безпідставним. Позивач зазначає, що оскільки наказ відповідача від 13.11.2012р. № 917 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, то відповідно й дії посадових осіб щодо здійснення перевірки на підставі зазначеного наказу є протиправними. Позивач стверджує про помилковість висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентом -БВП "Строитель-плюс", оскільки господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів (надання послуг), укладеними позивачем з вище вказаним контрагентом. Позивач зазначає, що ним під час перевірки були надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати підприємства та свідчать про реальність вчинення правочинів, а також документи, на підставі яких він мав право формувати податковий кредит з податку на додану вартість. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 р. № 0005942301 та № 0005952301 прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, скерував до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, свою правову позицію виклав в наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову (а.с.218-2119).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутності нез'явившегося відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне підприємство "Авантаж-Люкс", зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 06.03.2006р. та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 34121575, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 593551, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 1864236, довідкою АА № 438697 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом (а.с.78, 79, 80,100-114).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків у ДПІ у м. Ялті з 09.03.2006 року за № 112 та являється платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100019743 від 06.02.2007р.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є : 22.23 - виробництво будівельних виробів із пластмас, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 01.19 - вирощування інших і дворічних культур, 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство "Авантаж-Люкс" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 13.11.2012р. за № 917 відповідачем був прийнятий наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», згідно із яким призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Авантаж-люкс», код за ЄДРПОУ 34121575 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808 (а.с. 18).

В період з 13.11.2012р. тривалістю 5 робочих днів на підставі наведеного наказу була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Авантаж-люкс», код за ЄДРПОУ 34121575 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808 за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 26.11.2012р. № 2515/22-01/34121575 (а.с. 19-37).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями; п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, пп. 138.1 п 138.8 ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 38869 грн., в тому числі за перший квартал 2011р. - в сумі 23249 грн., за другий квартал 2011р. в сумі 165620 грн.

- п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено занижено ПДВ на загальну суму 32186 грн., в тому числі: за березень 2011р. в сумі 18600 грн., за квітень 2011р. в сумі 13583 грн.

03.12.2012р. позивачем були подані заперечення на акт перевірки (а.с. 38-48), які не були залишені відповідачем без задоволення, про що свідчить відповідь від 07.12.2012р. № 12124/10/2201 на заперечення до акту позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Авантаж-люкс», код за ЄДРПОУ 3421575 № 2515/22/01/3412575 від 26.11.2012р. з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808 за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. (а.с.49-51)

В зв'язку з чим, на підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012р.:

- № 0005952301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38870 грн., в тому числі за основним платежем - 38869 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (а.с. 16),

- № 0005942301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32184 грн., в тому числі за основним платежем - 32183 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (а.с. 17).

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, та скориставшись правом на їх апеляційне оскарження, передбачене ст. 58 Податкового Кодексу України, а також не погодившись з наказом від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та діями посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби з проведення перевірки та складання акту № 2515/22-01/34121575 від 26.11.2012р., позивач звернувся до суду із адміністративним позовом щодо їх оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність рішень та дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС наказу від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом встановлено, що згідно наказу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС наказу від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову виїзну перевірку.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, поміж іншого, згідно із п.п. 78.1.1 - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Оскаржуваний наказ від 13.11.2012р. № 917 мотивований тим, що на ДПІ у м. Ялті АР Крим на адресу «Авантаж-Люкс», код за ЄДРПОУ 34121575, було направлено запит від 13.09.2012р. № 9214/10/22-03 про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 34121575 за березень-квітень 2011р.

Протягом зазначеного у запиті терміну, ПП «Авантаж-Люкс», код за ЄДРПОУ 34121575, до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС копії документів та пояснення щодо включення таких операцій до податкового обліку з відповідними відображеннями у податкових деклараціях з ПДВ не надані.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у м. Ялті в АР Крим скерувало на адресу ПП «Авантаж-Люкс» запит від 13.09.2012р. за вих. № 9214/10/22-03 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за березень-квітень 2011 року (а.с. 221).

Відповідачем на підтвердження направлення запиту рекомендованим листом додано копію фіскального чеку № 7563 від 19.09.2012р. з зазначенням штрихкодового ідентифікатору - 9860012899680 (а.с. 221).

Разом з цим, відповідачем доданий роздрукований результат пошуку за штриховим ідентифікатором з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (www.ukrposhta.com), з якого вбачається, що відправлення за штриховим ідентифікатором 9860012899680 вручене за довіреністю 22.10.2012р. об'єктом поштового зв'язку ЯЛТА 0 з індексом 98600 (а.с. 220).

В матеріалах справи наявний лист за підписом начальника Центру поштового зв'язку № 3 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 24.04.2013р., скерований на запит суду про надання інформації, згідно із яким рекомендований лист з рекомендованим повідомленням № 9860012899680 від 19.09.2012р. на адресу ПП "Авантаж-Люкс", вул. Київська, 82 м. Ялта, 98612, надійшло до ВПС "Ялта-12" 21.09.2012р. Рекомендований лист був повернутий за закінченням терміну зберігання 19.10.2012р. та вручений за закінченням терміну зберігання уповноваженому ДПІ в м. Ялта Булому А.К. 22.10.2012р. (а.с. 229).

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Разом з цим за приписами ст. 73 ПК України платник податків зобов'язаний подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, тобто отримання запиту податкового органу є окремою дією, яка впливає на виникнення у платника податку обов'язку для надання інформації, визначеної у такому запиті.

Повернення поштовою службою конверту із запитом відповідача, свідчить про відсутність виникнення у позивача обов'язку, передбаченого п. 78.1.1. ст.78 ПК України, що в свою чергу дозволяє зробити висновок, про відсутність достатніх обставин для призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визначених ст. 78 ПК України, та як наслідок прийняття відповідачем рішення про її проведення.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що наказ ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 13.11.2012р. № 917 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби з проведення перевірки та складання акту № 2515/22-01/34121575 від 26.11.2012 р., суд зазначає наступне.

Згідно із п. 78.4, п. 78.5, п. 78.8 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відтак, у ст. 86 ПК України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Отже, виконання умов п. 78.4 ст. 78 ПК України надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної виїзної перевірки.

Суд зазначає, що податковим кодексом України розрізнюються поняття "надіслання" та "вручення".

Надіслання у розумінні ПК України передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем були дотримані вимоги ст. 78 ПК України, оскільки позивачу в особі директора Нежівенкова Д.В. було вручено під розписку копію наказу від 13.11.2012р. № 917 та пред'явлені направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що зазначено у акті (а.с. 13).

В матеріалах справи відсутні докази щодо недопуску посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки згідно із статтею 81 ПК Кодексу.

Таким чином, складання за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Авантаж-люкс», код за ЄДРПОУ 34121575 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808 за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. акту від 26.11.2012р. № 2515/22-01/34121575, свідчить про дотримання відповідачем вимог ст. 86 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. З наведеного випливає що умовою для звернення особи до суду є наявність у позивача переконання в порушення його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки зазвичай не створює небезпеки інтересам відповідного платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

До того ж, матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Ялті АР Крим ДПС за результатами проведеної перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 р. № 0005942301 та № 0005952301.

Таким чином, саме прийняті суб'єктом владних повноважень податкові повідомлення-рішення породжують підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що проведення ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС на підставі наказу від 13.11.2012р. № 917 проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Авантаж-люкс», код за ЄДРПОУ 34121575 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808 за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., та складання за її результатами акту від 26.11.2012р. № 2515/22-01/34121575 не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов'язки Приватного підприємства «Авантаж-Люкс» у сфері публічно-правових відносин, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби з проведення перевірки та складання акту № 2515/22-01/34121575 від 26.11.2012 р. задоволенню не підлягають.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Ялті АР Крим ДПС податкових повідомлень - рішень податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 р. № 0005942301, та № 0005952301 судом встановлено наступне.

Перевіркою повноти визначення валових витрат по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. встановлено їх завищення всього в сумі 160917 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011р в сумі 93000 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 67917 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пп. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями; п.138.4, п.138.6, ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ПП «Авантаж-Люкс» завищено валові витрати, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 160917 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011р в сумі 93000 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 67917 грн.

У зв'язку з викладеним перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період, що перевірявся, встановлено його заниження на загальну суму 38869 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011р. - 23249 грн., 2 квартал 2011 р. - 15620 грн., внаслідок допущених порушень податкового законодавства.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з БВП «Строитель-Плюс».

Встановлено, що постачальником ПП «Авантаж-Люкс» у період, що перевірявся, був БВП «Строитель-Плюс», який має ознаки "фіктивності" та спрямований на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даного контрагенту, а саме: акт від 31.10.2012 р. № 84/40-20/31263808 "Про проведення документальної невиїзної перевірки БВП «Строитель-Плюс», код ЄДРПОУ 31263808».

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентом - БВП «Строитель-Плюс, код ЄДРПОУ 31263808 у періоді, що перевірявся, були укладені угоди на постачання товарів, робіт (послуг).

Відтак, 22.03.2011р. між ПП «Авантаж-Люкс» (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) був укладений договір підряду № 6 на проведення будівельних робіт, згідно із яким замовник доручає, а підрядник переймає на себе зобов'язання з проведення робіт з будівництва навісу до адміністративного корпусу майнового корпуса «Соснова Роща», за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 21, що належить ЗАТ «СМ Дорз» з дотриманням діючого законодавства (а.с.120-122).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальним кошторисом № 2-1-1, відомістю до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011р., підсумковою відомістю ресурсів (а.с. 123-135, 137-139).

БВП «Строитель-Плюс» виписало позивачу податкову накладну № 520 від 31.03.2011р. на роботи по пристрою навісу до адміністративного корпусу «Соснова Роща» на загальну суму з ПДВ на суму 41500,00 грн., у т.ч. ПДВ 6916,67 грн. (а.с.136).

Оплата придбаних від контрагента послуг підтверджується платіжним доручення № 103 від 04.04.2011р. на суму 41500,00 грн. (а.с. 208).

23.03.2011р. між ПП «Авантаж-Люкс» (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) був укладений договір підряду № 7 на проведення будівельних робіт, згідно із яким замовник доручає, а підрядник переймає на себе зобов'язання з проведення робіт розробки підпірної стіни майнового корпуса «Соснова Роща», за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 21, що належить ЗАТ «СМ Дорз» з дотриманням діючого законодавства (а.с.140-142).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальним кошторисом № 2-1-1, відомістю до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011р., підсумковою відомістю ресурсів (а.с. 143-158).

БВП «Строитель-Плюс» виписало позивачу податкову накладну 519 від 31.03.2011р. на роботи по розробленню підпірної стіни майнового комплексу «Соснова Роща» на загальну суму з ПДВ на суму 70100,00 грн., у т.ч. ПДВ 11683,67 грн. (а.с.159).

Оплата придбаних від контрагента послуг підтверджується платіжним доручення № 104 від 04.04.2011р. на суму 70100,00 грн. (а.с. 209).

14.04.2011р. між ПП «Авантаж-Люкс» (замовник) та БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) був укладений договір підряду № 11/1143 на проведення будівельних робіт, згідно із яким замовник доручає, а підрядник переймає на себе зобов'язання з поточного ремонту навісів майнового корпусу «Соснова Роща», за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 21, що належить ЗАТ «СМ Дорз» з дотриманням діючого законодавства (а.с.162-163).

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується договірною ціною, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальним кошторисом № 2-1-1, відомістю до локального кошторису № 2-1-1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011р., підсумковою відомістю ресурсів (а.с. 164-191).

БВП «Строитель-Плюс» виписало позивачу податкову накладну 500 від 29.04.2011р. за поточний ремонт навісів майнового комплексу «Соснова Роща» на загальну суму з ПДВ на суму 81500,00 грн., у т.ч. ПДВ 13583,33 грн. (а.с.192).

Оплата придбаних від контрагента послуг підтверджується платіжним доручення № 121 від 18.04.2011р. на суму 81500,00 грн. (а.с. 207).

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеним договорам між позивачем та контрагентами, зокрема таких як відсутності фактичного виконання робіт.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що, оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ПП «Авантаж-Люкс» податку на прибуток по взаємовідносинам з БВП «Строиель-Плюс» виникли у період після набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями), до них підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями) "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, приймаючи до уваги, що валові витрати ПП «Авантаж-Люкс» по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат та витрат, що враховані при визначенні об'єкту оподаткування витрати по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» було віднесено суму у розмірі 160917 грн. у т.ч. за 1 квартал 2011р.2011р. в сумі 93000 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 67917 грн., у зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження ПП «Авантаж-Люкс» податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38869 грн., у т. ч. за 1 квартал 2011р. в сумі 23249 грн., за 2 квартал 2011р. в сумі 15620 грн. є необґрунтованим.

Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 38870 грн., в тому числі за основним платежем - 38869грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. є протиправним.

Усе вищевикладене в повній мірі стосується й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Ялті в АР Крим ДПС встановлено завишення ПП «Авантаж-Люкс» податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з БВП «Строитель-Плюс» за березень 2011р. в сумі 18600,00 грн., за квітень 2011р. в сумі 13583,33 грн. Внаслідок вказаного порушення перевіряючими встановлено заниження суми податку на додану вартість у сумі 32183 грн., в тому числі за березень 2011р. в сумі 18600 грн., за квітень 2011р. в сумі 13583 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення БВП «Строитель - Плюс» господарських операцій через порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених даним контрагентом позивача з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем та БВП «Строитель-Плюс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у сумі 32183 грн. за період, що перевірявся.

Суд вважає необхідним зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з БВП «Строитель-Плюс» був сформований позивачем за період березня, квітня 2011р., отже до спірних правовідносин щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом у вказані періоди підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Оскільки, як було вказано вище, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) останній був зареєстрований як платник ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за березень, квітень 2011 р. були дотримані положення Податкового Кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) на момент укладення угод з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказаний ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу укладених між позивачем та контрагентом договорів та інших первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже контрагент позивача, як юридична особа, був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд зазначає, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевіряємий період на суму 32183 грн. правомірно та обґрунтовано.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АРМ "Аудит", пошуково-довідкова система ДПА України «Картка платника», АРМ "Бест звіт", система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, акт № 84/40-20/31263808 від 31.10.2012 про проведення документальної невиїзної перевірки БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за період з 0.01.2009р. по 31.03.2012р., то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагента позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про никчемність угод ПП «Авантаж-Люкс» з БВП «Строитель-Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808).

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Викладені в акті перевірки дані також ґрунтуються на даних досудового слідства по кримінальній справі № 69-0146 порушеної зокрема стосовно посадової особи контрагента позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків.

В акті перевірки вказано, що у ході досудового слідства було встановлено, що посадова особа контрагента позивача документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг або виконання робіт.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної БВП «Строитель-Плюс» з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема показання посадової особи контрагента позивача, допитаної у ході досудового слідства, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, а отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Разом з цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2012р. № 0005942301 суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 38184 грн., у т.ч. за основним платежем - 38183 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.12.2012р. № 0005952301 та № 0005942301 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 710,54 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 12 від 27.02.2013р. (а.с. 4).

Під час судового засідання, яке відбулось 26.04.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 30.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 р. № 977 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.12.2012р. № 0005952301.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.12.2012р. № 0005942301.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПРивтного підприємства «Авантаж-Люкс» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Київська, б. 82, код за ЄДРПОУ 3412175) 710,54 грн. (сімсот десять грн. 54 коп.) судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

6. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.